Об’єкт та предмет макроекономіки. Економічна система як об’єкт макроекономіки.

Об’єкт м/е випливає із її практичної ф-ції, і становить економіка в цілому. М/е цікавлять те, як результати діяльн. окремих під-в вплинуть на сукупний обсяг в-ва продукції в країні. Об’єкт м/е - екон. с-ма, що являє собою сукупність екон. суб’єктів країни, діяльн. яких відбув. в умовах вироб. відносин.

Екон. с-ми різняться між собою за такими двома ознаками:

— за формами власності на засоби в-ва;

— за механізмами регулювання екон. діяльн..

Можна виділити три типи екон. с-м: ринкову (прив. власність на засоби в-ва та ринковий механізм регулювання економіки, поведінка кожного індивідуума мотивується особистими інтересами, бажанням максимізувати свій дохід на основі індивідуальних рішень і т.д.); командно-адміністративну (держ. власність практично на всі матер. ресурси та упр. економікою за доп. централізованого держ. планування); змішану (поєднує в собі різні форми власн. на матер. ресурси (приватну, колективну, держ.) і два механізми регулювання екон. діяльн. (ринковий і держ.). Суб’єкти: д/г, під-ва й держава. В процесі екон. відносин кожний з них виконує відповідні ф-ії. Спирається на певне співвідношення між ринковим і держ. регулюванням.).Проміжним варіантом екон. с-ми є перехідна (трансформація в-ин влас., і створення завдяки цьому підпр. сектору; формув. конкурентного середовища на основі демонополізації та сприяння конкуренції; і т.д.)

М/е спирається не на окремі екон. од. чи явища, а на їх сукупності, тобто агрегати. Під агрегатами розуміють сукупність екон. однорідних од. або явищ, які розглядаються як відносно самостійні частини єдиного цілого. Агрегати, що характеризують її секторний склад: д/г, під-ва, держава, решта світу (закордон). Д/г+під-ва=прив. закрита економіка. Прив. закрит. економіка+держ. сектор установ=змішана закрита економіка. Зміш. закр. економіка+закордон=відкрита економіка.

М/е аналіз ринкового механізму передбачає агрегування ринків: товарний ринок, як ринок праці, грошовий ринок, ринок капіталів. Параметрами ринку є попит і пропозиція, ринкова рівновага, сукупний попит (сума попиту на всі т і п з боку всіх екон. суб’єктів), сукупна пропозиція (сума всіх т і п, які пропонуються для продажу на всіх товарних ринках країни), заг. рівень цін (з середньою ціною товарів і послуг).

На заг. рівні предметом м/е є поведінка економіки в цілому. На конкретному рівні предметом м/е є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки - сукупність зв’язків між м/е явищами та процесами, які викликають відповідні зміни в економіці. Найпростіші причинно-наслідкові зв’язки: - сукупний попит ® ціна ® сукупна пропозиція ® ВВП; - сукупна пропозиція ® ціна ® сукупний попит ® ВВП; - грошова пропозиція ® процентна ставка ® інвест. ® ВВП.

М/е, що виконує пізнавальну ф-ію, наз. позитивною, яка має справу із фактами й уникає суб’єктивних оцінок (формулювання наукових уявлень про фактичну поведінку економіки, як функціонує економіка). Водночас м/е має справу із суб’єктивними думками людей стосовно того, якою повинна бути економіка або який захід слід застосовувати державі для підвищення їх ефект.(нормативна, яка виконує пркладну ф-цію).

Позитивна вивчає те, що в дійсності існує, тоді як нормативна виражає суб’єктивні уявлення про те, що має бути і як цього досягти. Наприклад, позитивна стверджує, що безроб. в країні становить 10 %. Нормативна визначає, що безроб. слід зменш. за доп. збільш. витрат держ. бюджету.

 

Суб’єкти змішаної економіки.

В суч. світі панує змішана економіка, яка поєднує в собі різні форми власн. на матер. ресурси (приватну, колективну, держ.) і два механізми регулювання екон. діяльн. (ринковий і держ.). Суб’єкти: д/г, під-ва й держава. В процесі екон. в-ин кожний з них виконує відповідні ф-ії.

Роль д/г полягає в тому, що вони є власниками екон. ресурсів (робочої сили, матер. ресурсів, гр. капіталу). Проте самі вони не викор. екон. ресурси, а продають їх під-вам, щоб отримати гр. дохід за ринковими цінами для купівлі споживчих т та п. Ф-ія під-в полягає в тому, що вони викор. екон. ресурси для в-ва т і п та реалізують їх на ринку з метою одержання прибутку. До осн. екон. ф-ій держави відносяться: затвердження правових засад функціонування ринкової економіки; створення умов для стабільного екон. розвитку; захист конкуренції як головного “двигуна” ринкового механізму; перерозподіл нац. доходу з метою дотримання в країні бажаних параметрів соц. розвитку; фінансування в-ва сусп. (колективних) благ.

Вона спирається на певне співвідношення між ринковим і держ. регулюванням. Але в кожній країні це співвідношення є неоднаковим. В одніх країнах держава відіграє більшу, в інших – меншу роль в регулюванні економіки. Залежно від рівня держ. втручання в економічну діяльн. змішана економіка кожної країни має свої особливості – в одних каїнах можуть переважати елементи лібералізму, тобто ринкове регулювання, в інших – дирижизму, тобто державне втручання.

 

Макроекономіка та економічна політика.

М/е є частиною екон. теорії, що розглядає функціонування економіки в цілому. Осн. проблемами, що вивчаються на м/е рівні є:

- визначення обсягу і структури нац. продукту і нац. доходу;

- виявлення факторів, які регул. зайнят. в масштабах нац. економіки;

- аналіз природи інфляції; - вивчення механізму екон. зрост.;

- дослідження зовн. екон. взаємодії нац. економік.

М/е підхід до дослідження екон. процесів і явищ має ряд особливостей. він направлений на вивчення принципів формуванняагрегатних показників, що характер. рівень або тенденції розвитку економіки в цілому: нац. дохід, заг. обсяги зайнят. та інвест., заг. рівень цін. По-друге, вивчення економіки в цілому передбачає необхідність розгляду взаємодії міє екон. суб’єктами через с-му взаємопов’язаних ринків. По-третє, при м/е підході розшир. число екон. суб’єктів, які визначають стан і розвиток економіки. Сюди входять держава, виробники і споживачі як на мікро- так і на макрорівні аналізують позит. і нормат. економіка. В позит. плані розглядають факт. зв’язки в економіці і дії її осн. суб’єктів. На макрорівні в нормат. аспекті аналізується екон. п-ка держави. У мин. волюнтаризм був головним методом вираження всіх питань у нашому житті.

Роль держави як екон. центру зводиться до головної ф-ії – зміцнення та примноження держ. власності. Держава зобов’язана була формувати екон. п-ку і розробляти на її основі загальнодерж. плани розвитку нар. г-ва, активізувати роль місцевих органів для вироблення планів на різних рівнях: рег., міжгал., галуз. П-ка як концентроване вираження економіки має будуватис на врахуванні вимог об’єктивно діючої с-ми екон. законів.

Наук. обгрунтування екон. п-ки сприятиме глибокому оновленню матер. життя, більш повному розкриттб соц. ресурсів с-ва.

Для виробл. екон. стратегії першорядне значення має забезпечення реалістичної, об’єктивної оцінки, з одного боку, досягнень у вирішенні соц-екон. завдань, виявленні труднощів і недоліків, їх причин, а ін. - такої самої реалістичної оцінки наявних можливостей, ресурсів для подальшого соц.-екон. розвитку. Екон. п-ка, вироблена с-вом, має втілюватись у життя через владні органи, труд. колективи.

М/е п-ка – цілеспрямована діяльн. держави, її інститутів, як законодавчих, так і виконавчих, яка визначена сукупністю обставин, направлена на створ. сприятливих всіма учасниками різних ринків рац. госп. рішень.

М/е вивчає види, способи аналізу і механізми задовол. нар.-госп. потреб. Розумна м/е п-ка сприяє раціоналізації госп. рішень, які приймаються колективно, підвищ. якість розвитку вітчизн. Економіки

 

Методологія макроекономіки.

Для викон. своїх ф-ій (пізнавальну та прикладну) м/е має спиратися на певні методи, які в сукупності склад. її методологію. Згідно з методом сходження від абстрактного до конкретного процес пізнання причинно-наслідкового механізму функц. економіки можна розкласти на два етапи.

Перший – викор. фактів екон. практики з метою обгрунт. теорет. положень про поведінку економіки, при цьому м/е-ти можуть рухатися як від фактів до теорії так і від теорії до фактів. Цього можна досягти за доп. таких заг.наук. методів: індуктивний і дедуктивний. За індуктивним м/е-ти збирають та систематизують факти і на цій основі формулюють певні теорет. положення (принципи, закони), які характер. відповідні зв’язки та залежності в економіці. Приклад: крива Філліпса, яка відобр. обернений зв’язок між інфляцією і безроб.м у короткостр. періоді.

Дедуктивний метод являє собою продукування нових теорет. положень на основі уже відомих науці знань. Спираючись на певну суму знань і викор. інтуїцію та логічні міркування, макроекономісти формулюють нові теор. положення, що носять форму гіпотези. Це означає, що в основі дедуктивного методу лежить висунення гіпотези, яка підлягає перевірці фактами. Не всі гіпотези отримують статус теорії. Деякі з них досить складно перевірити фактами. Так, в сучасній м/е отримала логічне обґрунтування ф-ія спожив., яка враховує життєвий цикл людини. Згідно з цією ф-ією рівень спожив. людей залежить не лише від поточного доходу, а й від доходу упродовж всього їх життя, який перерозподіляється між окремими періодами життя за доп. заощаджень та позик. Але оскільки перевірити фактами зв’язок спожив. з доходом людей, отриманих протягом їх життєвого циклу, досить складно, то логічний інструментарій цієї ф-ії частіше наз. не теорією, а гіпотезою.

Другий – викор. теор. положень про поведінку економіки з метою цілеспрям. впливу на екон. практику. На даному етапі сукупність теор. положень, отриманих в процесі узаг. фактів або перевірки гіпотез за доп. фактів, викор. при виробл. екон. п-ки (заходів, спрямованих на вирішення певних проблем і досягнення поставлених цілей). Приклад, спираючись на теор. положення про обернену залежність між інфляцією і безроб.м, м/е робить висновок: безроб. можна зменш., але ціною певного зрост. інфляції. Головним методом узаг. та відображення реальних м/е процесів є моделювання. Модель – спрощена картина реальн., абстрактне узаг. факт. поведінки дослідж. явищ. Воно дає можливість нехтувати несуттєвими, другорядними деталями і зосереджуватися на головних, принципових зв’язках, які спостер. в реальному житті.