Правила перевірки технічного стану гальмівного обладнання

13.3.1. Рівень мастила в картерах компресорів Е-400 має бути не нижчий 15 мм від верхнього краю отвору для заливання мастил, у компресорах типів ЕК-7Б, ЕК-7В — не нижчий за контрольну риску мастиловказівника, а в компресорах ВВ-1,75/9, МТК-135, ПК — між верхньою та нижньою рисками мастиловказівника.
Рівень мастила в картерах компресорів, який виходить за межі контрольних рисок мастиловказівника, не допускається.
Для компресорів електропоїздів слід використовувати компресорне мастило марки К12 в зимовий період і К19, КС19 — у літній, для компресорів дизель-поїздів — компресорне мастило марки К19, КС19 чи КЗ-20 круглий рік. Крім вказаних мастил, дозволяється використовувати мастило марки КЗ-10н для змащування компресорів електропоїздів у зимовий період до температури атмосферного повітря —ЗО °С і мастило марки КЗ-20 — у літній, а також перехідний міжсезонний період до температури атмосферного повітря —15 °С.
Забороняється застосовувати інші види мастил, а також змащувати повітряні циліндри через клапани і фільтри.
Під час випускання МВРС з депо після ремонту та технічного обслуговування (крім ТО-1) слюсарі повинні перевірити продуктивність компресорів за часом наповнення головних резервуарів з 7,0 до 8,0 кгс/см² (див. додаток 1).
Щільність гальмівної мережі слід перевіряти з нормального зарядного тиску, для чого необхідно перекрити роз'єднувальні крани на гальмівній та постачальній магістралях і спостерігати за зменшенням тиску в ГМ за манометром, яке допускається не більше 0,2 кгс/см² протягом 1 хв, або 0,5 кгс/см² протягом 2,5 хв. Щільність постачальної мережі перевіряють за зменшенням тиску в головних резервуарах з 7,0 до 6,5 кгс/см² за відключення живлення автоматичних дверей. Час зменшення тиску має бути не менший 7,5 хв (або не менший 3 хв за зниження тиску з 7,0 до 6,8 кгс/см²).

Відповідно до вимог пп. 3.2.3, 3.2.7 і табл. 3.1 і табл. 3.2 необхідно перевірити:

• зарядний тиск у ГМ;
• щільність ЗрР кранів машиніста і вихід штоків гальмівних циліндрів;
• режим увімкнення повітророзподільників № 292;
• товщину та стан гальмівних колодок.

Товщина чавунних гальмівних колодок в експлуатації допускається не менша 12 мм, а за випускання електропоїзда з поточного ремонту — не менша 25 мм. Вихід гальмівних колодок за зовнішню поверхню бандажа (обода колеса) в експлуатації не дозволяється. Колодки слід замінити за досягнення граничної товщини, наявності по всій товщині колодки тріщин, які поширюються до стального каркасу, при клиноподібному зношенні, якщо найменш допустима товщина знаходиться від тонкого кінця колодки на відстані 50 мм і більше.
Товщина композиційних гальмівних колодок допускається в експлуатації не менша 14 мм (безкаркасна колодка) і не менша 10 мм (сітчасто-дротяний каркас колодки), а за випускання електропоїзда з поточного ремонту — не менша 15 мм. Не дозволяється встановлювати композиційні колодки на моторні й головні вагони.

13.3.2. Перевірка дії гальм з робочої кабіни. Перед перевіркою слід переконатися в правильному положенні ручок кранів на постачальній та гальмівній магістралях. У електропоїздах необхідно перевірити:

• дію електропневматичного гальма. Після зарядження ГМ слід відключити джерело живлення ЕПГ, увімкнути прожектор, світлові сигнали та інші споживачі електроенергії. Ручку гальмівного перемикача в проміжних кабінах встановити в (нейтральне) положення II, а в хвостовій кабіні — в положення III (вимкнено). Під час увімкнення гальмівного перемикача в робочій кабіні в положення І ("Включено") повинна загорітися контрольна лампочка, що вказує на справність акумуляторної батареї і цілісність електричної мережі ЕПГ у всьому поїзді. Напруга в мережі ЕПГ за вольтметром має бути в межах 45—50 В, а на електросекціях СР — не менша 35 В.
  Потім РКМ № 334Е слід перевести в положення IV, № 395 — в положення VE;
• має загорітися сигнальна лампочка гальмування і біля крана № 334Е спрацювати вентиль перекриші, а біля крана № 395 — короткочасно вимкнутися електровентиль на ЕПК без спрацювання автостопа, допускається випускання стисненого повітря із ГМ через кран № 395 і зменшення тиску в ній не більше ніж на 0,5 кгс/см². Коли наповнення гальмівного циліндра відбудеться до максимального тиску, РКМ слід перевести в положення III (пере-криша без живлення), потім вимкнути електричне живлення ЕПГ і за лампочкою сигналізатора випускання перевірити повне відпускання усіх гальм, після чого РКМ № 395 перевести в положення II, а кран № 334Е — в положення НА.
  У електропоїздах, які обладнано кнопковим управлінням ЕПГ, його дію перевіряють за поїзного положення РКМ;
• дію автоматичного гальма (повне випробування гальм). Перед перевіркою слід вимкнути ЕПГ, перевірити щільність гальмівної мережі згідно з п. 13.3.1. За встановленого зарядного тиску перевіряють роботу автогальм на чутливість до гальмування. Для цього РКМ № 334Е слід перевести з положення НА в положення IV, а ручки кранів машиніста № 328, 394 та 395 — з положення II в положення V і зменшити тиск у зрівнювальному резервуарі від встановленого зарядного на 0,5—0,6 кгс/см². При зменшенні тиску в ЗрР на потрібну величину необхідно перевести РКМ № 334Е в положення III, а РКМ № 328, 394 і 395 — в положення IV. При цьому автогальма усіх вагонів мають прийти в дію і не відпускатися самовільно протягом 5 хв.
  Після цього слід перевірити автогальма на чутливість до відпускання переведенням РКМ у положення II (РКМ № 334Е — у положення ІІА). При підвищенні тиску ГМ до встановленого зарядного автогальма усіх вагонів слід повністю відпустити. Дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання у кожному вагоні повинен перевіряти помічник машиніста.
  У електропоїздах, обладнаних сигналізатором гальма хвостового вагона (ГХВ), необхідно перевірити його справність.
  З протилежної кінцевої кабіни керування машиніст повинен провести гальмування автоматичним і електропневматичним гальмами, як під час виконання скороченого випробування гальм, а помічник машиніста повинен перевірити дію гальм хвостового вагона за манометром гальмівного циліндра в неробочій кабіні керування.
  У дизель-поїздах типів Д і ДР необхідно перевірити дію ЕПГ. Після зарядження гальмівної мережі слід увімкнути прожектор, світлові сигнали та інші споживачі електроенергії при непрацюючих дизельних установках.
  У дизель-поїздах типу ДР ЕПГ необхідно перевіряти так само, як і у електропоїздах типу ЕР з відповідним краном машиніста, при цьому напруга за вольтметром має бути в межах 45—50 В.
  У дизель-поїздах типу Д у робочій кабіні керування ручку перемикача слід перевести в положення "Голова поїзда". В усіх неробочих кабінах керування ручки перемикачів мають знаходитися в положенні "Виключено", а в хвостовій кабіні моторного вагона — у положенні "Хвіст поїзда", роз'єднувальні крани на постачальній та гальмівній магістралях мають бути перекриті, а ручки кранів машиніста № 328 і 395 — знаходитися в положенні VI.
  Необхідно ввімкнути джерело живлення ЕПГ і за вольтметром перевірити напругу, яка має бути не меншою 45 В. При цьому на пульті має загорітися зелена сигнальна лампочка, яка вказує на справність акумуляторної батареї і цілісність електричної мережі ЕПГ у всьому поїзді.
  Потім РКМ слід перевести із положення II в положення VE, після чого має загорітися червона сигнальна лампочка. Коли відбудеться наповнення гальмівного циліндра до відповідного тиску, РКМ слід перевести в положення III, після чого має загорітися жовта сигнальна лампочка, а червона — потухнути. Далі необхідно вимкнути електричне живлення ЕПГ і перевірити повне відпускання усіх гальм, після чого РКМ перевести в положення II. Зелена сигнальна лампочка при ввімкненому ЕПГ повинна загоратися у всіх положеннях РКМ;
• дію автоматичного гальма (повне випробування гальм). Перед перевіркою слід вимкнути ЕПГ. Автоматичне гальмо перевіряють так само, як і у електропоїздах, обладнаних відповідним краном машиніста.

З протилежної кабіни керування машиніст повинен виконати гальмування автоматичним і електропневматичним гальмами так само, як і при скороченому випробуванні гальм, а помічник машиніста повинен перевірити дію гальм хвостового вагона за манометром гальмівного циліндра в неробочій кабіні керування.

13.4 Порядок переключення гальмівного обладнання при заміні кабіни керування. У моторвагонних поїздах, обладнаних кранами машиніста № 334Е, в кабіні керування, яку залишають, ручку перемикача ЕПГ слід перевести в положення III ("Виключено"). Після цього РКМ переводять у положення IV і зменшують тиск у ЗрР на 1,3— 1,5 кгс/см², а потім переводять у положення III. Коли закінчиться зменшення тиску в ГМ, необхідно перекрити роз'єднувальні крани на постачальній і гальмівній магістралях, а РКМ встановити в положення І. У робочій кабіні, з якої буде здійснюватися управління гальмами, машиніст ручку гальмівного перемикача повинен перевести з положення III в положення І ("Включено"). При цьому повинна загорітися сигнальна лампочка контролю справності джерела живлення і цілісності електричної мережі поїзда. Потім необхідно відкрити кран подвійної тяги на постачальній магістралі і роз'єднувальний кран на ГМ, відпустити гальма (контролюють за згасанням контрольної лампочки відпускання гальм), зарядити гальмівну мережу до встановленого тиску і перевести РКМ у положення НА.
У моторвагонних поїздах, обладнаних кранами машиніста № 328, 394 та 395, в кабіні керування, яку залишають, слід відключити джерело живлення ЕПГ, ручку крана машиніста перевести в положення V, а після зменшення тиску в ЗрР на 1,3—1,5 кгс/см² перевести її в положення IV. Коли закінчиться випускання стисненого повітря через кран машиніста, необхідно перекрити роз'єднувальні крани на гальмівній і постачальній магістралях, РКМ встановити в положення VI, а перемикач ППГ (ПЕГ) — у положення "Хвостовий вагон".
У робочій кабіні, з якої буде здійснюватися управління гальмами, РКМ слід перевести з положення VI в положення II і відкрити роз'єднувальний кран на постачальній магістралі. Коли ЗрР зарядиться до нормального тиску, необхідно відкрити роз'єднувальний кран на гальмівній магістралі, ввімкнути джерело живлення ЕПГ, а перемикач ППГ (ПЕГ) поставити в положення "Голова". При цьому на пульті має загорітися сигнальна лампочка.

13.5. Пересилання недіючого МВРС і випробування автогальм у сплотках необхідно виконувати з урахуванням вимог розділу 7.3 та п. 9.1.9.