Зміна організаційної культури

З часом під впливом обставин культура може зазнавати змі­ни. Методи зміни культури організації відповідають методам підтримки культури. Це:

• зміна об'єктів і предметів уваги з боку менеджера;

• зміна стилю управління кризою або конфліктом;

• перепроектування ролей та зміна наголосу в програмах навчання;

Організаційна культура

• зміна критерію стимулювання;

• зміна акцентів у кадровій політиці;

• зміна організаційної символіки та обрядовості.

Зміни в поведінці можуть спричинити зміни в культурі, і навпаки. Є три можливості поєднання змін у поведінці та куль­турі в організації.

Зміни в культурі без змін в поведінці. В цьому випадку пра­цівники можуть змінити одне чи декілька вірувань або ціннос­тей, але при цьому вони не здатні змінити свою відповідну по­ведінку. Головною проблемою є те, що люди в організації не володіють потрібними для зміни поведінки в цих умовах здіб­ностями та підготовкою.

Зміни поведінки без змін у культурі. В цьому випадку один або більше членів організації або група можуть бути переко­нані в тому, що організаційні зміни повинні відбутися, хоча окремі працівники можуть не хотіти цього. Головна проблема — відсутність прихильності та послідовності в адаптації своєї формальної поведінки до нової культури.

Зміни відбуваються і в поведінці, і в культурі. Це ситуація постійних змін у тому сенсі, що люди по-справжньому і щиро вірять та цінують те, як вони по-новому роблять свою роботу, що дає внутрішнє задоволення.

У процесі проведення змін у культурі організації виникає багато труднощів. Особливо вони породжуються опором змі­нам культури. Це стає помітним, коли зміни починають зачі­пати глибинний зміст організаційної культури. Ступінь опору змінам у культурі організації пропорційний величині змін за змістом, тобто рівню їх радикальності та силі переважаючої в організації культури.

Зміни в організаційній культурі можуть або передувати змінам поведінки, або йти за ними.

Можливі два підходи при зміні культури: ухвалення спів­робітниками організації нових вірувань та цінностей; вклю­чення і соціалізація нових людей в організації, а також їх звільнення.

Зміни в змісті культури потрібні тоді, коли культура, наяв­на в організації, не сприяє змінам поведінки до стану, необхід­ного для досягнення бажаного рівня організаційної актив­ності.

Розділ 8

Питання для самоконтролю

1. Що таке організаційна культура?

2. Перерахуйте структурні елементи організаційної куль­тури та розкрийте їх зміст.

3. Охарактеризуйте рівні організаційної культури.

4. Розкрийте зміст основних властивостей організацій­ної культури. Що таке неформальність організаційної куль­тури?

5. Назвіть суб'єктивні та об'єктивні елементи організа­ційної культури.

6. Які функції виконує організаційна культура стосовно внутрішнього та зовнішнього середовища організації?

7. Охарактеризуйте адаптивну функцію організаційної культури.

8. Як можна класифікувати організаційну культуру?

9. Назвіть риси сильної та слабкої організаційних куль­тур.

 

10. Розкрийте зміст абетки корпоративної культури У. Холла.

11. Яку типологію організаційних культур запропонував Ч. Хенді?

12. Охарактеризуйте види організаційної культури, запро­поновані У. Оучі.

13. Чому, на Вашу думку, культура ставлення до жінок є важливим елементом організаційної культури?

14. Охарактеризуйте методи підтримки культури орга­нізації.

15. Які є методи зміни організаційної культури? Чому куль­тура організації з часом змінюється?

Розділ 9

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ

9.1. Інформація в організації як чинник забезпечення її ефективності. Управлінська інформація.

9.2. Технології інформаційної діяльності в організації.

9.3. Інформаційна система організації.

9.4. Сучасні інформаційні технології організаційної культури.

Інформація в організації

Як чинник забезпечення її ефективності.

Управлінська інформація

Будь-який апарат управління є "фабрикою інформації". Його основна роль полягає в обробці інформації подібно до під­приємства, яке займається обробкою матеріалів і виробниц­твом енергії. Апарат управління отримує інформацію в різно­манітних формах. У тих же формах апарат управління й вироб­ляє інформацію. Це можуть бути: дані, що видаються ком­п'ютером в електронній формі; документи, що передають ін­формацію в чисельній або цифровій формі; усна інформація, Що передається по телефону, часто в електронній формі.

Між процесами отримання і поширення інформації апарат виконує низку різноманітних дій. Він може: 1) перетворити ін­формацію (наприклад, інформацію про продажі в інформацію про отриману виручку і виконану роботу); 2) об'єднувати ін­формацію (наприклад, інформацію про продажі з інформацією

Розділ 9

про закупівлі в інформацію про товарно-матеріальні запаси); 3) накопичувати інформацію (наприклад, інформацію про про­дажі для складання щомісячних і річних звітів про доходи). Узагальнена схема зв'язків в організації, що використовує ін­формаційні технології, подана на рис. 9.1.

Як правило, апарат управління використовує отримані дані як основу для виробництва найважливішої своєї продукції — рішень. Це можуть бути рішення: а) місцевого й оперативного характеру, такі, що стосуються закупівель, найму і звільнення працівників, підвищення або зниження цін; б) довгостроково­го, стратегічного характеру — рішення, пов'язані з розширен­ням організації, інвестиціями.

Таким чином, апарат управління — це "фабрики" інформа­ції, що обробляється, з виходом продукції двох типів: інформа­ції (дані, документи, усна інформація) та рішень (короткостро­кових і довгострокових). В окремих випадках апарат управлін­ня спеціалізується в одній із цих сфер. До ланок апарату, що виробляють продукцію першого типу (інформацію), належать: підрозділи, які займаються підготовкою технічних інструк­цій; бухгалтерія і фінансові підрозділи; підрозділи, що готу­ють інформацію для громадськості. До ланок апарату, основ­ною продукцією яких є виробництво рішень, належать: підроз­діли з управління виробництвом; підрозділи з управління про­дажами; апарат вищого керівництва. Ланки апарату, що ви­роблять продукцію двох типів, включають: технічні підрозді-

Інформаційно-аналітичні технології в організації

ли; підрозділи, що займаються кадровими питаннями; марке­тингові підрозділи.

Керівництво організації повинне займатися питаннями продуктивності "фабрик" інформації так само, як і підрозділів з виробництва матеріальної продукції. При виробництві інфор­мації підвищення продуктивності означає збільшення вартості інформації на одиницю витрат. Це можуть бути більший обсяг інформації (наприклад, більше листів або технічних інструк­цій); вища якість інформації (більш читабельні тексти, з мен­шою кількістю помилок); своєчасніша інформація (технічна інструкція складається одночасно з модифікацією продукту). Стосовно рішень — це збільшення вартості рішень на одиницю витрат. Практично це означає: більшу чисельність рішень (на­приклад, на основі вибору з більшої кількості варіантів заку­півель або пропозицій робочої сили); вища якість рішення (ви­бір, який призводить до збільшення прибутку або поліпшення якості роботи підрозділу); своєчасніші рішення (вибір, який оперативніше реагує на зміну умов).

Оцінювання продуктивності роботи апарату управління є складним. Ретельний аналіз і точне вимірювання часто підмі­нюються експертними оцінками та спостереженнями. Певний інтерес становить ранжування інформації, що використовуєть­ся в організаціях в умовах ринкової економіки. Один з типових варіантів такого оцінювання, що базується на матеріалах со­ціологічних обстежень, подано в табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Ранжування інтересу керівника до ділової інфор­мації

 

№з/п	Ділова інформація	№ з/п	Ділова інформація
	Надійність ділових парт­нерів		Комерційні пропозиції
	Джерела ділової інформації		Стан товарного ринку, ринку послуг
	Ціни, ціноутворення		Іноземна участь в укра­їнській економіці
	Господарські договори й спори, арбітраж		Законодавство

Розділ 9

Закінчення табл. 9.1

 

№з/п	Ділова інформація	№з/п	Ділова інформація
	Банки		Виставки та ярмарки
	Інвестиційні компанії		Об'єднання підприєм­ців, асоціації
	Зовнішньоекономічна діяль­ність		Результати маркетинго­вих досліджень
	Стан кредитного ринку		Причини перетворень, санації, ліквідації фірм
	Стан фондового ринку		Рекламні агентства
	Підприємства, фірми (адре­си, показники роботи)		Аудиторські фірми
	Стан ринку нерухомості		Страхові компанії, пенсійні фонди

Основу інформаційно-комунікативної підсистеми стано­вить управлінська інформація та комунікації, що виникають під час її надходження, обробки та зберігання.

Управлінська інформація — це частина соціальної інфор­мації, яка виділена з загального масиву за критеріями при­датності до обслуговування процесів формування і реалізації управлінських дій.

Можна виділити такі джерела, які об'єктивно породжують управлінську інформацію: норми законодавчих та інших ак­тів; звернення громадян у державні органи щодо реалізації своїх законних інтересів і суб'єктивних прав; обов'язкові вказівки органів влади (директивна управлінська інформація); управлінська інформація про зворотні зв'язки в процесі управ­ління; проблемні, конфліктні, екстремальні та інші складні ситуації.

Інформаційно-аналітичні технології в організації