Державного втручання в економіку



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Державного втручання в економіку



Вивчиши цю тему, ви будете знати:

 

· як відбувався процес генезису та еволюції неолібералізму;

· які економічні програми неолібералізму були втілені в життя в країнах Західної Європи;

· в чому полягає сутність американського монетаризму М.Фрідмена.

 

Неолібералізм виник майже одночасно з кейнсіанством в 30-ті рр. Як самостійна система поглядів на проблему державного регулювання економіки. Неоліберальна концепція і в теоретичних розробках, і в практичному використанні заснована на ідеї пріоритету умов для необмеженої конкуренції не наперекір, а завдяки визначеному втручанню держави в економічні процеси.

Якщо кейнсіанство першочерговим вважає здійснення заходів активного державного втручання в економіку, то неолібералізм - відносно пасивного державного регулювання. Згідно кейнсіанських моделей перевага надається сукупності державних заходів по інвестуванню різноманітних сфер економіки, розширенню об’ємів урядових замовлень, закупок,встановлення більш жорсткої політики оподаткування. Їх крайні прояви приводять, як свідчить економічна історія, до дефіциту державного бюджету та інфляції.

Неолібералізм виступає за лібералізацію економіки, використання принципів вільного ціноутворення, головну роль в економіці приватній власності і недержавних господарських структур, розглядаючи роль регулювання економіки державою в її функціях «нічного сторожа» або «спортивного судді». Представники неоліберальної концепції державного регулювання економіки, пам’ятаючи слова Л.Ерхарда (1897-1977): «Конкуренція всюди, де можливо, регулювання - там де необхідно», довели правомірність омеженої участі держави в економічних процесах і більшого її сприяння вільному і стабільному функціонуванню підприємців як умову усунення нерівноваги в економіці.

Вже в 30-ті рр. Для протидії кейнсіанським ідеям державного регулювання економіки, які обмежували систему вільної конкуренції, в ряді країн були створені неоліберальні центри по розробці альтернативних заходів державного втручання в економіку, які сприяли б відродженню і практичному втіленню ідей економічного лібералізму. Найбільш значні центри лібералізму в Німеччині, США та Англії отримали назву відповідно Фрайбургської школи ( її лідери - В.Ойкен, В.Рьопке, А.Рюстов, Л.Ерхард та ін.), Чікагзької школи яку також називають «монетарною школою» ( її лідери - Л.Мізес, М.Фрідмен, А.Шварцта ін.), Лондонської школи ( її лідери - Ф.Хайєк, Л.Робінс та ін.). Видатними представниками неоліберальних ідей у Франції були економісти Ж.Рюефф,М.Алле та ін.

Розпочинаючи коротку характеристику особливостей шкіл неоліберальних ідей різноманітних сторін, необхідно відзначити, що представники неоліберального руху ще на початку 30-х років намагались створити єдину науково-практичну платформу. В зв’язку з цим в 1938 р. на конференції в Парижі в міжнародному масштабі було продекларовано загальні принципи неолібералізму. Цей форум неолібералів зараз називають також «коллоквіумом Ліпмана» через співзвучність прийнятих на конференції принципів неолібералізму з положеннями виданої в тому ж році американським економістом А.Уолтером Ліппманом книги під назвою «Вільне місто». Сутність прийнятих в Парижі загальних принципів неоліберального руху зводилась до проголошення необхідності державного сприяння в поверненні правил вільної конкуренції і забезпеченні їх виконання всіма господарюючими суб’єктами. Умова пріоритету приватної власності, свободи підприємництва і вільних ринків могла бути переглянута діями держави лише в екстремальних випадках (війна, стихійні лиха, катастрофа та ін.).

Після другої світової війни ідеологія неолібералізму знайшла практичне використання спочатку в Західній Німеччині (ФРН). Тут, починаючи з 1948 р., ці ідеї набули статусу державної доктрини уряду Аденауера-Ерхарда. Видатні німецькі теоретики неолібералізму В.Рьопке, А.Рюстов та ін. Очолили критику будь якого прояву монополізму заради свободи та гуманізму. В.Ойкен і його послідовники у Фрайбургзькому університеті з того ж 1948 р. розпочали випуск щорічника «Ордо», який відіграв роль теоретичної трибуни неолібералізму всіх країн. Саме слово «ордо», вибране В.Ойкеном, перетворилось в збірне поняття, яке символізує «природний лад ... вільного ринкового господарства». Західнонімецька доктрина неолібералізму під впливом «школи Ойкена» стала називатися навіть «ордолібералізмом».

Теоретикам неолібералізму ФРН належить ідея поєднання принципу «свободи ринку» і справедливого розподілу по принципу «соціального вирівнювання». Вперше її концептуально виклав А.Мюллер-Армак в своїй книзі «Господарське управління і ринкове господарство» (1947), в якій також вперше використав термін «соціальне ринкове господарство». Дослідження в цьому напрямку продовжували В.Рьопке, Л.Ерхард, В.Ойкен та ін. Причому про створення моделі «соціального ринкового господарства» було заявлено самим канцлером ФРН К.Аденауером у вступі до книги В.Рьопке «Чи правильна німецька економічна політика?» (1950).

За характеристикою В.Рьопке «соціальне ринкове господарство» - це шлях до «економічного гуманізму». В своїй книзі «Гуманне суспільство» він писав, що цей тип господарства протиставляє колективізму персоналізм, концентрації владт - свободу, централізму - децентралізм, організації - самодовільність і т.д. Приєднуючись до думки В.Рьопке, Л.Ерхард на з’їзді Християнсько-демократичного союзу (ХДС) в 1957 р. стверджував про початок другого етпу в ФРН «соціального ринкового господарства». Трохи пізніше в одній з своїх публікацій початку 60-х рр. Л.Ерхард підкреслював, що саме «вільне змагання є перш за все головним елементом соціального ринкового господарства. А на черговому партійному з’їзді ХДС в 1965 р. Л.Ерхард заявив про завершення в ФРН програми створення «соціального ринкового господарства», яка перетворила цю країну в «оформлене суспільство».

Доктрина «сформованого суспільства», по Ерхарду і його однодумців, - це пошук пошук кращого «природного економічного порядку», який можна досягти через створення «соціального ринкового господарства». В ній категорично відкидаються марксистські ідеї про п’ять форм (типів) суспільного устрою і виробничих відносин та про антагонізм класів. Вона заснованан на положенні В.Ойкена про те, що людському суспільству характерні два типи екноміки: «централізовано керована» (тоталітаризм) і «мінова економіка» (по іншій термінології - «вільне, відкрите господарство»), а також на ідеї з’єднання цих типів економіки з перевагою ознак одного з них в конкретних історичних умовах.

Вальтер Ойкен в своїй книзі (яка витримала дев’ять видань) «Основи національної економії» (1947) фундаментально проробив прблематику типології головних форм ринкової організації економіки. В розділі «Економічні системи» ним доказується природне існування в одних і тих же суспільствах двох ідеальних, як він вважав, типів економіки: мінової і централізовано керованої.

Разом з тим, по Ойкену, «дві згадані форми реалізуються в трьох формах», кожну з яких він характеризує так:

«тотальна централізовано керована економіка» (обмін взагалі не допускається; виробництво, розподіл і споживання прдуктів «до останньої дрібниці» здійснюється згідно наказів центрального керівництва);

«централізовано керована економіка з вільним обміном предметами споживання» (обмін здійснюється також при наявності центральної інстанції, яка визначає «спосіб використання виробничих сил, часову структуру виробничого процесу, спосіб розподілу продуктів... Але на відміну від першого варіанту споживачі можуть вносити тут корективи в розподіл виділених для них предметів споживання шляхом обміну»);

«централізовано керована економіка з вільним споживчим вибором» ( споживчий вибір благ вільний, але, як правило, з тих, які які встановлює для виробництва «центральна інстанція»).

Розуміючи неможливість автоматичного функціонування «вільного ринкового господарства», В.Рьопке та Л.Ерхард визнавали необхідним протиставити будь якому прояву анархії виробництва відповідні заходи державного втручання, які забезпечували б «синтез між вільним і соціально обов’язковим суспільним ладом». Роль держави згідно з твердженням Рьопке - Ерхарда, порівнюється з посадою судді (арбітра) на футбольному полі, який строго спостерігає за діями футбольних команд у відповідності з визначеними правилами, але не має права безпосередньо приймати участь у грі. Іншими словами, держава для підтримки умов існування «соціального ринкового господарства» як «ідеального типу» вільного ринкового господарства повинна слідкувати за дотриманням «правил» вільної конкуренції («честної гри»), контролювати умови ціноутворення, не допускати спроб встановлення ионопольних цін, гарантувати охорону і пріоритетне значення приватної власності в товарно-грошовому господарстві без монополій.

В США альтернативою Кейнсіанству стала Чікагська школа неолібералізму, монетарні ідеї якої зародились в стінах Чікагського університету ще в 20-ті рр. Але самостійне, я тим більш лідируюче значення в неоліберальному русі американський монетаризм отримав в кінці 50-х - на початку 60-х рр. з появою ряду публікацій М.Фрідмена, який в 1976 р. став нобелівським лауреатом по економіці. Фрідмен і його прибічники кейнсіанським негрошовим факторам (наприклад, інвестиціям) протиставили саме грошові фактори.

Відбулося це на протязі 60-х р.р., коли перші достатньо серйозні сумніви в необхідності, як сказав М.Блауг, «спрощених економічних рекомендацій політиканам, типових для часів кейнсіанської революції», потрапили в економічну науку з появою виведеної в 1958 р. А.У.Філліпсомемпіричної кривої, яка характеризувала зв’язок між щорічною відсотковою зміною заробітної плати в грошовому вигляді і рівнем (часткою) безробіття в Англії за період з 1861 по 1913 р. При чому дискуссії з приводу даної залежності набули ще більшого розмаху після того, як в 1964 р. П.Самуельсон включив пов’язану з цією кривою фактично нову концепцію в шосте видання свого підручника «Економікс» і назвав сам графік іменем його автора - «крива Філіпса».

М.Фрідмен та його колеги на основі досліджень навколо «конструкцій» кривої Філіпса прийшли до висновку, що дана крива не є стабільною, особливо з врахуванням ситуації в економіці багатьох країн світу в кінці 60-х рр., коли зростання інфляції, наперекір «логіці» кривої, супрврджувалося не зниженням, а зростанням безробіття, а потім, на початку 70-х рр., спостерігалося навіть одночасне зростання і інфляції і безробіття.

М.Фрідмен зробив спробу відродити важливість грошей, грошової маси і грошового обігу в економічних процесах. Його зусиллями монетарна концепція, неоліберальна зха своєю суттю, була апробована республіканським урядом США при президенті Р.Ніксоні в 1969-1970 рр. ( тоді М.Фрідмен був радником президента цієї країни). Але найбільший успіх монетарні економічні ідеї мали при наступному республіканському уряді США за часів «рейганоміки», яка дозволила послабити інфляцію при реальному закріпленні долара.

Новизна концепції державного втручання в економіку, згідно Фрідмена, полягає в тому, що воно на відміну від кейнсіанської концепції обмежується жорсткою грошовою політикою. Остання тісно пов’язана з фрідменовською «природною нормою безробіття», яка досягається за допомогою постійного і стабільного зростання кількості грошей в розмірі 3-4% на рік незалежно від стану коньюктури (враховуючи середні темпи зростання валового національного продукту США за ряд років, при якому встановлюється максимально можливий рівень національної економіки).

В цілому неоліберальні ідеї державного регулювання економіки перемогли кейнсіанські починаючи з 70-х рр., коли для багатьох країн постійними стали зростаючі інфляційні прцеси, дефіцит державного бюджету, безробіття. Неоліберали звинуватили кейнсіанців (і неокейнсіанців) в зростанні масштабів державного сектору економіки, обмеженні умов для вільної конкуренції, скороченні інвестицій в головні сфери економіки, наперекір «обіцянкам», що «їх (інвестиції) поширюється з мультипліцируючою силою і ще більш посилюється акселератором». Очевидним проявом пріоритету неолібералізму над кейнсіанством в 70-80-ті рр. Я планомірна по відповідним багаторічним програмам денаціоналазація багатьох галузей господарства, які знаходилися раніше в сфері державної економіки. За останні роки завдяки цьому істотного оздоровлення зазнали економіки таких країн як Великобританія, Франція, Японія, Східна Німеччина (минула НДР), Чілі, Іспанія та інших країн, які мінімізували сферу державного втручання економічного впливу.

 

Резюме

Неолібералізм виступає за лібералізацію економіки, використання принципів вільного ціноутворення, головну роль в економіці приватній власності і недержавних господарських структур, розглядаючи роль регулювання економіки державою в її функціях «нічного сторожа» або «спортивного судді».

Після другої світової війни ідеологія неолібералізму знайшла практичне використання спочатку в Західній Німеччині (ФРН). Тут, починаючи з 1948 р., ці ідеї набули статусу державної

М.Фрідмен зробив спробу відродити важливість грошей, грошової маси і грошового обігу в економічних процесах. Його зусиллями монетарна концепція, неоліберальна зха своєю суттю, була апробована республіканським урядом США при президенті Р.Ніксоні.

Питання для роздумів і завдання.

1. В чому полягає суть неолібералізму ?

2. Які характерні риси монетаризму ви знаєте?

3. Складіть порівняльну таблицю економічних теорій Дж.М.Кейнса і М.Фрідмена.

4. Розкажіть як використовувався монетаризм у економічній політиці різних країн.

5. Які монетарні заходи використовував у своїй політиці уряд України ?

 

Рекомендавана література.

Основна:

1. Афанасьев В.С. Буржуазная экономическая мысль 30 - 80 - х годов ХХ века:/Очерк теории/.-М., - 1988 г.

2. Макконел К.Р.,Брю С.Л. Экономикс:принципы, проблемы и политика. - М., - 1992 г.

3. Попов Г. Восстание против кейнсианства: Милтон Фридмен.// Вопросы экономики, - 1989 г. - №12.

4. Усоскин В.М. “Денежный мир” Милтона Фридмена. - М., -1989г.

5. Холодковский К. Что придет на смену неоконсерватизму ? // МЭ и МО, - 1990 г. - №11.

Додаткова:

1. Афанасьев В.С. Этапы развития буржуаной политической экономии:/Очерк истории/. - М., - 1983 г.

2. Бодров В.Г. Нові парадигми неокласичної теорії та неолібералізму в епоху сучасної НТР. // Питання політичної економії, - 1991 р. - №12.

3. Браунинг П. Современные экономические теории - буржуазные концепции. - М., - 1987 г.

4. Волков Ю.В. Очерки теории развития буржуазной политэкономии. - Л., - 1988 г.

5. Голева А.П. Критика современного неолиберализма:/Учебное пособие по истории экономических учений/. - М., - 1976 г.

6. Гутник В. К публикации глав работы Вальтера Ойкена “Основные принципы экономической политики”. // Российский экономический журнал. - 1993 р. - №2.

7. Зарин В. Новые вехи в развитии американской теории и политики. // Экономические науки. - 1990 р. - №2.

8. Кредісов А.В., Бодров В., Моненко П. Неолібералізм: ідеологія і теоретична основа соціального ринкового господарства. // Економіка України, - 1993 р. - №1.

9. Ливщец А. Современный монетаризм: Критика методологии.// Экономические науки, - 1985 г. - №1.

10. Макашева И.А. Современный монетаризм: некоторые вопросы теории и экономической политики. // Экономика и матеметические методы. - 1983г. - Т.19. - Вып.5.

11. Макашева И.А. США: консервативные тенденции в экономической теории. - М., - 1988 г.

12. Осадчая И.М. Консерватизм против реформизма: две тенденции в буржуазной политэкономии. - М., - 1984 г.

13. Отмахов Д.А. Современная американская политэкономия. /Вопросы методологии/. - М., - 1991 г.

14. Перегудов С. Неоконсервативная модель общественных отношений. // МЭ и МО . - 1990 г. - №11.

15. Пияшева Л.И., Пискляр Б.С. Экономический неоконсерватизм: теория и международная практика. - М., - 1988 г.

16. Пороховский А. О современной экономической науке США.// Экономические науки, - 1989 г. - №4.

17. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. - М., - 1968 г.

18. Сикора В. Консервативные неокласические теории буржуазной политэкономии. // Экономика советской Украины, - 1985 г. - №6.

19. Современная буржуазная экономическая мысль: критика теории и методологии. - М., - 1986 г.

20. Ширяева Л., Мамедова Н. Неокласическая модель государственного регулирования рыночных отношений. // Российский экономический журнал, - 1982 г. - №4.


Основні визначення

 

Абстрагування - очищення наших уявлень про досліджувані процеси від випадкового, швидкоминулого, одиничного і відокремлення від них міцного, стійкого, типового. Завдяки методу абстракції вдається розуміти суть явищ, від суті одного рівня переходити до суті більш високого рівня, формувати категорії та закони науки, що відбивають її сутність.

Акселератор - коефіцієнт, протилежний мультиплікатору; характеризує вплив приросту національного доходу на приріст інвестицій.

Багатство — сукупність всіх матеріальних благ, створених працею.

Багатство країни (національне багатство) — сукупність споживчих вартостей, що накопичені суспільством за весь період його виробничої діяльності.

Базар справедливого обміну - був у свій час створений Р.Оуеном. На ньому ходили “робочі гроші” , згодом він швидко затоварився малопотрібними речами і розпався не вписавшись в структуру капіталістичного ринку.

Біметалізм - (від лат. bis - двічі метал), грошова система, при якій законодавчо закріплюється роль загального еквіваленту за двома металами, золотом та сріблом, і монети карбовані з цих металів обертаються в рівних умовах.

Буденне та наукове мислення - буденне мислення не може проникнути у суть явищ, що лежать в основі тих чи інших економічних процесів. Тому важливе значення для успішного функціонування суспільства і добробуту кожної людини зокрема має наукове мислення. Лише воно прагне виявити об’єктивну істину і відбиває економічні процеси всебічно, намагається охопити всю панораму подій.

Бюджетний дефіцит - сума перевищення видатків держави над її доходами.

Вартість - втілена в товарі суспільна праця, предметне втілення суспільної праці товаровиробників. Вартість не природна властивість предмету, а суспільне відношення між виробниками товарів сховане під зовнішньою оболонкою.

Волока — земельна ділянка площею 20 — 25 га.

«Господарство Робінзона» - термін, введений в науковий обіг К.Менгером, використовувався для аналізу економічних відносин і показників на рівні окремого господарюючого суб’єкта (індивіда), тобто на мікрорівні

Гранична корисність - суб’єктивна оцінка окремим індивідом корисності останньої одиниці запасу певного блага.

Граничний продукт - це той який можна виділити з багатьох споживчих благ, який має найменшу граничну корисність.

Дедукція - метод наукового дослідження, що дозволяє обгрунтувати окремі явища та процеси на базі загальних положень.

Демонополізація - усунення державної, або іншої монополії яка диктувала свої умови ринку.

Державне регулювання економіки - втручання держави в економічні процеси шляхом впливу на функціонування ринкових мехонізмів адміністративними (законодавчими), економічними (валютно-фінансовими, грошово-кредитними, бюджетно-податковими та ін.) методами та важелями.

Диггери (копачі) - найбільш радикальне крило левелерів, яке очолив Дж.Уінстенлі (1609-1652). Диггери виступали з закликом про спільність і доступність землі для всіх хто хоче її обробляти. Восени в 1649 р. диггери почали спільно обробляти незасіяні землі в приході Кобхем графства Серрей, але їх колонія проіснувала всього рік і була знищена властями і місцевими лендлордами.

Диференційна земельна рента 1 - додатковий прибуток, що виникає внаслідок неоднаковості земельних ділянок залежно від їх родючості, або місцезнаходження, і який отримує підприємець на середніх і кращих ділянках після передачі власнику землі.

Диференційна земельна рента 2 - додатковий прибуток, що виникає внаслідок внесення капіталу і передається капіталістами орендарями землі землевласникам.

Диференціація продукту - ступінь взаємозамінюваності товарів, що суперничають; виникає завдяки їх особливим властивостям; дозволяє покупцю віддати перевагу одному з товарів даного виду; істотна ознака у товара (або послуги) може бути для покупця як реальною, так і надуманою.

«Догма Сміта» - вартість сукупного суспільного продукту дорівнює сумі заробітної платні, прибутку і ренти, тобто доходам.

Додатковий продукт — частина суспільного продукту, створена безпосередніми виробниками понад необхідний продукт. Д.п. з’являється в період розпаду первісного способу виробництва в зв’язку з підвищенням продуктивності праці і появою можливості використовувати частину часу праці для збільшення виробництва в порівнянні з попереднім періодом.

Економічна динаміка - пояснює причини які приводять економіку до руху.

Економічна політика держави - сукупність політичних і економічних заходів які проводить держава в інтересах пануючого класу в доісторичних формаціях, і в інтересах всього суспільства при демократичній сучасності.

Економічна статика - вивчає закони “соціального”, або “організованого” господарства. Вона є наукою про закони рівноваги економіки в стаціонарному стані, в якому не відбувається ніяких зрушень.

Економічна таблиця Кене — в даній таблиці автор привів порівняння економічних показників сучасного йому феодального господарства і “раціонального” фермерського господарства, чим і показав перевагу фермерського господарства над феодальним.

Економічні категорії - характеризують окремі сторони економічних явищ (напр. вартість, що визначається суспільно - необхідними витратами праці).

Еластичність попиту - співвідношення між зростанням попиту, який має запас і падінням ціни, або ступенем зменшення запасу і підвищення ціни. ”Еластичність попиту” можна сформулювати й як функціональну залежність попиту від зміни цін.

Закон Візера - гранична корисність граничного продукту зумовлює ціну виробничого блага, яке пішло на його виготовлення, і відповідну частку витрат виробництва, а ці витрати виробництва визначають граничні корисності інших “неграничних” споживчих продуктів, що були вироблені із вказаного блага.

Закон народонаселення - вперше ввів в обіг Мальтус (1766 - 1834р.р.). Його суть полягає в тому, що населення за чверть століття подвоюється і зростатиме в геометричній прогресії, а засоби існування навіть за найсприятливіших умов не можуть зростати швидше, ніж за арифметичною прогресією, що неминуче обрікає надлишок населення на голод.

Закон підупадання родючості грунту - вперше в науку ввів Мальтус. Його суть в тому, що з кожним новим врожаєм з певної земельної ділянки отримується продукції на деякий відсоток менше ніж попереднього разу.

Закон підупадаючої продуктивності - якщо при незмінності розміру капіталу кількість робітників зростатиме, то кожний додатковий робітник у порівнянні з попереднім вироблятиме меншу кількість продукції.

Закон розподілу - вперше ввів в обіг Генрі Чарлз Кері (1793 - 1879 р.р.). Згідно даного закону із зростанням продуктивності праці частка робітників збільшується як у пропорції, так і в сумі, частка ж капіталістів збільшується в сумі, але зменшується в пропорції.

Закони: загальнолюдські і специфічні - загальні закони які діють впродовж усієї людської історії (такі як зростання потреб, зростання продуктивності праці), або в декількох способах виробництва, на відміну від них специфічні закони відбивають особливості певних суспільних способів виробництва і властивий їм характер соціально-економічних відносин.

Заробітна платня — перетворена форма вартості і відповідно ціни специфічного товару-робочої сили, тобто здатність людини до праці.

Золотий паритет - склад чистого золота в грошовій одиниці країни, встановлений державою і зафіксований законом.

Імперіалізм /imperium - влада/ - монополістичний капіталізм.

Індустріалізація - / від лат. industria - діяльність/, процес створення великого машинного виробництва в народному господарстві, або окремій його галузі.

Інституціоналізм - один з сучасних напрямків економічної думки, який сформувався в 20-3-ті рр. ХХ ст. в якості альтернативи неокласичному напрямку економічної думки; його головною особливістю є дослідження всієї сукупності соціально-економічних факторів (внститутів) які розглядаються у взаємозв’язку та в історичному контексті, а також ідея соціального контролю сусільства над економікою.

Історія економічних вчень - самостійна наукова дисципліна, основний зміст якої полягає в дослідженні історії політичної економії, починаючи від зародження економічних ідей у творах стародавніх мислителів і закінчуючи сучасною економічною думкою.

Катедер - соціалізм - (соціалізм на кафедрі), програма “Спілки соціальної політики” яка передбачала запровадження обов’язкової початкової освіти, державне регулювання праці дітей, підлітків, жінок, страхування робітників на випадок хвороб і травм, організація споживчої і житлової кооперації. Конфлікти між робітниками і підприємцями згідно цієї програми мали розглядатися у третейських судах.

Квазирента - тимчасовий доход який виникає коли з’являється різниця між новою, більш високою ціною і витратами виробництва, а також нормальним прибутком.

Кейнсіанство - економічне вчення про необхідність і значущість державного регулювання економіки з допомогою широкого використання державою фіскальної, грошово-кредитної політики та інших активних засобів впливу на ринковий механізм.

Класична політекономія - напрямок економічної думки, що виник в період становлення капіталістичного способу виробництва.

Конституйована вартість - синтез споживчої та мінової вартості, який відбувається в процесі обміну.

«Крива Філіпса» - емпірична крива, що характеризує зв’язок иіж щорічною відсотковою зміною заробітної плати в грошовому вигляді і рівнем (часткою) безробіття.

«Криві байдужості» - емпіричні криві, що відображають збереження сумарних корисностей товарів що споживаються в різноманітних комбінаціях ії складання і надання переваги одним комбінаціям перед іншими.

Левелери - радикальна дрібнобуржуазна течія в Англійській буржуазній революції яку очолив Дж.Лільберн(1614-1657). Левелери засуджували абсолютизм, пропагували принципи свободи і рівноправності кожної людини, виступали за республіканську форму правління, широкі податкові і політичні реформи, за збереження і зміцнення приватної власності.

Ліквідність - здатність матеріальних хасобів, інших ресурсів швидко перетворюватися на гроші; здатність підприємства вчасно сплачувати свої зобов’язання, перетворювати статті активу балансу в гроші.

Магдебурзьке право — назва походить від міста Магдебург, яке першим отримало від великосвітської влади права самостійного адміністративного самоврядування. Фактично Магдебурзьке право це кодекс законодавства середньовічного міста, який регламентував усе громадське життя цього міста.

Математична школа в політекономії - головними представниками були А.Курно/1801 - 1877/, Г.Госсен/1810 - 1858/, С.Джевонс/1835 - 1882/, Л.Вальрас/1834 - 1910/, В.Паретто/1848 - 1923/. Її основне значення полягає в математичній методології. Математичний метод використовується як для обгрунтування положень маржиналістської теорії, так і для дослідження економічних явищ.

Меркантилізм - економічне вчення яке виникло в результаті розвитку капіталістичних товарно - грошових відносин і головну увагу приділяло сфері обертання грошей. Його головні риси:

а) гроші розглядаються як абсолютна форма багатства;

б) досліджується обертання грошової маси;

в) накопичення багатства відбувається у вигляді прибутку від зовнішньої торгівлі і через добування золота.

Металічна теорія грошей - теорія, яка трактує обумовленість цінності грошей вагою карбованої державою монети.

Монетаризм - рання стадія меркантилізму, на якій економічна політика держав орієнтується на заборону вивозу грошей, обмеження імпорту, посилення добування золота і срібла, встановлення високого ввізного мита і зниження позичкового відсотку.

Мультиплікатор - множинник; категорія, яка використовується в економічній теорії для характеристики та визначення різноманітних взаємозв’язків, де є місце мультиплікаційному ефекту. Зокрема, в кейнсіанстві під мультиплікатором розуміється коєфіцієнт, що характеризує залежність змін доходу від змін інвестицій.

Муніципалізація землі - передача / безкоштовна, або за викуп/ права власності розпорядження землею органами місцевого самоврядування (муніципалітетами).

Народний банк - шляхом впровадження народного банку Прудон висував проект реорганізації обміну і встановлення безгрошового товарного господарства.

Натуральне господарство — дрібне селянське господарство, в якому виробництво сконцентроване лише для задоволення власних потреб. Що виробляється, те й споживається.Воно не пов’язано з ринком. Натуральне господарство було найбільш характерним для раннього феодалізму.

Націоналізація землі - відміна приватної власності на землю і перехід її у власність держави.

«Невидима рука» - поняття, введене в науковий обіг А.Смітом, у відповідності з яким планується таке співвідношення у взаємодії господарюючих суб’єктів та держави, коли останнє не протидіє об’єктивним економічним законам, не втручається в процес «природного», тобто вільного функціонування ринкового механізму.

Нова історична школа - економічна школа, що виступила з гострою критикою марксизму. Прибічники цієї школи фактично знімали проблеми капіталізму і ігнорували об’єктивний економічний закон. Вони пояснювали історичні факти з позицій примату психології та етики у соціально - політичному житті суспільства. Пропагували встановлення класового миру.

Нормальний прибуток - платня для підприємця за виконання ним функцій по організації виробництва певного товару і поєднання всіх інших ресурсів у самому процесі виробництва.

Олігополія - панування декількох великих фірм на ринку.

«Оптимум Паретто» (суспільно максимальна корисність) - поняття, призначене для оцінки таких змін, які або покращують добробут всіх, або не покращують добробут всіх з покращенням добробуту хоча б однієї людини; концепція, яка дозволяє прийняти оптимальне рішення по максимілізації прибутку.

Політекономія - вперше цей термін ввів в науковий обіг французький меркантиліст А.Монкретьєн, який у 1615 році видав книгу під назвою “Трактат політичної економії”.

Праця - цілеспрямована діяльність людини на зміну предметів і сил природи з метою задоволення її потреб.

Предмет історії економічних вчень - це історичний процес виникнення, розвитку, змагання і зміни економічних ідей, що виражали інтереси тих чи інших класів і соціальних груп, а також загальнолюдські погляди на економічні процеси на різних етапах розвитку суспільства.

Принцип граничної корисності - гранична корисність деякого блага залежить від двох факторів: інтенсивності індивідуальної потреби і рідкості, або існуючим запасом цього блага.

Принцип раціональної поведінки людини - згідно цього принципу усе господарство необхідно розглядати як сукупність раціональних суб’єктів, що беруть участь на ринку з метою максимілізації особистої користі. Різниця між учасниками полягає в тому, в якій сфері /виробництва, розподілу , обміну чи споживання/ вони прагнуть домогтися своєї мети, а також і в тому, що будь яку економічну ситуацію вони оцінюють суб’єктивно з точки зору своєї власної користі.

Принцип рідкості - припущення про обмежену, фіксовану величину пропонування того чи іншого блага. В результаті його ціна потрапляла у повну залежність від попиту, який у свою чергу пов’язувався з об’єктивними оцінками.

Протекціонізм - згідно цієї системи кожна держава, яка є зацікавленою у розвитку власного виробництва, повинна законодавчо сприяти розвитку виробництва, захисту внутрішнього ринку і захоплення зовнішніх ринків збуту.

Регулювання цін (економічне) — (від латинського regulo—впорядковую, regula—норма, правило), ціленаправлені процеси, що забезпечують підтримку, або зміни економічних явищ та зв’язків.

Редукція праці - зведення сладної праці до простої за допомогою коефіцієнтів.

Рента - це та частка продукту землі, що сплачується за користування первісними і непорушними силами природи не включаючи відсотків на капітал, потрібний для обробітку землі.

Ринкова ціна - грошове вираження вартості товарів які реалізуються на ринку; фактична ціна по якій відбувається купівля —продаж товарів.

Ринок - сукупність соціально - економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких відбувається реалізація товарів і кінцеве визнання суспільного характеру втіленої в них праці.

Робітничі квитанції - трудові талони які на думку Прудона мали б використовувати замість грошей і за які “народний банк” повинен був відпускати товари.

Розподіл праці - історично визначена система суспільної праці, яка склалась в результаті якісної диференціації праці в процесі розвитку суспільства, яка привела до відокремлення і одночасного існування різноманітних її видів.

Соціальний напрямок у політекономії - родоначальники Р.Штольцман /1852-1930/, Р.Штаммлер/1856-1938/. Вважали, що економіка регулюється вільними побажаннями людини, її “естетичними ідеалами” , і що ці ідеї полягають у недоторканності приватної власності, і вони обгрунтовувалися не тільки з індивідуальної, але й з суспільної та моральної точок зору.

Соціально - економічні відносини - це такі зв`язки поміж людьми у виробничому процесі, які визначаються типом (формою) власності на засоби виробництва.

Стаціонарна економіка - характеризується незмінною соціальною організацією виробництва, незмінними розмірами капіталу, чисельності населення, незмінним технічним рівнем і потребами суспільства.

Столипінська аграрна реформа - реформа селянського надільного землеволодіння в Росії. Почалась указом від 9 листопада 1906 року, зупинена 11 листопада 1917 року.

Теорія “демократизації капіталу” - виникла у 19 ст. і стверджує, що широке поширення дрібних акцій серед населення веде до розпорошення власності на капітал, до дифузії власності і, тим самим, до ліквідації різниці між робітничим класом та буржуазією.

Теорія “продуктивних сил” - виведена Ф.Лістом (1789 - 1846 р.р.). Згідно цієї теорії добробут нації зумовлюється не кількістю багатств чи мінових цінностей, а ступенем розвитку продуктивних сил, перш за все фабрично - заводської промисловості.

Теорія збуту - відома як “Закон Сея”. В ньому закладена ідея про те, що самий процес виробництва товарів створює доход, який повністю дорівнює вартості вироблених товарів. Це значить, що виробництво будь якого обсягу продукції автоматично забезпечує доход, необхідний для закупівлі всієї продукції на ринку.

Теорія корисності - вперше сформулював Ж.Б.Сей. Згідно цієї теорії виробництво створює корисність, надає речам цінність. Цінність є мірилом корисності.

Теорія послуг - ввів Ж.Б.Сей. ЇЇ суть полягає в тому, що купівля-продаж є взаємний обмін рівноцінними послугами. а) гроші розглядаються як абсолютна форма багатства; б) досліджується обертання грошової маси; в) накопичення багатства відбувається у вигляді прибутку від зовнішньої торгівлі і через добування золота.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.179.79 (0.022 с.)