Організація аудиторської діяльності в Україні – 20 балів.

Організація аудиторської діяльності в Україні – 20 балів.

Правовые основы осуществления ауд. дея-е в В. определенные ЗУ "Об ауд. дея-е»(основной задачей закона явл. создание системы независимого фин. контроля в целях защиты интересов собственников), МСА, кодексом професс этики аудитора, законом о хозяйств обществах и др. закон-ми актами, регламентирующими проведение аудита. Организацию ауд. в У. осуществляет АПУ. Свою дея-ть она осуществляет на основании ЗУ «О ауд. дея-и». АПУ-независимый самост-ый орган, котор. осуществляет организационное рук-во ауд. деят-и в Укр.

АПУ создается путем делегирования членов от САУ и госорганов (5представителей от проф общественной орг-ции ауд., МФУ, ГНАУ, НБУ, Мин. Стат. Укр., Мин. Юстиции У.и представителей учебных научных организаций). Общая численность-20 чел. Персональный состав подлежит ежегодной ротации не менее 3-х человек. Полномочия АПУ:

1. Издание норм-х, методологич. и др. материалов по ауд. дея-е. Издательство учебной методологической и справочной литературы по ауд. деят-ти. 2. Сертификация и лицензирование (установление размера оплаты за проведение сертификации лиц, претендующих на получение сертификата).3. Подготовка предложений по развитию ауд. в Укр. и внесение их на рассмотрение соответ-х инстанций, регистрация ауд. фирм и аудиторов, создание региональных отделений (контроль за их действие-ю). Участие в работе международных организаций по аудиту. 4. Рассмотрение жалоб на дея-ть ауд. фирм и аудиторов по их компетенции.5. утверждении норм и стандартов аудита, программ подготовки аудиторов. 6. создание на территории Укр. региональных отделений, определение их полномочий и контроль за их деятельностью.

Исполнители ауд. услуг и условие предоставления услуг. Ауд. дея-ть явл. сферой предпринимательства ауд. фирм или частных аудиторов, включающая организационное и методическое обеспечение аудита, практ. выполнение их для аудита проверок и предоставления др. аудиторских услуг. Субъектами ауд. д-ти могут быть аудиторы или ауд. фирмы. АФ-это юр. лицо, отвечающее признакам АФ и ЗУ «О ауд. деяк-ти». Ауд. фирмы могут создаваться на основе любых форм собственности. Частный практикующий аудитор-это физ. лицо зарегистрированное как ЧП, имеет сертификат аудитора, включен в реестре АПУ и самостоятельно осуществляющий ауд. дея-ть в соответствии с зак-вом.

Аудиторские услуги оказываются в форме аудиторских проверок и связанных с ними экспертиз и консультаций по вопросам бухучета, отчетности, налогообложения, анализа финансово-хозяйственной деятельности и др видов экономико-правового обеспечения хозяйственной деятельности. Аудиторская проверка проводится с использованием аудиторских стандартов, которые должны выполняться независимо от условий проведения проверки.

Аудиторы и аудиторские фирмы при осуществлении аудиторской деятельности имеют право:

1) самостоятельно определять формы и методы проведения аудита и предоставления других аудиторских услуг на основании действующего законодательства, стандартов аудита и условий договора с заказчиком, 2) получать необходимые документы, имеющие отношение к предмету проверки и находятся как у заказчика, так и в 3 человек. 3 человека, которые имеют в своем распоряжении документы по предмету проверки, обязаны предоставить их по требованию аудитора (аудиторской фирмы). Указанное требование должно быть официально засвидетельствовано заказчиком; 3) получить необходимые пояснения в письменной или устной форме от руководства и работников заказчика; 4) проверять наличие имущества, денег, ценностей, требовать от руководства субъекта хозяйствования проведение контрольных осмотров, замеров выполненных работ, определение качества продукции, по которым осуществляется проверка документов; 5) привлекать на договорных началах к участию в проверке специалистов разного профиля.

Аудиторы и аудиторские фирмы обязаны: 1) в аудиторской деятельности соблюдать требования настоящего Закона и иных нормативных правовых актов, стандарты аудита, принципы независимости аудитора и соответствующие решения АПУ. 2) надлежащим образом проводить аудит и предоставлять др аудиторские услуги, 3) сообщать владельцам, уполномоченным ими лиц, заказчиков об обнаружении при проведении аудита недостатках ведения б\у и составления фин отчетности; 4) хранить в тайне инф-цию, полученную при проведении аудита и выполнении др аудиторских услуг, не разглашать сведения, составляющие предмет коммерческой тайны, и не использовать их в своих интересах или в интересах 3-их лиц; 5) отвечать перед заказчиком за нарушение условий договора в соответствии с договором и законом; 6) ограничивать свою деятельность предоставлением аудиторских услуг и другими видами работ, имеющих непосредственное отношение к предоставлению аудиторских услуг в форме консультаций, проверок или экспертиз; 7) своевременно предоставлять в АПУ отчет о своей аудиторской деятельности

 

Предметом АД є стан екон-х, орган-х, інформ-х та ін. хар-к системи, що знаходь-ся у сфері ауд. оцінки. Предмет конкретик-ся об’єктом. Об’єктами аудиту є здійснювані госп. процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Для зручності досл-ня об’єктів АД викор-ся класиф-на система, яка поділяє їх на групи залежно від:

1) виду об’єкта:

· ресурси (засоби праці, предмети праці, фін, труд. ресурси, немат. активи);

· госп. процеси (мат.-технічне постачання, вир-во, забезпечення р/с);

· екон. рез-ти діял-ті (обсяг вир-ва, продук-ть праці, прибуток, с/в);

· ф-ції упр-ня (планування, облік, аналіз);

· методи упр-ня (мотивація, системи стим-ня);

· орг. форми управління (структура вир-ва, упр-ня).

2) за ознакою складності об’єкта:

· сукупні ресурси і госп. процеси та цілісні системи упр-ня (напр, оцінка стану та еф-ті викор-ня мат. ресурсів);

· групи ресурсів і госп. процесів та окремі ланки системи упр-ня (напр, операції з одним найм-ням мат-лів або пост-ком).

3) за часом:

· минулому (висновок про повноту і достовірність фін. звітності);

· тепер-му (перевірка наявності активів, зобов’язань);

· майб-му (результат ауд. дослід-ня проблем удоск-ня відпов. сторін системи упр-ня).

4) по відношенню до сфери діял-ті:

· об’єкти сф. постачання;

· об’єкти сфери вир-ва;

· об’єкти сфери збуту;

· об’єкти сфери управління;

5) за характером оцінки:

· кількісні (ресурси, екон. рез-ти діял-ті);

· якісні (орг. форми, методи і функції упр-ня);

· кількісні і якісні (госп. процеси, напр. оптимізація постачальників).

6) за тривалістю знаходження в полі діяльності аудиту:

· ті, що постійно знаходяться в полі діяльності (консультації з питань опод-ня, бух. обліку);

· ті, з яких періодично проводиться ауд. оцінка (аудит фін. звітності);

· ті, що вимагають разової оцінки (удоск-ня системи управління).

7) по відношенню до видів аудиту:

· об’єкти внутр. аудиту;

· об’єкти зовн. аудиту (контрагентів не задовольняють рез-ти внутр. аудиту, так як повнота і дос-ть фін. звітності, чинність госп. операцій, платосп-ть п/п вимагають незалежної оцінки).

8. Кодекс етики професійних бухгалтерів Професійна етика- це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми і грунтується на професійній діяльності. Кодекс етики професійних бухгалтерів встановлює етичні вимоги для професійних бухгалтерів. Даний Кодекс складається з трьох частин. Частина А встановлює фундаментальні принципи професійної етики для професійних бухгалтерів і забезпечує концептуальну основу застосування цих принципів. Концептуальна основа надає керівництво з фундаментальних етичних принципів. Професійні бухгалтери повинні застосовувати цю концептуальну основу для виявлення загроз відповідності фундаментальним принципам, для оцінки їх значимості і, якщо ці загрози відрізняються, від загроз, чітко визначених як незначні, застосовувати запобіжні заходи для їх усунення або зниження до прийнятного рівня, при якому відповідність фундаментальним принципам не буде піддаватися ризику. Частини Б і В показують, як концептуальна основа повинна застосовуватися в конкретних ситуаціях. У них містяться приклади заходів, які можуть виявитися корисними при розгляді загроз відповідності фундаментальним принципам, а також приклади ситуацій, в яких неможливо застосувати запобіжні заходи, і, отже, потрібно уникати стосунків або дій, що створюють такі загрози. Частина Б застосовується щодо публічно практикуючих професійних бухгалтерів. Частина В застосовується у відношенні професійних бухгалтерів, зайнятих у бізнесі. У Частині У публічно практикуючі професійні бухгалтери також можуть знайти керівництва, що застосовуються для їх конкретний обставин. Кодекс визначає фундаментальні принципи, що мають загальний характер.Професійний бухгалтер повинен дотримуватися наступних фундаментальних принципів: чесність, об’єктивність, професійна компетентність та належна ретельність, конфіденційність, професійна поведінка. Специфічні загрози порушення етичних принципів:Загроза власного інтересу- спричинюється фінансовими або іншими інтересами ПБ або інтересами його найближчого або близького родича. Загроза власної оцінки – має місце, коли ПБ необхідно повторно оцінити попереднє судження за яке він несе від-ть. Загроза захисту виникає, коли аудитор підтримує позицію або думку такою мірою, яка може ставити під загрозу його подальшу об’єктивність. Загроза особистих стосунків-відбувається, коли внаслідок таких стосунків аудитор занадто співчуває інтересам інших осіб. Загроза тиску – відбувається, коли ПБ утримується від об’єктивних дій внаслідок фактичних або відчутних загроз. Застережні заходи є 2-х категорій: 1.рорроблені проф.-ми орган-ми, 2. Застережні заходи у робочому середовищі. Згідно кодексу ПБ при розв’язанні етичних конфліктів розглядає окремо або разом наступні складові: відповідні факти, пов’язані з процесом етичні питання, фундам-ні принципи, що стосується даного питання, внутрішні процедури та альтернативні заходи. Якщо всі належні можливості вичерпані, а етичні конфлікти залишаються ПБ зобов’язаний: 1.відмовитись мати подальше відношення до питання, що спричинило конфлікт. 2.вийти з групи виконання завдання. 3. Зовсім відмовитись від виконання завдання або ж звільнитись з фірми чи орг-ї, яка його наймає.

 

9. Методологічні основи аудиторського контролю – 20 балів.

Метод аудиту- сукупність способів, прийомів, що застосовуються до досліджуваного стану об’єктів, що вивчаються.

Принципы - основное положение, согласно которому осуществляется АД. К нормативным документам, которые определяют принципы ауд.контроля можно отнести ЗУ «Об аудиторской деят-ти», МСА №200 «Цель и основные принципы аудита финн отчетности», кодексом этики проф бухгалтеров. Кодекс этики проф бухгалтеров определяет фундаментальные принципы имеющие общий характер и дает рекомендации по их использованию в ряде типовых ситуаций. Фундаментальными принципами являются: - независимость, -честность, -объективность, - профессиональная компетентность и соответствующаятщательность,конфиденциальность, -технические стандарты. Независимость —обусловлен самой профессиональной деят-тью, которая базируется на саморегулировании деятельности аудитора независимо от требований заказчика в соответствии с действующим закон-вом с соблюдением этических норм, отсутствием личной материальной заинтересованности в результатах деятельности клиента. Честность - упоминается в кодексе наряду с порядочностью, предполагает справедливое проведение проверки, правдивость и откровенность. Аудитор должен быть честным при выполнении своих профессиональных обязательств Объективность —аудитор не должен проявлять предвзятого отношения при проведении проверки и составления заключения и учитывать только те данные, которые касаются проверки и основаны на системе доказательств. Конфиденциальность —сохранение тайны информации предоставленной заказчиком и запрет ее использования в собственных интересах и интересах третьих лиц, неразглашение результатов исследования без личного согласия заказчика. Проф крмпетентность - аудит необходимо совершать в соответствии с профессиональным мастерством и лицами, которые имеют необходимую спецподготовку, опыт и знания в этой отрасли. Визначення методу аудиту та сутність методологічних принципів аудиту

10. Концептуальна основа міжнародних стандартів аудиту – 20 балів

Стандарты аудита - это док-ты, котор формулируют единые требования, при соблюдении которых обеспечивается соответствующий уровень качества аудита и сопутствующих ему услуг. МСА предназначены для применения при аудите фин отчетности, но их можно адаптировать и для аудита другой инф-ции и оказания сопутствующих услуг. МСА содержат основные принципы, необходимые процедуры, рекомендации по употреблению принципов и процедур. МСА используют лишь в существенных аспектах. Нормы аудита не имеют законодательного статуса, а носят рекомендательный характер и в практике аудита обязательны к исполнению.

Структура МСА. МСА имеют единую структуру. 1) вступление (определяет цели и задачи стандарта, толкование важнейших терминов), 2) разделы, содержащие суть стандарта, 3) приложения. МСА насчитывают 9 групп и 3-х значную нумерацию. 1 гр. (100-199) состоит из предисловия, глоссария. 2 гр. - Ответственность (200-299) - раскрытие обстоятельств, при которых на аудитора и его руководство возлагаются определенные обязательства. 3 и 4 гр. - Планирование (300-399) и внутренний контроль (400-499) определяют порядок выбора стратегии аудита, изучение деят-е клиента, уровень существенности и ауд риск. 5 и 6 грн. - Аудит доказательства (500-599) и использование работы др специалистов (600-699) - содержит стандарты и рекомендации по получению ауд док-в в том числе с привлечением ауд подразделений, экспертов и т.д. 7 и 8 гр. - Ауд мнение и отчетность (700-799) и специализированные сферы (800-899) - содержат правила предоставления ауд услуг по результатам аудита фин отчетности и проверки др инф-ции. 9 гр. - Сопутствующие услуги (900-999) - определяет цели и принципы, процедуры и порядок составления отчетности.

Взаимосвязь МСА с НСА. МФБ признает существование нац стандартов аудита и если они соответствуют МСА, то услуги аудиторов, предоставленные с применением нац стандартов автоматически приравниваются к аудита, проведенного в соответствии с МСА. Страны МФБ, желающих использовать МСА как нац должны подать заявление. Если МСА содержат рекомендации, которые не отвечают нормативным положениям страны, то в объяснениях к соответствующему стандартв даются ссылки на возможность решать спорные положения в пользу нац закон-ва.

 

11. Аудиторська вибірка та інші процедури тестування (МСА 530) - 20 балів

Целью МСА 530 является установление стандартов и предоставление руководства по использованию процедур аудиторской выборки, а также других средств отбора статей для тестирования с целью сбора аудиторских доказательств. При разработке аудиторских процедур аудитор должен определить надлежащие методы отбора статей для тестирования с целью сбора аудиторских доказательств с тем, чтобы достичь целей аудиторских процедур.

Аудиторская выборка -это использование ауд.процедур меньше чем на 100%учетных элементов выборки в пределах остатка на счетах или класса операций, так что все элементы имеют шанс быть выбранными. Это дает аудитору возможность получить и оценить ауд.доказательства для формирования выводов относительно гинеральной совокупности с которой осуществляется выборка.

Проведение выборочной ауд.проверки складывается из след.восьми этапов:

1.конкретизация направлений проверки

2. определение критериев отклонений

3. определение генеральной совокупности

4. выбор метода отбора

5. определение обьема выборки

6. получение выборки и выявление отклонений

7. анализ обнаруженных отклонений

8.оценка рез-ов и выводы по выборочной проверки

Статистична вибірка – підхід до вибірки, який має наступні характеристики:
а) випадковий відбір елементів вибірки, та
б) використання теорії ймовірності для оцінюванні результатів вибірки, включаючи оцінюванні ризику вибірки. Підхід до вибіркового методу, який не має характеристик (а) та (б), вважається нестатистичною вибіркою.

Нестатистичний підхід до формування аудиторської вибірки застосовується, як правило, у випадках, коли число елементів сукупності, що перевіряється, є невеликим, коли величина, що перевіряється, є несуттєвою або коли невелика частина суттєвих елементів займає найбільшу питому вагу в сукупності, що перевіряється.
Статистична вибірка може бути сформована одним з двох способів:
1) вибіркова перевірка за кількісними ознаками або класична вибірка (використовується при виконанні тестів контролю та процедур по суті у разі невисокої впевненості у відсутності помилок);
2) вибірка на основі вартісної величини (використовується у разі високої впевненості у відсутності помилок або в незначній їх кількості)

Факторы, влияющие на объём выборки. Доверие к системе внутреннего контроля – выше доверие – меньше выборка.

Величина определенной аудитором допустимой ошибки – меньше допустимая ошибка – больше выборки.

Ожидаемый размер ошибки. Меньше ожидаемая ошибка – меньше выборка.

Необходимая степень уверенности (надежность). Выше необходимая надежность – больше выборка.

Применение группировки (стратификация). Применяется стратификация – уменьшается выборка.

Число единиц генеральной совокупности. Больше генеральная совокупность – больше выборка.

После изучения каждого отклонения в отдельности аудитор обязан распространить результаты, полученные по выборке на всю проверяемую совокупность. Методы распространения могут быть различные, но они должны всегда соответствовать методам построения выборки. Если совокупность была разбита на подсовокупность, то распространение должно быть проведено в отношении каждой из них. Получив окончательный результат, аудитор должен убедиться, что ошибка в проверяемой совокупности не превышает допустимую величину.

 

Аудит касових операцій - 20

Метою аудиту касових операцій є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грош коштів, повноти і своєчасності відображення інф-ції в зведених док-тах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грош коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності госп суб’єкта. Джерелами аудиту касових операцій є: А) нормативна база: 1.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; 2.Наказ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки”; 3.З У „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”. Б) дані бух обліку: 1.первинні документи з обліку грошових коштів; 2.облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку готівкових грошових коштів; 3.акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю; 4.головна книга; 5.звітність. До процедур програми аудиту касових операцій відносять наступні: 1) перевірка наявності прибуткових та видаткових касових док-тів, відображених у касових звітах;2) перевірка відповідності дат прибуткових і видаткових док-тів датам у касових звітах; 3)перевірка повноти здачі виручки з каси в банк; 4)перевірка оформлення касової книги;5)звірка оборотів і залишків у касовій книзі і журналах-ордерах; 6)перевірка своєчасності повернення підзвітних сум; 7) перевірка цільового використання коштів, отриманих з банку; 8)перевірка правильності застосування курсу валюти при відображені операцій у нац валюті; 9)перевірка правильності визначення курсових різниць на дату операції і на кінець звітного періоду; 10) складання переліку виявлених порушень та ін. Програмні питання: Перевірка наявності всіх прибуткових і видаткових документів, відображених у касових звітах; Перевірка наявності всіх касових звітів (аркушів касової книги); Перевірка відповідності дат прибуткових і видаткових документів датам у касових звітах; Перевірка повноти та своєчасності оприбуткування коштів, отриманих з банку коштів; Перевірка повноти та своєчасності здачі виторгу з каси в банк; Перевірка повноти та своєчасності здачі депонованої зарплати в банк; Перевірка заповнення всіх реквізитів у касових ордерах І звітах; Перевірка оформлення касової книги; Таксування платіжних відомостей; Розрахунок залишків касових звітів. Методика аудиту касових операції передбачає наступну послідовність: 1)оцінка СВК касових операцій; 2)визначення основних напрямків контролю (програма аудиту); 3)вибір та здійснення ауд процедур; 4)формування висновків на підставі отриманих док-тів. Основні напрямки аудиту касових операцій (послідовність дій під час аудиту):1.проведення інвентаризації касової наявності; 2.перевірка правильності оформлення первинних док-тів; 3.перевірка касової дисципліни; 4.перевірка дотримання умов збереження касової наявності та ціностей. Перша стадія аудиту касових операцій передбачає проведення інвентаризації грош коштів, що знаходяться у касі п/п. Виявлення нестачі, крадіжки грошей, прихованої неоформленими док-ми і розписками виявляється шляхом інвентаризації готівки. Інвентаризація каси включає перевірку: 1)фактичної наявності готівки нац та ін валютами; 2)цінних паперів (акцій, облігацій, векселів); 3)грош док-тів (чекових книжок, акредитивів, марок гербового збору тощо); 4)бланків суворої звітності (незаповнені бланки векселів, прибуткових ордерів, доручень тощо; санітарно-курортні путівки). У разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю та обліковими даними аудитор повинен отримати письмові пояснення від касира та головного бухгалтера про причини цих відхилень. Друга стадія перевірки визначає правильність та достовірність заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів. При цьому неприпустимі будь-які виправлення, закреслювання, помарки тощо. Прибуткові та видаткові касові ордери повинні бути належно оформлені. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером п/п або особами, ними уповноваженими. Третя стадія - перевірка дотримання касової дисципліни включає: 1)перевірку наявності актів інвентаризації;2)перевірку цільового використання готівки з каси;3)перевірку дотримання ліміту каси п/п;4)перевірку своєчасності і повноти оприбуткування грош коштів в касу з поточного рахунку, повернення підзвітних сум, виручки від реалізації. Четверта стадія - перевірка дотримання умов збереження касової наявності та цінностей включає огляд касового приміщення та вказування на недоліки, якщо вони є. Основні порушення – зловживання, розкрадання, помилки в обліку касових операцій – можуть бути кваліфіковані таким чином: 1)Пряме розкрадання грошових коштів; 2)Неоприбуткування і привласнення грошових сум, що не надійшли; 3)Надлишкове списання грошей по касі; 4)Привласнення сум, законно нарахованих різним особам і організаціям; 5)Розрахунки сумами готівкових грошових коштів, які перевищують граничну величину; 6)Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги; 7)Перевищення ліміту готівки каси на кінець місяця; 8)Несвоєчасні звіти підзвітних осіб за використані грошові кошти.

 

Внутрішній аудит - 20

Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефектив­ності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту. Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання. Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її прохо­дження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефектив­ності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.

Система внутрішнього контролю визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети — забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження та раціональне використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.

З метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого є повсякденний внутрішній контроль.

Система контролю має бути економічно вигідною, тобто затрати на її функціонування мають бути меншими за витрати підприємства через її відсутність. Якщо система внутрішньогосподарського контролю буде функціонувати ефективно, це дасть змогу скоротити витрати на проведення внутрішнього аудиту.

Система внутрішнього контролю визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети — забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження та раціональне використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.

При формуванні ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація суб’єкта господарювання повинна забезпечити: надійну інформацію, яка необхідна для успішного керівництва діяльністю суб’єкта господарювання; збереження активів і документів — уникнення фактів крадіжок, псування та нецільового використання майна, знищення і розголошення інформації (в тому числі тієї, що міститься в облікових регістрах, комп’ютерних базах даних);

ефективність господарської діяльності — виключення шляхом контрольних процедур дублювання, невиробничих витрат, нераціонального використання всіх видів ресурсів; оптимізація податкових платежів, зміцнення розрахункової дисципліни;відповідність визначеним обліковим принципам — обов’язкове виконання працівниками встановлених на підприємстві інструкцій і правил, а також вимог нормативних документів;надійну систему бухгалтерського обліку.

Порівняння внутрішнього та зовнішнього аудиту: Коло питань: Внутрішній – визначається підприємством, зовнішній – визначається законодавством або за проханням замовника, обєкт перевірки: внутрішній – визначається керінвицтвом підприємства, частіше це питання схоронності майна. Зовнішній – частіше це аудит стану бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Звітність_- Внутрішній: перед керівництвом, відділом аудиту, зовнішній – перед керівництвом ауд.фірми, перед замовником.

Одним із напрямів діяльності внутрішніх аудиторів може бути організація й удосконалення документообігу на підприємстві. Зокрема, у процесі спостереження за оформленням документів з реалізації готової продукції або товарів, внутрішні аудитори можуть визначити "слабкі місця" (якщо вони є), що дає змогу удосконалити чи розробити більш ефективну систему руху документів, правильно розподілити роботу між працівниками, що в цілому впливає на ефективність процесу реалізації.

Іншим напрямом може бути вивчення системи підбору персоналу. У цьому разі аудитор вивчає методи, що використовуються на підприємстві для підбору кадрів (підприємство може скористатися послугами засобів масової інформації, кадрових агентств, використовувати особисті зв'язки співробітників). Фахівець з внутрішнього аудиту вивчає систему тестування, що застосовується для визначення рівня кваліфікації претендентів і його відповідності вакантній посаді. Після проведеного дослідження, збору інформації аудитор надає рекомендації для розробки більш ефективної системи добору кадрів. Старанність і виважений підхід до цього процесу безпосередньо впливають на подальший виробничий процес господарюючого суб'єкта, організацію його роботи, ефективність роботи в цілому, та підрозділів зокрема.

69.Ревізія результатів фінансово-господарської діяльності Метою контролю та ревізії доходів і результатів діяльності є перевірка повноти, правдивості та неупередженості інформації про доходи і результати діяльності. Основним завданням контролю та ревізії доходів і результатів є перевірка достовірності даних обліку і звітності про фінансові результати, виявлення факторів, які впливають на їх формування, що залежать або не залежать від організації роботи підприємства. Обєкти: доходи від реалізації продукції, інші операційні доходи, дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, надзвичайні доходи, фінанесові результати.

Джерела інформації: законодавчі акти,псбо 3, псбо 15 «Дохід», первині документи, регістри обліку, фінансова звітність.

Методичні прийоми: обстеження діяльності, аналітичне зіставлення доходів і витрат, розрахунки обгрунтованості доходів, зустрічна перевірка документів, дослідження документів,зіставлення даних звітів.

Під час ревізії спочатку перевіряють правильність визначення прибутку (збитку) за даними “Звіту про фінансові результати”. У зв’язку з цим обґрунтовують достовірність статті “Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)”, де відображається загальний дохід (виручка) від її реалізації (без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з їх продажу). Потім перевіряють достовірність визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Важливе значення також має перевірка визначення валового прибутку (збитку), який розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і її собівартістю.

Поряд із перевіркою прибутку (збитку) від операційної діяльності перевіряють достовірність визначення доходу від участі в капіталі (отриманого від інвестицій), інших фінансових доходів, що отримані від дивідендів, відсотків та доходів, що одержані від фінансових інвестицій, а також інших доходів від реалізації фінансових інвестицій необоротних активів і майнових комплексів, від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

Особливу увагу під час ревізії звертають на правильність визначення статей надзвичайних доходів і надзвичайних витрат (невідшкодованих збитків від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати цих витрат (за винятком сум страхового відшкодування та покриття витрат за рахунок інших джерел), прибутки і збитки від інших подій і операцій, які відповідають визначенню цих надзвичайних подій. Зміст і вартісна оцінка доходів або витрат від кожної надзвичайної події розкриваються на підставі додатків до фінансових звітів. Перевірка достовірності визначення прибутку від усіх видів діяльності підприємства обґрунтовується перевіркою алгебраїчної суми прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, податку з нього та надзвичайного збитку.

Потім дані “Звіту про фінансові результати” співставляють із даними відповідних рахунків. Зокрема, сальдо, що визначено в кінці року за такими рахунками: 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інші операційні доходи”, 90 “Собівартість реалізації”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, переносять на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 791 “Результати основної діяльності”).

Процедури перевірки показників доходу від реалізації готової продукції розглядають у зв’язку з її собівартістю. Зокрема, необхідно дослідити правильність розрахунку фактичної собівартості реалізованої продукції, а також перевірити правильність списання витрат (особливо непродуктивних) на дебет рахунка 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”. Виявлені незаконні списання на цей рахунок різних витрат, нестач, дебіторської заборгованості повинні під час ревізії корегуватися з метою правильного відображення доходу від реалізації.

Значну увагу під час ревізії необхідно приділити перевірці обґрунтованості іншого операційного доходу, пов’язаного з реалізацією іноземної валюти та інших оборотних активів, операційної оренди активів, доходів від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми одержаних штрафів, пені неустойки та інших санкцій за порушення господарських договорів, які або безпосередньо визначені боржником, або за якими є рішення суду чи арбітражу, доходи від списання кредиторської заборгованості з простроченим строком позивної давності, відшкодування раніше списаних активів (зокрема боргів, списаних як безнадійні, суми одержаних гарантів та субсидій), інші доходи від операційної діяльності. Для цього документи щодо цих доходів перевіряють за суттю і змістом або співставляють дані документів із даними субрахунків рахунка 71 “Інший операційний дохід”.

Узагальнення результатів: систематизоване групування виявлених під час ревізії порушень та недоліків, складання часткових і проміжних актів контролю, складання акту ревізії результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Планування аудиторської перевірки

Аудиторські докази

Аудиторський ризик

Питання 1.3.8. Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків (МСА 330) - 21. Аналітичні процедури (МСА 520) - 20 22. Оцінка суттєвості (матеріальності) в аудиті

Робочі документи аудитора

Метод економічного контролю

Аудит статутного капіталу

Аудит касових операцій

Раптова інвентаризація каси

Аудит стану розрахунків

Внутрішній аудит

Організація аудиторської діяльності в Україні – 20 балів.

Правовые основы осуществления ауд. дея-е в В. определенные ЗУ "Об ауд. дея-е»(основной задачей закона явл. создание системы независимого фин. контроля в целях защиты ин