Результати ми можемо побачити по тестуванню, а саме – контрольному експерименту.

Контрольний експеримент – третій і останній експеримент. Його метою була перевірка змін після проведеної з людьми роботи. Потрібно було визначити що змінилося, як само і наскільки. Для цього було проведено повторне опитування за тими ж самими тестами. Результати дуже сильно відрізнялись від тих, що ми отримали спочатку. Таким чином ми визначили ефективність розробленої методики і підтвердили її гідність для використовування у зміненні якостей людини на краще.

Результати наведені нижче:

Результати тестування батьків з проблеми толерантності:

Таблица 3

група	Високий рівень	Середній рівень	Низький Рівень
контрольна	18,75% /3	50% /8	31,25% /5
експериментальна	68,75% /11	25% /4	6,25% /1

 

Результати тестування дітей з проблеми толерантності:

Таблиця 4

група	Високий рівень	Середній рівень	Низький Рівень
контрольна	12,5% /2	62,5% /10	25% /4
експериментальна	62,5% /10	31,25% /5	6,25% /1

Отже в результаті проведення тестування виявилось, що рівень толерантного виховання та взаємодії дітей та їх батьків підвищився..

Висновки до розділу 2

Проаналізувавши теоретичний матеріал ми провели експериментальну роботу. Її метою було за допомогою тестування виявити ознайомленість досліджуваних с поняттям «толерантність» і їх розуміння цього терміну; зрозуміти їх поведінку та чим вона викликана; дати можливість досліджуваним відповісти на питання на які, можливо, вони й самі до цього не знали відповіді, дати їм можливість замислитись; зрозуміти відношення у родині. Дана експериментальна робота з проблеми толерантності була розділена на 3 частини, кожна з яких мала свою певну мету, а саме виявити ознайомленість опитуваних з поняттям «толерантність» та їх розуміння цього терміну, зрозуміти їх поведінку та чим вона викликана, дати можливість досліджуваним відповісти на питання на які, можливо, вони й самі до цього не знали відповіді, дати їм можливість замислитись, зрозуміти відношення у родині. Особливо важливим у цьому експерименті стало підвищити рівень толерантності за наведеними та розробленими методами. Наступним етапом стало опитування.

Для того щоб побачити результат у нашому дослідженні ми розділили опитуваних на 2 групи: контрольна та експериментальна. Контрольна група – група людей, яка проходила тестування задля виявлення ступеню толерантності. Експериментальна група – група людей, які пройшли «курс підвищення ступеню толерантності» за розробленою методикою. Група з якою біли проведені певні лекції показали результат підвищення рівню толерантності, що є показником дії розробленої методики.

Експериментальна робота проводилась в 3 етапи: початкове тестування і ознайомлення людей з поняттям «толерантність», проведення лекцій за методикою, повторне тестування для обробки результатів дії методики. Основною метою проведення методики було виховання у дітей дошкільного віку та їх батьків навичок толерантних взаємостосунків з оточуючими, а також постановка методів формування свідомості дитини: роз’яснення, переконання та обговорення у формі етичних бесід, ігрові-моделювання та ігри-стратегії, вправи на самопізнання: корекційні вправи і тренінги на самопізнання, самооцінювання, саморегуляцію, емоційно-розвивальні ігри та вправи на зняття негативних емоцій, педагогічна оцінка вчинків, схвалення і заохочення, спілкування, формування досвіду толерантних стосунків: вправляння у толерантних взаємостосунках у колективних видах роботи (іграх та вправах, праці та творчій діяльності); приклад оточуючих; привчання, тренування; створення та розв’язання проблемних ситуацій з моральним вибором.

У ході експерименту ми побачили, що більшість людей має невисокий ступінь толерантності, а отже нам потрібно з цим попрацювати. Опитувані складались з дорослих та дітей. Як нам відомо поведінка дітей прямо залежить від того, які взаємовідносини в сім’ї, яка атмосфера вдома і звичайно скільки уваги приділяється самій дитині. Після проведення даного дослідження ми отримали певні результати від яких ми змогли відштовхуватись. Для того щоб підвищити ступінь толерантності спеціально була розроблена методика, за допомогою якої с опитуваними проводилась певна робота. Для дітей і дорослих були розроблені різні програми, у які входили тести, опитування, а також їм пропонувалось розглядати життєві ситуації. Ще одним важливим компонентом методики стало обговорення, тобто спілкування, за допомогою якого люди могли ділитися думками та досвідом. Дуже багато уваги приділялось обмисленню, адже людина рідко замислюється над тим що вона робить, чому вона це робить, чому інші люди поводять себе саме так, а не інакше. Під кожною дією людини є певний грунт, є певні причини її поведінки. І якщо зрозуміти ці причини, то можна в корні змінити погляд людини на світ в кращу сторону. Адже коли ти замислюєшся над тим що ти робиш – ти можеш це контролювати, а значить ти робиш це усвідомлено. Були виконані такі завдання:

Дати знання про етичні норми терпимої і милосердної взаємодії між людьми; усвідомлення важливості рівноправного та доброзичливого ставлення між людьми для мирного співіснування.

Формувати здатність до пізнання себе та розмаїття навколишніх людей, їхніх емоцій, почуттів, поведінки.

Розвивати уміння відчувати, розрізняти як власні емоційні стани і прояви так і оточуючих людей, а також терпимо реагувати на них; адекватно реагувати на несправедливість чи насилля.

Вправляти в практичному оволодінні правилами терпимої і доброзичливої взаємодії, умінні стримувати негативні емоції; здатності дієво реагувати на страждання, неприємності і невдачі інших, проявляти великодушність, співчуття та готовність прийти на допомогу;

Передбачений програмою зміст дає можливість сформувати уявлення дитини про толерантні стосунки, людські емоційні стани та їх причини; навички позитивного, терпимого ставлення до себе та оточуючих, розвивати здатність до емоційної чутливості та сприйняття своєрідності кожної людини, уміння безконфліктно взаємодіяти з оточуючими.

За допомогою методики нам вдалося акцентувати увагу опитуваних на їх певні якості і допомогти їм по інакшому побачити світ. Методика допомогла людям побачити свої помилки у поведінці, спілкуванні та відношенні до інших. Після проведення роботи вони стали поводитись більш лояльно та усвідомлено один до одного, а отже стали поводитись більш толерантно.

За результатами повторного тестування рівень толерантності опитуваних значно підвищився, а значить мета даної роботи була досягнена.

 

ВИСНОВКИ

Толерантність – дуже важлива у сучасному суспільстві. Без неї людство прийшло б до хаосу і непорозуміння та конфлікти заполонили б світ. Толерантність представляється складним явищем і може бути розглянута з різних точок зору: філософської, культурологічної, соціологічної, етнологічної, політологічної, а також психолого-педагогічної.
Толерантність не має однозначного визначення і розуміється в різних наукових дисциплінах по-різному: як активна форма ставлення до світу, як пристосувальна функція організму, як еквівалентність і міра розрізняється, як моральна стриманість, як терпимість, емоційна стійкість.
Толерантність є не тільки моральна характеристика окремої людини, а й специфічна технологія взаємодії людей, така технологія, яка забезпечує досягнення цілей через урівноваження інтересів, переконання співпрацюють сторін у необхідності пошуку взаємоприйнятного рішення. Навчання людини діалогу, способів ведення переговорів, вмінню слухати та шанобливо ставитися до іншої точки зору - проблема сучасного суспільства у галузі виховання та розвитку. У різних напрямах толерантність має різне значення але в більшості випадків вона означає терпимість. Її основною ідеєю є досягнення мети мирними методами, а також взаємопорозуміння.

Тестування виявило невміння людей розуміти один одного. У даній роботі ми розглядали конкретно дітей та їх батьків і виявили, що проблемою сучасних батьків є те, що вони не намагаються зрозуміти дитину. Натомість вони обирають метод крику, вікового та емоційного впливу на дитину та прищімлення його бажань та мрій. На таку агресивну поведінку, з боку дорослих, в дитини формується негативне та різке відношення до всього та всіх хто її оточує. Таким чином вона усувається від так званого «кривдника» і живе у своєму маленькому «світі» де формує свої правила, думки, мрії. А коли дитина відгороджується від інших, в неї можуть сформуватись неправильні поняття про життя, про те як потрібно себе поводити. Часто між дітьми і батьками виникають конфлікти з приводу того, що дорослі ніяк не хочуть визнати за дитиною право на свободу в діях і вчинках, у виборі ідеалів, право на те, щоб бути самим собою, відрізнятися від батьків, вони не хочуть приймати свою дитину таким, який він є, не розділяють його поглядів і цінностей тієї молодіжної субкультури, в яку дитина включена. Подібна позиція дорослих приводить до конфліктів, які спричиняють за собою дестабілізацію взаємовідносин дорослих і дітей. Внаслідок тривало існуючого конфлікту в сім'ї між дітьми і дорослими спостерігається зниження соціальної і психологічної адаптації її членів, втрачається здібність до спільної діяльності, зокрема, здатність спільно вирішувати виникаючі питання.

Рівень психологічного напруження в сім'ї має тенденцію до наростання, приводячи до емоційних порушень, виникнення невротичних реакцій у дітей і дорослих, почуття постійного неспокою і як їх слідство - відхилення в поведінці різного характеру.

Сімейні конфлікти, виникаючі через нерозуміння між дітьми і дорослими або бажання дорослих підпорядкувати дитину своїм вимогам, створюють несприятливий фон для емоційного і особового розвитку дітей. Але, на жаль, більшість батьків нечасто знаходять ефективний спосіб дозволу виникаючих з дітьми конфліктів, намагаючись виключити їх з сфери своєї уваги як деяку «незручну обставину», що ускладняє життя дорослих членів сім'ї. При цьому, природно, не враховуються наслідки дії конфліктів на особистість дитини, що формується. Рівень сучасної культури ставить перед батьками задачу навчитися вирішувати конфлікти, виникаючі з дітьми, на основі толерантності у взаємовідносинах всіх членів сім'ї.

Існує ще одна крайність у взаємовідносинах дітей і батьків - це байдуже відношення дорослих до поглядів, інтересів, захоплень дітей, їх дій і вчинків. Вона також негативно позначається на процесі соціального становлення зростаючої людини.

Розглянувши дві крайності у взаємовідносинах дітей і дорослих, можна сказати, що дорослі не бачать перспектив взаємовідносин, що складаються з дітьми, не оцінюють міру їх впливу на формування і розвиток дитини.

Таким чином, толерантність у взаємовідносинах дітей і дорослих передбачає здатність дорослих членів сім'ї бачити перспективу впливу взаємовідносин, що складаються на дитину, його розвиток і поведінку загалом.
Дуже важливо батькам розуміти, що дитина є дитина, і що єдиним правильним способом добрих, теплих та розуміючих взаємовідносин з нею є тільки толерантні взаємовідносини.

Дуже важливо батькам розуміти, що дитина є дитина, і що єдиним правильним способом добрих, теплих та розуміючих взаємовідносин з нею є тільки толерантні взаємовідносини. Потрібно прислуховуватись один до одного та поважати вибір, думки, ідеї та мрії один одного, якими б неважливими на ваш перший погляд вони б не були. Адже в цьому світі так багато різних ідей, бо всі ми різні та індивідуальні, і дуже важливо цю індивідуальність розвивати, допомагати дитині мислити, досягати чогось у житті, розуміти як себе поводити і що робити задля спільного блага.

За результатами тестування як діти так і батьки мають певні проблеми з толерантністю, по певним конкретним причинам. Але все це можна виправити якщо дотримуватись певних понять та правил.

За допомогою розробленої методики нам вдалося підвищити процент високої толерантності опитуваних, що є добрим результатом.

В наведеній методиці використані тести, література, опитувальники та правила. Важливим пунктом методики є процес обміну ідеями та нажитим досвідом. Якщо людина ділиться своїм досвідом – її легше зрозуміти. А якщо ти розумієш людину – вам легше знайти спільну мову. Ця схема діє як на простих людях так і на батьках та їх дітях.

Ідея яку ми намагаємось донести у цій дипломній роботі – це те, що будь який конфлікт можливо вирішити мирним шляхом, порозумівшись з співбесідником. Зовсім немає сенсу поводитись агресивно і намагатись щось довести криками або примушуванням. Завжди є певний компроміс який можливо знайти і використати у спільних цілях.

Після проведення роботи з батьками та дітками стало зрозуміло що людям потрібно пояснювати що таке толерантність і задля чого вона потрібна. І зовсім неважливо скільки суб’єкту років. Ми всі повинні навчатись і не закриватись від нових знань. До будь якої людини можливо знайти підхід. Потрібно знайти спільну мову, мову яка буде зрозуміла вам обом. Саме це є основною ідеєю толерантності: порозуміння та мир.

ДОДАТКИ

Додаток 1