Написання контрольної роботи

Готуючись до викладення тексту контрольної роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами анкетування та експерименту, аналізом конкретного практичного досвіду.

Відповідно до розробленого і погодженого з керівником плану студент висвітлює кожне з передбачених у ньому питань. При цьому він, як правило:

1) наводить і розглядає різні погляди щодо спірних проблем окремими науковцями та практичними працівниками;

2) визначає свою позицію щодо спірних проблем, підтри­муючи одну чи декілька висловлених точок зору або формулюючи свою власну точку зору з відповідних аргументів;

3) аналізує відповідні положення нормативних актів чи інших першоджерел.

Треба уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення. Думки мають бути пов’язані між собою логічно, увесь текст підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов’язані між собою, текст втратить свою єдність. Один доказ має випливати з іншого.

Контрольна робота має відповідати наступним вимогам:

- чіткість побудови;

- логічна послідовність (виклад одного питання повинен логічно пов’язуватися з викладом наступного питання);

- точність у визначеннях та класифікаціях (для цього доціль­но згадати правила логіки стосовно визначень та класифі­кацій);

- конкретність у викладенні результатів роботи;

- аргументація та доведеність висновків по роботі в цілому.

Роботу над чорновим рукописом варто розпочати із компонування основної частини, потім написати висновки і, в останню чергу, вступ.

Найголовніше на цьому етапі – це зафіксувати основні думки, систему доказів, не втрачаючи логіки викладу.

Технічне оформлення контрольної роботи

Письмову роботу друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297мм) чи форматів у межах від 203 х 288 до 210 х 297 мм, через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. У деяких випадках (як виняток) за дозволом декана можна подавати курсову роботу, виготовлену рукописним способом.

Обсяг контрольної роботи, як правило, складає 10-15 друкованих сторінок (без додатків). Список використаних джерел повинен містити не менше 10 джерел.

Текст контрольної роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 30 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм. Текст має бути набраним шрифтом Times New Roman, 14 кеглем.

У разі помилки, описок і графічних неточностей, які виявилися в процесі написання, необхідно заміняти сторінки. Іноді (як виняток) допускається зафарбування помилки білою фарбою і нанесення на тому ж місці або між рядками виправленого тексту.

Заголовки структурних частин письмової роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами, обираючи команду “по центру”. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (крапка в кінці заголовка не ставиться).

Текст може доповнюватися ілюстративним матеріалом у вигляді графіків, діаграм, схем тощо. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, діаграми) і таблиці необхідно розміщувати безпосередньо за текстом, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо ілюстрації і таблиці розміщені на окремих сторінках, ці сторінки нумерують за загальною нумерацією сторінок. Таблицю чи ілюстрацію на аркуші формату, більшого за А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Зміст ілюстраціймає допомагати кращому розкриттю теми, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них має бути посилання з коментарем.

Підпис під ілюстрацією зазвичай має такі основні елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;

- експлікацію – пояснення деталей сюжету, позначених на ілюстрації цифрами тощо.

Нумераційний заголовок (Рис. 1., Рис. 2.) розміщують під графіком (схемою) поряд із тематичним заголовком.

Тематичний заголовок ілюстрації розміщують після нумераційного. За необхідності далі наводять пояснювальні дані (експлікацію).

Недоцільно оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі.

Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею посередині рядка. Назву та слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву таблиці друкують жирним шрифтом.

Заголовки граф (колонок) таблиці починаються з великих літер, підзаголовки, якщо вони становлять одне речення із заголовком – з малих, а якщо вони є самостійними – з великих. Заголовок кожної графи має бути по можливості коротким.

У таблицях слід обов’язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі показники таблиці мають однакову одиницю виміру, її наводять у заголовку. Одиниці виміру мають наводитися відповідно до стандартів. Числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву розміщують тільки над першою частиною таблиці, а заголовки граф повторюють над кожною наступною частиною.

Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено, наприклад: “у табл. 1.2”. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово “дивись”: наприклад, “див. табл. 1.2”.

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги щодо цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випад­ках використовується вираз “так званий”;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

Після такої роботи за погодженням з науковим керівником студент може передати йому для ознайомлення другий (повторний) варіант своєї курсової роботи або лише ті її частини (фрагменти), до яких були зроблені найбільш істотні зауваження.

Результатом цієї роботи має бути остаточний варіант контрольної роботи, погоджений з науковим керівником і оформлений відповідно до встановлених вимог. Він подається на кафедру і реєструється в журналі.

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

За структурою контрольна робота складається з:

1) титульного аркушу;

2) змісту;

3) вступу;

4) основної частини;

5) висновків;

6) списку використаних джерел;

7) додатків (при необхідності).

1. Титульний аркуш контрольної роботи повинен містити:

1) найменування вищого навчального закладу та органу, якому він підпорядковується, факультету, а також кафедри, на якій виконана контрольної робота;

2) найменування навчальної дисципліни, з якої виконується контрольної робота;

3) тему контрольної роботи;

4) прізвище, ім’я, по батькові студента, номер навчальної групи;

5) науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника;

6) місто і рік виконання

2. Зміст контрольної роботи –це план роботи, згідно з яким вона виконується, що містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, які мають заголовок, зокрема, вступу, загальних висновків, списку використаних джерел

3. Вступна частина контрольної роботи повинна віддзеркалювати теоретичну роботу автора. У вступі роботи розкривається актуальність теми дослідження, мета і завдання контрольної роботи, визначається її об’єкт і предмет, методи дослідження та ступінь її наукової розробки

4. Основна частина контрольної роботи. Матеріал основної частини наукової роботи студент повинен викладати послідовно і логічно повністю розкриваючи тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми контрольної роботи.

У розділах основної частини дається:

• огляд літератури за темою: окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою курсової роботи, висвіт­люються нормативні, наукові та навчальні джерела, визначаються невирішені питання.

При роботі над контрольної роботою необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями. При написанні контрольної роботи повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

5. Висновки контрольної роботи. У висновках контрольної роботи описуються найбільш важливі теоретичні та практичні результати контрольної роботи, зокрема, формулювання проблеми (задачі), методи її дослідження, значення для науки і практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів для вдосконалення практичної діяльності, обґрунтування їх достовірності тощо.

6. Список використаних джерел. Використовуючи в контрольної роботі нормативні чи практичні матеріали, теоретичні положення інших авторів, студент має посилатись на відповідні джерела. Не допускаються категорично так звані „запозичення”, коли матеріали чи положення видаються за власний доробок студента. Не можна також допускати суцільного цитування відповідних джерел чи іншого їх надмірного використання.

Список використаних джерел свідчить про сутність обізнаності студента з теми контрольної роботи. До списку не включаються ті джерела, на які немає посилань у тексті і які фактично не були використані студентом.

Оформлювати список використаних джерел необхідно таким чином:

Список використаних джерел розміщується в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Посилання наводять одразу після закінчення цитати в квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку використаної літератури, що подається або в алфавітному порядку, або по мірі посилань, та відповідні сторінки джерела (наприклад: [5,с. 18]., що означає п’яте джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться на вісімнадцятій сторінці, або [8, с. 28-30]., що означає восьме джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться з двадцять восьмої по тридцяту сторінку). У випадках викорис­тання нормативних актів для посилання використовується тільки номер відповідного джерела зі списку використаних джерел (наприклад: [10], що означає десяте джерело зі списку використаних джерел, і якщо сторінки не зазначені, то це один з нормативних актів; або [15; 17; 22] – це означає, що використано три нормативних акти, які в списку використаних джерел зазначаються під номерами п’ятнадцять, сімнадцять, двадцять два)

У список використаних джерел рекомендується включати основну та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання та виноски. Розміщувати матеріали в списку використаних джерел рекомендується в такій послідовності:

1. Спеціальна література.

2. Практичні матеріали.

1. Спеціальна література. Найбільш доцільним є алфавітний спосіб розміщення літературних джерел, коли прізвища авторів і назв (якщо автор не зазначений) розміщуються за алфавітом. До цього списку включаються підручники, посібники, монографії, збірники наукових праць, їх складові частини, статті, тези доповідей, дисертації, автореферати дисертацій тощо. Наприклад:

1. Бєлєвцева В. Державний суверенітет, його ознаки та властивості / Бєлєвцева В. // Підприємництво, господарство і права. – 2009. – №10. – С. 7-10.

2. Вінник О. М. Науково-практичний коментар Закону України “Про акціонерні товариства” / О. М. Вінник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 312 с.

3. Дмитрієв А. І. Історія міжнародного права: монографія / Дмитрієв А. І., Дмитрієва Ю. А., Задорож­ний О. В. – К.: ВД “Промені”, 2008. – 384 с.

4. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посібник / за ред. Б. Й. Тищика. – Львів: Світ, 2008. – 696 с.

5. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 2008. Кн. 8 / відпов. ред. канд. юрид. наук А. А. Стрижак. – К.: Ін. Юре, 2009. – 480 с.

6. Музика І. В. Сучасні філософські підходи до визначення об’єкта і предмета юридичної науки / Музика І. В. // Часопис Київського університету права. – 2009. – №3. – С. 3-13.

7. Титов А. М. Дотримання права учасниками кримінального процесу під час призначення і провадження судових експертиз / Титов А. М. // Вісник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці (серія Право. Економіка. Соціальна робота. Гуманітарні науки): щоквартальний науковий збірник. – 2009. – № 2. – С. 101-110.

8. Шестак Л. В. Ліцензування як адміністративно-правовий інститут: монографія / Шестак Л.В. – Чернігів: Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2009. – 164 с.

3. Практичні матеріали. Зазначається джерело запозичення практичних матеріалів. Наприклад:

1. Архів Деснянського районного суду м. Чернігова. 2005. Справа №2-179, щодо виплати заборгованості по заробітній платі Івановій А.А.

2. Центральний державний історичний архів України (м. Київ). – Ф.133. – Оп.1. – Арк. 2.

Бібліографічний опис здійснюють за вимогами ВАК України (Бюлетень ВАК України. – 2009. – №5. – С.26-30)

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа.

7. Додатки. У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: статистичні дані, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, описання приватних методик та результатів соціологічного, економічного, психологічного дослідження.

Оцінка контрольної роботи

Текст контрольної роботи студента є підставою для попередніх висновків щодо оцінки контрольної роботи, сумлінності та самостійності студента в роботі над обраною темою дослідження.

Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурси і виставки, на конференції, а також до друку в студентських збірниках.

Надалі контрольні роботи зберігаються на відповідній кафедрі протягом одного року. По його закінченню лаборант кафедри складає акт списання контрольних робіт.

Теми контрольних робіт