Програма випробувана в ДНЗ №211 м. Одеси.

Принципи організації виховної роботи:

1) доступність та достовірність знань про людину, суспільство та

моральні якості;

2) природовідповідності та суб’єктивності;

3) врахування індивідуальних особливостей кожної дитини;

4) опори на повагу і доброзичливе ставлення до особистості дитини,

незалежно від її національності, світогляду, фізичного та

інтелектуального розвитку;

5) доцільність та комплексність застосування різноманітних

педагогічних методів, як цілісного процесу виховання;

6) створення комфортного середовища в освітньому закладі;

7) ненав’язливого педагогічного впливу і опори на активність

дитини;

8) єдність формування у дітей уявлень про навколишнє

середовище та виховання усвідомленої соціальної поведінки;

9) діалогізація та позитивне співробітництво у взаємодії;

10) співпереживання та емрпатії.

Програмні завдання:

1. Дати знання про етичні норми терпимої і милосердної взаємодії між людьми; усвідомлення важливості рівноправного та доброзичливого ставлення між людьми для мирного співіснування.

2. Формувати здатність до пізнання себе та розмаїття навколишніх людей, їхніх емоцій, почуттів, поведінки.

3. Розвивати уміння відчувати, розрізняти як власні емоційні стани і прояви так і оточуючих людей, а також терпимо реагувати на них; адекватно реагувати на несправедливість чи насилля.

4. Вправляти в практичному оволодінні правилами терпимої і доброзичливої взаємодії, умінні стримувати негативні емоції; здатності дієво реагувати на страждання, неприємності і невдачі інших, проявляти великодушність, співчуття та готовність прийти на допомогу;

Форми роботи:

- традиційні, комплексні та інтегровані заняття;

- групові бесіди на морально-етичну тематику;

- колективна ігрова діяльність, трудова та творча діяльність;

- психолого-педагогічні тренінги з корекції негативних емоцій;

- індивідуальна ігрова та творча діяльність.

Методи роботи:

1. Методи формування свідомості дитини: роз’яснення, переконання та обговорення у формі етичних бесід, ігрові-моделювання та ігри-стратегії, вправи на самопізнання.

2. Методи емоційного розвитку та самовиховання: корекційні вправи і тренінги на самопізнання, самооцінювання, саморегуляцію, емоційно-розвивальні ігри та вправи на зняття негативних емоцій, педагогічна оцінка вчинків, схвалення і заохочення.

3. Методи організації діяльності, спілкування, формування досвіду толерантних стосунків: вправляння у толерантних взаємостосунках у колективних видах роботи (іграх та вправах, праці та творчій діяльності); приклад оточуючих; привчання, тренування; створення та розв’язання проблемних ситуацій з моральним вибором.

Зміст програми:

Передбачений програмою зміст дає можливість сформувати уявлення дитини про толерантні стосунки, людські емоційні стани та їх причини; навички позитивного, терпимого ставлення до себе та оточуючих, розвивати здатність до емоційної чутливості та сприйняття своєрідності кожної людини, уміння безконфліктно взаємодіяти з оточуючими.

Етапи роботи:

І етап. Перцептивного накопичення знань та уявлень:

1). Ознайомити дітей із різними моральними характеристиками та якостями людини, в тому числі з поняттями: терпимість, поступливість, доброзичливість, милосердя та співчуття.

2). Сформувати у дитини усвідомлення самого себе:

- фізичного „Я”;

- особисті потреби;

- можливості, уміння, навички;

- права і обов’язки (уміти їх відстоювати і зважати на права інших);

- недоліки і проблеми.

3). Сформувати уявлення про людину в цілому, як неповторну, унікальну особистість із всіма її перевагами та недоліками, схожістю та відмінністю.

4). Вчити дітей усвідомлювати і давати характеристику моральним вчинкам.

5). Дати знання про навколишній світ за темами:

- „Особистість“;

- „Я сам“;

- „Сім’я“;

- „Суспільство“;

- „Традиції“;

- „Національність“;

- „Релігія“;

- „Стать“.

6). Дати поняття про різноманітність, багатонаціональність людського суспільства. Навчити дітей розуміти, поважати та сприймати культуру і традиції свого та інших народів, що живуть як на території нашої країни, так і за її межами. Важливо пояснити дитині, що цікаво і прекрасно пізнавати інших людей.

ІІ етап. Розвиток емоційно-чуттєвого досвіду та системи ціннісних орієнтирів:

1). Прищеплювати базові соціальні навички: уміння вислухати інших, підтримувати розмову, навіть коли це не цікаво, тактовно, без образ критикувати чи хвалити інших.

2). Учити дітей виражати дружні почуття різними способами: усмішка, спокійна мова, лагідний погляд, відповідні жести та міміка. Паралельно знайомити дітей із проявом зовнішніх ознак образи, агресії, неприступності та методами уникнення негативних емоцій.

3). Учити проявляти симпатію, співчуття інтерес та уважність один до одного, доброзичливо характеризувати інших.

4). Учити дітей керувати своїм емоційним станом, що є найважливішою умовою дружніх толерантних стосунків з оточуючими.

ІІІ етап. Формування навиків толерантних стосунків:

1). Залучати дітей до побудови моделі толерантної поведінки під час вирішення проблемних ситуацій (як штучно створених так і тих, що виникають між дітьми та дорослими у ході взаємодії).

2). Вчити дітей замислюватися і приймати адекватні рішення: Що робити із забіякою, ябедою? Як реагувати на образу? Що робити, коли хтось дражниться?

3). Формувати навички доброзичливої критики вчинків, а не самої людини, вчити не критикувати вибір дитини тієї чи іншої позиції.

4). Створювати умови, за яких дошкільник самостійно приходив би до правильного вибору, що стане запорукою терпимого сприйняття дитини інших позицій і думок у майбутньому.

Для Занять використовувати [Додаток 3] [Додаток 4], [Додаток 5].

 

Результати дослідницько – експериментальної роботи та їх аналіз

В опитуванні прияймало участь 32 дитини та їх батьки. За основу опитування дорослих був використаний тест К. Томаса, а для опитування дітей - тест «Чи толерантна я людина?». Усі учасники тестування були розділені на 2 групи: контрольна група та експериментальна група.

Контрольна група – група людей, яка проходила тестування задля виявлення ступеню толерантності.

Експериментальна група – група людей, які пройшли «курс підвищення ступеню толерантності» за розробленою методикою.

Поділ людей на групи допоміг побачити різницю до проведення «навчання» і після.

Першим був проведений констатуючий експеримент –експеримент за допомогою якого ми бачимо результати батьків та дітей до початку проведення роботи за методикою і розуміємо з чим нам потрібно мати справу і на що акцентувати увагу під час проведення робіт по підвищенню ступеню толерантності.

Перші результати:

Тестування батьків з проблеми толерантності

Таблиця 1

група	Високий рівень	Середній рівень	Низький Рівень
контрольна	18,75% /3	50% /8	31,25% /5
експериментальна	18,75% /3	50% /8	31,25% /5

Тестування дітей з проблеми толерантності

Таблиця 2

група	Високий рівень	Середній рівень	Низький Рівень
контрольна	12,5% /2	62,5% /10	25% /4
експериментальна	12,5% /2	62,5% /10	25% /4

За отриманими результатами ми бачимо, що рівень толерантності у більшості опитаних середній, тобто люди можуть спокійно і толерантно себе поводити в різних ситуаціях, але не завжди і не у всьому їм це вдається, а отже ми маємо з чим працювати.

Другим експериментом став формуючий експеримент. Його метою було підвищення рівню толерантності експериментальної групи, тобто допомогти їм зрозуміти які дії будуть кращими у взаємовідносинах з іншими. Під час проведення цього експерименту проводились роботи з дітьми та батьками за наведеним у пункті 2.2. матеріалом. За допомогою нього мені вдалося донести до людей сутність толерантності, її важливість у взаємовідносинах людей, а особливо дітей та батьків. Під час проведення цього експерименту приділялося дуже багато уваги розгляненню найросповсюдженіших життєвих ситуацій, які трапляються кожній людині протягом всього її життя. Робився акцент на тому як би людина діяла будучи на тому чи іншому місці, у тій чи іншій ситуації. Для діток використовувались різні розвиваючі ігри та розповіді, а також бесіди, де їм пропонувалося представити себе у тій чи іншій ситуації.

В кінці роботи для батьків, як висновок, був наведений список правил, яких потрібно дотримуватись задля збереження добрих та чуйних стосунків з дитиною, а також для того щоб не пригнічувати її індивідуальність.