Валютний курс: сутність, основи формування та чинники впливу.

Тести..

1.б;2.метал,метал,кількість;3.а; 4.а,в або г,д,ж; 5.а,б,д; 6.в; 7.імпорт.; 8.б; 9.а…; 10.в.

Задача……

1)4700-120+165-460/10=427.5

2)130+70+40=240 60+110+70=240

 

Валютний курс: сутність, основи формування та чинники впливу.

У процесі конвертування продають одну валюту та купують іншу, при цьому відносна кількість цих валют визначається їх обмінним, або валютним, курсом.Обмін, або конвертування, валют здійснюється на валютному ринку.Валютний, або обмінний, курс — це ціна однієї валюти, яка виражена в одиницях іншої.Докладніше щодо конвертування валют та операцій на валютному ринку йдеться в темі «Валютні ринки та валютні операції».На обмінні курси впливають чинники, які поділяються на економічні, політичні та соціальні.Економічні чинники виявляють свій вплив через такі показники:відносні процентні ставки. Зіставлення відносних процентних ставок — це процес порівняння ставок процента в різних валютах. На практиці валюти з вищим значенням процентної ставки зростають у ціні відносно інших валют як результат підвищеного попиту з боку інвесторів, що бажають отримати тільки високі доходи;паритет купівельної спроможності (Power Purchasing parity — PPP) — це показник відносної купівельної спроможності різних валют. Він визначається шляхом зіставлення цін на певний товар у різних країнах у перерахунку (через обмінний курс) на «базову валюту», як правило, на американський долар. Значення цього показника розкриває такий приклад. Якщо товар в одній країні коштує дешевше, ніж в іншій, то є сенс експортувати його туди, де він коштує дорожче. Так, певний автомобіль може коштувати 20 тис. дол. у США та 2 млн 400 тис. єн в Японії. Коли обмінний курс долара до єни становить 100 одиниць, то автомобіль в Японії буде коштувати американському покупцеві в 24 тис. дол. США. Отже, такий автомобіль американцю вигідніше купити в Америці. Звідси можна зробити висновок: якщо в кожній державі на еквівалентну кількість валюти можна було купити одну й ту саму кількість товару, то міжнародна торгівля не давала би прибутку;економічні умови, які характеризуються такими показниками, як платіжний баланс, економічне зростання, рівень інфляції, пропозиція грошей, безробіття, ставки податків;попит на капітал та його пропозиція. Кожна зміна попиту на клієнтському ринку впливає на зміни ставок міжбанківського ринку, що, у свою чергу, впливає на ставки обмінного курсу.Політичні чинники, а саме: характер економічної політики, ступінь нестабільності політичної ситуації та політика центрального банку.

Соціальні чинники, або «настрій ринку».Короткострокові зміни обмінних курсів досить часто зумовлені тим, що учасники ринку називають «настроєм ринку», — це погляди трейдерів ринку на короткострокові перспективи руху валюти. «Настрій ринку» може бути позитивний або негативний.

У першому випадку валюта зміцнюється, а в другому — слабшає.Серед перелічених чинників на увагу заслуговує співвідношення інфляції та валютного курсу. Річ у тім, що прискорене зростання грошової маси як у готівковій, так і в безготівковій формі сприяє зниженню курсу грошової одиниці. Збільшення грошової маси в обігу в умовах реального спаду виробництва призводить до зростання цін та сприяє підвищенню валютної ефективності імпорту й, відповідно, розширенню попиту на валюту і падінню її курсу. Інфляційні очікування також виступають утворювальним чинником для валютного курсу. Так, в очікуванні змін курсу валюти інвестори можуть приймати непередбачені рішення, результатом яких може бути як збільшення попиту на валюту, так і його зниження. Зрештою, це може викликати зростання валютного курсу або до його падіння.Валютний курс виконує основну функцію і додаткову.Основна функція валютного курсу — це оцінювання порівняльної вартості валюти.Додаткова функція валютного курсу полягає в тому, що формування на постійній основі звітних даних щодо валютного курсу дає уявлення про співвідношення попиту та пропозиції на валюту (якщо курс формується на ринкових засадах) на валютному ринку.Валютний курс виступає інструментом аналізу й прогнозу, але тоді, коли існує певний набір історичних даних.

 

 

1.в); 2.номін.,товар.,кільк.; 3.б); 4.авж,дж; 5.авд,вд; 6.ІІІ-аб,І-г,ІІ-деж; 7.бвд; 8.в; 9.г); 10.б).

1)М-3млрд, М₁-3+4=7, М₂=7+2.9+3.5=13.9

2)S=350*(1+ 6+0.25/12)=393,75 3437-350=43

 

 

4.Міжнародний валютний фонд і організація та фун-не призначення. Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй. МВФ розпочав свою діяльність з березня 1947 р. Місце перебування — Вашингтон.

Згідно із Статутом метою створення МВФ було сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримання рівноваги платіжних балансів країн — членів Фонду, здійснення системи заходів, спрямованих на регулю­вання валютних курсів, підвищення ступеня конвертованості валют, надання короткострокових кредитів країнам — членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.Тільки в 1991—1992 рр. членами Фонду виявили бажання стати понад 20 країн світу, в тому числі країни — колишні республіки СРСР. Всього на сьогодні членами МВФ є 181 країна. Україна разом з іншими державами, що входили до складу колишнього СРСР, була прийнята до МВФ у 1992 р. У 1947 р. членами МВФ було 49 країн світу, а його основний капітал становив 7,7 млрд. дол. США. Найбільші розміри квот належали Сполученим Штатам Америки, Великої Британії, Франції, Китаю та Індії. Сьогодні оплачений капітал сягає 297 млрд. дол. США. Із цієї суми 2/3 належить промислово розвинутим країнам і лише 1/3 — країнам, що розвиваються, які складають 4/5 членів ФондуПісля проголошення незалежності Україна почала відчувати гостру потребу в кредитах і була дуже зацікавлена стати членом МВФ. Для цього Кабінетом Міністрів була розроблена й затверджена "Програма економічних реформ і політики України" спеціально для подання Міжнародному валютному фонду. Україна пройшла етапи, необхідні для вступу до МВФ і 27 квітня 1992 р. стала повноправним членом цієї впливової міжнародної організації. У 1995 р. між країнами — членами МВФ була досягнута домовленість про створення механізму термінової фінансової допомоги окремим країнам на випадок фінансових криз, включаючи створення валютних стабілізаційних фондів. Така допомога реалізується через політику траншів та механізм розширеного фінансування.Завдяки рішенню Міжнародного валютного фонду збільшити загальний обсяг внесків країн-членів з 66,4 млрд. СДР (близько 93 млрд. дол. США) до 212 млрд. СДР (близько 297 млрд. дол. США) квота України завдяки цьому зросте з 997,3 млн. СДР до 1372 млн. СДР (1921 млн. дол. США).Збільшення сумарних ресурсів МВФ і квоти України дасть змогу розраховувати на відповідне збільшення фінансової допомоги з боку МВФ, оскільки загальний обсяг кредитів Фонду прямо прив'язаний до розміру квоти країни — пози­чальника МВФ. І хоча частка квоти України в сумарному обсязі квот Фонду дещо зменшиться у відсотковому значенні (з 0,690 до 0,647%), все-таки в кількісному вираженні вона зросте (з 997,3 млн. СДР до 1372 млн. СДР)\і буде на 0,001%о більшою за квоту Польщі (0,646%).

Тести:

1.в); 2.транс,обачн.; 3.б); 4.агєк; 5вгє; 6.ДГ-ва,ДК-бгд; 7.б; 8.в); 9.в); 10.б);

Задача

1)4800-40+180-200/12=4740/12=395 млрд грн.

2)S=320(1+ 6*0.13/12)=340,8 тис грн

 

5.Модель сукупного грошового обороту. Грошові потоки та їх взаємозв’язок у моделі. Для з’ясування механізму взаємодії сукупного грошового обігу і грошових потоків економістами заходу розроблено умовну модель,відому як кругообіг доходів: продуктів,в якій застосовано ряд припущень і узагальнень.Всі суб’єкти грошового обігу згруповано у 4 групи:1. Фірми- субєкти,що забезпечують створення і реалізацію ВНП;2. Домашні господарства- субєкти,які забезпечують виробництво ВНП основними факторами(роб.силою,засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами;3. Державні структури- субєкти,які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту,здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останього;4. Фінансові посередники- сукупність суб’єктів фінансового ринку,які,виступаючи в ролі посередників,можуть діяти на ринку від свого імені і за свій рахунок.У моделі виділено 4 види ринків через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб’єктами: 1. Ринок продуктів;2. Ринок ресурсів;3. Фінансовий ринок4. Світовий ринок.Усі розрахунки і платежі,які становлять грошовий обіг,можна згрупувати в 16 великих потоків залежно від їх призначення у відтворювальному процесі. Грошовий потік- сукупність платежів,які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення.Таким чином,сукупний грошовий обіг забезпечується необхідною масою грошей,величина якої має важливе значення для регулювання економіки країни. Зміна маси грошей,що циркулює в економічній системі може суттєво вплинути на реальний випуск ВВП,рівень цін,зайнятість тощо.

 

Тєсти: 1.в); 2.номен,товар,кількість; 3.б); 4.авж або аж; 5.абде; 6.б або в); 7.експорт..;8.а);9в).;10.в або гд.

1)149100/18500=8.05 148100+135/18500+115=201285/12175=946

2)S=275(1+3*0.75/12+8*0.18/12+1*0.20/12)=322

 

 

Форми та види кредиту.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Види кредиту:

банківський - надається банками, як правило, у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами, а й позичальниками;

державний - надається юридичними та фізичними особами держані, яка переважно є позичальником (в особі центральних та місцевих органів плаци); традиційна форма цього кредиту випуск державних позик;

міжгосподарський (комерційний.) - суб'єктами виступають господарюючі структури. Надає одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів на виплат (з відстрочкою платежу). Як правило, оформлюється векселем;

міжнародний надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасово користування на засадах поверненості, строковості, платності. Суб'єктами міжнародного кредиту виступають резиденти різних країн: банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредити і організації;

особистий (споживчий) одним із суб'єктів е фізична особа. Надасться юридичним або фізичним особам на споживчі цілі. Може надаватись як банними, тик і кредитними установчими небанківського типу, я також юридичними і фізичними особами. Розглянемо названі вище види кредиту докладніше.

Провідним видом кредиту в ринковій економіці с банківський кредит.

Банківський кредит мас місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Цей кредит надасться комерційними банками або іншими кредитними інститутами, що виконують відповідну функцію. Позичальниками можуть бути юридичні або фізичні особи, держави, іноземні уряди, банки. Функції посередника можуть виконувати як позичальники (у разі залучення вкладів то депозитів), тик і кредитори (при надані різних видів кредиту своїм клієнтам).

 

1.1-а,3-б,2-в,4-г;

2.б);

3.а);

4.абгж;

5.в);

6.ав;

7.аб;

8.а);

9.в);

Бв.

Задача:

M₃=25+ 25*25/100 +15+8=54.25

P=600/8*0.12=7500

13. Попит на гроші. Фактори,що визначають зміну пропозиції на гроші. Попит на гроші – одне із ключових та складних понять грошового ринку. Попит на гроші – це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні суб’єкти економічних відносин на певний момент часу (а не потік грошей, що визначається на певний період). Якщо розглядати, що запас грошей – це елемент багатства, то попит на гроші – це бажання економічних суб’єктів мати певну частину свого багатства (портфеля активів) в ліквідній формі. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності. Попит на гроші залежить від таких економічних чинників: рівня цін(інфляції)(Р),реальних доходів (Q) і норми процента (r). Звідси функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати: Md=f(P,Q,r).Попит на гроші значною мірою залежить від величини ВВП або P*Q. Зміна обсягу ВВП визначається 2 самостійними чинниками- динамікою рівня цін та рівня реального обсягу виробництва,кожний з яких може діяти незалежно один від одного. В умовах перехідної економіки України всі перелічені умови перебувають у процесі формування, причому в його початковій стадії. Тому всі класичні чинники впливу на попит на гроші діють у деформованому вигляді. 1.Високі темпи підвищення цін провокують зростання попиту на трансакційні запаси, тим не менш пов'язані з цим інфляційні очікування та ризики втрат від збереження грошей примушують економічних агентів шукати захисту в альтернативних активах, віддаючи перевагу більш надійним,не зважаючи навіть на їх дохідність. Ці тенденції деформують залежність трансакційної складовою попиту від динаміки номінального ВНП, послаблюють вплив альтернативної вартості збереження грошей на динаміку попиту та мотивацію переваг ліквідності,стимулюють зростання попиту на такі нетрадиційні для фінансового ринку інструменти, як інвалюта, ювелірні і мистецькі вироби,провокують відплив їх за кордон для підвищення надійності з наступною реалізацією для поповнення трансакційного запасу. 2. Високий рівень інфляції провокує зростання номінального відсотка. Тим не менш реальний рівень відсотка підтримувати тривалий час дуже складно і він нерідко виявляється від'ємним, що робить вкладання грошей в альтернативні активи збитковим.Це спричинює високу ризиковість капіталізації грошей, послаблює мотиваційну роль альтернативної вартості збереження грошей. Піднімаються ринкові механізми зв'язку між відсотком і попитом на гроші. 3.У цьому ж напрямі діє чинник недостатнього розвитку ринку цінних паперів і ринку банківських послуг.Навіть у періоди, якщо реальний відсоток має достатньо позитивне значення, економічні суб'єкти не мають можливості швидко і надійно трансформувати свій запас грошей у запас дохідних активів.Це істотно послаблює еластичність попиту на гроші від відсотка, призводить до надмірного накопичення грошей у готівковій формі тощо. 4.Наявна структура багатства, рівень доходів і споживання в Україні в перехідний період теж істотно деформують еластичність попиту на гроші як по ВНП, так і по очікуваному рівню доходу на альтернативні активи.У структурі багатства ще незначна частка таких дорогоцінних і високоліквідних активів, як приватне житло, будинки, земельні ділянки, сучасні автомобілі, меблі тощо.При низькому середньому рівні реальних доходів та споживання в портфелях активів випереджаючими темпами повинні зростати запаси грошей, щоб накопичити масу платіжних засобів, достатню для подальшого збільшення негрошових активів.Тим не менше накопичення грошей пов'язане з ризиком інфляційних втрат та з ризиком банкрутства банків, що нерідко штовхає економічних суб'єктів до пошуку необхідних шляхів трансформації грошових запасів у негрошові активи, і навпаки.

1.аг;

2.транс,обачн.;

3.а);
4.г);

5.агєз;

6.а);

7.а);

8.в);

9.а);

10.б).

1)6500/600=10.8 36/10.8=33

Надходження Зобовязання

2)130 110???

70 60

40 70

240 240

Валютний ринок.

Валютний ринок це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют, система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют. Стрижнем валютних операцій, що здійснюються на валютному ринку, є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту й пропозиції учасників цих операцій.

Валютна біржа є організаційно оформленим регулярним валютним ринком, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції. Членами валютної біржі в Україні можуть бути комерційні банки, яким видані ліцензії на проведення валютних операцій, а також фінансові установи, яким чинним законодавством надане право на їх проведення. Як самостійна структура вона широко функціонувала ще в період домонополістичного капіталізму. У сучасний період у розвинених країнах операції з іноземною валютою зосереджені переважно у великих банках. Лише в деяких країнах збереглися валютні біржі як самостійні структури (наприклад, у Німеччині, Франції).

Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні корпорації та банки (ТНК, ТНД). Залежно від обсягу, характеру операцій і кількості використаних валют розрізняють світові, національні та регіональні валютні ринки. Більша частина операцій припадає на долари США, а також німецькі марки, англійські фунти стерлінгів, японську єну, французький та швейцарський франки.

Попит на іноземну валюту пов'язаний із залежністю національної економіки від імпорту та обумовлений її конвертованістю. Конвертованість це гарантована можливість грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти. При повній конвертованості національної валюти кожна юридична і фізична особа може вільно брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, продавати, купувати та обмінювати національну валюту на іноземну за певними курсами без будь-яких обмежень або прямого втручання держави.

Чим нижче рівень конвертації національної валюти, чим більше валютний ринок підвласний державному регулюванню (перш за все, встановленню фіксованого курсу національної валюти щодо інших валют). Основними формами валютних операцій щодо забезпечення міжнародних розрахунків є негайна поставка - "спот", поставка через певний період "форвард", обов'язкові поставки - "аутрайт" і з правом відмови - "опціон". Підтримуються ці стосунки через мережу супутникового моніторного, телетайпного та телефонного зв'язку, який об'єднує практично весь світ. Навіть строкові валютні угоди укладаються за допомогою телефону або телексу і лише пізніше підтверджуються письмово.

Валютний ринок України на всіх своїх організаційних сегментах (біржовому, позабіржовому та готівковому) має розвивати власну інфраструктуру шляхом "диверсифікованого" проникнення в усі регіони країни та створення реально функціонуючих регіональних валютних ринків з метою запобігання розвитку тіньового валютного ринку та зменшення числа жертв махінацій, що характерні для даного сегмента валютного ринку.

Валютний ринок як економічна категорія відображає певну сукупність відносин щодо здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, інших валютних цінностей, цінних паперів у іноземній валюті та руху іноземних капіталів. З практичної точки зору під валютним ринком розуміють офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій. Найбільшими міжнародними валютними ринками, представленими сукупністю банків, бірж і фінансових компаній, є ринки Лондона, Нью-Йорка, Токіо, Франкфурта-на-Майні, Парижа, Сінгапура, Цюриха, Гонконга.

Головними функціями валютного ринку є:

– реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

– сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;

– визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;

– своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

– регулювання валютних курсів;

– хеджування валютних ризиків;

– диверсифікація валютних резервів;

– одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.

Розрізняють такі ринки:

1. Регіональні ринки: європейський (Лондон, Цюрих, Париж, Франкфурт-на-Майні), північноамериканський (Нью-Йорк), азіатський (Токіо, Сінгапур, Гонконг).

Національні ринки, які забезпечують рух валютних потоків у даній країні та обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами. Розвиненість національного валютного ринку залежить від стану фінансово-кредитної системи країни, рівня її інтеграції у світову економіку, системи валютного регулювання та інших чинників.

Задача..

1) З сер.=3.5+0.5=4

…………………….

2)15+7+15*7/100=23.05%

 

15.Грошові реформи:сутність та види. Особливості проведення грошової реформи в Україні. Негативні соціально-економічні наслідки інфляції змушують окремі держави вдаватись до таких радикальних заходів,як грошові реформи,тобто до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості. Оскільки «твердість» національної валюти має два тісно пов’язані між собою,але не тотожні аспекти: зовнішній-стабільність обмінного курсу національної валюти,і внутрішній- стабільність цін,тобто відсутність інфляції,то,вибираючи модель проведення грошової реформи,вкрай важливо чітко визначитись щодо напрямку «вектора твердості» національної валюти у просторі цих двох вимірів. Класифікація грошової реформи:1. Залежно від мети проведення і глибини грошової реформи можуть бути:- Структурні або спрямовані на встановлення нової грошової системи;- Часткові,реформуються окремі її елементи;- Проведення спеціальних стабілізаційних засобів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків.

За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.

Структурні (повні) грошові реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запроваджуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успішного функціонування.

Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо.

У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Чи не найскладнішою особливістю грошової реформи в Україні є її соціальний аспект. Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь-якої грошової реформи вимагає додаткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення.
В Україні на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 всіх цінових показників, усіх запасів грошей (готівкових і безготівкових) і всіх поточних доходів для всіх категорій фізичних і юридичних осіб, незалежно від обсягу пред'явлених до обміну запасів грошей і розміру поточних доходів. Така пропорція обміну, була вибрана не випадково - вона відповідала рівню інфляції за 1991-1996 р.
Отже, своєю реформою Україна ще раз підтвердила загальне правило покладання основного фінансового тягаря, пов'язаного з реформою, на плечі широких верств населення.

 

2.бвє;

3.б);

4.гз;

5.вгж;

6.РГ-ав,РК-бгд;

7.в);

8.корт. серед довгих

Забезпеч, не забезпеч.бяснюван.

9.бв;

10.б;

Задача

1)(1+0.05)(1+0.08)=1.134

2)250*5=1250грив

280800:5.05=39603.9

 

Авг

4.вдж;

5.б);

6.а);

7.б);

8.г);

9.бга;

Б

Задача……

1)M₀=75000 M₁=75000+75000=15000

M/K=750000/0.12=12500

20S=P(1+n)=100*(1+ 24*12/12)=12

 

 

25.Грошовий ринок:сутність,суб’єкти та об’єкти,його призначення та роль. Грошовий ринок -складова частина грошового обороту,його ключовий елемент. Він виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки,збалансування окремих грошових потоків і грошового обороту в цілому. Характерною відзнакою грошового ринку є те,що на цьому продається такий специфічний товар,як гроші. На цьому ринку є свої продавці і покупці, складається попит та пропозиція на товар-грші,свої посередники,формується ціна грошей,він має свою інфраструктуру, яка забезпечує спрямування потоків грошових коштів від власників(продавців) до позичальників (покупців).Головним елементом цієї інфраструктури виступають банки.Залежно від призначення коштів,що обертаються на грошовому ринку, в ньому можна виділити два сектори:ринок грошей і ринок капіталу. Ринок грошей- це ринок,де продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів(боргових зобов’язань) до 1 року,а також валютні цінності. Ринок капіталів- це ринок,де продаються і купуються грошові кошти у вигляді середньо- і довгострокових кредитів та фінансових активів строком більше 1 року та акцій.За інституційною побудовою та характером окремих потоків грошей,грошовий ринок можна поділити на 2 сектори:сектор прямого і непрямого фінансування.У 1-у продавці і покупці грошей(власники заощаджень-населення, фірми та підприємства) зустрічаються безпосередньо і всі питання купівлі-продажу вирішують прямо один з одним. В 2-у секторі зв'язок між продавцями і покупцями грошей реалізується через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси,що пропонуються у себе на ринку.а потім продають їх продавцям від свого імені. Суб’єктами грошового ринку є:
-фізичні особи;
-юридичні особи;
- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.
Суб’єктами грошового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.Таким чином грошовий ринок дозволяє здійснювати накопичення,обіг,розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки.

1.г); 2.бвг; 3.авг; 4.в); 5.б); 6.б); 7.б); 8.держ.с.коль бан.; 9.бв; 10.г).

Задача

1)(1+0.05)¹²=1.79-1¹²=79%

2)R=600/916.16=6451.6

 

26.Суть та функції грошей. Гроші - загальний еквівалент і абсолютно ліквідний товар. Гроші - специфічний товар, що має властивість обмінюватіся на будь-який інший товар. Товарна природа грошей та їх еквівалентна форма визначається їхпоходженням. Після закінчення формування грошей товарним носієм грошей виступали в натурально-речовому виразі золото та срібло.Срібло і золото,виступаючи як звичайний товар, визначали товарну природу грошей. Суспільну роль грошей срібло і золото виконували за сумісництвом, але товарнаприрода грошей витікає не з належності благородного металу до товару, а визначається місцем грошового еквіваленту в економіці. Коли роль грошей виконувало золото, являючись носієм грошової суті, воноодержало подвійне існування: як товар і як гроші. Подвійність сутності золота на цьому етапі виявлялась у його міновій та споживній вартості. Виконуючи роль споживної вартості для конкретної людини, золото виступало якносій суспільної вартості. Між конкретною і загальною споживною вартістю золота виникла суперечливість, Якщо воно виконує роль конкретної вартості для людини, це виключає можливість використання його як загального засобу обміну. Суперечність загострювалась. Задовольняючи потребу використання золота як грошей, суспільство змушене відмовитися від використання золота як товару
Для вирішення цієї проблеми вихід був знайдений на шляху ідеалізації грошей. Т. ч. потреби товарного обігу були задоволені,а золото як гроші втратило свої якості як благородний метал.
Виділяють п"ять функцій грошей:
* міра вартості
* засіб обігу
* засіб платежу
* засіб нагромадження
* світові гроші
Міра вартості - функція, в якій гроші виступають як засіб вимірювання вартості товарів і засіб їх порівняння. Завдяки цій функції всі товари стають якісно однорідними і кількісно вимірюваними. За умов обігу золотих монет існувала категорія масштаб цін- вагова кількість благородного металу, що прийнята в державі за грошову одиницю.
З переходом до неповноцінних грошей масштаб цін вмирає, бо держава закріплює за грошовою одиницею курс,який не зв"язаний з вартістю золота. Своєрідний варіант масштабу цін в сучасних умовах - товарний вміст грошової одиниці.
Міра вартості – функція,в якій гроші функціонують ідеально.
Засіб обігу - гроші розривають межі товарного обміну. Товарна метаморфоза Т-Г-Т' завдяки грошам може розриватися на два акти: Т-Г і Г-Т'. Це - новий етап розвитку товарних відносин. З появою цієї функції була досягнута дуже важлива мета - товаровиробники отримали змогу розірвати часову і просторову межу обміну.Гроші виконують цю функцію реально. Функція засобу обігу- основа для виникнення кредитних відносин в економіці.
Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник при товарообміні. Іншими словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдовольнити свої потреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально
Засіб платежу безпосередньо пов"язаний з товарооборотом. Як платіжний засіб гроші отримали змогу здійснювати самостійний рух незалежний від руху товарів.В цій функції рух грошей і рух товарів­прямопротилежні.Функція засобу платежу потребує сталості грошей і деформується при знеціненні грошової маси.
Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.
Функція засобу платежу повною мірою включає загрозу неплатежу. При широкомасштабності неплатежів ця функція провокує грошово-кредитну кризу.
Засіб нагромадженн я -гроші виконують нагромадження вартості у всіх формах в процесі розширеного відтворення.Якщо товаро-виробник продав свій товар і протягом довгого часу не купує інші товари,гроші вилучені з обороту з метою накопичення виконують функцію утворення скарбів.Накопичення може виступати в 3-х формах-накопичення грошових коштів населення на рахунках у банках;-накопичення вільних коштів підприємств,організацій на рахунках;-централізований золотий запас країни і його резерв в золотій валюті.Гроші в цій функції стихійно регулюють грошовий обіг. В період швидкої інфляції гроші як засіб накопичення втрачають свою привабливість не дивлячись на їх високу ліквідність. Світові грош і- поєднує функції засобу платежу, засобу обігу, засобу нагромадження на світових ринках. Кожна держава має власну систему грошового обороту,дія якої обмежена межами даної країни. Важливою умовою є порівняння грошових одиниць різних країн. Раніше таке порівняння здійснювалось як відношення золотого вмісту валюти однієї держави до золотого вмісту іншої держави-валютний паритет. В теперішній час офіційний масштаб цін не встановлюється і рахунки між країнами здійснюється за допомогою валютного курсу-ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошовій одиниці іншої країни.

 

1.б);

2.бв,бг;

3.в);

4.агдзжм;

5.а);

6.б);

7.в);

8.в);

9.авг;

10.в).

 

1)7000¹²/560=12.5 об. 360/12.3=28.8 дн.

2)S=3000(1+3+0.15)=4350 гр.

 

Тести..

1.б;2.метал,метал,кількість;3.а; 4.а,в або г,д,ж; 5.а,б,д; 6.в; 7.імпорт.; 8.б; 9.а…; 10.в.

Задача……

1)4700-120+165-460/10=427.5