Активні та пасивні операції комерційних банків.

 

Пасивні операції — це залучення банком коштів за рахунок власних і запозичених джерел з метою створення кредитних ресурсів. Кредитні ресурси комерційних банків у свою чергу поділяються на власні, позичені та залучені.

Активні операції — це розміщення й використання банком кредитних ресурсів з метою отримання прибутку і забезпечення ліквідності.

Характеристика пасивних операцій комерційних банків

Усі пасиви комерційного банку можуть бути класифіковані за джерелами походження, термінами залучення і суб'єктами.

Особливістю банківського бізнесу є те, що тут використовується значна частка позичених і залучених ресурсів, які часто становлять понад 90 % обороту. Тому для комерційного банку важливими показниками є платоспроможність і ліквідність. Від рівня цих показників банку іноді залежить фінансове становище багатьох його клієнтів, які на банківських рахунках тримають свої обігові кошти, а банк використовує їх як кредитні ресурси.

Ліквідність банку — це його здатність виконувати свої зобов'язання по строках і сумах. Ліквідність забезпечується певною структурою пасивних і активних операцій.

Платоспроможність банку розуміють як достатність його власного капіталу для покриття можливих збитків, пов'язаних з ризиком проведення активних операцій. Мінімально допустимий рівень платоспроможності комерційних банків, нижче якого у своїй діяльності вони не повинні опускатися, нормується Національним банком України. Рівень платоспроможності українських банків характеризують нормативи адекватності регулятивного та основного капіталу. їх виконання для комерційного банку є обов'язковим. Тому подальше нарощування обороту банку залежить, окрім інших умов, від постійного збільшення його власних коштів (власного капіталу) пропорційно зростанню активів.

До власного капіталу належать кошти засновників та акціонерів банку, а також прибуток банку і створені за його рахунок фонди.

Пасивні операції банків з формування власних кредитних ресурсів спрямовані на створення власного капіталу, який, у свою чергу, формується з основного та додаткового капіталу.

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та має повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш сталі характеристики, його розмір може змінюватися.

Основний капітал складається з фактично сплаченого та зареєстрованого статутного капіталу та розкритих резервів (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності), створених за рахунок нерозподіленого прибутку.

Додатковий капітал складається з резервів під стандартну заборгованість клієнтів та інших банків, прибутку поточного року та суб-ординованого боргу:

ВК = ОК + ДК,

де ВК — власний капітал; ОК — основний капітал; ДК — додатковий капітал.

Регулятивний капітал розраховується як різниця власного капіталу і відвернень власного капіталу.

Активи комерційного банку насамперед класифікуються за рівнем їхньої ліквідності. Ліквідність активів — це їх здатність з певною швидкістю трансформуватися у гроші або в інші платіжні засоби. Це найважливіша властивість активів, тому що саме завдяки їй банк здатний виконувати свої зобов'язання перед клієнтами в певні строки та за певними сумами. За цією ознакою всі активи поділяються на первинні резерви, вторинні резерви, кредити, надані банком, інвестиції в цінні папери, основні засоби банку і нематеріальні активи.

До первинних резервів належать активи, які в будь-який час банк може використати для погашення своїх зобов'язань. Іншими словами, це активи, які перебувають в абсолютно ліквідній формі. Іншою їх особливістю є те, що вони не приносять банку доходу. До цієї групи активів належать:

• кошти на кореспондентських рахунках у центральному (національному) банку;

• банкноти і монети в касі банку;

• кошти на кореспондентських рахунках в інших банках;

• платіжні документи у процесі інкасування.

Оскільки первинні резерви майже не приносять банкам доходу, вони прагнуть максимально зменшити їх суму. Але це можливо до певної межі, яка встановлена нормативними вимогами НБУ до мінімального рівня миттєвої ліквідності комерційних банків.

Вторинні резерви — активи банку, які в досить короткий термін можуть бути трансформовані в первинні резерви й використані для виконання поточних платежів за зобов'язаннями банку. Ця група активів, окрім високої ліквідності, є джерелом отримання прибутку банку. До цієї групи активів банку належать:

• вкладення в короткострокові державні боргові зобов'язання;

• міжбанківські кредити на термін до семи днів.

 

 

1.г);

2.бвє;

3.а);

4.гз;

5.а;

6.а;

7.в;

8.в;

9.г;

10.б

Задача..

M₂=500+450+300+270=1320 млн.грн.

S=4000(1+2+0.2)=5600 5600-4000=1600

S=4000(1+0.2)²=5760*4000=1760 грн.

 

22.Основні типи грошових систем. Типи грошової системи визначають за змістом її елементів та їх взаємодії. Грошову систему класифікують:1. як елемент господарського механізму:- ринкового;- неринкового.У грошовій системі ринкового зразка регулювання грошового обороту проводиться через використання економічних методів впливу на обсяг,динаміку і структуру грошової маси.Неринкова грошова система характеризується наявністю обмежень функціонування грошей,регулювання грошового обороту здійснюється адміністративними методами,тобто заборона певних операцій, проведення контролю за грошовими суб’єктами господарювання.2. відповідно до механізму регулювання валютних відносин:- відкритого типу;- закритого типу;Відкриті грошові системи характеризуються мінімальними обмеженнями на здійснення валютних операцій юридичними та фізичними особами, повною конвертованістю національної валюти.Грошова система закритого типу передбачає використання валютних обмежень, неконвертовані валюти обмеженого ринкового механізму,формування валютного курсу. Національна грошова система ізольована від світової.3.відповідно до загальних законів функціонування грошей:- саморегулюючі;- регульовані грошові системи.Для саморегульованої грошової системи характерна дія механізму системного регулювання грошової обороту. Вона базувалась на використанні в ролі грошей благородних металів і розмінних банкнот.

 

 

1.б);

2.бв,бг;

3.а);

4.абгж;

5.г);

6.в);

7.агє;

8.б);

9.г);

10.бв.

Задача …….

1)M₁=mMh; m =M₁/M_h=1500/600=2.6

2)%доп=PnP=%дох/n=600/7..=5714.2

 

 

23.Створення та розвиток грошової системи України. В період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах епохи та фінансової кризи будувати систему грошей.На початку 1992 р. в країні панувала криза платіжних засобів,тому з 10 січня 1992 р. в Україні було запроваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення до рублевого готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу.Упровадження купонно-карбованця мала на меті:1. Використати систему паралельного обігу рубля та купонно-карбованця;2. Поетапне запровадження в обіг купонно-карбованця;3. Використати в обігу купонно-карбованця як перехідну тимчасову грошову одиницю;4. Впровадити в обіг національну повноцінну банкноту-гривню.Проте очікуваного результату вказані заходи не дали і намітилося різке знецінення купоно-карбованця.Причинами цього були:1) знецінення купонно-карбованця,глибокий спад виробництва;2) різка нестача рубльової маси, а тому весь готівковий обіг було переведено на купонне обслуговування. У рубльовій зоні за ініціативою Росії було запроваджено нову систему взаєморозрахунків –взаємні платежі через кореспондентські рахунки,які здійснювалися лише через розрахунковий центр. Рубль втратив функцію єдиної грошової одиниці. Це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, переведенням грошових капіталів з України в Росію. 12 листопада 1992 р. згідно з указом президента України «Про реформу грошової системи України» купонно-карбованець було впроваджено в систему безготівкового обороту і він стає єдиним на території України офіційним засобом платежу. Так завершився І етап грошової реформи.ІІ етап грошової реформи-запровадження в обіг рівнів, 25 серпня 1996 р. президент підписав указ «Про грошову реформу в Україні» за яким:1. З 2 по 16 вересня 1996 р. в обіг введена національна валюта України-гривня,її сота частина-копійка;2. В обіг були випущені банкноти національної вартості 1,2,5,10,20,100грн. Розмінна монета номінальною вартістю 1,2,5,10,25,50 коп. Емісія українського карбованця була припинена;3. Українські карбованці підлягали обміну на гривню: 100 тис. карб. За 1 грн. Суми до 100 млн. українських карбованців обмінювались на гривні готівкою,а понад 100 карбованців зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях;4. На 5-у році незалежності Україна отримала стабільну грошову одиницю гривню.

 

1.б); 2.фішер,..,кейнс; 3.в); 4.б); 5.а); 6.в); 7.вд; 8.а); 9.даг; 10.в

1)M₀=300 M₁=550*71018/12 M₂=750

2)n=450/2460*0.15=1.2

 

24.Інфляція: сутність,форми прояву, причини та наслідки. Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих державою цінах. Закономірністю інфляції є те, що вона не виникає раптово, а розвивається поступово, як тривалий процес, який можна розділити на стадії, які відрізняються співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення: 1. темпи зрост. пропозиції грошей випереджують знецінення грошей, це випередження поступово зменшилося, наближаючись до вирівнювання. Причинами цього є: надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обороту.Зростання грошових нагромаджень і збереження в період, якщо не виявилася тенденція до знецінення грошей, посилює стимули активізації підприємства, товарно-грошових відносин, підвищення продуктивності роботи, які наводить до розширення виробництва і реалізації товарів і поліпшення співвідношення між попитом і пропозицією на товарних ринках.2. - Темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.Це зумовлюється: у певний момент власники грошових накопичень починають розуміти їх надмірність і пред'являють на ринок для купівлі товарів, який прискорює швидкість руху грошей у поточному обігу та збільшує платоспроможний За порівнянно з поточною емісією;одночасно зменшилася-ся відплив у нагромадження нових пропозицій грошей, внаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу всієї грошової маси; виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу;Знецінення грошей призводить до відпливу робочої сили зі сфери в-ва в сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння в-ва і товарообороту, через що зменшується За на гроші.За формами прояву інфляції можна виділити цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін, інфляцію заощаджень, якщо знецінення грошей проявляється у зростання вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах, та девальвацію,за якої знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют. За темпами знецінення інфляції розрізняють повзучу - до 5-10% на рік, галопуючу - 20-50%, гіперінфляція-100-1000% на рік.Також розрізняють інфляцію витрат (спрічінюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат) і інфл попиту (спонукається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту натоварних ринках).

 

Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.^[1][2].

Розмір множини товарів, ціни на які зростають, та довжина процесу зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Наприклад, слід вирізняти відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше (нафта, наприклад), ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією.

Через складність інфляційних процесів існують суперечності між різними економічними школами щодо причин її виникнення.^[3] Наприклад, згідно з монетарною теорією «інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом» (Мілтон Фрідман). При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового явища можливе лише за умови безперервності і тривалості в часі процесу зростання цін.^[4] Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв'язок стає лише за високого зростання пропозиції грошей. Окрім збільшення пропозиції грошей, існує досить багато причин виникнення і розвитку інфляційних процесів.

Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення. Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом — наприклад, особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу від держави. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову).

«Інфляція — це податок, що може вводитися без прийняття закону», — зазначив засновник монетаризмуМілтон Фрідман. Зростання цін призводить до зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін на 10% має той же ефект як і додатковий податок при купівлі даного товару). В той же час Уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування).

Інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної спроможності грошей.

 

1.б);

2.в);

Авг

4.вдж;

5.б);

6.а);

7.б);

8.г);

9.бга;

Б

Задача……

1)M₀=75000 M₁=75000+75000=15000

M/K=750000/0.12=12500

20S=P(1+n)=100*(1+ 24*12/12)=12

 

 

25.Грошовий ринок:сутність,суб’єкти та об’єкти,його призначення та роль. Грошовий ринок -складова частина грошового обороту,його ключовий елемент. Він виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки,збалансування окремих грошових потоків і грошового обороту в цілому. Характерною відзнакою грошового ринку є те,що на цьому продається такий специфічний товар,як гроші. На цьому ринку є свої продавці і покупці, складається попит та пропозиція на товар-грші,свої посередники,формується ціна грошей,він має свою інфраструктуру, яка забезпечує спрямування потоків грошових коштів від власників(продавців) до позичальників (покупців).Головним елементом цієї інфраструктури виступають банки.Залежно від призначення коштів,що обертаються на грошовому ринку, в ньому можна виділити два сектори:ринок грошей і ринок капіталу. Ринок грошей- це ринок,де продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів(боргових зобов’язань) до 1 року,а також валютні цінності. Ринок капіталів- це ринок,де продаються і купуються грошові кошти у вигляді середньо- і довгострокових кредитів та фінансових активів строком більше 1 року та акцій.За інституційною побудовою та характером окремих потоків грошей,грошовий ринок можна поділити на 2 сектори:сектор прямого і непрямого фінансування.У 1-у продавці і покупці грошей(власники заощаджень-населення, фірми та підприємства) зустрічаються безпосередньо і всі питання купівлі-продажу вирішують прямо один з одним. В 2-у секторі зв'язок між продавцями і покупцями грошей реалізується через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси,що пропонуються у себе на ринку.а потім продають їх продавцям від свого імені. Суб’єктами грошового ринку є:
-фізичні особи;
-юридичні особи;
- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.
Суб’єктами грошового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.Таким чином грошовий ринок дозволяє здійснювати накопичення,обіг,розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки.

1.г); 2.бвг; 3.авг; 4.в); 5.б); 6.б); 7.б); 8.держ.с.коль бан.; 9.бв; 10.г).

Задача

1)(1+0.05)¹²=1.79-1¹²=79%

2)R=600/916.16=6451.6

 

26.Суть та функції грошей. Гроші - загальний еквівалент і абсолютно ліквідний товар. Гроші - специфічний товар, що має властивість обмінюватіся на будь-який інший товар. Товарна природа грошей та їх еквівалентна форма визначається їхпоходженням. Після закінчення формування грошей товарним носієм грошей виступали в натурально-речовому виразі золото та срібло.Срібло і золото,виступаючи як звичайний товар, визначали товарну природу грошей. Суспільну роль грошей срібло і золото виконували за сумісництвом, але товарнаприрода грошей витікає не з належності благородного металу до товару, а визначається місцем грошового еквіваленту в економіці. Коли роль грошей виконувало золото, являючись носієм грошової суті, воноодержало подвійне існування: як товар і як гроші. Подвійність сутності золота на цьому етапі виявлялась у його міновій та споживній вартості. Виконуючи роль споживної вартості для конкретної людини, золото виступало якносій суспільної вартості. Між конкретною і загальною споживною вартістю золота виникла суперечливість, Якщо воно виконує роль конкретної вартості для людини, це виключає можливість використання його як загального засобу обміну. Суперечність загострювалась. Задовольняючи потребу використання золота як грошей, суспільство змушене відмовитися від використання золота як товару
Для вирішення цієї проблеми вихід був знайдений на шляху ідеалізації грошей. Т. ч. потреби товарного обігу були задоволені,а золото як гроші втратило свої якості як благородний метал.
Виділяють п"ять функцій грошей:
* міра вартості
* засіб обігу
* засіб платежу
* засіб нагромадження
* світові гроші
Міра вартості - функція, в якій гроші виступають як засіб вимірювання вартості товарів і засіб їх порівняння. Завдяки цій функції всі товари стають якісно однорідними і кількісно вимірюваними. За умов обігу золотих монет існувала категорія масштаб цін- вагова кількість благородного металу, що прийнята в державі за грошову одиницю.
З переходом до неповноцінних грошей масштаб цін вмирає, бо держава закріплює за грошовою одиницею курс,який не зв"язаний з вартістю золота. Своєрідний варіант масштабу цін в сучасних умовах - товарний вміст грошової одиниці.
Міра вартості – функція,в якій гроші функціонують ідеально.
Засіб обігу - гроші розривають межі товарного обміну. Товарна метаморфоза Т-Г-Т' завдяки грошам може розриватися на два акти: Т-Г і Г-Т'. Це - новий етап розвитку товарних відносин. З появою цієї функції була досягнута дуже важлива мета - товаровиробники отримали змогу розірвати часову і просторову межу обміну.Гроші виконують цю функцію реально. Функція засобу обігу- основа для виникнення кредитних відносин в економіці.
Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник при товарообміні. Іншими словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдовольнити свої потреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально
Засіб платежу безпосередньо пов"язаний з товарооборотом. Як платіжний засіб гроші отримали змогу здійснювати самостійний рух незалежний від руху товарів.В цій функції рух грошей і рух товарів­прямопротилежні.Функція засобу платежу потребує сталості грошей і деформується при знеціненні грошової маси.
Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.
Функція засобу платежу повною мірою включає загрозу неплатежу. При широкомасштабності неплатежів ця функція провокує грошово-кредитну кризу.
Засіб нагромадженн я -гроші виконують нагромадження вартості у всіх формах в процесі розширеного відтворення.Якщо товаро-виробник продав свій товар і протягом довгого часу не купує інші товари,гроші вилучені з обороту з метою накопичення виконують функцію утворення скарбів.Накопичення може виступати в 3-х формах-накопичення грошових коштів населення на рахунках у банках;-накопичення вільних коштів підприємств,організацій на рахунках;-централізований золотий запас країни і його резерв в золотій валюті.Гроші в цій функції стихійно регулюють грошовий обіг. В період швидкої інфляції гроші як засіб накопичення втрачають свою привабливість не дивлячись на їх високу ліквідність. Світові грош і- поєднує функції засобу платежу, засобу обігу, засобу нагромадження на світових ринках. Кожна держава має власну систему грошового обороту,дія якої обмежена межами даної країни. Важливою умовою є порівняння грошових одиниць різних країн. Раніше таке порівняння здійснювалось як відношення золотого вмісту валюти однієї держави до золотого вмісту іншої держави-валютний паритет. В теперішній час офіційний масштаб цін не встановлюється і рахунки між країнами здійснюється за допомогою валютного курсу-ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошовій одиниці іншої країни.

 

1.б);

2.бв,бг;

3.в);

4.агдзжм;

5.а);

6.б);

7.в);

8.в);

9.авг;

10.в).

 

1)7000¹²/560=12.5 об. 360/12.3=28.8 дн.

2)S=3000(1+3+0.15)=4350 гр.