Види та хар-ка основних видыв небанківських фінансово-кредитних установ.

До числа цих установ слід віднести страхові компанії, пенсійні фонди, позиково-ощадні асоціації, будівельні товариства, інвестиційні та фінансові компанії, благочинні фонди, кредитні спілки. Ці інститути суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливим постачальником позикового капіталу.
Зростанню впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні передумови: зростання доходів населення в розвинутих країнах, активний розвиток ринку цінних паперів, надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки. Крім того, коло спеціалізованих небанківських установ (страхові компанії, пенсійні фонди) на відміну від банків можуть акумулювати грошові заощадження на довготривалі строки, а значить здійснювати довгострокові інвестиції.
Основні форми діяльності цих установ на ринку позикових капіталів зводяться до акумуляції заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям та державі, мобілізації капіталу через всі види акцій, надання іпотечних та споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги. Вказані інститути ведуть гостру конкуренцію між собою як за залучення грошових коштів, так і в сфері кредитних операцій.
Інвестиційні компанії здійснюють кредитування малих та середніх фірм. Їх інвестиційні програми розраховані, як правило, на недовготривалий період і здійснюються в невеликих масштабах на відміну від інвестиційних банків. Інвестиційні компанії бувають двох видів: відкритого та закритого типу. В першому випадку інвестиційні компанії зобов'язуються викупити свої акції у акціонерів, в другому - ні.
Фінансові компанії здійснюють кредитування клієнтів шляхом купівлі їх боргових зобов'язань. Серед фінансових компаній важливе місце посідають холдинг-компанії. Купівля зобов'язань дозволяє їм тримати великі пакети акцій компаній і здійснювати контроль над їх діяльністю. До фінансових компаній відносяться і кредитні установи, що обслуговують гуртову та роздрібну торгівлю, зокрема, діючі у сфері споживчого кредиту.
Пенсійні фонди створюються фірмами для виплати пенсій працівникам і службовцям. Створення таких фондів дозволяє зменшити податкові платежі фірми та використовувати їх для купівлі акцій інших компаній, що забезпечує зміцнення фінансової могутності даної компанії. У західних країнах пенсійні фонди створюються приватними та державними корпораціями, фірмами та підприємствами для виплат пенсій та допомоги працівникам і службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій самих пенсійних фондів. У пенсійних фондах західних країн акумулюються значні кошти, які інвестуються переважно в акції акціонерних компаній як на національному, так і на міжнародному ринках позикових капіталів. Профспілкові фонди є самостійною ланкою західної кредитної системи. Уряд заохочує розвиток пенсійних фондів, тому що частина їх резервів розміщується у короткострокові і довгострокові цінні папери.
В Україні існує пенсійний фонд, який до проголошення незалежності був відділенням пенсійного фонду Радянського Союзу. Кошти пенсійного фонду формуються за рахунок обов'язкових строкових внесків підприємств, установ і організацій, осіб, які займаються індивідуальною діяльністю, в тому числі на основі індивідуальної (кооперативної) оренди або в особистому селянському господарстві, обов'язкових строкових внесків громадян, коштів направлених на виплату пенсій військовослужбовцям строкової служби та особам, які входять до органів внутрішніх справ і національної безпеки. Цей фонд включає кошти на фінансування виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними віку від 1,5 до 6 років, передбачених централізованими програмами.
У бюджет пенсійного фонду спрямовуються й добровільні внески підприємств, громадських організацій та громадян, інші грошові надходження.
Особливо багаточисельною групою е ощадні установи. Ощадні каси - це державні установи, які належать місцевим органам влади (муніципалітетам) або створювані при державних поштових установах. Вони залучають вклади дрібних вкладників, купуючи на них облігації державних позик.

 

1.а);

2.транс,обач;

3.б);

4.б);

5.вдэ;

6.г);

7.агє;

8.г);

9.бв;

10.б.

 

1)M₁-M₀/M₂=460-200/480=0.54

2)n=450/2500*0.15=1.2 года

 

 

19.Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії. Монетаризм як самостійний теоретичний напрям сформувався в США в середині 50-х р. У його витоків стояла група економістів очолювана Фрідменом. Монетаризм виник на базі теорії грошей. Монетаристи намагалися затвердити якісно інший порівняно з кейнсіанством погляд на загальну природу капітального господарського механізму. Монетаристи вважали, що головне джерело «нестабільності» капіталізму міститься в грошовій сфері. Важливою ідеєю монетаристів є те,що головна причина кризових явищ міститься в хаотичних коливаннях грошової маси,які породжуються урядовими маніпуляціями по стимулюванню сукупного попиту. Наприклад, лавиноподібне збільшення покупок у період різдвяних свят є результатом випуску Центральним банком великої кількості грошей в обіг. Насправді все відбувається як раз навпаки,але Фрідмен продовжує стверджувати,що головний напрям впливу від грошей до ділової активності. Головним елементом монетарної ідеї є гроші,вони забезпечують власнику гарантію здійснення платежів,створюють резерв ліквідності на випадок непередбачених обставин,тобто монетаристи відводять грошам роль основного фактора, від якого залежить стан основної економіки. Вони вважають,що капіталізму притаманна внутрішня стійкість,а тому немає необхідності,щоб держава активно включалась в процес відтворення(виробництва). Економічне зростання держави повинне бути рівномірне,а для цього необхідно,щоб кількість грошей в обігу зростала рівномірно в певній пропорції до зростання виробництва. Звідси їх пропозиція: кількість грошей,що перебуває в обігу повинна збільшуватися на 3-5 % в рік. Слабка сторона монетаризму повністб ігнорує сферу виробничого відтворення, де безпосередньо утворюється і додаткова вартість.Жодна з капіталістичних країн не застосувала правило Фрідмена у чистому вигляді.

 

1.в);

2.ном.мет.кільк;

3.а);

4.абжг;

5.аб;

6.в;

7.да вам.;

8.в);

9.авгд;

10.аг

Задача. Форми і види кредиту, задача з варианта…

M₃=25+ 25+25/100 +15+8=54.15

P=600/8*0.12=7000

 

20. Сутність та структура грошового обороту як процесу руху грошей. Грошовий обіг- це рух грошей в процесі виробництва,розподілу,обміну й споживання національного продукту,який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Риси грошового обороту: 1) явище динаміки, а не залишку;2) рух має певні діючі особи, за допомогою яких і між якими рухаються гроші; 3) у процесі грошового обороту гроші обслуговують суспільне виробництво. Об'єктами грошового обороту є грошові ресурси. Суб'єктами є фірми, сімейні господарства, уряд.Грошовий оборот поєднує: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий ринок, світовий ринок. Грошовий оборот складається з великої кількості окремих платежів, завдяки яким грошовий рух і весь грошовий оборот є сукупністю потоків окремих платежів.Грошовий оборот, з одного боку, є потоком доходів, а з іншого боку, є потоком витрат.Ключовим елементом в грошовому обігу є національний дохід, який отримують господарювання від реалізації своїх ресурсів за певний період (З) і національний продукт - ВВП, яке виступає у вигляді доходу фірм, отриманого від реалізації своїх продуктів (В).Щоб економічна система була збалансована необхідно, щоб потоки (З) і (В) були збалансованими.Як правило,доходи сімейниз господарств вищі ніж їх витрати, та частина доходу,яка не використовується на купівлю товарів та послуг,сплату податків носить назву заощаджень.З іншого боку фірми витрачають більше ніж заробляють від продажу продукції, тому що їм треба здійснювати інвестиції:1.в основний капітал2.товарно-матеріальні зноси.Ці кошти вони можуть отримувати на фінансовому ринку.Держава пов’язана з економічною системою 3-а способами:1. Крізь чисті податки-різниця податків і трансферних платежів;2. Державні закупки-кошти переміщені від державних до ринкових продуктів;3. Державні позики-коли державні закупки більші ніж чисті видатки.Усі грошові розрахунки здійснюються готівковою і безготівковою. Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Безготівкові розрахунки -це сукупність грошових рахунків,які здійснюються шляхом списання з одного рахунку та внесення на інші або заміну взаємних вимог.Форми безготівкових розрахунків:1. Платіжне доручення;2. Платіжні вимоги доручення;3. Чеки;4. Платіжні вимоги;5. Векселі; 6.касові доручення.

Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу.

Категорія «грошовий оборот» належить до найширших абстрактних узагальнень економічного життя суспільства. Вона безпосередньо пов´язана з процесом суспільного відтворення на всіх його стадіях.Суб´єктами грошового обороту фактично є всі юридичні й фізичні особи, які приймають участь у створенні, розподілі, обміні і споживанні ВНП. Зокрема, переміщення грошей у функції засобу обігу і платежу (Т - Г - Т) означає не тільки зміну форм вартості, а й забезпечує постійну взаємодію трьох суб´єктів економічних відносин: фізичних осіб, господарських суб´єктів і органів державної влади в процесі:

 

 

1.б);

2.;

3.а);

4.в);

5.г);

6.б);

7.б);

8.г;

9.бвгі;

10.абг.

 

1)K=85-0.8+3.25-6.55/8=10.1

2)n=500/3000*0.15=1.1