ТЕМА 6: ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ (не будет в контрольной, только на экзамене)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ТЕМА 6: ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ (не будет в контрольной, только на экзамене)



ТЕМА 3: ГРОШОВИЙ РИНОК

 

1. Сутність грошового ринку.

2. Структура грошового ринку.

3. Попит на гроші.

4. Пропозиція грошей.

 

Сутність грошового ринку.

Грошовим ринком називається сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та встановлюється ціна на цей товар.

Продаж грошей виступає у формі передачі грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на фінансові інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід.

Купівля грошей є формою одержання суб'єктами ринку у своє розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові інструменти.

Специфічні особливості грошового ринку

1. Купівля-продаж грошей відбувається лише за наявності вільних ресурсів у одних суб'єктів ринку та необхідності у їх використанні іншими.

2.Передача грошей від власника до їх отримувача відбувається за допомогою фінансових інструментів.

3. Внаслідок купівлі-продажу грошей їх продавець не втрачає право власності на продану суму грошей, а лише добровільно передає право розпорядження нею покупцеві на заздалегідь визначених умовах.

4. У момент продажу грошей продавець не отримує еквівалента, а покупець - відповідного реального права власності, бо розпоряджається купленими грошима тимчасово.

5. Метою купівлі-продажу грошей є отримання додаткового доходу продавцем - у вигляді відсотка; покупцем - у вигляді прибутку.

Фінансові інструменти - це зобов'язання покупців перед продавцями грошей.

 

На рис.3.1 представлено основні типи фінансових інструментів.

Рис. 3.1. Типи фінансових інструментів

Неборгові фінансові інструменти - це зобов’язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, завдяки чому за продавцем грошей зберігається не тільки право власності на них, а й певною мірою право розпорядження ними (акції тощо).

Боргові фінансові інструменти - це зобов’язання, за якими покупець грошей має повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити по ній дохід.

Депозитні зобов’язання - це зобов’язання, за якими продавці передають гроші у повне розпорядження покупцям за умови їх повернення і сплати відсоткового доходу (поточні та строкові рахунки, депозитні та ощадні сертифікати тощо).

Позичкові зобов’язання - це зобов’язання, за якими продавці, передаючи гроші покупцям, вносять певні обмеження в право розпоряжатися цими грошима (кредитні угоди, облігації, векселі тощо).

На рис. 3.2 представлено інституційну модель грошового обороту.

 

 

 

Рис. 3.2 Інституційна модель грошового обороту.

 

І. Пряме фінансування - переміщення грошей по каналах ринку безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує для реального

використання.

1. Капітальне фінансування - купівля підприємством грошей в обмін на право участі у його власності (через акції).

2. Запозичення - купівля підприємством грошей в обмін на зобов'язання повернути їх у встановлений строк з оплатою % (через облігації).

II. Опосередковане фінансування - рух коштів від кредитора до позичальника по каналах ринку через фінансових посередників.

Фінансові посередники - особливі підприємства, які акумулюють кошти на грошовому ринку і передають їх позичальникам на комерційних засадах.

 

СТРУКТУРА ГРОШОВОГО РИНКУ

1) по економічному призначенню ресурсів:

- ринок грошей

- ринок капіталів

2) по інституційних ознаках:

- ринок банківських продуктів

- ринок продуктів небанківських фінансових інститутів

- фондовий ринок

3) по типу фінансових інструментів:

- ринок позикових зобов'язань;

- валютний ринок;

- ринок цінних паперів.

 

Ринок грошей – ринок, на якому здійснюється купівля - продаж грошових коштів та фінансових активів на строк до 1 року. Ці кошти використовуються в обороті позичальника для приведення в рух вже накопиченого капіталу. Цей ринок дуже чутливий до змін в економіці і фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція дуже мінливі.

Класичними операціями на ринку грошей є:

- міжбанківське кредитування;

- облік комерційних векселів;

- короткострокові депозитні та кредитні угоди;

- операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов'я­заннями тощо.

Ринок капіталів – ринок, на якому здійснюється купівля - продаж грошових коштів і фінансових активів на термін понад 1 рік. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного і оборотного капіталу, зайнятого в обороті позичальників.

Класичними операціями ринку капіталів є:

- операції з фондовими інструментами (акціями та облігаціями);

- середньо- та довгострокові депозитні та кредитні угоди;

- операції небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ) тощо.

Ринок банківських кредитів здійснює акумуляцію вільних грошових коштів та надання їх у кредит на умовах зворотності, строковості та платності. Інституційними органами є комерційні банки.

Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ) здійснює акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи. Інституційними органами є:

- страхові компанії,

- пенсійні фонди,

- інвестиційні фонди,

- фінансові компанії тощо.

Фондовий ринок – ринок, на якому здійснюється рух позичкового капіталу за допомогою фондових цінностей (акцій, облігацій, інших фінансових інструментів). Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку є фондові біржі.

Фондовий ринок здійснює переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться у рух за допомогою фондових цінностей.

Ринок позичкових зобов'язань охоплює відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення ресурсів (депозитні, кредитні операції).

Валютний ринок охоплює відносини між економічними суб'єктами з приводу купівлі-продажу валюти на основі попиту та пропозиції.

Ринок цінних паперів охоплює відносини, пов’язані з купівлею- продажем цінних паперів (яу боргових, так і акціонерних).

Попит на гроші.

Попит на гроші– той запас грошей, який хочуть мати в своєму розпорядженні економічні суб’єкти в певний момент.

На попит впливають такі чинники:

Md = f(P,Y,r)

P – рівень цін, Y – реальні доходи, r – норма відсотка

У більш розширеному вигляді їх можна представити таким чином:

Md = (Y,P,R,B,I,O)

 

Серед перелічених чинників, є чинники:

1) прямого впливу на попит на гроші (тобто ті, що ведуть до зростання попиту на гроші - «+»);

2) чинники оберненої дії (тобто ті, що ведуть до зниження попиту на гроші - « - »).

Y- реальний обсяг ВВП ( + )

P- середній рівень цін ( + )

R-рівень % ставки на альтернативні грошам активи ( - )

B-накопиченнябагатства ( + )

I- рівень інфляції ( - )

O- очікування змін ринкової коньюнктури (погіршення ( - )

 

Виділяють три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб’єктів:

- трансакційний (операційний) мотив

- мотив завбачливості

- спекулятивний мотив

Трансакційний (операційний) мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти постійно відчувають необхідність в певному запасі грошей для здійснення своїх поточних платежів, щоб підтримувати на належному рівні своє споживання.

Мотив завбачливості зводиться до того, що економічні суб’єкти бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, для того, щоб мати можливість в певний момент задовольнити свої непередбачені потреби .

Спекулятивний мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти бажають мати в своєму розпорядженні певну суму (запас) грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові інструменти.

Механізм спекулятивного мотиву базується на тому, що запаси грошей і запаси фінансових інструментів розглядаються як альтернативні види активів, які дають не однаковий дохід і мають неоднакові рівні ризику. Актив у формі грошей приносить мінімальний дохід. Зберігаючи гроші, індивіди втрачають доходи, які називаються альтернативною вартістю зберігання грошей. Її величина залежить від середньої норми % по фінансових активах і запасом грошей.

Активи у формі запасів фінансових інструментів можуть приносити значний дохід, але його отримання пов'язане з ризиком.

У суб'єкта постійно існує потреба в здійсненні різних платіжних операцій за товари, послуги. Це – операційний попит. Величина операційного попиту залежить від кількості товарів і послуг на ринку, від рівня цін, від величини сукупного доходу, який мають в своєму розпорядженні індивіди, від швидкості обороту грошей.

Його обчислюють по формулі:

Md=PY /V

V – швидкість обороту грошей

P – рівень цін, Y – реальний обсяг виробництва.

Спекулятивний мотив породжує спекулятивний попит, він відображає не прагнення купити, а прагнення повигідніше розмістити гроші, тут суб'єкт керується коливаннями процентних ставок. Це – спекулятивний попит, який можна виразити наступним чином:

Пропозиція грошей

Пропозиція грошей– той запас грошей, який економічні суб’єкти готові надати в тимчасове користування позичальникам за сприятливих умов.

Пропозиція грошей визначається по формулі:

Мs= m x Мб

Мs- пропозиція грошей

Мб- грошова база;

m – грошоо – кредитний мультиплікатор.

Зміна пропозиції грошей може бути викликана дією чинників, які впливають на об'єм грошової бази і коефіцієнта мультиплікації.

Чинники, що впливають на пропозицію грошей:

- Розмір грошової бази, яка знаходиться під контролем НБУ.

- Норма обов'язкового резервування

- Облікова ставка

- Стан довіри до банків

- Тінізація економіки

- Типова ринкова відсоткова ставка

- Багатство економічних суб’єктів.

 

Урівноваження попиту і пропозиції на ринку грошей визначає об’єктивний рівень процентної ставки, при якій досягається стабілізація коньюнктури грошового ринку.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Сутність та характеристика грошового ринку.

2. Інституційна модель грошового ринку.

3. Фінансові інструменти: сутність та види.

4. Структура грошового ринку.

5. Попит на гроші: сутність, фактори впливу та мотиви.

6. Пропозиція грошей: сутність та фактори впливу.

Рівновага грошового ринку.



Першою в історії світовою валютною системою була система золотого стандарту. Юридично вона була оформлена на Міжнародній конференції в Парижі в 1867 році. Її визначальними характеристиками були: функціонування золота в ролі світових грошей, фіксація золотого вмісту національних валют, їх безпосередня конвертованість в золото, існування на цій основі фіксованих валютних курсів.

Друга світова валютна система була юридично оформлена на Генуезській міжнародній конференції в 1922 році. При цьому валюти провідних країн світу (долар США і англійський фунт стерлінгів) були оголошені еквівалентами золота і введені в міжнародний обіг як світові гроші. Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків називалися девізами.

Бреттон – Вудська валютно – фінансова система була створена в 1944 році.

Основні принципи функціонування:

- збереження ролі золота, як платіжного засобу і розрахункової одиниці в міжнародному обігу. Проте, зв'язок національних валют із золотом здійснювався опосередковано через долар США, який один зберігав зовнішню конвертованість в золото;

- встановлення офіційних курсів валют шляхом визначення їх золотого вмісту і твердої фіксації долара;

- прирівнювання долара до золота на основі фіксації ринкової ціни на золото (ціна однієї унції золота дорівнювала 35 доларів, а золотий вміст долара складав 0,888671 грам чистого золота);

Четверта світова валютна система – Ямайська (Кінгстонська), яка була введена з 1 квітня 1978 року.

Основні положення:

- кожна країна на свій розсуд може вибирати режим курсу власної валюти, тобто фактично встановлювався режим плаваючих валютних курсів;

- золото перестає бути еталоном вартості в міжнародній валютній системі ;

- процес демонетизації золота – виведення цього благородного металу з внутрішньої суті валютно – фінансових відносин і перетворення його на звичайний, хоча і стратегічний товар з правом вільної купівлі – продажі на світових валютних аукціонах;

- юридичне надання права кожній з валют країн – учасниць Кінгстонської системи виконувати роль резервної валюти, проте перевага віддавалася СДР (з перетворенням останніх в головний резервний актив міжнародної валютної системи).

В період світової економічної кризи 1929 – 1933 року єдина світова валютна система перестала існувати. Вона розпалася на валютні блоки – регіональні валютні об'єднання, які вступили в жорстку конкуренцію між собою. Таких регіональних блоків сформувалося три: стерлінговий, доларовий і золотий.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Сутність та класифікація валют.

2. Сутність та основні елементи валютних систем.

3. Сутність та види валютних курсів.

4. Режими валютних курсів.

5. Сутність та характеристика національної валютно – фінансової системи.

6. Сутність та характеристика регіональної валютно – фінансової системи.

7. Сутність та основні елементи світової валютно – фінансової системи.

8. Еволюція світової валютно – фінансової системи.

 

 


до теми «Кредит в ринковій економіці»(не будет в контрольной, только на экзамене)

Позичковий відсоток

Процент за кредит або позичковий відсоток - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позичковим капіталом.

Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - ставка або норма.

 

 

Норма проценту (N) розраховується за формулою:

 

N = Сума річного доходу на позичковий капітал х 100%

Сума капіталу, наданого в позичку

Чинники впливу на розмір процентної ставки

1. Макроекономічні;

1.1. Співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу ( чим більший попит на кредит, тим вища процентна ставка).

1.2. Рівень інфляції (прискорення темпів інфляції викликає підвищення процентної ставки, що слугує захистом від знецінення позичкового капіталу)

1.3. Рівень облікової ставки

2. Мікроекономічні

2.1. Строк позички.

2.2. Розмір позички

2.3. Витрати на формування позичкового капіталу. (чим вищою є ціна залучених і запозичених коштів, тим вищою буде процентна ставка)

2.4. Ризик (при наданні позичок комерційні банки стикаються з кредитним ризиком (втрати від неповернення основної суми боргу) та процентним ризиком (втрати від неповернення відсотків, що сплачує позичальник за користування позичковим капіталом), тому чим вище банк оцінює ці ризики, тим вищою буде відсоткова ставка

2.5. Характер застави ( якість застави прямо пов'язана з її ліквідністю, тому

чим вище ліквідність майнових цінностей, що є забезпеченням кредиту, тим нижчою буде процентна ставка)

2.6. Характер відносин між банком і позичальниками (для своїх постійних клієнтів у платоспроможності яких банк впевнений, процентна ставка може бути нижчою)

ТЕМА 3: ГРОШОВИЙ РИНОК

 

1. Сутність грошового ринку.

2. Структура грошового ринку.

3. Попит на гроші.

4. Пропозиція грошей.

 

Сутність грошового ринку.

Грошовим ринком називається сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та встановлюється ціна на цей товар.

Продаж грошей виступає у формі передачі грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на фінансові інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід.

Купівля грошей є формою одержання суб'єктами ринку у своє розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові інструменти.

Специфічні особливості грошового ринку

1. Купівля-продаж грошей відбувається лише за наявності вільних ресурсів у одних суб'єктів ринку та необхідності у їх використанні іншими.

2.Передача грошей від власника до їх отримувача відбувається за допомогою фінансових інструментів.

3. Внаслідок купівлі-продажу грошей їх продавець не втрачає право власності на продану суму грошей, а лише добровільно передає право розпорядження нею покупцеві на заздалегідь визначених умовах.

4. У момент продажу грошей продавець не отримує еквівалента, а покупець - відповідного реального права власності, бо розпоряджається купленими грошима тимчасово.

5. Метою купівлі-продажу грошей є отримання додаткового доходу продавцем - у вигляді відсотка; покупцем - у вигляді прибутку.

Фінансові інструменти - це зобов'язання покупців перед продавцями грошей.

 

На рис.3.1 представлено основні типи фінансових інструментів.

Рис. 3.1. Типи фінансових інструментів

Неборгові фінансові інструменти - це зобов’язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, завдяки чому за продавцем грошей зберігається не тільки право власності на них, а й певною мірою право розпорядження ними (акції тощо).

Боргові фінансові інструменти - це зобов’язання, за якими покупець грошей має повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити по ній дохід.

Депозитні зобов’язання - це зобов’язання, за якими продавці передають гроші у повне розпорядження покупцям за умови їх повернення і сплати відсоткового доходу (поточні та строкові рахунки, депозитні та ощадні сертифікати тощо).

Позичкові зобов’язання - це зобов’язання, за якими продавці, передаючи гроші покупцям, вносять певні обмеження в право розпоряжатися цими грошима (кредитні угоди, облігації, векселі тощо).

На рис. 3.2 представлено інституційну модель грошового обороту.

 

 

 

Рис. 3.2 Інституційна модель грошового обороту.

 

І. Пряме фінансування - переміщення грошей по каналах ринку безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує для реального

використання.

1. Капітальне фінансування - купівля підприємством грошей в обмін на право участі у його власності (через акції).

2. Запозичення - купівля підприємством грошей в обмін на зобов'язання повернути їх у встановлений строк з оплатою % (через облігації).

II. Опосередковане фінансування - рух коштів від кредитора до позичальника по каналах ринку через фінансових посередників.

Фінансові посередники - особливі підприємства, які акумулюють кошти на грошовому ринку і передають їх позичальникам на комерційних засадах.

 

СТРУКТУРА ГРОШОВОГО РИНКУ

1) по економічному призначенню ресурсів:

- ринок грошей

- ринок капіталів

2) по інституційних ознаках:

- ринок банківських продуктів

- ринок продуктів небанківських фінансових інститутів

- фондовий ринок

3) по типу фінансових інструментів:

- ринок позикових зобов'язань;

- валютний ринок;

- ринок цінних паперів.

 

Ринок грошей – ринок, на якому здійснюється купівля - продаж грошових коштів та фінансових активів на строк до 1 року. Ці кошти використовуються в обороті позичальника для приведення в рух вже накопиченого капіталу. Цей ринок дуже чутливий до змін в економіці і фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція дуже мінливі.

Класичними операціями на ринку грошей є:

- міжбанківське кредитування;

- облік комерційних векселів;

- короткострокові депозитні та кредитні угоди;

- операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов'я­заннями тощо.

Ринок капіталів – ринок, на якому здійснюється купівля - продаж грошових коштів і фінансових активів на термін понад 1 рік. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного і оборотного капіталу, зайнятого в обороті позичальників.

Класичними операціями ринку капіталів є:

- операції з фондовими інструментами (акціями та облігаціями);

- середньо- та довгострокові депозитні та кредитні угоди;

- операції небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ) тощо.

Ринок банківських кредитів здійснює акумуляцію вільних грошових коштів та надання їх у кредит на умовах зворотності, строковості та платності. Інституційними органами є комерційні банки.

Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ) здійснює акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи. Інституційними органами є:

- страхові компанії,

- пенсійні фонди,

- інвестиційні фонди,

- фінансові компанії тощо.

Фондовий ринок – ринок, на якому здійснюється рух позичкового капіталу за допомогою фондових цінностей (акцій, облігацій, інших фінансових інструментів). Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку є фондові біржі.

Фондовий ринок здійснює переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться у рух за допомогою фондових цінностей.

Ринок позичкових зобов'язань охоплює відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення ресурсів (депозитні, кредитні операції).

Валютний ринок охоплює відносини між економічними суб'єктами з приводу купівлі-продажу валюти на основі попиту та пропозиції.

Ринок цінних паперів охоплює відносини, пов’язані з купівлею- продажем цінних паперів (яу боргових, так і акціонерних).

Попит на гроші.

Попит на гроші– той запас грошей, який хочуть мати в своєму розпорядженні економічні суб’єкти в певний момент.

На попит впливають такі чинники:

Md = f(P,Y,r)

P – рівень цін, Y – реальні доходи, r – норма відсотка

У більш розширеному вигляді їх можна представити таким чином:

Md = (Y,P,R,B,I,O)

 

Серед перелічених чинників, є чинники:

1) прямого впливу на попит на гроші (тобто ті, що ведуть до зростання попиту на гроші - «+»);

2) чинники оберненої дії (тобто ті, що ведуть до зниження попиту на гроші - « - »).

Y- реальний обсяг ВВП ( + )

P- середній рівень цін ( + )

R-рівень % ставки на альтернативні грошам активи ( - )

B-накопиченнябагатства ( + )

I- рівень інфляції ( - )

O- очікування змін ринкової коньюнктури (погіршення ( - )

 

Виділяють три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб’єктів:

- трансакційний (операційний) мотив

- мотив завбачливості

- спекулятивний мотив

Трансакційний (операційний) мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти постійно відчувають необхідність в певному запасі грошей для здійснення своїх поточних платежів, щоб підтримувати на належному рівні своє споживання.

Мотив завбачливості зводиться до того, що економічні суб’єкти бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, для того, щоб мати можливість в певний момент задовольнити свої непередбачені потреби .

Спекулятивний мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти бажають мати в своєму розпорядженні певну суму (запас) грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові інструменти.

Механізм спекулятивного мотиву базується на тому, що запаси грошей і запаси фінансових інструментів розглядаються як альтернативні види активів, які дають не однаковий дохід і мають неоднакові рівні ризику. Актив у формі грошей приносить мінімальний дохід. Зберігаючи гроші, індивіди втрачають доходи, які називаються альтернативною вартістю зберігання грошей. Її величина залежить від середньої норми % по фінансових активах і запасом грошей.

Активи у формі запасів фінансових інструментів можуть приносити значний дохід, але його отримання пов'язане з ризиком.

У суб'єкта постійно існує потреба в здійсненні різних платіжних операцій за товари, послуги. Це – операційний попит. Величина операційного попиту залежить від кількості товарів і послуг на ринку, від рівня цін, від величини сукупного доходу, який мають в своєму розпорядженні індивіди, від швидкості обороту грошей.

Його обчислюють по формулі:

Md=PY /V

V – швидкість обороту грошей

P – рівень цін, Y – реальний обсяг виробництва.

Спекулятивний мотив породжує спекулятивний попит, він відображає не прагнення купити, а прагнення повигідніше розмістити гроші, тут суб'єкт керується коливаннями процентних ставок. Це – спекулятивний попит, який можна виразити наступним чином:

Пропозиція грошей

Пропозиція грошей– той запас грошей, який економічні суб’єкти готові надати в тимчасове користування позичальникам за сприятливих умов.

Пропозиція грошей визначається по формулі:

Мs= m x Мб

Мs- пропозиція грошей

Мб- грошова база;

m – грошоо – кредитний мультиплікатор.

Зміна пропозиції грошей може бути викликана дією чинників, які впливають на об'єм грошової бази і коефіцієнта мультиплікації.

Чинники, що впливають на пропозицію грошей:

- Розмір грошової бази, яка знаходиться під контролем НБУ.

- Норма обов'язкового резервування

- Облікова ставка

- Стан довіри до банків

- Тінізація економіки

- Типова ринкова відсоткова ставка

- Багатство економічних суб’єктів.

 

Урівноваження попиту і пропозиції на ринку грошей визначає об’єктивний рівень процентної ставки, при якій досягається стабілізація коньюнктури грошового ринку.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Сутність та характеристика грошового ринку.

2. Інституційна модель грошового ринку.

3. Фінансові інструменти: сутність та види.

4. Структура грошового ринку.

5. Попит на гроші: сутність, фактори впливу та мотиви.

6. Пропозиція грошей: сутність та фактори впливу.

Рівновага грошового ринку.



ТЕМА 6: ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ (не будет в контрольной, только на экзамене)



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.117.56 (0.038 с.)