Розрахунок інтегрованого показника фінансового стану позичальника

№ п\п	Назва показника	Теоретичне значення показника	Вагоме значення показника	Розрахункове значення показника	Значення показника з урахуванням вагомості (гр. 5 х гр. 4)
І група — Попередня оцінка позичальника. Вагомий коефіцієнт — 2
	Період функціонування підприємства (ФП)	0,5-5	0,5
	Наявність бізнес-плану (БП)	0-1	1,0
	Прибуткова діяльність(ПД)	0-3
	Погашення позичок (ПП)	0-1
	Сплата відсотків (СВ)	0-1
Разом по групі І
ІІ група — Показники платоспроможності. Вагомий коефіцієнт — 5
	Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл)	не менше 2,0
	Коефіцієнт ліквідності (Клік)	не менше 0,3
	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)	не менше 0,2
Разом по групі ІІ
ІІІ група — Показники фінансової стійкості. Вагомий коефіцієнт — 4
	Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс)	не менше 0,6
	Коефіцієнт фінансової автономності (Кфа)	не менше 0,2
	Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз)	не більше 1,0
	Коефіцієнт оборотності балансу (Коб)	не менше 0,7
	Коефіцієнт маневреності (Км)	не менше 0,5
Разом по групі ІІІ
ІV група — Показники “надійності” підприємства. Коефіцієнт вагомості — 2
	Коефіцієнт забезпечення кредиту (Кз)	не менше 1,6
	Оборотність дебіторської заборгованості (Одз)	0-2
	Оборотність кредиторської заборгованості (Окз)	0-2
	Оборотність готової продукції (Огп)	0-2
Разом по групі ІV
ВСЬОГО

 

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника – фізичноїособи мають враховуватися:

загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи); соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан; вік клієнта; інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо; ділова репутація; інша інформація.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас “А” – фінансова діяльність дуже добра (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов`язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна.

Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.

До цього класу за бланковими кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник АА, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor`s, Moody`s тощо), а також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються економічних нормативів, установлених Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків за умови, що нормативи платоспроможності і достатності капіталу (Н4) цих банків перевищують установлені нормативні значення не менше ніж у чотири рази.

Клас “Б” – фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А” (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники, які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності.

Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо.

Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в діяльності позичальника.

Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу “Б”, мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

До цього класу за бланковими кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній, а також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів за умови, що нормативи платоспроможності і достатності капіталу таких банків перевищують установлені нормативні значення не менше ніж у три рази.

Клас “В” – фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш детального контролю.

Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника.

До цього класу бланковими кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній, а також можуть належати позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.

Клас “Г” – фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою.

При проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас “Д”).

Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас “Д”).

Клас “Д” – фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають встановленим значенням, імовірність виконання зобов`язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня.

Якщо забезпечення за кредитною операцією є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

У разі відсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу “Г”.

Якщо на час укладення договору пролонгації кредитної операції (крім угод за кредитними операціями, строк дії яких перевищує два роки) не спостерігається погіршення фінансового стану позичальника, якого віднесено до класу “А” або “Б”, і відсотки сплачуються своєчасно, то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника. Загальний строк такої пролонгації не повинен перевищувати один рік. При цьомунадходження (крім кредитних коштів)на рахунки позичальника протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитною угодою мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.

Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними. Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов`язані здійснювати щомісяця.

За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу вважається:

“добрим”: якщо заборгованість за кредитом і відсотки (комісії та інші платежі з обслуговування боргу) за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; “слабким”: якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів; “незадовільним”: якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції, не виконується, то така операція відноситься до групи на один рівень нижчий.

Обслуговування боргу не може вважатися “добрим”, якщо заборгованість за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.

При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Зобов`язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за станом обслуговування боргу вважається “добрим” до часу їх виконання.

Класифікація кредитного портфеля. Відповідно до перелічених у Положенні НБУ критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції таким чином:

 

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
“ добре ”	“ слабке”	“незадовільне”
“ А”	“стандартна”	“під контролем”	“субстандартна”
“ Б”	“під контролем”	“субстандартна”	“сумнівна”
“ В”	“субстандартна”	“сумнівна”	“безнадійна”
“ Г”	“сумнівна”	“безнадійна”	“безнадійна”
“ Д”	“безнадійна”	“безнадійна”	“безнадійна”

 

Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів. При визначенні чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав).

Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики: Кабінету Міністрів України; банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж “інвестиційний клас”; урядів країн категорії “А”; міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку).

Предмети застави, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

– майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж “інвестиційний клас”;

– майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконанняпозичальником зобов`язань за кредитом;

– дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконанняпозичальником зобов`язаньза кредитом;

– державні цінні папери;

– недержавні цінні папери - акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;

– зареєстроване нерухоме майно;

– рухоме майно;

– інші майнові права.

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції (див. таблицю 6.2.4.1).

Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України “Про заставу”.

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань.

При розрахунку чистого кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.

 

 

 

Таблиця 6.2.4.1

 

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
Гарантії	Застава
Кабінету Міністрів України	Урядів країн категорії “А”	Міжнародних багатосторонніх банків	Банків з рейтингом не нижче ніж “інвестиційний клас”, забезпечені гарантії банків України	Майнових прав на грошові депозити	Державних цінних паперів	Недержавних цінних паперів, дорогоцінних металів, нерухомого майна та інших майнових прав	Рухомого майна
“Стандартна”	100%	100%	100%	100%	100%	100%	50%	25%
“Під контролем”	100%	100%	100%	100%	100%	80%	40%	20%
“Субстандартна”	50%	100%	100%	100%	100%	50%	20%	10%
“Сумнівна”	20%	20%	20%	20%	100%	20%	10%	0%
“Безнадійна”	0%	0%	0%	0%	0%	0%	0%	0%

 

При розрахунку чистого кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові депозити позичальника або поручителя, враховується вартість застави в розмірі 100% за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.

За кредитами, класифікованими як “безнадійні”, банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.

Ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов’язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики. На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятного забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:

 

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)
“Стандартна”	2 %
“Пiд контролем”	5 %
“Субстандартна”	20 %
“Сумнiвна”	50 %
“Безнадiйна”	100 %

 

Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.

Банки зобов’язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п`яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.

На перше число кожного місяця інформація групується в один документ у розрізі кожного позичальника та за кожною кредитною операцією, із зазначенням проміжних і консолідованих підсумків там, де це можливо. Загальна інформація за результатами класифікації кредитного портфеля включає всі кредитні операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів згідно з цим Положенням.

Банк зобов`язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.

Підрозділи системи банківського нагляду Національного банку систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву.

 

Тести