ТОП 10:

Методика оцінки кредитоспроможності позичальника фізичної особи



 

 

Процес кредитування пов'язаний з діями багато чисельних та різноманітних факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту в встановлений термін. Тому надання кредитів банк обумовлює вивченням кредитоспроможності клієнта, тобто вивченням факторів, які можуть спричинити їх непогашення.

Аналіз кредитоспроможності полягає в визначенні здатності позичальника своєчасно і в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, ступені ризику, який банк готовий взяти на себе; розмір кредиту, який може бути наданий при даних обставинах і, нарешті, умов його надання.

Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка кредитних ризиків. Для оцінки кредитоспроможності фізичної особи банки встановлюють перелік показників та їх нормативних значень залежно від виду кредиту (на придбання чи будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, інші потреби), обсягів і строків кредитування, виду забезпечення [20].

Під час розгляду питання про надання кредиту банк має обрати для аналізу ті показники, які так чи інакше можуть вплинути на виконання зобов'язань за кредитом. Потрібно також визначити рівень імовірного впливу обраних показників на кредитоспроможність позичальника, встановивши для кожного з них нормативні значення та відповідні бали значущості (вагові коефіцієнти).

До якісних характеристик позичальника належать:

ü загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна: нерухомості, цінних паперів, банківських вкладів, транспортних засобів та ін.);

ü соціальна стабільність (постійна робота, сімейний стан, ділова репутація);

ü вік і стан здоров'я клієнта;

ü кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами у минулому та своєчасність їх погашення, користування іншими банківськими послугами).

До основних кількісних показників оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи належать:

· сукупний чистий дохід та прогноз на майбутнє;

· накопичення на рахунках в банку;

· коефіцієнти, які характеризують поточну платоспроможність позичальника і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитною угодою: співвідношення сукупних доходів і витрат, сукупного чистого доходу за місяць і щомісячного внеску за кредитом і відсотками за ним;

· забезпечення (застава рухомого та нерухомого майна, наявність страхових полісів, можливість передавання права власності на об'єкт кредитування) та рівень його ліквідності.

Кожен банк має формалізувати процедуру оцінювання фінансового стану позичальників і розробити власні критерії та методику аналізу. Одним з підходів до аналізу кредитоспроможності позичальника – фізичної особи є система кредитного скорингу, яка базується на бальній оцінці чинників кредитного ризику. Кредитний скоринг є різновидом загальнішого методу – рейтингових систем оцінювання кредитоспроможності позичальника [16].

На наступному етапі проводиться агрегування і за певними критеріями визначається належність кожного позичальника до одного з п'яти класів. У процесі ідентифікації класу позичальника банк бере до уваги не лише його фактичний фінансовий стан, а й оцінює перспективи (поліпшення, погіршення чи підтримка фінансового стану на тому самому рівні).

Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту.

Банк аналізує кредитоспроможність позичальника на основі таких основних документів:

Ø заявки на отримання кредиту;

Ø паспорт, на основі якого працівник банку визначає місце проживання по останній адресі, вік, сімейний стан і наявність дітей;

Ø довідки з місця роботи, де повинно бути вказано: середньомісячна заробітна плата (за останні 6 місяців), сума прибуткового і інших податків які щомісячно сплачує позичальник, стаж роботи на підприємстві, сума обов’язкових щомісячних відрахувань (аліменти, страхові внески);

Ø книжки по розрахункам плати за квартиру і комунальні послуги;

Ø документи які підтверджують прибутки по вкладах в банках і цінним паперам.

Заявка на кредит – це стандартна анкета, зміст і ступінь деталізації якої відповідають вимогам банку тієї чи іншої країни.

Призначення заявки: офіційний запит клієнта на надання позичкових коштів; включає в себе дані про конкретну позику; отримання інформації про клієнта у відповідності з його анкетними даними.

Алгоритм опрацювання заявки передбачає декілька основних розділів для аналізу:

1. Загальні дані.

2. Фінансові показники.

3. Характеристики кредиту.

4. Моральні якості.

В залежності від варіанту відповіді (який має за собою визначену бальну оцінку) по кожному з параметрів формується бальна оцінка шляхом множення ваги параметра на бальну оцінку варіанту відповіді. Сума усіх бальних оцінок параметрів утворює підсумок розділу. Сума підсумків усіх розділів утворює загальний підсумок роботи алгоритму. Як підсумок по конкретному запиту встановлюється відповідний ризик кредитування:

1. Менше 40 балів – надання кредиту недоцільна (ризик більше 60%).

2. Від 40 до 60 балів–потребується додаткового опрацювання(ризик від 40 до 60%).

3. Більше 60 балів – позитивна рекомендація (ризик менше 40%).

Аналіз кредитоспроможності позичальника здійснюється банком на основі певних коефіцієнтів:

1) Коефіцієнт платоспроможності позичальника (Кпп), який розраховується, як:

 

(1.1),

де МД - сукупний середньомісячний дохід позичальника;

МВ - середньомісячні витрати позичальника;

МПК - ануїтетний платіж (МПКан) або місячний платіж по кредиту (МПКм), включаючи відсотки (до розрахунку береться кредит, який передбачає отримати позичальник або його залишок).\

2) Коефіцієнт платоспроможності сім`ї позичальника (Кпс) обчислюється з відношення сукупного місячного доходу сім’ї до всіх місячних витрат, включаючи витрати по кредиту:

(1.2),

де: МДС - сукупній середньомісячний дохід сім’ї;

МВС - середньомісячні витрати сім’ї;

МПК – ануїтетний платіж або місячний платіж по кредиту, включаючи відсотки

3) Частка погашення кредиту в чистому сукупному доході позичальника (Чп)характеризує рівень (в %) погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним у чистому сукупному середньомісячному доході позичальника. Показник Чп визначається за формулою:

 
 

 


(1.3),

де: МПК- ануїтетний платіж або місячний платіж по кредиту, включаючи відсотки (до розрахунку береться кредит, який передбачає одержати позичальник або його залишок);

МДч – чистий сукупний середньомісячний дохід позичальника (різниця між сукупним середньомісячним доходом та середньомісячними витратами позичальника).

 

4) Коефіцієнт ануїтетного платежу:

(1.4)

де i — відсоткова ставка;

n — кількість періодів

5) Сума ануїтетного платежу визначається за формулою:

,

 

(2.5)

 

де:

6) Коефіцієнт платоспроможності поручителя:

,

(1.6),

де: МД - сукупний середньомісячний дохід позичальника;

МВ - середньомісячні витрати позичальника;

МПК – ануїтетний платіж (МПКан) або місячний платіж по кредиту (МПКм), включаючи відсотки (до розрахунку береться кредит, який передбачає отримати позичальник або його залишок).

7) Коефіцієнт LTV (loan-to-value ratio) – співвідношення між сумою наданого Банком сподивчого кредиту і оціночною (договірною) вартістю предмета споживання:

 
 

 


(1.7),

де: Ік – сума наданого Банком іпотечного кредиту;

Сз – оціночна (договірна) вартість застави (предмета іпотеки).

8) Коефіцієнт РTI (payment-to-income ratio) – платіж до доходу - співвідношення щомісячних витрат потенційного Позичальника на обслуговування боргу за споживчим кредитом до чистого доходу потенційного Позичальника:

 
 


(1.8),

де: МПК – щомісячні витрати на обслуговування боргу;

МД – місячні доходи Позичальника або Позичальника та членів сім’ї.

Позичальника за умови, якщо вони виступають поручителями за договором про споживчий кредит;

П – податкові платежі (прибутковий податок з громадян, відрахування до фондів соціального страхування).

9) Коефіцієнт OTI (obligations-to-income ratio) – зобов’язання до доходу - співвідношення загальної суми всіх періодичних зобов’язань Позичальника до чистого сукупного доходу Позичальника за той же період:

.

(1.9)

Основні розділи аналізу кредитоспроможності позичальника:

Розділ І. Загальні дані. Вік визначає фінансові можливості позичальника, рівень благоустрою, стабільність теперішнього стану, його перспективи, мотивації по використанню позичкових коштів. Найбільш благо приємним є вік позичальника в межах від 30 до 45 років.

Місце праці є значним фактором, який визначає фінансовий стан позичальника. Чим вище службове становище, яке займає клієнт, ти вище його рейтинг. Сімейний стан є визначаючим моментом в мотивації клієнта. Наявність дітей в сім`ї скріплює відповідальність особи, в тому числі і по зобов`язанням з банком-кредитором.

Розділ ІІ. Фінансові показники. Наявність пластикових карток свідчить про рівень благоустрою і позитивному іміджу власника. Вид картки якісно доповнює попередній показник. Наявність рахунків в установі банку дає можливість прослідити депозитну історію клієнта. Кредитна історія є важливим показником при прийнятті рішення про надання кредиту. Відсутність претензій по раніш наданим кредитам свідчить про високий рівень відповідальності і порядності позичальника.

Розділ ІІІ. Характеристика кредиту. Термін користування кредитом відображує ризик, який пов`язаний з процесами, які можуть впливати на виконання своїх зобов`язань перед банком – позичальником. Чим менше проміжок часу, тим менш ймовірна зміна поточного фінансового стану позичальника. Схема погашення характеризує адекватність реального використання кредитів меті, яка закладена в заявці. Для банку з точки зору ризиків найбільш прийнятним є графік щомісячного погашення як відсотків так і суми основного боргу.

Розділ ІV. Моральні якості. Комунікабельність відображає ступінь відкритості клієнта для спілкування. Обов`язковість характеризує потенційного позичальника з точки зору виконання взятих на себе раніше зобов`язань. За даними заявки на отримання кредиту аналізуються також наступні фактори:

o маржа. Дуже важливий розмір процентної ставки, під який банк надає кредит, комісійні, які будуть нараховуватися при прострочці.

o розмір кредиту. Кредитна заявка повинна точно обумовлювати розмір кредиту, який просить клієнт.

o умови погашення кредиту.

Основна умова надання кредиту – висока ймовірність його погашення з відповідними процентами. Банк не надасть позики клієнту, який не має достатніх джерел погашення заборгованості, навіть при умові її доброго забезпечення. Забезпечення є гарантованим засобом, до якого вдаються тільки в тому випадку, якщо клієнт не в змозі розплатитися з банком:

v страхування ризику неповернення кредиту відбувається через самострахування та методом прямого страхування, що відбувається за участю страхових компаній.

v забезпечення кредиту. У якості забезпечення банк розглядає заставу, гарантію, поручительство. Зазначені категорії забезпечення можуть бути використані як усі разом, так і окремо [9].

На підставі проведеного аналізу кількісних та якісних факторів визначається клас надійності позичальника:

Клас А – (стандартний кредит) позичальник має здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів. Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави дозволяє погасити борг по кредиту та відсотки на умовах примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас Б – (під контролем) фінансовий стан позичальника добрий або дуже добрий, але немає можливості підтримувати його на цьому рівні протягом тривалого часу (зміна місця роботи позичальника, що привело до зменшення його доходів, зменшення доходів від володіння цінними паперами). Позичальник не завжди відвертий у стосунках з банком щодо пояснення фінансового стану, іноді надається недостовірна інформація. Кредит використаний за цільовим призначенням та виконуються всі умови кредитного договору. Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави покриває основну суму боргу по кредиту і відсотках.

Клас В – (субстандартний кредит) фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення (зміна місця роботи, хвороба позичальника або членів сім`ї та інше). Невиконання умов кредитного договору (несвоєчасна сплата процентів, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше). Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Проте вартість застави не може покрити основну суму боргу по кредиту і відсотків в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас Д, Г – (сумнівний, безнадійний кредити) фінансовий стан позичальника незадовільний (втрата місця роботи, відсутні джерела погашення позики, втрата застави). Невиконання умов кредитного договору (припинення сплати відсотків, використання кредиту не за цільовим призначенням та інше). Застави немає або документи по оформленню застави не мають позовної сили. Потрібно уникати кредитів наступних видів: бланкові кредити; позик під гарантію; позик, які забезпечені неліквідним майном або майном поручителя, повне право якого викликає сумнів; позик для закупівлі нерухомості з метою її перепродажу. Узагальнюючи зробимо висновок, що з розвитком ринкових відносин виникла необхідність принципово нового підходу банків до визначення платоспроможності і кредитоспроможності позичальників, адже універсальної методики оцінки кредитоспроможності позичальника на сьогодні в Україні не існує.

Отже в першому розділі ми отримали загальну інформацію про кредиту, етапи та умови його надання, визначили основні класи позичальників та отримали дані про існуючу методику оцінки кредитоспроможності позичальника.
РОЗДІЛ 2







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.118.253 (0.009 с.)