ТОП 10:

Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальника



 

 

З необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників стикається будь-який банк, який надає кредити. Кожний потенційний позичальник, який прагне одержати кредит, повинен пройти цю процедуру. Від результату її проведення залежить чи одержить він кредит, і якщо одержить, то в якому обсязі.

За аналізом літературних джерел виявлено відсутність єдиного обґрунтованого визначення поняття кредитоспроможності, єдиного обґрунтованого методологічного підходу і єдиної методики оцінки кредитоспроможності позичальників. У ході проведених досліджень був здійснений аналіз множини широко використовуваних визначень поняття кредитоспроможності. Це дозволило уточнити ряд суттєвих методологічних позицій. У результаті визначення кредитоспроможності прийняло наступний вигляд: "кредитоспроможність - це спроможність позичальника при конкретних умовах кредитування в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності".

Таким чином, була вирішена проблема формування коректного визначення поняття кредитоспроможності. Проте, проблема побудови єдиної, обґрунтованої методології оцінки кредитоспроможності позичальників як і раніше потребує рішення.

На перший погляд може здатися, що не треба "винаходити велосипед", тому що існуюча методологія оцінки кредитоспроможності позичальників достатньо ефективна. З'ясуємо, чи дійсно це так.

Перше з чим, як правило ми стикаємось, коли прагнемо освоїти існуючу методологію оцінки кредитоспроможності, це відсутність обґрунтованого визначення поняття кредитоспроможності.

Під кредитоспроможністю розуміють здатність особи повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями, що робить невідмітним його від іншого терміну – "платоспроможність". У зв'язку з цим і для повного розуміння необхідності оцінки кредитоспроможності позичальника розглянемо відмінності понять "кредитоспроможність" і "платоспроможність", які наведено в Додатку Д.

Намагаючись визначитися з тим, від чого залежить кредитоспроможність позичальників, тобто з чинниками кредитоспроможності ми звертаємо увагу на відсутність цілісної обґрунтованої системи чинників кредитоспроможності. Дійсно, чинники кредитоспроможності, як правило, згадуються побіжно, як щось саме собою зрозуміле. Прикладом може служити таке твердження: "Кредитоспроможність позичальника залежить від різних чинників, у тому числі від його фінансового положення - рівня забезпечення власними засобами, рівня рентабельності, наявності достатнього обсягу ліквідних активів, від фінансової дисциплінованості позичальника і його контрагентів" [9,191].

Перейшовши до розгляду методик оцінки кредитоспроможності позичальників, ми виявляємо, що застосовувані банками методики оцінки кредитоспроможності позичальника різноманітні, але усі вони містять певну систему фінансових коефіцієнтів" [18,287]. При розгляді існуючих методик оцінки кредитоспроможності позичальників ми виявимо, що вони базуються на різноманітних наборах коефіцієнтів, що відрізняються не тільки складом коефіцієнтів, але й їхньою кількістю. Так, наприклад, методика банку Credit Lione побудована на п'ятьох коефіцієнтах [18,289-290], у книзі "Техніка фінансового аналізу" запропоновано більш 10 показників [19,114-115], а в книзі "Аналіз фінансових звітів (на основі GAAP)" - більш 15 коефіцієнтів [4,314].
Крім того, коефіцієнти, як правило, об'єднуються у певні групи, причому різні спеціалісти по-різному здійснюють їх групування.

У зв'язку з викладеним вище у нас, очевидно, виникнуть питання: "Скільки коефіцієнтів необхідно використовувати і чому саме стільки?", "Які коефіцієнти необхідно використовувати і чому саме такі?", "Чи групувати коефіцієнти? Якщо так, то як групувати і чому групувати саме так?" Припустимо, що ми переконали себе в тому, що потрібно використовувати саме таку, а не іншу кількість коефіцієнтів і саме такі, а не інші коефіцієнти, і що групувати їх потрібно саме таким, а не будь-яким іншим чином. Тепер ми може сміливо продовжити освоєння "традиційної" методології оцінки кредитоспроможності позичальників.

Проте багато з цих коефіцієнтів, якщо не більшість, виявляться зовсім непридатними для оцінки кредитоспроможності. Давайте проаналізуємо деякі з коефіцієнтів, широко використовуваних для оцінки кредитоспроможності позичальників.

Уточнений коефіцієнт ліквідності [24] (він же "коефіцієнт лакмусового папірця" [10,73], він же "швидкий коефіцієнт" [4,277], він же "коефіцієнт негайної ліквідності" [19,158-159], він же "коефіцієнт проміжної платоспроможності" [17,146-147]) розраховується в такий спосіб:

(3.1)

Існує думка, що "Значення цього показника, рівне не менше 1, звичайно свідчить про стійке фінансове положення позичальника" [10,73]. Проте спеціалісти добре розуміють, що сьогодні, в епоху інформаційних технологій, що дозволяють організовувати системи електронних платежів, для зміни залишку грошових коштів на рахунку потрібні не години, не хвилини, і навіть не секунди, а лічені їх частки. Водночас баланс, на основі даних якого розраховується цей коефіцієнт, складається відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" усього лише чотири рази на рік. Таким чином, при оцінці кредитоспроможності використання уточненого коефіцієнта ліквідності, що розраховується поквартально, не тільки недоцільно, але й небезпечно, тому що може призвести до формування неадекватних економічних оцінок.

Коефіцієнт покриття процентних виплат [19,164] (він же "доподаткове покриття відсотків" [18,290]) розраховується за формулою:

(3.2)

У книзі "Стратегія і тактика антикризового керування фірмою" стверджується: "Звичайно кредитори вимагають, щоб це співвідношення було від 3 і вище" [18,290].

Викладене вище дозволяє зробити висновок про недоцільність використання у багатьох випадках коефіцієнта покриття процентних виплат для оцінки кредитоспроможності позичальників.

Сказане вище також справедливо для коефіцієнта покриття боргових зобов'язань, коефіцієнтів рентабельності та інших аналогічних коефіцієнтів, при розрахунку яких використовується прибуток.

Наступною проблемою є відсутність єдиної думки з приводу "нормативних" значень обраних коефіцієнтів. Наприклад, із приводу "нормативного" значення коефіцієнта поточної ліквідності (коефіцієнта покриття) деякі спеціалісти стверджують: "Для промислових підприємств поточне співвідношення 1,2 і вище розглядається як гарний стан ліквідності" [18,290], інші стверджують: "Звичайно на практиці вважають, що коефіцієнт покриття 2:1 близький до нормального для більшості форм діяльності... " [19,158].

У нас цілком закономірно виникає питання: "Які "нормативні значення" обрати для використовуваних коефіцієнтів і чому саме такі?" Ще однією проблемою є те, що при розрахунку різноманітних коефіцієнтів одні з них можуть відповідати нормативам, а інші ні. У цій ситуації ми не можемо однозначно стверджувати чи кредитоспроможний позичальник чи ні.

Для того щоб якось вийти із цієї ситуації, необхідно запропонувати сформувати єдиний показник кредитоспроможності, що буде обчислюватися як сума добутків коефіцієнтів, що характеризують кредитоспроможність, та відповідних до них вагових коефіцієнтів.

Порівнюючи значення цього показника з певним нормативним значенням, можна судити про те, кредитоспроможний позичальник чи ні. Але не варто забувати, що вибір вагових коефіцієнтів для коефіцієнтів, що характеризують кредитоспроможність, і нормативного значення єдиного показника кредитоспроможності, через високий ступень суб'єктивності оцінок, позбавляє достовірності результати оцінки кредитоспроможності позичальників.
Узагальнюючи, можна зробити наступні висновки стосовно існуючої методології оцінки кредитоспроможності позичальників:

1. Відсутній єдиний концептуальний підхід до побудови методик оцінки кредитоспроможності позичальників. Образно кажучи, методологія оцінки кредитоспроможності не має концептуального "стержня".

2. Відсутнє системне бачення чинників, що визначають кредитоспроможність позичальників.

3. Існуючі методики оцінки кредитоспроможності позичальників недостатньо обґрунтовані і зайво орієнтовані на сформовані традиції, що робить їхнє використання в сучасних умовах у більшості випадків неефективним і навіть може призводити до неадекватних оцінок кредитоспроможності позичальників. З урахуванням викладеного вище вважається доцільною розробка і застосування на практиці принципово нової методології оцінки кредитоспроможності позичальників.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.226.244.70 (0.004 с.)