Творчий доробок Олександра Жовни

Нар. 15 лютого 1960 року в місті Новомиргород Кіровоградської області. 1982 року закінчив Київський педагогічний інститут імені Горького. Автор книжок «Партитура на могильному камені», «Вдовушка», «Експеримент», «Маленьке життя». Твори Жовни видано в Токіо та Нью-Йорку.За оповіданнями Олександра Жовни «Партитура на могильному камені», «S. H. Second hand», «Експеримент» знято фільми 2008 року дебютував як режисер, екранізувавши власну драму «Маленьке життя». Стрічка взяла участь у кінофестивалях «Покров» та «Молодість», а 20 листопада 2008 року відбулася її благодійна презентація. В особі О. Жовни поєднуються письменник, режисер і сценарист, Тематика його творів відповідає духу та настроям 90-их р. смуток, соціальна апатія, лікарні для душевнохворих, вбивства, безглузді смерті, безробіття і пошук себе на руїнах радянської імперії. Його герої маленькі та непомітні, яким автор залишає шанс змінити своє життя, зробити свій вибір. «Моя творчість не дуже світла. Проте мені здається, що саме тужний, сумний, а не щасливий фінал книги формує справжню добру людину, яка не схоче нести у світ зло», - так говорить про свою творчість О. Жовна. Його повість «Маленьке життя» — тонко резонує з головною заповіддю любові «Люби ближнього свого, як самого себе». Події твору розгортаються півтора століття тому на загубленому серед лісів хуторі, де панував голод. ьний. Ти все можеш».

 

 

Видані книги:

· Вдовушка: Оповідання та повісті.

· Маленьке життя: Оповідання: [Для середнього шкільного віку]

· Її тіло пахло зимовими яблуками: Оповідання та повісті.

Сучасна українська повість.

По́вість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням. (Гола душа)

Характерні ознаки повісті

Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування повісті та роману менш виразне. Схожі вони за предметом зображення (життєві будні чи вагомі історичні події), засобами зображення, розкриттям характерів. Однак повість охоплює менше коло проблем, коротший період життя героя. Якщо в романі акцент робиться на розгортанні сюжету й розширенні кола проблем, то в повісті сюжет більш статичний: акцентується на глибшому аналізі одного чи кількох конфліктів, на описах. Як і в романі та оповіданні, вагому роль у повісті відіграє голос автора або розповідача.

В сучасній літературі важливе місце повість посідає у творчості О. Гончара, Г. Тютюнника, Б. Харчука, В. Шевчука, Є. Гуцала, В. Дрозда, В. Яворівського. Як і роман, вона може мати жанрові різновиди: історична, соціально-побутова, політична, пригодницька, фантастична. Сьогодні серед письменників дуже популярною є тема українських національно-визвольних змагань 40-50-х років під проводом ОУН-УПА проти фашистського і комуністичного злочинства. Свій погляд на дані події висловив і письменник Михайло Андрусяк. Він є автором художньо-документальних повістей «Студені милі», «Ув'язнена скрипка», «Криваві роси сорокових», «Грані болю», «Брати грому»

Пилип Станіславськийу повістях«Протистояння. Інша реальність. Повітряні чорнороби війни»та«Йшов четвертий день війни» зображує альтернативний світ, у якому утримася гетьманат Павла Скоропадського. Гетьман утримав владу, якимось чином домовився з німцями, відбив корпус Муравйова та інших інтервентів, і протягом двадцяти років на сучасній території України існувала єдина, міцна у економічному та військовому плані, не русифікована Українська держава. Сучасна укр повість є дуже популярною, віддзеркалювання свого часу. Вона вміщає іноді більше правди, ніж історичні чи документальні Особливо колоритною є літературна творчість сучасних жінок-письменниць України. Серед сучасних письменниць можна виділити авторку повістей: Москалиця”,”Солодка Даруся” - Марію Матіос.

 

Життєвий і творчий шлях Володимира Даниленка

Даниленко Володимир Григорович - український прозаїк, літературознавець, критик. Нар. в с. Туровець Житомирського району. Закінчив факультет філології Житомирського педагогічного інституту. Працював у Житомирі завідувачем відділу культури, згодо Найкращі зразки української новелістики за останні 15 років (К.: Генеза, 1997), «Опудало»: Українська прозова сатира, гумор, іронія 80-90-х років двадцятого століття (К.: Генеза, 1997) та «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа» м у Києві - заступником редактора журналу «Слово і час». У Житомирі упорядкував і випустив збірку п′яти житомирських поетів «Тен-клуб» (1994), яка стала помітною подією у культурному житті міста і викликала невдоволення владних структур, через що його ледь не звільнили з роботи. На захист Володимира виступили відомі літератори, а справа набула такого широкого розголосу, що про неї писала й

Володимир успішно виступає як продюсер різних літературних проектів, організував всеукраїнські конкурси популярної літератури «Золотий Бабай» та «Коронація слави». Лауреат премії ім. І. Огієнка (1999) і «Благовіст» (1999) та переможець літературного конкурсу гумору і сатири (1995) організованого Союзом українців Америки. Як літературознавець і літературний критик виступає принагідно і під псевдонімом В. Григорович. Член національної спілки письменників України. Живе у Києві.

Володимир Даниленко - автор книги прози «Місто Тіровиван» (Львів: Кальварія, 2001), «Сон із дзьоба стрижа» (Львів: Пірянда, 2006) та низки літературознавчих і критичних статей, Проза Володимира Даниленка - це постійне і безперервне експериментування з формою і стилем. Вона пружна й позбавлена будь-якої сентиментальності, часом видається дещо холодною Найвідомішим його літературно-міфічним витвором є т. зв. «Житомирська прозова школа», за що він разом з Є. Концевичем та В. Шевчуком навіть отримав премію ім. І. Огієнка як один із авторів антології «Вечеря на дванадцять персон» - за твори, визначальні для цієї школи, яка стала національним явищем сучасної української прози.

 

Сучасний український роман

Є соціально-психологічний роман, інтелектуальний роман, виробничий роман, фантастика, детектив, пригодницький роман, трилер, роман-мелодрама й жіночий роман. Сучасний укр. жіночий роман є дуже поп.
Колоритною є літературна творчість сучасних жінок-письменниць України. Тут - Оксані Забужко: скандальний роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996) став першим бестселером у пострадянській Україні. Жіноча проза має й певну специфіку, що, власне, і дозволяє виділяти цей шар літературного потоку в окремий рівень національної літератури. Сучасна українська жіноча проза дала вітчизняній літературі такі імена як І. Роздобудько, Г. Тарасюк, Л. Романчук, М. Матіос та іншіПрагнення віднайти істину інколи стає значно сильнішим, аніж сама людина. Азарт пізнання незвіданого заворожує наш інстинкт самозбереження. Тому для себе небезпечні таємниці – в детективах. Сучасні майстри детективного жанру у своїх творах намагаються залучити читача до співпраці та співпереживання. Вони чудово вміють передати ті почуття, які охоплюють їх під час написання. Тому їх книги читають на одному подиху. Близьким «родичем», детективного жанру є фантастика (розв’язують історичні загадки за допомогою фантастичних гіпотез).
Окреме місце в сучасній українській фантастиці займають твори подружжя Дяченків. Вже перші їх книги були тепло зустрінуті критикою і вдячно — читачами. Марина та Сергій Дяченки є лауреатами майже всіх премій в галузі фантастики. Також можна виділити А Кокотюха. В. Кузьменка, Я. Дубилянську та інших.
Історичні твори українських авторів характерні широтою тематичного діапазону – від доби Київської Русі до переломних подій минулого століття. Історичні романи, у першу чергу, це – єдність поколінь, спадкоємність духовних традицій, пріоритет загальнолюдських цінностей, усвідомлення того, що без збереження надбань неможливий. В укрліт - історичного роману вважаються, «Диво» П. Загребельного, «Святослав», «Володимир» С. Скляренка, «Предтеча».