Правила споживання алкогольних та безалкогольних напоїв

Горілку, датський аквавіт і німецький шнапс використовують для приготування коктейлів, зокрема горілку "Козацька рада", "Козацька рада женьшенева", "Перша гільдія" (в т. ч. медова і чорносмородинова), "Absolut Vodka" (Швеція) та ін. Горілка добре доповнює різні страви: млинці і оладки, пельмені, смажену свинину, гриби і солянки, різні закуски - ікру, оселедець, вінегрет, квашену капусту, копчену рибу тощо. Без солоної і ситної закуски не відчуєш всю чарівність міцного алкогольного напою, не розкриєш його смакові властивості.

Горілку подають охолодженою (3-10°С), тому що холод пригнічує аромати зернового алкоголю.

При організації бенкетів можна подавати горілку в оригінально оформленому посуді: горілку "Народна" - в плоскому круглому келиху з національним колоритом^*17, "Арго" і "Губернаторська" - в ексклюзивних кришталевих графинах, "Княгинин" - у пляшці чотиригранній зі скляною кришкою у вигляді маківки церкви, "Premium" - в оригінальній пляшці під кришталь. Красивий дизайн мають також такі горілки "Консул", "Весільна", "Давньокиївська", "Черкаська ароматна", "Графська", "Княжий град", "Київська", "Дніпро", "Карат", "Кристал" та ін.

*17: {Дизайн пляшки зайняв 1-ше місце на виставці "Світова зірка упаковки" в 1999 році в Буенос-Айресі}

Для приготування інших напоїв, а також як самостійний напій вживають лікеро-горілчані вироби: настоянки, наливки, лікери, креми, пунші, аперитиви, бальзами тощо.

Для приготування коктейлів використовують настоянки "Карат янтар", "Карат рубін", "Українська медова з перцем" (для коктейлю "Кривава Мері"), "Анисівка, "Козацька рада зуброво-духмяна", "Перша гільдія журавлинова", "Перша гільдія перцева" та лікери "Kahlua" (Мексика), "Cointreau (Франція), "Marie Brizard Curacao Bluie" (Франція) - ідеальний лікер (синього кольору) для приготування коктейлів, українські лікери "Старий Таллінн", Salute "Кокосовий", Salute "Молочний", Salute "Шоколадний" та бальзами "Богдан", "Кобзар", "Цілющий" тощо.

Настоянки добре поєднуються зі стравами: настоянка Союз-Віктан Люкс "Черная смородина" з борошняними, фаршированими плодоягідною начинкою, і м'ясними, запеченими з чорносливом; настоянка Союз-Віктан "Охота" - з жирними м'ясними, "Златогор з перцем", Союз-Віктан "Перцова" - з традиційними українськими стравами, "Мисливська" - з пряними і гострими м'ясними стравами та стравами із дичини. Перед подаванням настоянки охолоджують.

Лікери можна подати з льодом у чистому вигляді (8-16°С): "Cointreau" і "Marie Brizard Charleston Follies" (Франція); українські лікери "Китайське яблуко", "Крем-сода", Salute "Кокосовий", "Молочний", "Капучіно", "М'ятний", "Шоколадний".

З кавою добре поєднуються лікери "Kahlua" (Мексика), "Старий Таллінн", Salute "Кокосовий", ("Молочний", "Капучіно", "Шоколадний"); з морозивом - Salute "Шоколадний" ("М'ятний", "Капучино", "Молочний", "Кокосовий"); з чаєм - Salute "М'ятний", "Старий Таллінн". Температура подавання - кімнатна.

На аперитив можна подати міцний гіркий лікер "Becherovka Carlbad" (Чехія), при приготуванні якого використовують більше 20 трав. Десертним напоєм вважається міцний "Старий Таллінн".

Бальзами споживають у розведеному вигляді 1:10, з кавою і чаєм. Температура подавання бальзаму - 16-18°С. Оригінальне оформлення пляшки має кращий український бальзам "Богдан" - у вигляді гетьманської булави.

Слабоалкогольні напої: Лонгер апельсин (лимон, персик, грейпфрут, кактус, ківі, манго) подають при температурі 5-12°С; Ром-Кола "Salute" і Оранж "Salute", "Джин-Тонік", "Шарм" - 10-12°С у чистому вигляді.

Культура споживання коньяку, віскі, текіли Коньяк - напій, який, як правило, подають після других страв, перед сервіруванням кави або чаю, після завершення обіду або вечері. Неможливо відчути смак і букет коньяку, якщо пити його під час вживання їжі. Коньяк подається кімнатної температури - 16°С або підігрівається теплом долонь у коньячному келиху місткістю 75 см3, який має форму маленького тюльпана. Келихи виготовляють з тонкого білого прозорого скла, щоб добре було видно золотистий колір напою. Вони мають низьку ніжку і звужені догори стінки, що дозволяє краще утримувати аромат. Використовується також кулястий бокал, який у деяких країнах називають інгалятором, місткістю 100-125-250-500 см3. У нього наливають 25 см3 напою. Коньяк п'ють повільно, в тихій і приємній обстановці, у вузькому колі друзів. Це особливий напій, який на відміну від шампанського рідко подається на багатолюдних і шумних ювілеях, святах, урочистостях. Існує особливий етикет дегустування коньяку. Зазвичай наливають 15-20 см3 напою. Оптимальна температура його - 20-25°С, тому перед дегустацією коньяк слід потримати в чарці близько 10 хвилин. Насолодившись букетом коньячного аромату, маленькими ковтками куштують напій на смак, відчуваючи, як гарно він (смак) розширюється у роті - ефект "хвоста павича". Для приготування змішаних напоїв використовується, як правило, ординарний коньяк. Він добре поєднується з молоком, вершками, морозивом, кавою, чаєм, апельсиновим і лимонним соками, сиропами і лікерами, безалкогольними газованими напоями. Коньяк не закусують. На крайній випадок - яблуками, а краще шоколадом. Непогано, повільно пригублюючи коньяк і спілкуючись з друзями, мати можливість насолодитися також чашкою чорної кави. Віскі. Більша частина змішаних віскі без втрат витримує охолодження кусочками льоду. В той же час тонкість і особливий аромат солодового віскі можуть постраждати від льодяного шоку, тому при вживанні воно має бути кімнатної температури. Корисно і приємно пити його по-шотландськи: з додаванням холодної води - половина на половину. Вода відтіняє ароматно-смаковий букет напою, пом'якшує його міцність. Краще за все додавати джерельну негазовану воду з незначною кількістю мінеральних солей, щоб не змінити смак напою. Солодові віскі, за винятком найлегших, в основному не придатні для аперитиву через свою міцність. їх вживають у кінці трапези як дижестив - засіб, який полегшує травлення. Можна подавати і до м'ясних страв під соусом, особливо до дичини, але в помірній кількості. Перше віскі, виготовлене в Шотландії, має назву "Glenlivet" (Гленлівет). Збалансованістю й елегантністю відзначені віскі з регіону Хайленд Higlands (Хайлендс) та берегів ріки Лівет - "Glen Grant", "Macallan", "Glenfarclas", "Linkwood", "Tamdhu". До міцних і важких належить "Laphroaing" - віскі, яке принесло славу острову Айлей. До кращих змішаних віскі належать класичні шотландські марки "Haig", "Ballantine's", "Black & White", "Bell's". Текіла - єдиний спиртний напій з такої незвичайної сировини, як блакитна агава, що росте лише в Центральній Америці (Мексика, штат Халіско). Мексиканці п'ють його або з тоніком, або ж з підсоленими шматочками лимона. А в Сполучених Штатах текіла використовується як компонент до коктейлю "Маргарита". Найбільш популярна в світі марка текіли "Jose Cuervo". Культура споживання пива, безалкогольних напоїв та води Пиво - це напій із вмістом спирту 0,1-8,2 % об., виготовлений шляхом зброджування ячмінного солоду з використанням екстракту хмелю і спеціального штаму пивних дріжджів, а також різних домішок (аскорбінової кислоти, рису) з наступною фільтрацією. За кольором пиво поділяють на світле, темне і напівтемне червоне; за вмістом спирту - алкогольне (1-8,2 % об.) і безалкогольне (менше 1 % об.). Пиво споживають в охолодженому вигляді як самостійний напій і в поєднанні зі стравами. Вітчизняне пиво рекомендується охолоджувати до 10-12°С, інших виробників - до 4-7°С. Певні види пива рекомендують поєднувати з такими стравами: - темне "Guiness Exstra Stout" і "Murpny's Irish red Beer" (Ірландія) - зі стравами із креветок, гострими морепродуктами, копченим лососем і вугрем; - світле "Dab Gold" і "Warsteiner Premium Verum" (Німеччина) - з м'ясними стравами, копченими ковбасами; - напівтемне (червоне) "Kilkenny Irish Beer" (Ірландія) - зі стравами ірландської кухні, копченими рибними і м'ясними стравами. Вітчизняне пиво міцністю більше 5 % об. також можна рекомендувати до аналогічних страв. У пивних барах до пива подають рибну гастрономію, солену сушку, солоні горішки, бутерброди з м'ясною гастрономією. Пиво подають на розлив, у скляній і баночній упаковці залежно від типу закладу ресторанного господарства, рівня сервісу, який воно може запропонувати споживачам. Для гостей, що потребують дієтичного харчування, може бути запропоноване безалкогольне пиво - "Рогань" (Україна), "Amstel Malt Bucler" (Нідерланди) та ін Мінеральні води - це підземні води природних джерел, насичені розчинними мінеральними речовинами, які знаходяться у воді у вигляді іонів (натрію, магнію, кальцію), сполук (хлоридів, сульфатів, гідрокарбонатів), а також специфічних біологічно активних компонентів (йоду, брому, заліза, ортоборної та кремнієвої кислоти). Залежно від рівня мінералізації і присутності спеціальних компонентів вода поділяється на питну і столову (мінералізація менше 1 г/дм3), лікувально-столову (до 10 г/дм3), лікувальну (більше 10 г/дм3). Під час трапези може бути подана до столу вода столова, лікувально-столова, в дієтичних закладах ресторанного господарства - лікувальна і лікувально-столова. Температура подавання залежить від виду води. Столові води ("Ждимір", "Арго Оболонська" та ін.), як правило, подають охолодженими, але не холодними. Столову воду "Моршинська" можна використовувати для приготування ароматного чаю і кави. Лікувально-столові води "Лужанська", "Поляна квасова", "Поляна купель" рекомендується подавати, якщо в раціоні є гострі страви, копченості - вони добре поєднуються із сухим вином. Лікувально-столова вода "Поляна світла" пропонується до смажених і гострих страв, копченостей. При включенні лікувальної і лікувально-столової води в раціон необхідно враховувати також їх лікувальний вплив (додаток 16). До столу можна подавати також солодкі безалкогольні напої, до складу яких входять спеціально підготовлена вода, цукор, лимонна і аскорбінова кислота, натуральні соки, настій ехінацеї пурпурової, лимонне, апельсинове і горіхове масло тощо. Крім приємного смаку, деякі безалкогольні напої мають цілющі властивості ("Живчик унік", "Оболонь спорт", "Куяльник виноград").

 

1.7.5. Техніка обслуговування гостей напоями Замовлення вина Вино замовляють після того, як гості визначилися з меню страв. Гостя можна поздоровити із вдалим вибором (якщо це відповідає дійсності) або звернути його увагу на інші вина, представлені в карті, більш доречні до замовлених страв. Якщо гість вагається з вибором, то запропонувати йому вино повинні соме-льє або офіціант, стисло перерахувавши дегустаційні характеристики напою. Особливу увагу слід звернути на колір вина, його легкість або силу, наявність залишкового цукру. Гість має бути поінформованим про вартість напою, який йому пропонують. Для цього достатньо вказати відповідну позицію в карті. Підтвердивши замовлення, сомельє відправляється за пляшкою. Робоче місце сомельє Для обслуговування гостей напоями необхідно створити робоче місце, оснащене всіма необхідними меблями, інструментами, посудом та іншими аксесуарами (рис. 1.45, табл. 1.17). Для цього насамперед використовують приставний стіл невеликих розмірів (70 х 50 см), розкладний або стаціонарний, але обов'язково зручний при переміщенні від стола до стола. На приставному столі сомельє проводить декантацію (переливання) вина в декантер (спеціальний графин) у присутності гостей. Рис. 1.45. Робоче місце сомельє Таблиця 1.17 ПОСУД, НАБОРИ, СТОЛОВА БІЛИЗНА ДЛЯ ПОДАВАННЯ НАПОЇВ з/п Найменування Безалкогольні розливні напої Пиво розливне Пиво пляшкове Червоні вина Білі, рожеві вина Ігристі вина Горілка Віскі Бренді Коньяк Гіркі аперитиви Лікери Кріплені вина   Графин       + +                   Глечик + +                         Келих + 1 + 1 + 1 + 2 + 2 + 3 + 4 + 4 + 4 + 5 + 6 + 5 + 7   Таця (велика) + +                         Тканева серветка для таці або тарілки + + + + +     + + + + +     Кружка   +                         Пляшка з напоєм       + + + + + + + + + +   Таця (мала) або тарілка для пляшки (графина, глечика)       +     + + + + + +     Відерце з льодом         + +                 Таця або тарілка (під відерце)         + +                 Пиріжкова тарілка для пробок (інших засобів закоркування)     + + + + + + + + + + +   Штопор чи інші пристрої для відкор-кування пляшок     + + + + + + + + + + +   Ніж або пристрій для надрізання капсули пробки або зняття фольги       + + + + + + + + + +   Паперова серветка + + + + + + + + + + + + +   Серветка з тканини для вина (іншого напою) +   + + + + + + + + + +     Корзинка для де-кантування або люлька (підставка у вигляді гармати)     + +                     Свічка       + +               + 8   Підставка під пляшку пива (пиріжкова тарілка)     +                     Примітки. 1 Фужер для пива і безалкогольних напоїв. 3 Келих ємністю 150 мл. 4 Чарка ємністю 35-50 мл. 5 Чарка ємністю 25 мл. 6 Чарка ємністю 50-75 мл. 7 Чарка ємністю 75 мл. 8 Портвейни. Для роботи сомельє необхідно мати: декантер (графин для вина) ємністю 1 л, ніж сомельє (штопор, різчик фольги), комірець на пляшку, термометр для визначення температури вина, підставки для червоного та білого вина, ємність для охолодження вина, лійку, спеціальну пробку, свічку в свічнику, тарілочку металеву для пробки, чашу сомельє, ручники, серветки лляні. Стіл для споживачів сервірують відповідними чарками, келихами і фужерами. Цими предметами сомельє повинен вміти професійно користуватися з тим, щоб продемонструвати мистецтво подавання вина.

Підготовка вина

Перш ніж подавати вино, треба впевнитися, що воно не має ознак зіпсованості, й довести його до потрібної температури.

Попередній контроль якості дозволяє уникнути подавання недоброякісного вина. До зовнішніх ознак напою відносять:

- випнуту або "провалену" пробку;

- надмірно низький рівень вина в пляшці;

- наявність осаду в тих пляшках, де його, за загальними правилами, бути не повинно;

- відсутність прозорості вина;

- підтікання вина у верхній частині пляшки (зазвичай на акцизній марці або кольєретці);

- зникаючі повітряні пухирці на поверхні вина.

Пляшки, в яких присутні подібні ознаки, краще повернути постачальнику.

Кожне вино має власну температуру подавання (табл. 1.18). Однак можна вивести загальні правила. Відомо, наприклад, що сухі білі вина краще вживати при температурі погреба (11-12°С), тобто охолодженими, а червоні - "при кімнатній температурі", яка переважала в оселях, коли ще не існувало парового опалення (16-17°С). Для охолодження вина пляшку потрібно на 10 хвилин поставити у відерце з льодом і водою, для нагрівання достатньо просто виставити в зал. Охолодження білих, рожевих, ігристих вин називають фрапіруванням, нагрівання червоних - шамбрируванням. Фрапірування вин проводиться в службовому приміщенні.

Рис. 1.46. Представлення вина

Рис. 1.47. Послідовність відкривання пляшки з вином

Для цього його підрізають або по середній частині, що знаходиться на горлечку пляшки кільцевого приливу, або - що зручніше - під ним. Підрізання ковпачка вище кільцевого приливу - не помилка, а лише відхилення від канонів. Також не вважається помилкою зняти ковпачок повністю, хоча зовнішній вигляд пляшки від цього програє. Горлечко пляшки потрібно протерти серветкою.

Для відкоркування пляшки штопор вгвинчують чітко по осі пробки (рис. 1.47, в). Дуже важливо повністю пройти її, але не проткнути наскрізь, оскільки тоді у вино неминуче потраплять крихти. Потім пробку обережно усувають, але не до кінця, а так, щоб її частина довжиною приблизно в половину сантиметра залишалась у пляшці. Після цього її треба витягти рукою, намагаючись уникнути гучного звуку, понюхати, щоб упевнитися у відсутності неприємних запахів, і уважно оглянути.

Сліди вина - особливо червоного - присутні на пробці завжди. Вони можуть підніматися до її середини і навіть вище, важливо лише, щоб вони в жодному місці не досягали верхнього краю. Якщо таке все-таки трапилося - значить, пробка підтікала, як внаслідок, в пляшку разом з повітрям проникали хвороботворні мікроорганізми і ймовірно, що вино зіпсоване.

Відкрити пляшку без проблем не вдається в таких випадках:

- якщо пробка "приклеїлась" до горлечка, можна спробувати нагріти його під струменем теплої води, а потім, щоб "зрушити" пробку, натиснути на штопор;

- якщо пробка зламалась, треба вгвинтити штопор у решту під кутом і намагатися діяти обережно, щоб не проштовхнути її в пляшку; якщо це все-таки сталося, декантація стає обов'язковою;

- якщо у вино потрапили два-три маленьких шматочки пробки, на них можна не звертати уваги, особливо якщо гостя обслуговує сомельє; якщо їх забагато - вино краще декантувати.

Після того як пробку вийняли, горлечко (в т. ч. зсередини) протирають серветкою, потім "підкатують" бічною стороною пробки, щоб зняти решту ворсинок (рис. 1.47, г). Пробку кладуть перед гостем на маленьку тарілку або проколюють спеціальною шпилькою на ланцюжку, що дає можливість повісити її на горлечко пляшки або декантера.

Дегустація вина. Сомельє наливає в свій келих або спеціальну чашу - тастевен кілька мілілітрів вина, швидко оцінює його зовнішній вигляд, аромат (букет) і смак на предмет доброякісності й відповідності типу. Якщо воно виявляється зіпсованим, сомельє вибачається і приносить іншу пляшку. Якщо ж результати дегустації задовільні, він, за необхідності, декантує вино, а потім дає його скуштувати замовнику.

Офіціант, на відміну від сомельє, не дегустує вино. У цьому випадку доброякісність продукту оцінює сам гість, що значно підвищує вірогідність виникнення конфліктних ситуацій. Слід мати на увазі: вино пропонується для дегустації відвідувачам ресторану, щоб вони могли обговорити його якість і температуру подавання, а не відповідність власному смаку.

При подаванні вина офіціантом декантація, якщо вона необхідна, здійснюється після того, як гість дає свою згоду.

Наповнення чарок. Отримавши дозвіл замовника, сомельє наливає вино гостям, починаючи, як правило, з дам. Якщо за столом присутні служителі релігійного культу, їх обслуговують першими. Останнім наповнюється бокал гостя, який замовив вино.

Наливаючи вино, сомельє, по можливості, стоїть справа від гостя і тримає пляшку в правій руці (рис. 1.48, а). Якщо він змушений підходити зліва, то перекладає пляшку (декантер) в ліву руку.

Пляшку слід тримати таким чином, щоб присутнім за столом було видно етикетку. Не слід обгортати горлечко пляшки серветкою. її тримають у вільній руці, щоб за необхідності "підхопити" стікаючу краплю. При наповненні бокалу ігристим вином його можна тримати в лівій руці з нахилом, а пляшку - у правій.

Після наповнення чарок пляшку з білим вином залишають у кулері (краще, якщо він стоїть на спеціальній підставці), з червоним - на столі (рис. 1.48, б). Якщо пляшка з червоним вином не лежить у кошику, її ставлять на особливу (краще металеву) тарілочку, а іноді - на скатертину.

а б

Рис. 1.48. Подавання вина: а - наливання вина в келих; б - пляшку з червоним вином з підвішеним корком ставлять на підставці на стіл

Підливають вино не часто, щоб не виглядати настирливим, однак і не чекати, поки бокал спорожніє. Біле вино підливають частіше, щоб воно не надто нагрівалось у бокалі.

Повторне замовлення. Після того як пляшка спорожніє, слід поцікавитися, чи не бажає гість ще вина. При повторному замовленні, навіть якщо гість потребує те саме вино, що й першого разу, декантер і бокали всіх присутніх за столом замінюють. Змішувати в бокалі вино з різних пляшок неприпустимо. Декантування вина. Декантування полягає в переливанні вина з пляшки в

іншу ємність - як правило, в спеціальний графин, або "декантер". Декантер може мати різну форму, але обов'язково бути із прозорого скла або кришталю. Це необхідно не тільки для того, щоб насолоджуватися зовнішнім виглядом вина, - при декантації важливо слідкувати за процесом (рис. 1.49).

Мета декантування полягає, по-перше, у відокремленні вина від природного осаду, по-друге, насиченні його киснем. П'ятнадцять-двадцять років тому декантування було більш ніж необхідним для дозрілих вин (від 10 до 25 років), оскільки в той час вони практично не фільтрувалися. Через деякий час після початку пляшкового витримування у вині з'являвся досить густий осад.

Рис. 1.49. Декантування вина

Щоб запобігти ситуації, коли гість уже в другому налитому йому бокалі виявляє осад, необхідно продемонструвати клієнту замовлену пляшку і обережно її декан-тувати. Частки осаду не є ознакою зіпсованого вина. Це результат природного процесу, який починається на 5-10-му роках зберігання вина і посилюється між 10-м і 25-м роками. Відтоді як винороби почали застосовувати сучасні способи фільтрування, у винах навіть 15-20-річного віку осаду стало менше. Тому сьогодні декантування служить, в основному, для досягнення іншої мети - збагачення вина киснем. Аромат його при цьому розкривається, а смак молодих, ще агресивних танінів стає м'якшим. Щоб не відкорковувати пляшку за годину до обіду, "кисневу недостатність" вина можна компенсувати при переливанні в графин. Чим швидше воно увійде в контакт з повітрям, тим скоріше стане готовим до вживання. Існують вина, які не рекомендується декантувати. До них належать:

- дуже молоді червоні вина (Божоле та інші вина з винограду Гаме, просте Бордо, ельзаське Піно Нуар);

- більшість рожевих вин;

- дуже молоді білі вина на базі сортів Совіньйон, Шенен, Шардоне і деяких інших: Сансер, Мюскаде, Пуйі-Фюме, просте Бордо, Антре-де-Мер, білі вина: Рони, Прованса, Ленгедока і Руссильйона, Анджуйські, Бургундські (Пті Шаблі, Шаблі, Бургонь-Аліготе);

- шампанське брют, біле і рожеве;

- дуже старі вина, віком 20-50 років. Пляшку старого вина краще відкоркувати на 40 хвилин раніше.

До вин, які потребують декантування, належать:

- зрілі червоні вина чудових років врожаю, які, незважаючи на свій 10-15-літній вік, усе ще можна вважати молодими (врожаї 1982, 1985, 1986, 1988, 1989,1990 років);

- вина років з чудовою якістю врожаю, таких як 1945, 1961, 1982 років. І все ж передбачити реакцію вина, яке знаходилось у пляшці більш ніж 30 років, доволі складно;

- ще не повністю розкриті червоні вина гарних сортів або середніх років врожаю (1983,1991, 1992, 1993, 1994, 1997 років);

- червоні вина кращих із недавніх врожаїв: 1995, 1996, 1998 років, які відкорковувати не рекомендується (Grand Cru, Vieilles), але на які вже існує попит. Єдиним способом покращення смакових якостей такого типу вин є декантація;

- більшість білих вин "Grand Cru" віком від 5 до 15 років - Бургундські, Монраше, Кортон, Шарлемань, Батар, Шевальє, Мерсо, Пулиньї, Шассань, а також білі замкові;

- декантації потребують також портвейни.

Техніка декантування. Декантація складається з трьох етапів.

На першому етапі декантування на прямокутному або круглому підносі розміщують: скляний графин, кошик для вина з пляшкою, набір для відкривання пляшки (штопор, різчик фольги), невелику запалену свічку, щоб спостерігати за осадом у пляшці, рушник для витирання горлечка пляшки після її відкоркуван-ня (особливо це стосується старих вин, на пробці яких ззовні з'явилася природна пліснява), бокал для дегустації, відповідні чарки для вина.

На другому етапі декантування необхідно:

- продемонструвати пляшку гостю і оголосити назву замку (фірми), регіону виробництва, рік врожаю;

- відкоркувати пляшку безпосередньо у присутності гостя;

- налити небагато вина у графин, потім перелити його в дегустаційний бокал.

Після цього сомельє дегустує вино. Якщо воно дуже дороге, його дегустує сомельє, метрдотель або головний менеджер. Якщо вино тхне пробкою чи виявляються інші серйозні дефекти, то краще його відразу ж замінити.

На третьому етапі декантування вміст пляшки переливають у графин таким чином, щоб вино розтікалося якомога ширше по внутрішній стінці графина. При цьому воно насичується повітрям.

Залежно від якості та зручності кошика для вина дозволяється обережно дістати з нього пляшку перш ніж перейти до декантації.

Якщо на столі є вільне місце, то графин, а також пляшку, яку взяли з кошика, із закріпленою біля горлечка пробкою виставляють на стіл. Якщо він дуже малий, то графин залишають на столі, а пляшку - на спеціальному візку.