Відшкодування збитків постраждалим.

Збитки визнач., виходячи з наслідків НС, а не зі змісту НС. Якщо потерпілій стороні запод. збитки кількох видів, то збиток кожного виду розрах. окремо, отрим. результати додаються. Існ. багато визначень і методик дослідж. структури збитків. Економ. збитки прояв. в багатьох формах на всіх рівнях народ. госп-тва, їх можна класиф. за галузями нар. госп-ва, компонентами сер-ща, елем-ми процесу праці. За класич. теорією економ. збитки поділ. на прямі й непрямі. Збитки є тими матер. благами, які могли б бути ств. в процесі експлуат. виробн. об’єктів і навк. сер-ща.

Класиф. економічних збитків, завданих НС, за об’єктовим критерієм:

- збитки від скорочення власної сировинної бази;

- збитки, спричинені створенням додаткових резервів виробничих потужностей;

- збитки, пов’язані зі створенням додаткових запасів продукції;

- збитки від передчасного вибування основних виробничих фондів;

- збитки від втрати сільськогосподарських угідь;

- збитки від втрати обсягів виробництва продукції;

- збитки пов’язані із поруш. нормального режиму функціонування господарства.

Структура збитків, завданих надзвичайними ситуаціями

№ з/п	Ознака класифікації	Тип збитків
	Фактор який спричинив збитки, або джерело збитків	1.1. Збитки від забруднення атмосфери
1.2. Збитки від забруднення поверхні землі і ґрунту
1.3. Збитки від забруднення поверхневих і підземних вод
	Об’єкти (реципієнти), яким спричинено збитки	2.1. Соціальні збитки
2.2. Екологічні збитки
2.3. Економічні збитки
	Рівень динаміки і наслідків дії вражаючих факторів, або інтегральні (узагальнюючі) показники	3.1. Прямі збитки
3.2. Непрямі збитки
3.3. Сукупні збитки
	Часовий фактор	4.1. Попереджувальні збитки
4.2. Компенсаційні збитки
4.3. Відновлювальні збитки
	Джерело відшкодування	5.1. Державний бюджет
5.2. Добровільні внески
5.3. Кошти міжнародних інституцій

Крім цього, економічні збитки можна розраховувати за 5-ма видами:

- фактичні збитки: втрати або негативні зміни, що виник. від забруд. навк. природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

- можливі збитки, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер;

- відвернені збитки: становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

- ліквідовані збитки: та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природоохоронних заходів;

- потенційні збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Узагальнююча класифікація екологічних збитків, завданих надзвичайними ситуаціями, за об’єктовим критерієм дозволяє виділити наступні види збитків:

- збитки від руйнування ґрунтового покрову;

- збитки від пошкодження рослинного покрову;

- збитки від пошкодження тваринного світу;

- збитки від забруднення джерел та водойм;

- збитки від забруднення атмосфери;

- збитки від порушення кліматичного балансу;

- збитки від погіршення якісних характеристик природних ресурсів.

Соціальні ж збитки найскладніше визначити, тому їх класифікацію за об’єктовим критерієм у роботі проведемо наступним чином:

- збитки від витрати трудових ресурсів;

- збитки, пов’язані із затратами на перерозподіл трудових ресурсів;

- збитки від зміни умов і характеру праці;

- збитки, пов’язані із наданням соц. пільг і гарантій для забезпечення можливості збереження життєвого рівня;

- збитки від зміни структури споживання;

- витрати, спрямовані на забезпечення комунальними послугами;

- витрати, спрямовані на забезпечення послугами охорони здоров’я.

Щодо дослідження соціальних збитків, завданих НС, то основною категорією цих збитків по суті є «вартість людського життя», яку можливо визначити тільки умовно, оскільки людське життя – безцінне. Під поняттям «вартість життя» зазвичай розум. економ. еквівалент збитку, що може бути завд. людині за ризикованих умов. Встан., що економ. суть його полягає в грош. чи інших виплатах, що компенс. громадянину підвищ. ризик втрати життя чи здоров’я через виконання певних функцій за небезпечних умов.

 

Збитки відшкод. за рахунок цільових страхових фондів (форм. систему соц. страхування): фонду пенсійного страх-ня, фонду страх-я від нещасних випадків на виробн-ві та проф. захворювань, фонду страх-я на випадок безробіття тощо. Основне їх завдання - надання соц. захисту, що вкл. матер. забезп. громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової працезд., безробіття, а також у старості. Законодавство визнач. умови і порядок здійсн. такого страх-я: страхувальниками у більшості випадків є роботодавці; підлягають страх-ю особи, які прац. на умовах труд. договору, особи, які забезп. себе роботою самостійно, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. У ринкових умовах централізовані страхові фонди соціального захисту населення втрачають свою актуальність і поступаються місцем комерційному страхуванню.

 

Організаційна побудова системи управління безпекою та захистом у НС на підприємстві, в установі та організації.

Ств. безпечних умов перебування людини на виробництві, у побут. умовах і прир. середовищі є основними приорітетами України. Головне місце в цьому процесі відведено законодавству. Юрид. базою щодо БЖД є Конст. Укр.. Вона - провідник і гарант встан. безпеки на рівні нац. ідеї. Також діють нормат. акти різної юрид. сили: закони, різні підзаконні акти, відомчі нормативні акти, нормативні акти місцевих органів влади (обласної, районної, місцевої і селищної рад).

Закон України «Про основи національної безпеки України» (2003 р.) спрямований на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства та держави від зовнішніх і внутрішніх загроз у всих сферах життєдіяльності. Обєктами національної безпеки є: людина і громадянин (права і свободи); суспільство (духовні, моральні, інтелектуальні, культурні, історичні, матеріальні цінності, природні середовище та ресурси); держава (суверінітет, територіальна цілісність, конституційний лад тощо).

«Кодекс цивільного захисту України» (2013 р.) регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Законодавство України про охорону здоров'я (1992 р.) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я, регулює суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. Особливої уваги заслуговує закон «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р., що спрямований на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідіцію їх спалахів і епідемій. Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції (ст. 4) і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.

Закон України про охорону праці (1992 р.) визначає основні положення реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.), який встановлює мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України, визначає поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин. Закон також передбачає заходи щодо охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичного фактору та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами. Громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо).

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994 р.) регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні. Закон регулює питання накладання і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій, а також цивільно-правову і кримінальну відповідальність за порушення санітарного законодавства. Також цей закон встановлює напрями розвитку міжнародних відносин у сферах санітарного та епідеміологічного благополуччя.

Закон України "Про дорожній рух" (1993 р.) визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього середовища. Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів – учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. В законі визначені права та обов'язки учасників дорожнього руху. Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Закон України "Про пожежну безпеку" (1993 р.) проголошує, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього середовища. Цей закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. До нормативних документів (актів) з питань пожежної безпеки відносяться стандарти, правила пожежної безпеки, норми, положення, статути і настанови, інструкції, переліки та інші документи, у яких містяться вимоги пожежної безпеки. У 1997 р. створено Державний Реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки, до якого включено понад 400 нормативних актів з питань пожежної безпеки. Цей Реєстр постійно переглядається і до нього вносяться відповідні зміни. В державі діє НАПБ А.01.001-2004 (ДНАОП 0.01–1.01–95) «Правила пожежної безпеки в Україні» у якому представлені положення, що визначають порядок дотримання вимог та норм пожежної безпеки при будівництві та (або) експлуатації об'єкта.

Також в білети входять питання винесені на самостійну роботу

 

Аксіоми безпеки життєдіяльності

Вибір методів та інструментів управління виявленим ризиком.

Комплекс заходів з запобігання природних НС та організація дій щодо усунення їхніх негативних наслідків

Менеджмент безпеки. Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення у НС

Фінансування заходів з ліквідації наслідків НС, відшкодування збитків постраждалим

Організаційна побудова системи управління безпекою та захистом у НС на підприємстві, в установі та організації.