Поясніть і обгрунтуйте чинники ризику.

 

Ризик — імовірність, частота реалізації негативного впливу в зоні перебування людини.

В небезпечних ситуаціях важливою якістю людини є стратегія її поведінки. Поведінка людини в цих умовах має більше значення, ніж схильність до самозбереження, що проявляється в умовах фізичної небезпеки. Ризикова поведінка може бути виправданою тоді, коли вона спрямована на досягнення суспільно значимої мети, а у всіх інших випадках є неприпустимою.

До чинників ризику, якими може супроводжуватися предметна діяльність, можна віднести:

1. відсутність відповідних засобів праці (інструментів, відповідного устаткування).

2. недостатню надійність технічних систем (інструменти, обладнання непридатні або знаходяться в неробочому стані);

3. недоліки у проектуванні споруд, будівель, робочих місць, технологічних процесів;

4. відсутність засобів захисту;

5. особисті якості людини.

Особисті властивості людини, соціальні та виробничі умови формують свідоме порушення вимог безпеки та причини ризикової поведінки людини (економія сил, часу, адаптація до небезпек, самоствердження в очах колективу, орієнтація на ідеали, схильність до ризику, стресовий стан).

Крім цих суб’єктивних причин існують об’єктивні чинники виробничих обставин, які створюють умови для небезпечних дій. Сюди можна віднести: відсутність належного контролю за дотриманням норм безпеки; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки обладнання та засобів захисту, що дають можливість виконувати роботу небезпечними методами.

З метою запобігання порушень правил безпеки предметну діяльність слід організовувати так, щоб у людини не було можливості вибору між небезпечним і безпечним способом її виконання.

Ризик дії чи без дії в тій чи іншій формі є наявним в 90% причин аварій та травм на виробництві.

Ризик може виступати в різних якостях:

1. ризик як небезпечна умова;

2. ризик як вчинок.

Прикладом може бути робота монтажника-висотника.

16. Обгрунтувати управління ризиком як дієвий інструмент БЖД

Зміст концепції допустимого ризику. У світі зростає стурбованість у зв'язку з відчутним збільш. кількості НС прир. і техног. характеру, зрост. їх масштабів і величини негат. впливу на населення та навк. середовище. Це вимагає вжиття відпов. заходів щодо удоскон. управління безпекою. Одним з заходів є перехід до методів управ. на підставі аналізу й оцінки ризику як кількісної харак-ки небезпеки для людей і довкілля від того чи іншого об'єкта підвищеної небезпеки, до управ. ризиками НС. При цьому ризик має оцін. не тільки за норм. умов життя, безаварійної експлуатації тех­нічних засобів і застос. суч. технологій, але й у разі реалізації аварій, катастроф, стихійних лих із впливом на людей та життєве середовище.

Управ. безпекою відбув. шляхом регул. рівня ризику, з яким на відповідному етапі розвитку погоджується суспільство. Вимога абсолютної безпеки може обернутися на трагедію для людей через те, що на практиці досягти нульового рівня ризику неможливо, а загальні декларації про прагнення до неї прихов. неврах. і неконтрол. при такому підході ступінь ризику. Наук.-обґрунт. же система обліку і контролю за ним дозволяє своєчасно запровадити заходи для того, щоб останній не перевищував заздалегідь встан. меж, тобто допуст. рівня ризику. Знехтуваний ризик людство поки що також забезпечити не в змозі, врах. відсутність техн. та економ. передумов для цього. Отже, суч. концепція безпеки баз. на досягненні прийнятного (допуст.) ризику. Тому, створюючи будь-які нові об'єкти (прилади, системи), технології, варто приймати до уваги не тільки очікувану користь, а йпороджувануними шкоду.

Існ. сталі уявлення про величини прийн. та недопуст. ризику. Для оцінки допуст. індивід. ризиків, пов'язаних з небезпечними видами діяльності людини, наприклад, у Великобританії використовуються так називані критерії Ешбі. Вони представляють собою імовірності одного летального випадку (однієї смерті) за рік.

Критерії прийнятності ризику

Ранг ризику	Ймовірність однієї смерті зарік	Ступінь прийнятності ризику
	Не менш 10^-3	Ризик неприйнятний
	10^-4	Ризик прийнятний лише в особл. обставинах
	10^-5	Потрібне детальне обґрунтування прийнятності
	10^-6	Ризик прийнятний без обмежень

 

Допустимість ризику, пов'язаного з різними видами діяльності, визначається економічними, соціальними та психологічними чинниками.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ. Відомості наскільки ризик є прийня­тним чи неприйнятним будуть впливати на багато вихідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідають вартісні характеристики ризику, оскільки головним завданням управління і є саме визначення вартості ризику.

Концепція прийн. ризику містить 2 складові: оцінку ризику та керування ризиком.

Оцінка ризику — це аналіз походження (виникнення) і масшта­бів ризику в конкретній ситуації. Головне призначення її – це визначення пріоритетів серед спектра негативних впливів і в пов'язаному з цим порівнянням застосованих заходів (зіставлення позитивних та негативних чинників, вигод та шкоди). Оцінка ризику запроваджується для визначення причини існуючих проблем.

Процес розробки рішення про те, як усунути причини відпові­дних небезпек є керування ризиком. Зіставлення ризиків і встано­влення «ризикових» пріоритетів означає їхнє ранжування для визначення прийнятності ризику. Він зіставляється з низкою «ризикових» соціально-економічних та екологічних чинників: вигоди від використання конкретного устаткування, препарату, системи, технології в господарській діяльності; витрати, обумов­лені використанням цього устаткування, системи, технології, препарату (повною або частковою забороною, заміною його ін­шими, тощо); наявності та можливості регулюючих заходів з метою зменшити потенційний негативний вплив на навколишнє середовище і здоров'я людини. У зіставленні «не ризикових» чинників із «ризиковими» виявляється сутність процесу керування ризиком.

Процедура керування ризиком складається з відповідних еле­ментів або етапів.

 

 

 

Керування ризиком містить аналіз ризикової ситуації та розробку рішення (у вигляді правового акту), котрі спрямовані на зменшення (мінімізацію) його рівня. Аналіз ризику здійснюється за схемою: ідентифікація небезпеки, моніторинг навколишнього середовища – аналіз (оцінка і прогнозування) загрози – аналіз ураженості територій – аналіз ризику НС – аналіз індивідуального ризику для населення.

Основна мета керув. ризиком полягає у визначенні шляхів (заходів) його зменш. при заданих обмеженнях на ресурси і час. Таким чином, оцінка і керування ризиком – два аспекти, дві фази єдиного ухвалення рішення, засн. на характеристиці ризику, яка є кінцевою ланкою його оцінки і початк. ланкою керування. Наук. достовірність оцінки ризику на кожний конкретний момент відносна, і всі процедури її потребують системат. коригування з урах. досягнень фундамент. наук. До того ж вона представляє собою процес оцінки цифрових значень можливостей та наслідків відпов. подій і не містить ніякого соц. чи економ. елемента. Проте при використ. оцінок ризику необх. врах. також, яким чином насе­лення реагує на реальні або уявні види ризику.

17. Обгрунтуйте концепцію прийнятного ризику

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу небезпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки й техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні й політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у вказаних сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

Із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем, в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.

Сумарний ризик має мінімум при оптимальному співвідношенні інвестицій у технічну й соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людинизвичайно вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Безперечно, не існує абсолютної безпеки, завжди буде існувати деякий рівень залишкового ризику.

Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним, вирішує керівництво держави та конкретного підприємства, установи і організації. Результат цього рішення впливатиме на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце займає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.