ТОП 10:

Перелік питань до іспиту з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності»



Перелік питань до іспиту з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності»

 

Джерела небезпек та їх класифікація

Основні джерела небезпеки

Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним механізація і автоматизація, впровадження інформаційних технологій, застосування нових матеріалів, збільшення швидкості машин, потужності установок, використання більш ефективних джерел енергії, привносить в сучасний процес життєдіяльності низку переваг та зручностей, робить працю більш продуктивною та з меншими фізичними навантаженнями. В той же час виникають нові небезпеки, які за своїм впливом та наслідками значно переважають попередні. Це обумовлено:

– впровадженням принципово нових технологій та видів техніки, розвитком атомної енергетики, освоєнням космічного простору та ін.;

– зростанням споживання всіх видів енергії та природних ресурсів;

– глобальними змінами природного середовища (“парниковий” ефект, озонові діри, кислотні дощі тощо);

– збільшенням концентрації та виникненням нових забруднювачів навколишнього середовища (природного і виробничого), зокрема високотоксичних хімічних сполук, мутагенних та канцерогенних органічних речовин та ін.;

– посиленням інформаційного тиску на психіку людини, що спричинює значну кількість психічних розладів;

– появою нових захворювань (наркоманії, СНІДу та ін.);

– посиленням військового протистояння в локальних та міжнаціональних конфліктах, поширенням тероризму, загостренням криміногенної обстановки.

Серед джерел небезпеки виділяють три групи чинників: природні, техногенні, соціальні.

Група чинників небезпеки, що належать до природної сфери (екологічних чинників) характеризує несприятливий вплив на людину та всі інші живі організми природного середовища. До цієї групи відносяться кліматичні, ґрунтові, геоморфологічні, біотичні чинники.

Кліматичні чинники небезпеки залежать від надходження сонячної радіації до поверхні Землі, переміщення повітряних мас, коливання атмосферного тиску, розподілу тепла та вологи, які викликають різкі похолодання та настання спеки, проливні дощі, бурі, урагани, шторми та ін.

Ґрунтові чинники небезпеки визначаються особливостями різних типів ґрунтів, можливостями виникнення ерозії, зсувів, обвалів, утворення ярів. Руйнування ґрунтів може створити загрозу для сільського господарства, шляхів сполучення, водопостачання, житлових та виробничих будівель тощо.

Геоморфологічні чинники небезпеки викликані особливостями будови геологічних структур надр Землі, рельєфом, схильністю до землетрусів, вулканічної діяльності та ін.

Біотичні чинники небезпеки врах. вплив на людину рослин, тварин, вірусів, мікробів. До них відн. загрозу здоров’ю та життю людини з боку хижих звірів, птахів, отруйних рослин та тварин, перенесення інфекцій комахами та хворими тваринами, а також опосередкований вплив живих організмів, наприклад, через хім.виділення (екскременти) та залишки тварин, що не розклалися до кінця.

До чин-ів н-ки в техногенній сфері відн. технічні, санітарно-гігієн., організаційні та психофізіол..

Технічні ч. н. визначаються рівнем надійності та ступенем ергономіцності устаткування, застос. в його конструкції захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування, досконалістю технологічних процесів, правильною послідовністю виконуваних операцій тощо.

Саніт.-гігієн. ч. н. виник. при: підвищ. вмісті в повітрі робочих зон шкід. речовин, недостатньому чи нерац. освітленні, підвищеному рівні шуму, вібрації, незадовільних мікрокліматичних умовах, наявності різноманітних випромінювань вищедопустимих значень, порушенні правил особистої гігієни та ін.

Організаційні ч. н. характеризують структуру виробн. взаємозв’язків; систему правил, інструкцій, стандартів стосовно виконання робіт; планово-попередж. ремонту устаткування; організацію нагляду за небез. роботами; використ. устаткування, механізмів та інструменту за призначенням тощо.

Психофізіологічні ч. н. визнач. втомою працівника через надмірну важкість і напруж. роботи, монотонність праці, хворобл. станом людини, її необережністю, неуважністю, недосвідченістю, невідповідністю психофіз. чи антропом. даних працівника, використ. техніці чи виконуваній роботі.

До ч. н. в соціальній сфері відносяться державно-правові, етносоціальні, інформаційні, психологічні.

Державно-правові ч. н. обумовлені відсутністю або ж недостатньою проробкою законодавчо-правової бази, загальнообов’язкових норм поведінки, що встан. чи санкціоновані державою, а також слабкою держ. гарантією охорони правопорядку. Це призводить до зрост. протиправних дій, тероризму, злочинності та криміналізації суспільства, виступів окремих верств суспільства на захист своїх прав.

Етносоціальні чинники небезпеки залежать від особливостей побуту, звичаїв, культури, релігії етнічної спільності людей, що історично склалася. Недостатня увага, утиски, обмеження в проживанні та діяльності окремих народностей, націй можуть сприяти виникненню міжнаціональних конфліктів, що становлять небезпеку не лише для життя окремих людей, але й цілісності держави.

Інформаційні чинники небезпеки визначаються надмірним інформаційним тиском на суспільство, психологічними закономірностями створення, передачі та сприйняття інформації, а також ефектами, що виникають у суспільстві в результаті її розповсюдження. Цей чинник небезпеки почав проявлятись особливо сильно останнім часом, коли засоби масової інформації досягли високого рівня розвитку.

Психологічні чинники небезпеки проявляються в порушеннях правил поведінки і діяльності людей, а також їх психологічних характеристик. Поява психічно неврівноважених людей, маніяків, терористів, сект, антисоціальних угруповань створює небезпеку для нормальної життєдіяльності суспільства.

Перераховані вище чинники підтверджують об’єктивні умови існування широкого спектра небезпек, різноманітних за походженням та сферою прояву. Теперішній час характеризується розвитком процесу наростання небезпек.


Сталий розвиток людства – основа безпеки людини.

Питання безпеки життя і здоров'я людини тісно пов'язані із процесом сталого розвитку людства

Мета концепції ООН — це створення умов для безпечного існування як кожної окремої людини сучасності, так і наступних поколінь.

Суть її полягає в обов'язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не погіршувалися якість та безпека життя людей, стан навколишнього середовища й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.

Природні небезпеки

У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не підкорені. У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить час­то мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетру­си, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють заги­бель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці — тропічні циклони (20% ), на третьому І четвертому місцях (по 15%) — землетруси та посухи.

* Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний ха­рактер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

• тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), до них належать землетруси, виверження вулканів;

• топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), до них належать повені, зсуви, селі;

• метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмо­сфері), до них належать спека, урагани, посуха та ін.

Техногенні небезпеки

Джере­лами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техноген­ними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впли­вом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища.

У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація син­тетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього се­редовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об'єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру, вже в 20-30-х роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до бага­тьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

* Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються, великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середо­вище зумовив розподіл їх за видами.

Види аварій

· аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

· аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

· пожежі та вибухи;

· аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

* Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.


Емоційні процеси.

Емоції – це об’єктивно існуючі психічні явища, що мають специфічні особливості. Вони невід’ємні від людини, складають її внутрішню сутність і завжди проявляються у вигляді об’єктивних, біологічних та психічних реакцій. Емоції ніби накладаються на всі психічні властивості людини. Як позитивні так і негативні емоції породжують у людини схильність до нещасних випадків, особливо це стосується негативних емоцій.

Гомеостаз - це здатність організму підтримувати окремі показники його внутрішнього середовища на відносно постійному рівні незалежно від стану емоційного напруження.

Стресові стани.

Стрес – (від анг. Stress – тиск, напруга) – це стан психічного напруження при вирішенні важливого завдання, це сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чинників

Емоційний стрес може бути двох знаків – позитивний і негативний.

Виділяють три фази стресу:

·  Тривога (мобілізація захисних сил).

·  Резистентність (пристосування до складної ситуації).

·  Виснаження (від тривалого стресу).

 

Стресовий стан, що перевищує критичний рівень називають дистресом.

Стресовий стан характеризується загальною рисою – появою у людини внутрішнього конфлікту між вимогами які ставить до неї робота та її можливостями при цьому.

У сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів:

зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий (дає відчуття про роботу опорно-рухового апарату) і вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів.).

Загальні психофізіологічні властивості:

· Надзвичайно висока чутливість

· Наявність абсолютної межі чутливості

· Спроможність до адаптації

· Спроможність тренування

· Спроможність певний час зберігати відчуття


Радіаційна небезпека.

Іонізуючі випромінювання - квантове (електромагнітне та корпускулярне) випромінювання, під дією якого із нейтральних атомів утворюються іони.

Іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв'язків і зміни хімічної структури різних сполук. Зміни в хімічному складі значної кількості молекул спричиняють загибель клітин.

Джерела іонізуючих випромінювань (радіації) поділяють на природні та штучні

Основну частину опромінення населення земної кулі отримує від природних джерел радіації.

До природних джерел радіації відносять: космічні, земну радіацію та внутрішнє опромінення.

До штучних джерел радіації відносять: ядерні вибухи, атомну енергетику, уранові копальні і збагачувальні фабрики, могильники радіоактивних відходів, рентгенівські апарати, і тд.

Іонізуюче випром. характ. такими особливостями дії на людський організм та інші біологічні об'єкти:

- дуже мала кількість енергії викликає глибокі біологічні зміни;

- опромінення характеризується ефектом накопичення;

- різні органи живого організму мають різну чутливість та реакцію на опромінення;

- дія іонізуючого випромінювання проявляється не відразу (наявність прихованого періоду);

- випромінювання впливає не лише на даний організм, але й на його нащадків;

- ефект опромінення залежить від величини дози та періоду, за який ця доза отримана.

Ступінь, глибина і форма променевих вражень біологічних об'єктів, у першу чергу, залежить від величини поглинутої дози. Велика одноразова доза викликає важчі наслідки, ніж систематична, що сумарно дорівнює однократній.

Різні частини тіла неоднаково реагують на отриману дозу опромінення. Найчутливіші до радіації - червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні органи, статеві органи, молочні залози.

Принципи забезпечення радіаційної безпеки

Мета захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань - попередити будь-яке його ураження.

Захисні заходи повинні мати компл. характер і бути напр. на постійний контроль рівнів рад. забр. зовн. середовища, продуктів харчування і води, зниження доз зовнішнього і внутрішнього опромінення..

Основні принципи:

- не перевищувати основної встановленої межі дози;

- виключити будь-яке необгрунтоване опромінення;

- знизити дози випромінювання до максимально можливого низького рівня


Джерела забруднення

Джерела забруднення дуже різноманітні: серед них не тільки промис­лові підприємства і паливно-енергетичний комплекс, але і побутові відходи, відходи тваринництва, транспорту, а також хімічні речовини, які людина цілеспрямовано вводить до екосистеми для захисту корисних продуцентів і консументів від шкідників, хвороб і бур'янів.

Серед інгредієнтів забруднення — тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі. Різні джерела викидів можуть бути однаковими за складом і характером забруднюючих речовин.

Так вуглеводні надходять у атмосферу і при спалюванні палива, і від нафтопереробної промисловості, і від газовидобувної промисловості.

 


Техногенні небезпеки

Джере­лами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техноген­ними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впли­вом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища.
У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація син­тетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього се­редовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.
Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об'єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру, вже в 20-30-х роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до бага­тьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

* Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються, великими жертвами.
Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середо­вище зумовив розподіл їх за видами.

Види аварій

· аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

· аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

· пожежі та вибухи;

· аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

* Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.

Електробезпека.

В житлових будинках та квартирах напруга електр. мережі становить 380/220 В. Цю мережу називають “низьковольтовою” і помилково вваж. безпечною. Струм, що може протікати в побут. електромережі скл. 5-10 А, що значно перевищує смертельну силу струму (100 мА). Практика показує, що саме в таких мережах трапляється найбільша кількість нещасних випадків. При проходженні через тіло людини електричний струм може викликати опіки, втрату свідомості, конвульсії, припинення дихання та навіть смерть.

Захист від короткого замикання в квартирній мережі здійсн. пробковими запобіжниками, які повинні бути завжди в справному стані. Заміна заводських запоб-ів навіть тимчасовими “жучками” може призв. до нещ. випадків чи пожежі.

Основною умовою застосування електричного струму в умовах побуту є справний стан ізоляції електропроводки.

Небезпека ураж. електр. струмом виник. при корист. електр. плитами і відкритою спіраллю, саморобними електр. печами, електропрогравачами і т. ін.

Пожежна небезпека.

Пожежі є однією з найбільш руйнівних сил і тим де не створюють надійних перепон вогню, вони стають національною бідою. В Україні щорічно виникає понад 50 тисяч пожеж, прямі матеріальні збитки від яких становлять мільярди гривень. В 1996 році внаслідок пожеж загинуло 2468 чоловік.

Пожежа в будь-якому сер-щі неконтроль. та стих. явище, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей та створенням небезпеки для життя людей.

Найбільшу небезп. для людини стан. вдихання нагрітого повітря. Воно призв. до ураж. та неврозів верхніх дих. шляхів, удуш. та смерті. Наприклад, вплив темп. понад 100°С призв. до втрати свід-ті та загибелі людини через кілька хвилин.

У людини, яка отримала опіки 2-го ступеня на 30% поверхні тіла зостається дуже мало шансів на виживання. Час отримання людиною в умовах пожежі опіків 2-го ступеня складає 20 сек., при температурі середовища 71°С, 15 сек. при 100°С та 7 секунд при 176°С.

Одним з небезпечних чинників на пожежах є втрата видимості внаслідок задимлення, що створює загрозу та перешкоду при евакуації людей, яка повинна здійснюватися в дуже короткий термін.

Крім вище описаних безпосередніх фізичних чинників до негативної дії відноситься також психологічний ефект пожежі на людину. Відомі випадки, коли паніка серед людей навіть при невеликих пожежах призводила до значних жертв.

 

Види соціальних небезпек.

Соціальні і політичнінебезпеки, викликані проблемами життєдіяльності, маютьдужескладну природу. Суть цієїприродискладаєнакопиченнянаслідківпостійнодіючих, конфліктних, стресових та іншихнегативнихситуацій. У більшостівипадківнебезпекавиражається у співвідношеннікількості людей, щоберуть участь у конфліктах і відокремленівідсуспільствавідносночисельності самого суспільства.

Видинебезпексуспільства (соціальні і політичнінебезпеки, щовикликані проблемами безпекижиттєдіяльності).

1. Наявністьконфлікту, щоможе перейти в негативні для суспільстванаслідки в межах проблем безпекижиттєдіяльності:

— наявністьекологічноїдеградаціїсередовища;

— загрозадеградаціїпродукціїсільськогосподарськоговиробництва (продукціїхарчування);

— існуваннядеградації самого суспільства;

— наявність (чиможливість) воєнногоконфлікту;

— деградаціянаціональнихвідносин та ін.

2. Загрозарозподілусуспільство — людина:

— наявністьпротирічсуспільство — людина;

— наявністьпротирічсуспільство — натовп;

— існуванняпротирічсуспільство — партія;

— існуванняпротирічсуспільство-система управління та ін.

3. Загрозавиникненняконфліктуміжокремимигрупами (колективами) суспільства:

— керівництво — колектив;

— колектив — людина;

— мешканці — мешканці;

— колектив — колектив;

— юрба — юрба.


Соціальні чинники

Штучне середовище, створена самою людиною, також вимагає до себе адаптації, яка відбувається в основному через хвороби. Причини виникнення хвороб у цьому випадку такі: гіподинамія, переїдання, інформаційне достаток, психоемоційний стрес. З медико-біологічних позицій найбільший вплив соціально-екологічні фактори роблять на наступні тенденції:

1) процес акселерації

Акселерація - це прискорення розвитку окремих органів або частин організму в порівнянні з якоюсь біологічною нормою (збільшення розмірів тіла і більш раннє статеве дозрівання). Вчені вважають, що це еволюційний перехід в житті виду, викликаний поліпшує умови життя: гарне харчування, «яка зняла» лимитирующее дію харчових ресурсів, що спровокувало процеси відбору, що стали причиною акселерації.

2) порушення біоритмів

Порушення біологічних ритмів - найважливішого механізму регуляції функцій біологічних систем - в умовах міського життя може бути викликано появою нових екологічних факторів. Це, перш за все, відноситься до циркадних ритмів: новим екологічним чинником, наприклад, стало електроосвітлення, яка продовжує світловий день. Виникає хаотизацію колишніх біоритмів, і відбувається перехід до нового ритмічному стереотипу, що викликає хвороби у людини і у представників біоти міста внаслідок порушення фотоперіоду.

3) алергізація населення

Алергізація населення - одна з основних нових рис у зміненій структурі патології людей у ​​міському середовищі. Алергія - збочена чутливість або реактивність організму до тієї або іншої речовини, так званого алергену (прості і складні мінеральні та органічні речовини). Алергени по відношенню до організму бувають зовнішні (екзоалергени) і внутрішні (аутоаллергии). Причина алергічних захворювань (бронхіальна астма, кропив'янка, лікарська алергія, вовчак червона та ін) у порушенні імунної системи людини, яка еволюційно перебувала в рівновазі з природним середовищем. Міська ж середовище характеризується різкою зміною домінуючих факторів і появою абсолютно нових речовин - забруднювачів, тиск яких раніше імунна система людини не відчувала. Тому алергіявиникає без опору організму і важко очікувати, що він стане до неї резистентним.


Перелік питань до іспиту з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності»

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.74.184 (0.022 с.)