ТОП 10:

Особливості фізичної та розумової праці.



Робота – це будь-який вид професійної діяльності людини, спрямований на забезпечення існування людини.

Роботи поділяється на 4-и класи:

- Роботи пов’язані з розумовою діяльністю

- Роботи пов’язані з навантаженням на органи почуттів

- Роботи , що вимагають особливу точність координації рухів

- Роботи, що переважно використовують силу м’язів

За ступенем інтенсивності роботи поділяються на:

- Легка

- Помірна

- Середня

- Важка

- Дуже важка

Фізична праця ділиться на:

- динамічну м’язову роботу (це така робота при якій м’язи різних м’язових груп поперемінно скорочуються і розтягуються). Наприклад: обертання кривошипних рукояток.

- Статичну м’язову роботу . Приклад: тримання вантажу на витягнутій руці

Напруга при статичній роботі в 5 разів більша ніж при динамічній роботі.

Статична робота набагото важча за динамічну, адже при статичній роботі м’язи недостатньо поповнюється живильними речовинами, потрібно в 3-4-и рази більше часу для відновлення

Розумова праця – це праця пов’язана з переробкою інформації , що вимагає переважного напруження уваги, пам’яті а також активізації процесів мислення. При розумовій праці основне навантаження припадає на кору півкуль головного мозку. М’язові навантаження незначні, енерговитрати на рівні легкої фізичної роботи.

Розумова праця поділяється на три види:

- Операторська (здійснення функцій управління і контролю за роботою технологічних ліній, процесами товароруху і обслуговування клієнтів, набором інформації.)

- Управлінська(характерні необхідність прийняття нестандартних рішень, нерегулярність навантаження, періодичне виникнення конфліктних ситуацій.)

- творча праця (вимагає багаторічної підготовки, високої кваліфікації, особливих умов для реалізації. Праця цієї категорії працівників характеризується нестереотипно діяльності, нерегламентованим графіком праці, вимагає значного обсягу пам'яті, напруження уваги, розумової діяльності).

При розумовій праці потрібно робити нечасті короткі перерви


Роль аналізаторів в забезпеченні життєдіяльності людини.

Аналізатори—це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму. Усі аналізатори в принциповому структурному відношенні однотипні

Зоровий аналізатор. У житті людини зір відіграє головну рольЛюдина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів.

Слуховий аналізатор — є другим за значенням для сприйняття людиною навколишнього середовища і безпеки життєдіяльності. У той час як око чутливе до електромагнітної енергії, вухо реагує на механічні впливи, пов'язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні.

Нюховий аналізатор. Нюх — це здатність сприймати запахи. Ця здатність ;здійснюється через нюховий аналізатор. Рецептором нюхового аналізатора є нервові клітини, розташовані в слизовій оболонці верхнього та частково середнього носових ходів.

Смаковий аналізатор. Смак — відчуття, котре виникає під впливом певних хімічних речовин, розчинних у воді, на смакові рецептори, розташовані на різних ділянках язика. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією.

Руховий аналізатор. Рухові реакції, поваляні з м’язовими скороченнями, є однією з найбільш поширених видів рефлекторних реакцій організму, котрі забезпечують орієнтацію та переміщення тіла в просторі.

Шкірний, або тактильний, аналізатор відіграє безумовно виняткову роль у житті людини, особливо при його взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами при формуванні в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. Передусім це стосується трудової діяльності людини.

СПІЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ АНАЛІЗАТОРІВ

Аналізатори мають ряд властивостей:

— висока чутливість до адекватних подразників. Мірою кількісної оцінки чутливості є порогова інтенсивність подразника,, дія якого викликає відчуття;

— диференціальна (розрізняльна) чутливість. Аналізатори мають здатність виявляти відмінності за інтенсивністю подразника. Існує диференціальний поріг (найменша величина, на котру необхідно змінити силу подразника, щоб викликати мінімальну зміну відчуття).

Фізіолог Е. Вебер та фізик Г. Фехнер (Німеччина, середина минулого століття) встановили, що інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника, тобто існує кількісний взаємозв'язок між інтенсивністю відчуття та інтенсивністю подразника;

— аналізатори пристосовують рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника (адаптація). Завдяки адаптації при високих інтенсивностях подразників чутливість знижується, а при низьких підвищується;

— здатність аналізаторів тренуватися, що знаходить прояв і у підвищенні чутливості та в прискоренні адаптації;

— здатність певний час зберігати відчуття після припинення і дії подразника.

 


31. Поясніть чинники, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.

Чинники, що стійко підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку:

1.Стійко підвищують імовірність наразитись на небезпеку постійні функціональні зміни в нервовій системі або інших системах чи органах, що мають хворобливий характер або близький до цього стан. Такі зміни не означають непрацездатності, однак можуть чинити несприятливий вплив на людину з точки зору її безпеки
2. різноманітні вади органів чуття, наприклад, часткова втрата зору, слуху. Зрозуміло, що дефекти органів чуття можуть мати різну ступінь, однак навіть мінімальний дефект підвищує імовірність нещасного випадку
3. порушення зв’язку між сенсорними та руховими центрами вищих відділів нервової системи.
4. дефекти, що виникають в узгодженості координації рухів.
5. неврівноваженість емоційних процесів. Наприклад, підвищена емоційна збудливість, раптові зміни радості та злоби,
6. пагубну пристрасть до алкоголю, наркотиків, які негативно впливають на всі сфери психічного життя людини.
7. незадоволеність роботою, відсутність інтересу до неї. Людина, яка не цікавиться роботою і не отримує від неї задоволення, не здатна психологічно правильно налаштуватись і зосередити свою увагу

Чинники, що тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку
1. Недосвідченість. Практичний досвід є безумовно важливим чинником, що підвищує безпеку праці.
2.Необережність – це чинник, який підвищує імовірність наразити на небезпеку в певний момент часу не лише самого працівника, а й цілий виробничий колектив.
3.Втома. З точки зору безпеки життєдіяльності втома є досить значним чинником. Як правило розрізняють фізіологічну та психічну втому.
4.Емоційні впливи. Напружений психічний стан, спричинений будь-якими емоційними потрясіннями тимчасово підвищує індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.



32. Фізіологічні та психологічні особливості людини.

Фактори, які визначають поведінку людини в сучасному середовищі, проявляються через здатність людини до виявлення сигналів небезпек, через її швидкісні можливості, щодо реагування на такі сигнали, через її емоційні реакції на небезпеку та ін. Показники, які зумовлюють можливості людини виявляти небезпечну ситуацію та адекватно реагувати на неї, залежать від її психофізіологічних властивостей.

Емоційні процеси.

Емоції – це об’єктивно існуючі психічні явища, що мають специфічні особливості. Вони невід’ємні від людини, складають її внутрішню сутність і завжди проявляються у вигляді об’єктивних, біологічних та психічних реакцій. Емоції ніби накладаються на всі психічні властивості людини. Як позитивні так і негативні емоції породжують у людини схильність до нещасних випадків, особливо це стосується негативних емоцій.

Гомеостаз - це здатність організму підтримувати окремі показники його внутрішнього середовища на відносно постійному рівні незалежно від стану емоційного напруження.

Стресові стани.

Стрес – (від анг. Stress – тиск, напруга) – це стан психічного напруження при вирішенні важливого завдання, це сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чинників

Емоційний стрес може бути двох знаків – позитивний і негативний.

Виділяють три фази стресу:

·  Тривога (мобілізація захисних сил).

·  Резистентність (пристосування до складної ситуації).

·  Виснаження (від тривалого стресу).

 

Стресовий стан, що перевищує критичний рівень називають дистресом.

Стресовий стан характеризується загальною рисою – появою у людини внутрішнього конфлікту між вимогами які ставить до неї робота та її можливостями при цьому.

У сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів:

зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий (дає відчуття про роботу опорно-рухового апарату) і вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів.).

Загальні психофізіологічні властивості:

· Надзвичайно висока чутливість

· Наявність абсолютної межі чутливості

· Спроможність до адаптації

· Спроможність тренування

· Спроможність певний час зберігати відчуття







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.172.213 (0.008 с.)