Методика визначення збитків, викликаних погіршенням навколишнього середовища

Існує низка методика визначення збитків (в основ­ному, пов'язаних із забрудненням) навколишнього сере­довища. В ких з різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища, пропонуються способи визначення і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, за­подіяної цим явищем.

Однак грошовий вираз збитків визначається досить су­перечливо — одні методики його пропонують визначати за втратами валової продукції, інші — за приведеними ви­тратами на заходи для ліквідації наслідків забруднення і на відтворення продукції, що втрачається, треті — за зміною економічної оцінки забрудненого ресурсу тощо.

В існуючих методиках недостатньо уваги приділяється ви­значенню ефективності капітальних вкладень.

Як уже зазначалося вище, шкоду природному середовищу насамперед завдає виробнича діяльність підпри­ємств. Шкода, якої завдає суспільству, наприклад, забруд­нення природного середови­ща, виражається не лише в не­доодержанні продукції, втратах основних фондів, але і в нематеріальних цінностях. Неможливо оцінити, чим обер­неться для людства втрата мальовничих місць відпочинку, окремих представників фауни і флори.

Збитки, яких зазнає суспільство, можна класифікувати за галузями народного господарства; компонентами сере­довища; елементами процесу праці (предметами праці, знаряддями праці, робітниками). Межі між економічною шкодою та іншими її формами дуже умовні. В кінцевому підсумку будь-якій формі шкоди (моральній, естетичній тощо) можна дати матеріальну оцінку. Зростання витрат часу на лікування, різні види самообслуговування (приби­рання, прання тощо) і пересування до місць відпочинку зменшують фонд вільного часу суспільства. Це викликає міграцію населення в екологічно «чисті» райони.

Втрати сільського господарства від забруднення природного середовища можуть проявлятися в зниженні урожайності, продук-тивності худоби тощо. Згідно з дослідженнями, проведеними вче­ними, на землях, забруднених пилюкою (пилом), урожайність ос­новних сільськогосподарських культур знижується на 15—30%, а термін служби устаткування скорочується на 20—30%. Збитків природному середовищу завдають не лише забруднення, а й ви­рубування лісів, організація судноплавства, інтенсивне ве­дення сільського господарства та інша виробнича діяль­ність.

Отже, економічні збитки проявляються в багатьох фор­мах на всіх рівнях народного господарства.

Є багато визначень і методик визначення збитків. Послуго­вуючись ними, треба пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріальних. Еколого-економічні збитки відображають можливі народногосподарські втрати від природоко­ристування і є сумою додаткових витрат на відтворення і встанов­лення окремих видів ресурсів у певному регіоні до рівня, якого вони сягали перед здійсненням природоохоронних заходів.

Слід мати на увазі, що збитки — -це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які могли б бути створені в процесі експлуатації

навколишнього середовища. Тому збитки — це не частина сукупного суспільного продукту. Збитків зазнають перед­усім люди. Виходячи з цього, під еколого-економІчними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціо­нального використання природного середовища, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при нераціональному його використанні. Саме недоодержаний сукупний суспіль­ний продукт суспільство змушене- компенсувати. А збитки на рівні госпрозрахункового підприємства можуть прояв­лятися у витраті ресурсів, збільшенні витрат, зменшенні чистого доходу, отже, слід розмежовувати збитки суспіль­ству і збитки госпрозрахункового підприємства від нера-ціонального природокористування.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків — непродуктивні, а спрямовані на попередження економіко-еколо-гічних збитків — продуктивні. Перші — «пасивні» витрати. Другі — «активні». Добре, якщо активні випереджають пасивні.

Відношення збитків (3) від нераціонального природо­користування у вартісному виразі до всього створюваного суспільного продукту (ССП) — рівень розвитку охорони навколишнього середовища, а також ступінь негативного впливу виробничої діяльності на природу (К).

(4.4)

При цьому К залежатиме від структури ССП. Чим менше екологічно небезпечної^ продукції виробляється суспіль­ством, тим менше збитків, а отже, і показник К. В ідеалі К→0. Це стане можливим, коли буде створена принципово нова екологічна технологія.

Економіко-екологічні збитки залежать від різного роду факторів, які можуть збільшувати або зменшувати їх.

Чим вищий рівень розвитку продуктивних сил, токсич-ніший забруднювач, вищий ступінь використання середо­вища, тим більше збитків буде завдано вибуттям природ­ного ресурсу. Наприклад, інтенсифікація сільськогосподар­ського виробництва сприяє підвищенню врожайності куль­тур. Звідси збитки від втрат кожного гектара родючої зем­лі будуть з часом зростати.

Збитки залежать і від галузевої структури народного господарства. Так, втрата 1 кВт-год електроенергії для суспільства колись і тепер неоднозначна. Якщо раніше для

задоволення енергетичних потреб суспільства добувалось. більше вугілля, газу, то зараз структура енергобалансу ін­ша (збільшується частка гідроатомної енергії).

Збитки залежать також від властивостей самого сере­довища і ступеня його використання. В Азовському морі риби більше, ніж в Чорному, її більше в Азовському морі виловлюється. Тому і збитки від зливу однієї і тієї ж кіль­кості нафти з корабля в Азовському морі більші.

Чим триваліший період, протягом якого здійснюється несприятливий вплив на природне середовище, тим біль-'ие збитків завдається суспільству.

Велике значення має встановлення конкретного розмі­ру збитків. Методика розрахунку досить недоскон-ала. Еко­номічні збитки завжди є нижчими порівняно з реальними (неврахована частина становить ЗО—40%). Частина їх не враховується через неможливість при сучасному розвитку економічної науки у.вартісній формі виразити всі види натуральних збитків з точки зору витрат майбутньої праці. Не вироблена також методика визначення збитків, що завдаються земельним водним ресурсам. В одних джере­лах їх пропонують оцінювати за втратами валової продук­ції, в других — за приведеними витратами на ліквідацію наслідків забруднення і на відтворення втраченої продук­ції, в третіх — за зміною економічної оцінки забрудненого ресурсу.

Однак загальний розмір економічних збитків, його точ­ний прогноз у майбутньому абсолютно необхідні, — для визначення коштів на заходи з охорони природного сере­довища в країні, а також для оцінки раціонального при­родного користування на госпрозрахунковому підприємстві.

В основу методики визначення еколого-економічних. збитків слід покласти оцінку природних ресурсів. Адже, ло суті, збитки пов'язані з нераціональним використанням природних ресурсів, а часто і з їх незворотною втратою. Тому і'і оцінку слід ппзпачатп через ціну відтворення втра­ченого (або такого, що втрачається) ресурсу. Така оцінка може лягти в основу плати за нераціональне природоко­ристування ∑З = ЕО_С - ЕО_Н (4.5)

При цьому ЕО = В_З + Зб_Ф, (4.6)

де Вз — витрати на здійснення природоохоронних захо­дів; Збф — фактичні збитки, що завдаються господарству і населенню після проведення або через непроведення при­родоохоронних заходів, у вартісному виразі.