Метод науки та його особливості

Кожна наука користується певними прийомами до­слідження, що становлять її метод або дають змогу роз­крити його. Слово «метод» (від methodos) означає шлях дослідження, вчення. У широкому розумінні слова мето­дом називають шляхи, способи і засоби пізнання дійсно­сті, сукупності взаємопов'язаних принципів і способів дослідження процесів, явищ і предметів у природі та

суспільстві.

Метод науки — це властивий для неї спосіб проник­нення у зміст предмета, що вивчається. Метод економіки

природокористування, теж визначається змістом і особливостями її предмета як науки, вимогами і завданнями. Якщо предмет науки відповідає на запитання «що вивчається?», то метод — «як вивчається?»

Добір конкретних способів дослідження визначається методо­логією наукового пізнання. Методологія наукового пізнання дійс­ності є вченням про принципи побудови, форми і способи науко­во-пізнавальної діяльності. Вона визначає принциповий підхід до вивчення явищ господарського життя і є центральним питанням розвитку кожної науки.

Обсяг змісту науки «економіка природокористування» невпин­но зростає, процес оволодіння нею ускладнюється. Одним із голо­вних шляхів розв'язання цієї проблеми є посилення уваги до методології дисципліни.

При дослідженні економічних явищ у природокористуванні необхідно використовувати діалектичні принципи, категорії і за­кони, згідно з якими всі сторони життя сус­пільства як єдиного ор­ганізму повинні розглядатись у взаємодії, взаємозв'язку, в процесі розвитку, відмирання старих і виникнення нових форм зв'язку.

Застосування принципу взаємозв'язку і розвитку явищ об'єк­тивної дійсності в економіці означає, що економічні явища треба розглядати не ізольовано, у відриві від кон­кретно-історичних обставин, а всебічно — у взаємозв'язку і розвитку. Наприклад, потрібно аналізувати суттєві взаємозв'язки рівня розвитку продуктивних сил і ступеня раціональності використання природних ресурсів, природо­користування в сільському господарстві і в) інших галузях народного господарства, їх підприємствах та підрозділах, окремих видів природних ресурсів.

Аналізуючи економічні відносини і явища у природо­користуванні, треба керуватися і тим,¹ що вони перебува­ють також у взаємозв'язку з політичними, юридичними, демографічними, ідеологічними та іншими соціальними відносинами, явищами природи і технікою (технологією, агротехнікою, зоотехнікою).

Принцип розвитку вимагає, щоб економічне досліджен­ня велося за схемою: минуле—сучасне—майбутнє. Щоб зрозуміти суть економічного явища, треба знати його істо­рію, без цього не можна побудувати теорію. Розглядаючи перспективи розвитку природокористування, слід орієн­туватися на виявлені під час дослідження зародки нового, передового, економічно та екологічно раціонального.

Економічні явища розвиваються відповідно до загаль­ного закону діалектики, перетворення кількісних змін в якісні, які є наслідком нагромадження кількісних змін. Кожна нова якість, що виникає, створює в своїх межах простір для нових кількісних змін. Ігнорування цього принципу в економіці природокористування може при­звести до катастрофічних наслідків — переміщення окремих) видів ресурсів із розряду відновлюваних у невіднов­лювані, невичерпних — у вичерпні. А невідповідність комплексу заходів щодо раціонального використання пев­ного виду ресурсів відповідному їх розряду може спричи­нити їх безповоротне вичерпання.

Економічної науки як такої не може бути без глибоко­го проникнення в суть економічної дійсності, яка сама по собі не лежить на поверхні явища. Інакше кажучи, явище і його суть, як правило, не збігаються. При цьому суть явища, тобто «нутро» економічної дійсності,) визначає природу цього економічного явища. Для виявлення цієї суті потрібно зібрати і опрацювати велику кількість фак­тів, здійснити складні економічні дослідження. І ступінь проникнення вчених-економістів у внутрішні зв'язки еко­номічних явищ слід вважати критерієм глибини еконо­мічних досліджень.

Визначальним для будь-якого предмета є його зміст, в якому виражається суть і способом існування якого; є форма. При цьому форма залежить від змісту і активно впливає на нього, стимулюючи або сповільнюючи його розвиток. Так, зміст попереджувальних і компенсаційних витрат різний при командно-адміністративній і ринковій системах функціонування економіки. Тому для поліпшення економічних відносин добір і вдосконалення форм мають неабияке значення.

Важливою умовою наукового розуміння економічної дійсності в природокористуванні, прогнозуванні є знання причинно-наелідкових зв'язків, що існують в економіці природокористування, оскільки воно дає змогу передбачати і цілеспрямовано змінювати економічні явища. А виснов­ки про причинно-наслідкові зв'язки в економіці та приро­докористуванні можуть вважатися науковими, якщо вони обгрунтовані економічними факторами і базуються на масових даних.

Саме такий методологічний підхід до економічних явищ і процесів дає змогу сформулювати і пояснити фундаментальні поняття і принципи економіки природо-

користування, а також правильно оцінити конкретні мо­менти розвитку цього процесу.

Вивчати економіку природокористування не можна без пізнання практики, постійних зв'язків з нею. При цьому мається на увазі не описове чи емпіричне пізнання прак­тичних аспектів природокористування. Першочергового значення набуває наукове обгрунтування практики, вияв­лення закономірних тенденцій, обгрунтування перспектив розвитку галузі. Такий підхід дає змогу впроваджувати в практику все нове, передове. При обгрунтуванні та по­ширенні досвіду передового господарювання слід брати до уваги відмінності в умовах використання природних ресурсів у різних регіонах.

Використанні фактичного матеріалу при вивченні еко­номіки природокористування відіграє важливу роль, а власне використання грунтується на застосуванні різних методів.

Серед методів дослідження розрізняють загальнонаукові та конкретно-наукові, або спеціальні. Перші застосо­вуються ширше. Серед них центральне місце щодо за­стосування до економічних наук посідає метод наукової абстракції. Його схематично зображають як рух від конкретного (від явищ, які спостерігаються безпосеред­ньо, від зовнішніх уявлень про них) до абстрактного, і потім сходження від абстрактного до конкретного. Наукове абстрагування полягає у відстороненні від зовнішніх,; не­суттєвих ознак явищ і виділенні в них загальних, суттє­вих сторін (ознак), у пізнанні сутності явищ. Хоча аб­страктне уявлення про явище є менш повним, воно дає змогу глибше зрозуміти в ньому головне, суттєве, дати наукове визначення явища. Абстрагування лежить в основі формування економічних понять, категорій. Значна час­тина, економічних категорій не може бути виявлена шля­хом безпосереднього спостереження, а для проникнення в область цих явищ потрібне застосування наукового методу. Якщо прибуток, який одержують у результаті господарської діяльності, лежить на поверхні явищ, то прибуток від проведення природозахисних заходів, а тим більше — чистий дохід, виявити, не озброївшись науко­вим методом, неможливо.

Це перший ступінь методу наукової абстракції. Другий ступінь полягає у сходженні від абстрактного до конкрет­ного, яке вже матиме вигляд не розрізнених поодиноких фактів, а явищ зі спільною суттю і пов'язаних спільними

рисами з іншими аналогічними явищами і факторами.

Абстрагування може мати більш і менш глибокий харак­тер, але ніколи не можна абстрагуватися від сутності економічних явищ.

У процесі наукового пізнання економічних явищ ши­роко застосовуються аналіз і синтез. При аналізі відбува­ється розчленування економічних процесів і явищ на складові елементи, причому кожен елемент послідовно вивчається.: Синтез полягає в уявному об'єднанні окремих елементів об'єкта.

Прийоми аналізу і синтезу широко застосовують при вивченні структури явищ,.які спостерігаються: витрат па природоохоронні заходи, виробничих фондів природокористувачів тощо. Своєрідним вираженням методу аналізу-синтезу є метод статистичних групувань — статистична сукупність розділяється на групи, а висновків доходять на підставі всієї сукупності.

Індуктивний метод — це одержання загального виснов­ку на основі поодиноких фактів, тобто від фактів дослід­ник йде до природи об'єктів. Дедукція передбачає рух дослідження від загального до окремого та одинич­ного.

Історичний метод пізнання передбачає дослідження конкретного процесу розвитку, конкретних явищ в їх істо­ричній послідовності. Логічне —і це абстрактне, теоретич­но послідовне викладення процесу розвитку, яке нерідко не збігається з історичною послідовністю. Логічно процес може бути охарактеризований на матеріалах зон, галузей, підприємств-природокористувачів, де він досяг найбільшої зрілості. Конкретно-історичні дослідження можуть служи­ти підставою для глибоких теоретичних висновків.

Експеримент є основним методом дослідження для при­родничих наук, однак в економічних науках він має до­поміжне значення, причому не стільки через свою суть, як методу, скільки через складність і обмеженість засто­сування, адже експериментальний метод в економіці при­родокористування пов'язаний насамперед з небезпекою за­подіяння непоправної; шкоди природному середовищу, а можливо, і людям.

Поряд із загальнонауковими методами економіка при­родокористування як наука потребує своїх конкретних методів. З усієї сукупності конкретно-наукових методів, що використовуються в економічних науках, економіка природокористування застосовує наступні.

Статистико-економічну обробку відомостей про явище, яке спостерігається. Ці відомості можуть бути одержані за допомогою спеціальних спостережень, документів, в яких фіксуються кількісні характеристики економічних явищ. Така обробка інформації включає складання зведе­них матеріалів, застосування простих і складних групо-вань, кореляційно-регресійного аналізу, виробничих функ­цій тощо.

Статистико-економічна обробка дає змогу:

одержати матеріали, які характеризують розвиток або стан явища;

виявити постійні зв'язки між явищами;

з'ясувати кількісні зв'язки між факторами і результатами вико­ристання природних ресурсів за допомогою кореляційнорег­ресійного аналізу, визначити форми зв'язку. На цій підставі є змога розрахувати наприклад, пла­нові розміри природокористування за відомого рівня за­безпеченості його факторами або потребу в факторах за планового рівня природокористування, також провадити наукове прогнозування та розв'язати інші завдання. За­стосування виробничих функцій дає змогу прогнозувати перспективні варіанти використання того чи іншого виду природного ресурсу за тих чи інших значень факторних ознак.

Методом порівняльних (варіантних) розрахунків може порівнюватись економічна ефективність різних природо­охоронних заходів, екологобезпечних технологій виробниц­тва Порівняльні розрахунки можуть призначатися для порівняння нормативних і фактичних витрат з наступним з'ясуванням причин їх незбігання.

Для координації і взаємозв'язку складових досліджу­ваного явища, дотримання збалансованості кількісних пропорцій користуються балансовим методом досліджен­ня. Цей метод відіграє важливу роль при складанні на­родногосподарських координаційних планів.

В економіці природокористування математика застосо­вується через побудову економіко-математичних моде­лей—системи математичних символів і форм, яка має економічний зміст і покликана висвітлити найістотніші ознаки досліджуваного об'єкта, полегшити пізнання і ви­значити шляхи ефективного розвитку процесу. Матема­тичне моделювання в економіці природокористування використовується тоді, коли на основі вихідної інформації за допомогою ЕОМ визначають оптимальні кількісні ви-

раження прогнозованих показників. Застосовуючи мате­матику, слід пам'ятати, що йдеться не про заміну еконо­мічних методів дослідження математичними, а про вдос­коналення математичного апарату і розширення матері­альної бази економічних методів. Крім того, слід мати на увазі, що економіка природокористування як наука має справу з нешкалованими явищами. В багатьох випадках зв'язок між явищами, хоч і є логічно безперервним, не отримує кількісного вираження. Теоретичний аналіз еко­номіки природокористування є підставою формування ви­хідних умов і пояснення результатів математичного до­слідження. і Без нього не можна з'ясувати, які саме величини і для чого слід обчислювати. Кількісно вимірю­вати можна величини лише однакової економічної якості. Достовірну фактичну базу- для математичного аналізу еко­номічної дійсності в природокористуванні може мати лише економічна наука.

Отже, методом економіки природокористування є комп­лексне і взаємопов'язане дослідження еколого-економічної ситуації з метою виявлення взаємовідносин людини і природи, впливу виробничої діяльності на стан навколиш­нього середовища за допомогою опрацювання інформа­ції різними науковими способами.