Теорії й моделі підприємствТеорії та моделі підприємництва

Теорії й моделі підприємствТеорії та моделі підприємництва

Теоретичне осмислення явища "підприємництво" пройшло довгий шлях. Вважають" що вперше цей термін був введений у науковий обіг французьким банкіром Р. Кантільйоном у ХVIII ст. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, розбійників і злидарів.

Класик англійської політичної економії А. Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного успіху. Він сам організує економічну діяльність, сам управляє, сам розпоряджається її результатом.

Французький економіст Ж.-Б. Сей уперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва.

Німецький економіст та соціолог В. Зомбарт визначав підприємця таким чином:

а) як завойовники, оскільки він духовно розкріпачений, багатий на ідеї, готовий ризикувати, настирливий та має сильну волю;

б) як організатора, який уміє об'єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей;

в) як творця, що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру.

2. Підприємництво сутність і характерні риси

Підприємство — це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво як певний стиль і тип господарської поведінки має такі характерні риси: мобільність, гнучкість, динамічність;
цілеспрямованість і настирливість у здійсненні бізнесу; ініціативність, творче ставлення до справи і підприємливість; пошук нетрадиційних рішень, нових дій у сфері бізнесу; готовність до ризику та вміння ним управляти; комунікативний характер діяльності; оперативність рішень та дій; орієнтація на потреби споживачів, їхню поведінку на ринку; дотримання морально-етичних принципів та ділового етикету. Характерними особливостями підприємництва є також:

• обмін діяльністю між суб'єктами ринку, прагнення кожного учасника нав'язати та реалізувати свої інтереси;

• виявлення особистої чи колективної ініціативи у формуванні комерційних відносин з партнерами по бізнесу, перспектив подальшого співробітництва на вигідних умовах;
• готовність та уміння проводити різні форми ділового спілкування, здатність йти назустріч контрагентам із збереженням своєї позиції на товарному ринку;
• вміння виявляти серед запропонованих комерційних пропозицій привабливу угоду на основі проведення попередніх підприємницьких розрахунків, оцінки ринкової ситуації.
Існують дві моделі підприємництва:
• класична - орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство;
• інноваційна - передбачає впровадження прогресивних технологічних та новаторських рішень, інших можливостей у сфері бізнесу, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо.

3.Підприє́мство як суб’єкт господарювання — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Класифікація підприємств

Підприємства різняться між собою великою кількістю ознак: галузевою спеціалізацією;

потужністю вир-цтва;структурою вир-цтва.

Найголовнішою вважають галузеву ознаку, яка обумовлює вид виробленої продукції, спосіб виробництва, призначення продукту та його споживання. Саме конкретний вид продукції та її призначення закладається в основу при створенні нового підприємства.

За галузевою ознакою під-ства поділяються на:

- підприємства промисловості, які виготовляють здебільшого машини, обладнання, інструменти, метал, хімічні засоби іпод.;

- сільськогосподарські підприємства, що виробляють продукцію рослинництва, тваринництва та ін.;

- підприємства транспорту;

- підприємства будівництва;

- підприємства виробничої та соціальної інфраструктури.

Види господарських товариств

1)АТ є госп. тов-ство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій.

2) (ТОВ) визнається засноване одним або декількома особами господарче товариство, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів; учасники товариства не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними коштів.

3) Товариство з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

4)Повне товариство є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

5) Командитне товариство є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Види об’єднань підприємств

1. Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

2Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами

Організаційно-правові форми об'єднань підприємств

1. Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій.

2.Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації

3. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

4Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Реорганізація підприємств

Основними видами реорганізації підприємства є:

1. Злиття - припинення діяльності 2 і більше підприємств. Усе їхнє майно, права та обов'язки переходять до підприємства-правонаступника, що виник в результаті реорганізації.

2. Приєднання - припинення діяльності підприємства та передача всіх його прав і обов'язків іншому підприємству.

3. Поділ - припинення діяльності 1 підприємства з передачею всіх прав і обов'язків кільком підприємствам-правонаступникам, що виник у результаті реорганізації.

4. Виділення - до 1 або декільком новим підприємствам-правонаступникам переходить частина прав і обов'язків реорганізується.

Перетворення - зміна організаційної форми або форми власності підприємства.

Управління персоналом.

Управління персоналом - це сукупність принципів, методів і засобів цілеспрямованого впливу на персонал, що забезпечують максимальне використання їх інтелектуальних та фізичних здібностей при виконанні трудових функцій для досягнення цілей підприємства.

Суб'єкт управління персоналом - це той, від кого залежить якість прийняття управлінських рішень, а, отже, наступний результат діяльності працівника, підрозділу і всього підприємства в цілому.

Об'єкт (керований елемент, тобто те, що вивчається) - це основні компоненти системи управління персоналом: підбір, розстановка, оцінка, стимулювання і т.д.

Необхідно розрізняти принципи управління персоналом, під якими розуміють правила, основні положення і норми, яким повинні слідувати керівники і фахівці в процесі управління персоналом.

Методи управління персоналом підприємства поділяються на три групи: (1) адміністративні (формування структури управління персоналом; підбір і відбір персоналу, правове регулювання та ін), (2) економічні (матеріальне стимулювання і встановлення матеріальних дотацій; встановлення економічних норм і нормативів, участь у прибутках і капіталі тощо) і аналіз працівників колективу; моральне стимулювання персоналу, задоволення культурних та духовних потреб персоналу тощо).

 

Відрядна оплата праці

Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо встановлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці.

Ефективне застосування відрядної форми оплати праці можливе за умов:

- наявності кількісних показників виробітку, за допомогою яких установлюють. норми й розцінки та визначають заробіток відповідно до результатів праці;

- можливості й необхідності підвищення індивідуальної або групової продуктивності праці на даному робочому місці;

- забезпечення науково обґрунтованого нормування праці і правильного обліку виконаної роботи;

- здійснення чіткого контролю за якістю продукції.

Основою відрядної оплати праці є встановлення норм часу (виробітку) і обґрунтованість тарифних ставок.

Погодинна оплата праці

Погодинна оплата - це оплата праці за відпрацьований час.Ця форма має такі системи:

Проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.

Погодинно-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого часу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку.

Система посадових окладів. По цій системі оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.

Погодинну систему оплати праці найбільш вигідно застосовувати, якщо:

- на підприємстві функціонують потокові і конвеєрні лінії зі строго заданим ритмом;

- функції робітника зводяться до спостереження і контролю за ходом технологічного процесу;

- витрати на визначення планової та облік зробленої кількості продукції відносно великі;

- кількісний результат праці не може бути виміряний і не є визначальним;

- якість праці важливіше його кількості;

 

Підприємства.

Оборотні кошти - предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів. Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу. До виробничих оборотних фондів належать: виробничі запаси (сировина, матеріали, комплектуючі вироби; допоміжні матеріали-паливо, запасні частини, тара; МШП) та засоби у виробничих витратах(незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів). До фондів обігу належать: готова продукція (на складі; відвантажена, але ще не оплачена) та грошові кошти і розрахунки (розрахунки з дебіторами,вкладення в цінні папери, грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валютах). Джерела фінансування оборотних коштів: власні (відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування і цільові надходження) та залучені (короткострокові та інші кредити банків, комерційні кредити,кредиторська заборгованость).

Одиничні показники якості

Надійність Визначає можливість тривалої та безперервної експлуатації

Екологічні Характеризує рівень шкідливого впливу на навколишнє середовище і здоров'я людини Економічні Відображає міру економічної вигоди виробництва підприємства і придбання споживачем Ергономічні Відображає відповідність техніко-експлуатаційних параметрів вироба антропометричним, фізіологічним и психологічним вимогам

Естетичні Характеризує естетичні особливості виробу

Суть і види витрат

Витрати - це виражені в грошовій формі витрати різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) в процесі виробництва, обміну і розподілу продукції.

За видами діяльності витрати операційної діяльності, витрати інвестиційної діяльності, витрати фінансової діяльності, витрати надзвичайної діяльності

За складом (ступенем однорідності) одноелементні, комплексні

За видами елементи витрат, статті калькуляції

За місцями виникнення структурний підрозділ, цех, дільниця, робоче місце

За функціями діяльності підприємства постачально-заготовчі, виробничі, комерційно-збутові, організаційно-управлінські

За економічною роллю в процесі виробництва основні (технологічні), накладні (організаційні)

За засобом включення в собівартість прямі, непрямі

За відношенням до обсягу виробництва умовно-постійні, умовно-змінні

За порядком віднесення на період визначення прибутку на продукт, на період

За часом виникнення поточні, майбутнього звітного періоду, майбутні

В залежності від прийняття рішень льтернативні, диференціальні, безповоротні, інкрементні, маржинальні

За релевантністю ухвалених рішень релевантні, нерелевантні

За ступенем регулювання повністю регульовані, частково регульовані, слабо регульовані

За критерієм ефективності ефективні, неефективні

За можливістю контроля контрольовані, неконтрольовані

За критерієм отримання доходу від понесених раніше витрат відшкодовані, невідшкодовані

За критерієм визначеності величини витрат визначені, можливі, невизначені

 

Економічна безпека п-ва

Економічна безпека — це складна багатофакторна категорія, яка дозволяє зберігати стійкість до зовнішніх та внутрішніх загроз, характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення для задоволення потреб громадян, суспільства і держави на якомусь визначеному рівні. Якщо розглядати економічну безпеку підприємства, то доїї складових більшість науковців відносять такі, як: — фінансова (досягнення найбільш ефективного використання ресурсів); — політико­правова (дотримання чинного законодавства, всебічне правове забезпечення правової діяльності підприємства); — інтелектуальна і кадрова (збереження і розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, ефективне управління персоналом); — техніко­технологічна (ступінь відповідності застосованих на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам за умови оптимізації витрат ресурсів); — інформаційна (ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства); — екологічна (дотримання чинних екологічних норм); — силова (забезпечення фізичної безпеки працівників підприємства)

 

Теорії й моделі підприємствТеорії та моделі підприємництва

Теоретичне осмислення явища "підприємництво" пройшло довгий шлях. Вважають" що вперше цей термін був введений у науковий обіг французьким банкіром Р. Кантільйоном у ХVIII ст. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, розбійників і злидарів.

Класик англійської політичної економії А. Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного успіху. Він сам організує економічну діяльність, сам управляє, сам розпоряджається її результатом.

Французький економіст Ж.-Б. Сей уперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва.

Німецький економіст та соціолог В. Зомбарт визначав підприємця таким чином:

а) як завойовники, оскільки він духовно розкріпачений, багатий на ідеї, готовий ризикувати, настирливий та має сильну волю;

б) як організатора, який уміє об'єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей;

в) як творця, що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру.

2. Підприємництво сутність і характерні риси

Підприємство — це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво як певний стиль і тип господарської поведінки має такі характерні риси: мобільність, гнучкість, динамічність;
цілеспрямованість і настирливість у здійсненні бізнесу; ініціативність, творче ставлення до справи і підприємливість; пошук нетрадиційних рішень, нових дій у сфері бізнесу; готовність до ризику та вміння ним управляти; комунікативний характер діяльності; оперативність рішень та дій; орієнтація на потреби споживачів, їхню поведінку на ринку; дотримання морально-етичних принципів та ділового етикету. Характерними особливостями підприємництва є також:

• обмін діяльністю між суб'єктами ринку, прагнення кожного учасника нав'язати та реалізувати свої інтереси;

• виявлення особистої чи колективної ініціативи у формуванні комерційних відносин з партнерами по бізнесу, перспектив подальшого співробітництва на вигідних умовах;
• готовність та уміння проводити різні форми ділового спілкування, здатність йти назустріч контрагентам із збереженням своєї позиції на товарному ринку;
• вміння виявляти серед запропонованих комерційних пропозицій привабливу угоду на основі проведення попередніх підприємницьких розрахунків, оцінки ринкової ситуації.
Існують дві моделі підприємництва:
• класична - орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство;
• інноваційна - передбачає впровадження прогресивних технологічних та новаторських рішень, інших можливостей у сфері бізнесу, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо.

3.Підприє́мство як суб’єкт господарювання — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Класифікація підприємств

Підприємства різняться між собою великою кількістю ознак: галузевою спеціалізацією;

потужністю вир-цтва;структурою вир-цтва.

Найголовнішою вважають галузеву ознаку, яка обумовлює вид виробленої продукції, спосіб виробництва, призначення продукту та його споживання. Саме конкретний вид продукції та її призначення закладається в основу при створенні нового підприємства.

За галузевою ознакою під-ства поділяються на:

- підприємства промисловості, які виготовляють здебільшого машини, обладнання, інструменти, метал, хімічні засоби іпод.;

- сільськогосподарські підприємства, що виробляють продукцію рослинництва, тваринництва та ін.;

- підприємства транспорту;

- підприємства будівництва;

- підприємства виробничої та соціальної інфраструктури.