Підприємство: поняття, мета і завдання діяльності, основні контрагенти та функціональні моделі.

Підприємство: поняття, мета і завдання діяльності, основні контрагенти та функціональні моделі.

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Цілями і завданнями діяльності підприємств є:

1) максимізація прибутків (теоретична) (досягнення певного рівня прибутків – практична);

2) виконання певного плану діяльності;

3) зростання продажів;

4) формування нового ринку (впровадження інноваційної діяльності).

Цілі підприємства згідно ТОС (теорія обмежень системи)

1) робити гроші як зараз, так і в майбутньому;

2) забезпечити робітникам надійний та приємний робочий клімат як зараз, так і в майбутньому;

3) забезпечити задоволення потреб споживачів ринку як зараз, так і в майбутньому.

До контрагентів підприємства прийнято відносити:

1) Власників (акціонерів), які прагнуть максимізації частки прибутків, які спрямовуються на дивіденди (зростання ринкової вартості акцій);

2) Менеджерів, головна мета яких виплачувати мінімум дивідендів, оскільки їх прибутки та влада збільшується зі збільшенням бізнесу;

3) Працівників, основна мета яких полягає у зростанні заробітної плати, умови праці.

Можна зробити висновок, що кожний контрагент (stakeholder) переслідує виключно особисті інтереси.

Функціональна модель підприємства дає представлення про функції підприємства і розподіл відповідальності за їх виконання. Функціональна модель підприємства не містить інформації про взаємозв’язок функцій. Для цього будується процесна модель, яка описує потік ресурсів (матеріальні, інформаційні і т.д.), що використовуються при виконанні функцій, але не дає їх вартісної оцінки, яку необхідно мати при розрахунку фінансового плану підприємства. Тому потрібно уточнити описання бізнес-процесів за допомогою побудови кількісної моделі бізнес-процесів яка визначає вартість виконання бізнес-процесу. Побудувавши кількісну модель бізнес-процесів, можна побудувати і модель фінансового плану підприємства.

Підприємництво: сутність, функції, форми та моделі здійснення.

Підприємництво — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

В сучасній ринковій економічній системі підприємництво розглядається як особливий вид господарської діяльності. Його економічна сутність виявляється в самостійній, ініціативній, новаторській діяльності, пов'язаній із власним ризиком і відповідальністю. Підприємництво виступає насамперед як прояв господарської та організаційної творчості й новаторства, базується на інноваційній комерційній ідеї. Саме ініціативне, самостійне та творче поєднання матеріальних і фінансових ресурсів, нематеріальних активів і робочої сили з метою створення нових товарів чи послуг і становлять зміст підприємницької діяльності. Величина одержаного прибутку або особистого доходу залежить насамперед від того, як підприємець організував господарську діяльність, використав усю сукупність чинників виробництва.

Головні функції підприємництва: інноваційна, ресурсна, організаційна, соціальна.

Інноваційна функція підприємництва передбачає сприяння генеруванню і активному впровадженню новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого господарського ризику та вміння вести конкурентну боротьбу.

Ресурсна функція підприємництва полягає у формуванні та продуктивному використанні власного капіталу, а також матеріальних, трудових, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва виявляється у поєднанні чинників виробництва в оптимальних пропорціях, здійсненні контролю за їхнім використанням, направленості зусиль працівників на досягнення поставленої мети.

Соціальна функція підприємництва зводиться до формування мотиваційного механізму ефективної праці, виробництва товарів та послуг, які необхідні для максимального задоволення потреб споживачів.

Моделі підприємництва: класична та інноваційна.

Класична модель підприємницької діяльності орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства.

Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

 

Правові основи функціонування підприємства: порядок створення, регулювання діяльності та ліквідації.

Основними правовими актами, які регулюють діяльність підприємств, є: Господарський кодекс України; Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»; статут підприємства; Генеральна тарифна угода; колективний договір та інші правові документи, що регулюють окремі напрями діяльності підприємства.

Господарський кодекс України регламентує порядок створення, реєстрації, ліквідації і реорганізації підприємств; розкриває загальні принципи управління підприємством і самоврядуванням трудового колективу; розглядає механізм формування і використання майна підприємств; визначає види господарської, економічної і соціальної діяльності підприємств; фіксує права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності; регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами та державою.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Рішення про створення підприємства у випадках, передбачених чинним законодавством, приймається за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Регулювання економічних процесів на рівні підприємства забезпечується шляхом розроблення планів або бізнес-планів його розвитку. Основи формування плану підприємства становлять, з одного боку, дані про кон'юнктуру ринку і попит на його продукцію, реальні можливості матеріально-технічного забезпечення виробництва, з іншого — наміри уряду щодо обсягів державного контракту, обов'язкового для державних і недержавних підприємств, який не формується на договірних засадах.

Ліквідація – це одна з форм припинення діяльності суб’єкта господарювання (юридичної особи).

Ліквідація підприємства здійснюється спеціально створюваною комісією з припинення юридичної особи.

Ліквідація може здійснюватися:

– за рішенням власника (власників) – так звана «самоліквідація»;

– за рішенням суду або господарського суду.

Сутнісно-видова характеристика підприємств та їх об’єднань.

Сутнісно-видова класифікація підприємств забезпечується такими ознаками:

1) мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні);

2) форма власності майна (приватна, колективна, державні, спільні);

3) належність капіталу (національні, іноземні, підприємство з іноземними інвестиціями);

4) правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства);

5) галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, виробничо-торгові, товарно-посередницькі, інноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо);

6) технологічна і територіальна цілісність (материнські, дочірні, асоційовані, філії);

Планування діяльності підприємства: сутність, функції, принципи та технологія здійснення.

Потреба в плануванні виникає тоді, коли досягнення бажаного стану об’єкта залежить від цілої низки взаємозалежних рішень. Планування є невід’ємною складовою будь-якого економічного процесу, об’єктивною передумовою ефективного господарювання. Загальноприйнятим є розуміння планування як процесу встановлення цілей діяльності підприємства та їх конкретизації в господарських завданнях і способах їх досягнення, строках і послідовності реалізації за ефективного використання всіх видів ресурсів.

Значущість планування аргументується його функціями,які і реалізують його зміст і завдання: функція реалізації (планомірне використання фонду заробітної плати, організація системи преміювання, фінансування оподаткування та ефективне застосування інших інструментів господарювання; функція узгодження (сприяє вирішенню завдань пропорційного розвитку, оскільки планування, встановлюючи певні параметри об’єктів планування, формує відповідні макро- та мікроекономічні пропорції); функція передбачення (формує передбачуваний у певних межах характер господарювання, тобто забезпечує роз дроблення обґрунтованих планових завдань. Які чітко визначають рівень розвитку підрозділів підприємства); функція єдності (сприяє створенню умов для ефективного функціонування національної економіки).

Принципи, на яких здійснюється планування діяльності підприємства: ієрархічності (плани нижчих ланок ієрархічної структури підприємства спрямовані на досягнення цілей і виконання завдань підприємства в цілому); матеріальної і моральної зацікавленості (стимули для розроблення напружених, але реальних планів ефективного використання ресурсів); науковості (плани будуються на основі врахування об’єктивних закономірностей функціонування економічних систем); безперервності (виражається в розробленні взаємозалежних і узгоджених планів на суміжні часові періоди в їх органічному поєднанні); оптимальності (встановлення такого плану, котрий сприятиме найефективнішому використанню ресурсів); стабільності (жодна ланка не може кардинально змінювати планові завдання).

Процес планування на підприємстві здійснюється шляхом реалізації таких етапів:

- Встановлення загальних цілей підприємства;

- Визначення конкретних цілей підприємства на плановий період з подальшою деталізацією;

- Визначення шляхів, способів, методів і засобів досягнення цілей.

Планування завжди спирається на фактичні й нормативні дані минулого і теперішнього періодів, але намагається встановити та контролювати процес розвитку підприємства в теперішньому й майбутньому часі.

 

15. Сутнісно-видова характеристика планів підприємства та технологія їх формування.

Планування – це процес визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу, та вибір оптимального шляху їх досягнення й ресурсного забезпечення.

Планування здійснюється за допомогою різних методів, які класифікуються за певними ознаками.

Ознака: вихідна позиція для розробки плану

Методи: ресурсний (враховує ринкові умови господарювання та наявні ресурси, застосовується при монопольному становищі), цільовий (використовується при конкурентній боротьбі, враховує потреби ринку, попит на продукцію).

Ознака: принципи визначення планових показників

Методи: екстраполяційний (визначає проміжні та кінцеві значення планових показників, на основі цих показників в минулому, припускають збереження їх в майбутньому), інтерполятивний (за цим методом підприємство встановлює цілі для досягнення в майбутньому і виходячи з неї визначає довжину планового періоду та проміжні планові показники).

Ознака: спосіб розрахунку планових показників

Методи: спробно-статистичний (використання фактичних статистичних даних за попередні роки), чинниковий (планові значення показників визначаються на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників), нормативний метод (планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді).

Ознака: узгодження ресурсів та потреб

Методи: балансовий (суть – розробка спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких – напрямки витрати ресурсів, в іншій – джерела їх надходження), матричний (побудова моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками).

Ознака: варіантність плану

Методи: одно варіантний (інтуїтивний), полі варіантний, економіко-математичний (застосування економічно-математичного моделювання).

Ознака: спосіб виконання розрахункових операцій

Методи: ручний, механізований, автоматичний

Ознака: форма подання планових показників

Методи: табличний, лінійно-графічний, логіко-структурний.

Планування завжди спирається на фактичні й нормативні дані минулого і теперішнього періодів, але намагається встановити та контролювати процес розвитку підприємства в теперішньому й майбутньому часі.

Планування чисельності окремих категорій працівників.

Основним завданням планування чисельності персоналу є визначення кількості працівників певних категорій, необхідних для забезпечення безперебійного виробничого процесу. При плануванні чисельності працівників визначаються середньообліковий і явочний їх склад. Планування чисельності працівників підприємств пов'язано з показником використання робочого часу протягом року, що виміряється в людино-годинах і людино-днях. Середнє число годин і днів роботи одного працівника на рік визначається на підставі балансу робочого часу.

Важливість планово-економічних розрахунків чисельності та складу працівників по групах, категоріях і видах робіт (виконуваних виробничих функцій) зумовлена тим, що тільки детальні розрахунки потрібної чисельності працівників можуть показати нестачу або зміну робочої сили за кожною групою і категорією. Методи визначення чисельності працівників підприємств, потрібної для виконання виробничої програми, вирізняються деякими особливостями залежно від специфіки праці та виробництва в кожній галузі промисловості. Розрізняють наступні основні методи визначення необхідної кількості працівників: за трудомісткістю робіт; за нормами виробітку; за робочими місцями на підставі норм обслуговування агрегатів. Початковими даними для визначення чисельності працівників за трудомісткістю робіт є: виробнича програма планового періоду; норми часу; річний фонд робочого часу на одного працівника; план підвищення ефективності виробництва (як основа плану підвищення продуктивності праці) і плановий коефіцієнт виконання норм.

Планування персоналу є складовою загального планування діяльності і розвитку підприємства, спрямованою на забезпечення пропорційного і динамічного розвитку персоналу. Воно передбачає визначення загальної і додаткової потреби в наступному періоді, а також розрахунок його кваліфікаційної структури.

Планування персоналу охоплює: • прогнозування перспективних потреб підприємства в персоналі (за окремими його категоріями); • вивчення ринку праці (ринку кваліфікованої робочої сили); • аналіз стану робочих місць підприємства; • розроблення програм та заходів щодо розвитку персоналу.

Необхідно зазначити, що додаткова потреба у прирості окремих категорій працівників являє собою різницю між загальною потребою в спеціалістах запланованого і базового періодів.

 

 

19. Продуктивність праці персоналу: поняття, особливості вимірювання та планування, резерви і напрямки підвищення.

Продуктивність праці відбиває сутність ефективності процесу праці. Під продуктивністю праці як екон. категорією розуміють ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи інших підприємств, мети розрахунків. Виділяють окремі методи вимірювання ПП.

Методи вимірювання продуктивності праці: прямий (виробіток = обсяг продукції / чисельність працюючих); обернений (трудомісткість = тродовитрати в годинах (чисельність працюючих) / обсяг продукції).

Показники рівня виробітку бувають вартісними, натуральними та трудовими. Найпоширенішим є вартісний показник виробітку. Метою кожного підприємства є підвищення продуктивності праці, це досягається за допомогою резервів підприємства та планових напрямків підвищення ПП. Виділяють групу чинників зростання ПП.

Чинники зростання продуктивності праці: 1) матеріально – технічні (удосконалення техніки, застосування нової сировини); 2) організаційні (поглиблення спеціалізації, удосконалення системи управління, організації праці); 3) економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці); 4) соціальні (створення сприятливого клімату, нематеріальне заохочення, перепідготовка персоналу); 5) природні умови та географічне місцезнаходження.

Підприємства досліджують свої резерви (невикористані можливості) зростання ПП як у просторі, так і у часі. Кількісний вплив окремих факторів визначається: 1) визначається вихідна чисельність промислового виробництва персоналу в розрахунковому періоді; 2) обчислюється зміна вихідної чисельності працівників під впливом чинників ПП, а також сумарна зміна чисельності; 3) розраховується загальний приріст ПП у розрахунковому періоді відносно базового.

Напрямки підвищення: 1) структурні зрушення у виробництві (зміна частки окремих видів продукції); 2) підвищення технічного рівня виробництва (модернізація обладнання, застосування прогресивних технологій, механізація та автомат виробничого процесу); 3) удосконалення управління (поліпшення ергономічних характеристик праці, збільшення реального фонду робочого часу, удосконалення структур, запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників); 4) збільшення обсягів виробництва; 5) галузеві фактори (збільшення робочого періоду в сезонних виробах, зміна геологічних умов видобутку); 6) уведення нових виробничих об’єктів (диверсифікація виробництва, введення в дію нових цехів).

Підприємство: поняття, мета і завдання діяльності, основні контрагенти та функціональні моделі.

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Цілями і завданнями діяльності підприємств є:

1) максимізація прибутків (теоретична) (досягнення певного рівня прибутків – практична);

2) виконання певного плану діяльності;

3) зростання продажів;

4) формування нового ринку (впровадження інноваційної діяльності).

Цілі підприємства згідно ТОС (теорія обмежень системи)

1) робити гроші як зараз, так і в майбутньому;

2) забезпечити робітникам надійний та приємний робочий клімат як зараз, так і в майбутньому;

3) забезпечити задоволення потреб споживачів ринку як зараз, так і в майбутньому.

До контрагентів підприємства прийнято відносити:

1) Власників (акціонерів), які прагнуть максимізації частки прибутків, які спрямовуються на дивіденди (зростання ринкової вартості акцій);

2) Менеджерів, головна мета яких виплачувати мінімум дивідендів, оскільки їх прибутки та влада збільшується зі збільшенням бізнесу;

3) Працівників, основна мета яких полягає у зростанні заробітної плати, умови праці.

Можна зробити висновок, що кожний контрагент (stakeholder) переслідує виключно особисті інтереси.

Функціональна модель підприємства дає представлення про функції підприємства і розподіл відповідальності за їх виконання. Функціональна модель підприємства не містить інформації про взаємозв’язок функцій. Для цього будується процесна модель, яка описує потік ресурсів (матеріальні, інформаційні і т.д.), що використовуються при виконанні функцій, але не дає їх вартісної оцінки, яку необхідно мати при розрахунку фінансового плану підприємства. Тому потрібно уточнити описання бізнес-процесів за допомогою побудови кількісної моделі бізнес-процесів яка визначає вартість виконання бізнес-процесу. Побудувавши кількісну модель бізнес-процесів, можна побудувати і модель фінансового плану підприємства.