Маркетингова діяльність підприємства: сутність, функції, інструменти та особливості здійснення.

Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб в його продукції (послугах) за допомогою обміну з метою одержання прибутку. Маркетинг виконує такі функції: - вивчення ринку, його структури, аналіз і прогнозування попиту; - вибір сегментів ринку, прийнятних для підприємства; - реклама, збут і його стимулювання; - визначення номенклатури та асортименту продукції для ринку; - розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів; - політика ціноутворення.

Об’єктом маркетингу є комплекс, що складається з елементів: потреби – товар – ціна – реклама – збут.

Маркетингові цілі підприємства — це конкретні якісні та кількісні зобов'язання підприємства у показниках обсягу продажу або прибутку, які можуть бути досягнуті за певний період часу. Маркетинговими цілями можуть бути: прибутковість інвестицій, прибутковість акцій, збільшення ринкової частки, збільшення частки нових продуктів.

Стратегія маркетингу — основний спосіб досягнення маркетингових цілей, формуючи та конкретизуючи відповідну структуру комплексу маркетингу. Стратегія маркетингу показує з яким продуктом, на які ринки, з яким обсягом продукції необхідно виходити для досягнення поставлених цілей.

Концепції маркетингу: (згадати про Філіпа Котлера)

- виробнича (передбачає спрямування головних зусиль на удосконалення виробництва і мобілізацію внутрішніх резервів з метою розширення обсягу виробленої продукції і зниження її вартості);

- продуктова (увага акцентується на поліпшенні споживчих параметрів виробів, підвищення якості і завдяки цьому забезпечується належний збут продукції);

- комерційна (для забезпечення належного збуту активізується в першу чергу робота комерційних служб: працівників реклами, агентів по збуту продавців тощо);

- індивідуального маркетингу (орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців, їх найкращого забезпечення);

- соціального маркетингу (приймає до уваги потреби та інтереси передусім перспективного характеру: охорони навколишнього середовища, природних ресурсів, здоров’я тощо).

Маркетинг-мікс (англ. marketing mix) — комплекс заходів, які визначають позиціонування продукту на ринку. Зазвичай маркетинг-мікс складається з «чотирьох P»: продукту, ціни, комунікації та системи просування товару (або системи дистриб’юції).

Кон’юнктура цільового ринку: поняття, необхідність та аспекти оцінювання.

Кон’юнктура ринку — означає конкретну економічну ситуацію, що склалася на певний обмежений проміжок часу. Це сукупність умов і чинників, які визначають ринкову ситуацію. Ринкова ситуація є сукупністю таких елементів, як ступінь збалансованості ринку (співвідношення попиту і пропозиції), сформовані або намічені тенденції розвитку ринку, рівень сталості або коливань основних параметрів ринку, масштаби ринкових операцій і ступінь ділової активності, рівні комерційного ризику і конкуренції тощо. Кон’юнктура ринку характеризується такими рисами, як варіабельність, циклічність, динамічність. Стосовно кон’юнктури застосовують такі словосполучення: поточна-перспективна; низька-висока; загальна-локальна; сприятлива-несприятлива.

Кон’юнктуру ринку характеризує сукупність показників, передусім, такі, як пропозиція і попит. Пропозиція – це обсяг товарів і послуг, призначених для продажу і запропонованих покупцям на ринку протягом певного періоду за визначеною ціною. Попит – це потреба, забезпечена грошима і пред’явлена ринку.

Дослідження кон’юнктури ринку здійснюється на трьох рівнях: загальноекономічному; галузевому і товарному.

Невід’ємною складовою вивчення і прогнозування кон’юнктури цільового ринку є дослідження попиту. Для виробника важливо визначити обсяги попиту на вироблюваний товар, оскільки від кількісних параметрів і структури попиту залежить низка виробничих і організаційних рішень.

Для прогнозування ринкового попиту використовують дві групи оцінювання: суб’єктивні та об’єктивні. До суб’єктивних методів відносять: судження менеджерів; оцінки торгового персоналу; опитування споживачів. Об’єктивні методи – це власне формалізовані методи, які базуються на економіко-математичних процедурах та осяжних масивах інформації стосовно минулого попиту на конкретні товари або групи товарів.

 

 

Планування діяльності підприємства: сутність, функції, принципи та технологія здійснення.

Потреба в плануванні виникає тоді, коли досягнення бажаного стану об’єкта залежить від цілої низки взаємозалежних рішень. Планування є невід’ємною складовою будь-якого економічного процесу, об’єктивною передумовою ефективного господарювання. Загальноприйнятим є розуміння планування як процесу встановлення цілей діяльності підприємства та їх конкретизації в господарських завданнях і способах їх досягнення, строках і послідовності реалізації за ефективного використання всіх видів ресурсів.

Значущість планування аргументується його функціями,які і реалізують його зміст і завдання: функція реалізації (планомірне використання фонду заробітної плати, організація системи преміювання, фінансування оподаткування та ефективне застосування інших інструментів господарювання; функція узгодження (сприяє вирішенню завдань пропорційного розвитку, оскільки планування, встановлюючи певні параметри об’єктів планування, формує відповідні макро- та мікроекономічні пропорції); функція передбачення (формує передбачуваний у певних межах характер господарювання, тобто забезпечує роз дроблення обґрунтованих планових завдань. Які чітко визначають рівень розвитку підрозділів підприємства); функція єдності (сприяє створенню умов для ефективного функціонування національної економіки).

Принципи, на яких здійснюється планування діяльності підприємства: ієрархічності (плани нижчих ланок ієрархічної структури підприємства спрямовані на досягнення цілей і виконання завдань підприємства в цілому); матеріальної і моральної зацікавленості (стимули для розроблення напружених, але реальних планів ефективного використання ресурсів); науковості (плани будуються на основі врахування об’єктивних закономірностей функціонування економічних систем); безперервності (виражається в розробленні взаємозалежних і узгоджених планів на суміжні часові періоди в їх органічному поєднанні); оптимальності (встановлення такого плану, котрий сприятиме найефективнішому використанню ресурсів); стабільності (жодна ланка не може кардинально змінювати планові завдання).

Процес планування на підприємстві здійснюється шляхом реалізації таких етапів:

- Встановлення загальних цілей підприємства;

- Визначення конкретних цілей підприємства на плановий період з подальшою деталізацією;

- Визначення шляхів, способів, методів і засобів досягнення цілей.

Планування завжди спирається на фактичні й нормативні дані минулого і теперішнього періодів, але намагається встановити та контролювати процес розвитку підприємства в теперішньому й майбутньому часі.

 

15. Сутнісно-видова характеристика планів підприємства та технологія їх формування.

Планування – це процес визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу, та вибір оптимального шляху їх досягнення й ресурсного забезпечення.

Планування здійснюється за допомогою різних методів, які класифікуються за певними ознаками.

Ознака: вихідна позиція для розробки плану

Методи: ресурсний (враховує ринкові умови господарювання та наявні ресурси, застосовується при монопольному становищі), цільовий (використовується при конкурентній боротьбі, враховує потреби ринку, попит на продукцію).

Ознака: принципи визначення планових показників

Методи: екстраполяційний (визначає проміжні та кінцеві значення планових показників, на основі цих показників в минулому, припускають збереження їх в майбутньому), інтерполятивний (за цим методом підприємство встановлює цілі для досягнення в майбутньому і виходячи з неї визначає довжину планового періоду та проміжні планові показники).

Ознака: спосіб розрахунку планових показників

Методи: спробно-статистичний (використання фактичних статистичних даних за попередні роки), чинниковий (планові значення показників визначаються на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників), нормативний метод (планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді).

Ознака: узгодження ресурсів та потреб

Методи: балансовий (суть – розробка спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких – напрямки витрати ресурсів, в іншій – джерела їх надходження), матричний (побудова моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками).

Ознака: варіантність плану

Методи: одно варіантний (інтуїтивний), полі варіантний, економіко-математичний (застосування економічно-математичного моделювання).

Ознака: спосіб виконання розрахункових операцій

Методи: ручний, механізований, автоматичний

Ознака: форма подання планових показників

Методи: табличний, лінійно-графічний, логіко-структурний.

Планування завжди спирається на фактичні й нормативні дані минулого і теперішнього періодів, але намагається встановити та контролювати процес розвитку підприємства в теперішньому й майбутньому часі.