Тема: Менеджмент і підприємництво.

Кількіст годин: 2 год.

1. Актуальність теми:

Основним змістом ринкових відносин являється підприємницька діяльність, пов’язана отриманням прибутку вільно і самостійно господарюючими суб’єктами – юридичними та фізичними особами.

Розвиток суспільства в цілому залежить від плідної праці кожного його члена Керівники, організатори, працівники підприємств приймають на себе долю відповідальності за цей розвиток. Важливо розуміти своє місце у загальній системі і робити вірний вибір на шляху розвитку своєї ідеї, творчого задуму з тим, щоб підприємницька діяльність була спрямована на задоволення якихось потреб суспільства вцілому і його членів особисто.

 

2. Навчальні цілі:

Знати:

Ø Основні риси підприємця;

Ø Види відповідальності;

Ø Соціальну відповідальність бізнесу;

Ø Етику бізнесу;

Ø Фармацевтичну етику і деонтологію;

Ø форми господарювання у сучасних умовах

Ø визначення асоціації. Порядок її організації, функціонування, управління.

Ø визначення акціонерного товариства. Порядок його організації, функціонування, управління.

Ø види акціонерних товариств.

Ø визначення концерна, консорціума, товариства з обмеженою відповідальністю.

Вміти:

Ø Аналізувати етичність ведення бізнесу аптечних підприємств;

Ø Аналізувати етичність поведінки фармацевта з відвідувачем аптеки;

Ø Аналізувати етичність поведінки фармацевта з колегами по роботі;

Ø Аналізувати етичність поведінки фармацевта з лікарями;

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи.

Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни	Знати	Вміти
1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни:; · Організація економіки фармації; · Основи економічної теорії;     2. Наступні дисципліни, ті що забезпечуються. · Організація економіки фармації   3.Внутрішньопредметна інтеграція (між темами даної дисципліни) · Управління трудовими ресурсами. Трудові відносини за ринкових умов.	· Ліцензування; · Фармацевтичну етику і деонтологію; · Ринкові форми господарювання.     · Порядок створення і принципи функціювання різних організаційно-правових форм фармацевтичних підприємств; · Закони України про господарські товариства та створення і діяльність акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, господарчих асоціацій · Професійну термінологію; · Нормативно-законодавчі матеріали;	· Характеризувати сутність і значення ліцензування у практичній діяльності аптеки; · Дотримуватись основних принципів фармацевтичної етики і деонтології; · Характеризувати ринкові форми господарюваня;     · Формувати пакети документів для реєстрації аптечного закладу, отримання ліцензії; · Порівнювати особливості створення і функціювання різних організаційно-правових форм фармацевтичних підприємств · Користуватися у роботі відповідною додатковою літературою та нормативно-законодавчими матеріалами; .

Зміст теми.

Основним змістом ринкових відносин являється підприємницька діяльність, пов’язана отриманням прибутку вільно і самостійно господарюючими суб’єктами – юридичними та фізичними особами.

Ключову роль у вдосконаленні процесу управління відводять керівнику (підприємцю). Розвиток суспільства в цілому залежить від плідної праці кожного його члена.Керівники, організатори, працівники підприємств приймають на себе долю відповідальності за цей розвиток.

Важливо розуміти своє місце у загальній системі і робити вірний вибір на шляху розвитку своєї ідеї, творчого задуму з тим, щоб підприємницька діяльність була спрямована на задоволення якихось потреб суспільства вцілому і його членів особисто.

Підприємництво – це ініціативна, самостійна діяльність громадян і їх об’єднань, яка здійснюється на власний ризик, під свою майнову відповідальність і спрямована на отримання прибутку.

У загальному випадку підприємництво може бути індивідуальним, груповим (у т.ч. сімейним), колективним, державним, воно може будуватися на різних формах власності, але переважає приватна власність.

Підприємництво, за своєю сутністю, є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвеститаційної діяльності тощо.

Підприємець – людина, яка готова йти на ризик, нововведення, нова торство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.

Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею, реалізовує і за власні кошти та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією.

Види підприємницької діяльності:

— Виробнича;

— Комерційна;

— Фінансова;

Виробниче підприємництво поширюється, в основному, на виробництво і споживання товарів і послуг;

Комерційне – на їх обмін, розподіл і споживання;

Фінансове – на оборот, обмін вартості;

Будучи відносно самостійними, вказані види підприємницької діяльності взаємно доповнюють одне одного. Найбільш загальним і важливим є виробничий вид підприємництва, за ним іде комерційний і замикає ланцюг фінансовий.

У виробничому підприємстві функція виробництва являється основного, визначального, а збут продукції грає другорядну роль.

Комерційне підприємництво хар-ся тим, що певну роль у ньому грають товарно – грошові, торгово – обмінні операції. Головне у ньому угода по перепродажу товарів і послуг.

Фінансове підприємництво хар-ся тим, що об’єктом купівлі – продажу являється гроші, валюта, цінні папери.

За формою власності розрізняють такі види підприємства:

— Колективне;

— Державне;

— Індивідуальне (особисте і приватне).

Підприємницька діяльність може здійснюватись при організації таких форм:

Підприємств (пром. транспорту, побуту, торгівлі, харчування), господарських об’єднань (союзів, асоціацій, концернів), інвестиційні і наукові форми, технопарки, ін форм. центри, біржі, господарські товариства, банки, аукціони, торгові доми, юридичні, аудиторські, консультаційні, маркетингові, сервісні, лізингові фірми, компанії.

Нові форми господарювання

Організаційно-правові форми об'єднань підприємств

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

1. Асоціація договірне об'єднання, створене з метою постійної, координації, господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

2. Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

3. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

4. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Види господарських товариств

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством _з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Стаття 81. Акціонерні товариства

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли відповідно до установчого договору.

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду і строком не менше двох років.

Порядок створення акціонерних товариств, в тому числі проведення установчих зборів, визначається законом.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченому законом.

Особливості створення та діяльності державних акціонерних товариств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства, іншими законами.

Інші особливості діяльності акціонерних товариств визначаються цим Кодексом, законом про господарські товариства, іншими законами.

 

За всю історію існування менеджменту багато зарубіжних країн нагромадили значні відомості в області теорії і практики управління в промисловості, сільському господарстві, торгівлі та інші з урахуванням своїх специфічних особливостей. На жаль, наша вітчизняна наука управління розвивалася самостійно і відособлено, часто ігноруючи зарубіжний досвід мистецтва управління. Протягом багатьох десятиліть у нашій країні панувала адміністративно-командна система управління, спрямовують в основному свої зусилля на критику зарубіжного досвіду управління.

Однак, досвід ведення бізнесу і здійснення менеджменту багатий, часто неоднозначний і дуже корисний для вивчення тем, хто став на шлях менеджменту. Актуальність полягає в тому, що створення власної моделі менеджменту вимагає, з одного боку, вивчення всього цінного, що міститься в зарубіжній теорії та практиці (але не бездумного його перенесення на вітчизняний грунт), а з іншого - використання його кращих досягнень у своїй діяльності.

Мета контрольної роботи - вивчити основні моделі менеджменту, для цього поставлені такі завдання: розглянути зарубіжні моделі менеджменту і сучасний російський менеджмент.

Об'єктом дослідження є моделі менеджменту.

Предметом дослідження - основні ознаки і елементи кожної моделі.

Основні зарубіжні моделі управління найбільш доступно і повно розглядають М.Х. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі в «Основах менеджменту». У підручнику І.І. Семенової «Історія менеджменту» розказано про історичні передумови створення сучасних моделей менеджменту. А.Б. Бахур у статті «Особливості національного менеджменту» зробив аналіз властивостей російської моделі менеджменту.

 

Характерні якості підприємця:

1. Статус – започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає у ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені кошти та інші ресурси.

2. Виробничо-господарська орієнтація – зорієнтований на пошук нових можливостей.

3. Здійснення задуманого – ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявиться не життєздатною.

4. Залучення ресурсів – залучує ресурси для досягнення визначеної мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, позик тощо.

5. Матеріальні інтереси – є власником або розпорядником ресурсів і майна організації, бере участь у прибутках, отримує дивіденди.

6. Ставлення до побудови організації – надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які опираються на неформальні зиски.

Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності:

У процесі діяльності організації виділяють два види відповідальність підприємця – юридичну та соціальну.

Юридична відповідальність –дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, засади функціонування організацій.

Соціальна відповідальність – добровільна реакція організації на соціальні проблеми суспільства. Визнання підприємцями і менеджерами соціальної відповідності і відповідна поведінка мають переваги і недоліки.

Переваги соц відповідальності:

— Забезпечує довгострокові перспективи розвитку суспільства;

— Створює можливості впливу на зміни суспільства;

— Допомагає розв’язувати соціальні проблеми, в тому числі й працівників організації;

— Формує норми моралі в організації;

— Забезпечує встановлення доброзичливих відносин між підприємцями та іншими членами суспільства;

Водночас соціально-відповідальна поведінка пов’язана з певними проблемами:

— Порушення принципу максималізації прибутку;

— Зростання собівартості продукції у зв’язку зі збільшенням витрат на соціальні проблеми;

— Неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству;

Підприємці повинні намагатися досягти такого рівня соціальної відповідальності, який забезпечив би реалізацію переваг та усунення недоліків.

Соціальна відповідальність є похідною цінностей, які випливають із етичних норм підприємців. Сучасний менеджмент пропонує такі заходи для забезпечення етичної поведінки підприємця:

— Запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань, правил поведінки працівників організації (заборона хабарів, порушення законів, незаконні виплати використання незаконної інформації тощо).

— Створення комітетів з етики;

— Застосовування механізмів стимулювання, які б протидіями неетичній поведінці та вчинками;

— Організацію навчання етичної поведінки керівників і всього персоналу;

— Постійне інформування працівників про випадки високо етичної поведінки;

— Проведення нарад конференцій, симпозіумів з проблем етичної поведінки;

Етична чи аморальна практика ведення підприємницької діяльності є відображенням системи цінностей, яка сформувалась у суспільстві, певній соціальній групі чи організації. Тому етичні норми поведінки необхідно впроваджувати на засадах виховання високого рівня культури та навчання етикету кожного члена колективу.

 

Етика–це сукупність принципів які визначають правила поведінки. Етика бізнесу визначає не лише проблему соціально відповідальної поведінки, вона зосереджена на широкому спектрі варіантів поведнки тих хто керує і тих ким керують. У сфері її уваги і мета і засоби, які використовуються для її досягнення і тими і іншими.

Організації використовують різні методи підвищення характеристики етичності поведінки керівників і рядових робітників.

До цих методів відносять:

– розробку етичних нормативів;

– створення комітетів по етиці;

– проведення соціальних ревізій;

– навчання етичній поведінці.

Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правила етики, яких на думку організацій, мають дотримуватись її робітники.

Етичні нормативи розробляються з метою описання:

– цілей організацї;

– створення оптимальної етичної атмосфери;

– визначення етичних рекомендацій в процесах прийняття рішень;

До заборонених етичних норм відносяться хабарі, вимагання, подарунки виплата співусаснику частини незаконно отриманих грошей, шахрайство, позкриття секретів компанії, використання інформації, отриманої у довірительній бесіді, протиправна поведінка в інтересах фірми.

Культура підприємства базується на 3-х загальних „китах”:

– правовій системі;

– системі обліку;

– культурі підприємства;

Ділова етика (етика бізнесу)-це одночасно і психологічна категорія.

На Заході ділова етика, ділова честь-великий капітал який цінує кожен підприємець.

Існують наступні етичні норми бізнесу, яких слід дотримуватись (за Д. Гедевером)

– висока продуктивність і прибуток не повинні досягатись за рахунок нанесення шкоди навколишньому середовищу;

– конкуренціямає бути чесною, повинні позподілятьсь;

– блага, створені працею, повинні розподілятись так, щоб не створювати декласованих шарів населення;

– необхідно забезпечувати керування техніки людині, а не навпаки;

– слід використовувати такі форми участі службовців в справах підприємства, які сприяють не тільки появі бажаннятрудитись краще, але й розвитку почуття відповідальності;

– економіка на відміну від релігії, орієнтована не на моральні норми, а на розподіл матеріальних благ, однак кругом, де це диктується суспільними інтересами, вона має підкорятись діючим нормам.

Найважливіша складова культури підприємства-підтримка взаємного бажання продовжувати ділові відношення.

Деонтологія – розділ етики, у якому розглядаються проблеми обов’язку і обовязкової поведінки, виявлення соціальної необхідності.

Характеристика фармацевтичної етики і деонтології:

Фармацевтична етика, як частина загальної етики, являється наукою про моральну цінність, вчинків фармацевтичних працівників усіх ланок, їх поведінки у сфері своєї діяльності.

Фармацевтична деонтологія вивчає норми поведінки фармацевтів, спрямовані на максимальне підвищення ефективності медикаментозної терапії і створення сприятливого клімату на роботі.

Медична і фармацевтична деонтологія -це вчення про юридичні, професійні і моральні обов’язки і правила поведінки медичних і фармацевтичних працівників по відношенню до хворого.

Фармацевтична етика відрізняється як від лікарської так від торгової. Навіть у питаннях взаємовіднишень з хворими, де є богато спільного з лікарською етикою, у фармацевта своя специфіка, так як він не лікує хворого, не робить призначень, лише намагається допомогти йому швидким і точним приготуванням ліків і психотерапією, вселяючи у хворого віру у лікувальну силу препарату, у фармацію, у медицину вцілому. Для цього фармацевт має володіти певними професійними і моральними якостями, вміти регулювати свої взаємоводношення з відвідувачами аптеки, користуючись методами психологічного впливу на хворого.

Йому необхідно розвивати свою пям’ять, знати основи психології; бути освідченою, культурною, співчутливою людиною.

У сфері морально-етичних відношень навіть досвіченні спеціалісти спираються не на конкретні знання деонтології, а головним чином на інтуіцію. Якщо фармацевтична етика розглядає сутність морального обов’язку фармацевта, то фармацевтична деонтологія вказує шляхи його (обов’язку), реалізації на практиці.

Сутність взаємовідношень фармацевта і хворого:

Прийшовши до аптеки клієнт, перш за все, звертається до фармацевта (провізора). Іколи перше враження, яке той справляє на клієнта, визначає їх подальші відношення.

Складовими першого враження є:

– одяг і взуття;

– акуратність;

– охайність;

– осанка;

– мова, інтонації голосу, міміка;

– темп мови;

– пам’ять і увага;

– інтуіція;

– вміння зберігати лікарську таємницю.

Взаємовідношення фармацевтичного працівника і лікаря:

Лікар звертається до фармацевтичного працівника через рецепт, який слугує документом для відпуску ліків і повинен бути виписаний за всіма правилами без помилок.

Лікар підтримує авторитет фармацевтичних працівників, а фармацевти (провізори)-авторитет лікаря.

Взаємовідносини між фармацевтичними працівниками:

У взаємовідносинами фармацевтичних працівників важливі:

– спільність інтересів у обслуговуванні;

– висока якість обслуговування;

– виконання плану товарообігу;

– правильне і своєчасне приготування ліків;

– надання першої долікарняної допомоги.

У колективі має бути висока моральна сфера, вона включає:

– відношення до роботи;

– до суспільства вцілому;

– до колективу аптеки зокрама;

– до професійного обов’язку;

Від характеру відносин залежить мікроклімат у колективі що сприяє високій продуктивності праці.

3.3.Рекомендована література:

Основна:

1. Громовик Б.П., Гасюк Б.П., Левицькі О.Р. Менеджмент і маркетинг у фармації / За ред. проф. Б.П. Громовика. — К.: Медицина, 2008. — 750 с.

 

2. Громовик Б.П. Менеджмент і маркетинг у фармації: підручник / Б.П. Громовик, Г.Д. Гасюк О.Р. Левицька; за ред. Б.П. Громовика — К.: Медицина, 2008. — 752 с.

 

3. Дмитренко Л.А. Менеджмент і маркетинг у фармації: навч. посіб./ Л.А. Дмитренко, Н.П. Завадська, Н.М. Косяченко. — К.: Медицина, 2010. — 144 с.

 

4. Кузьмін О.Е., Громовик Б.П. Менеджмент у фармації: підручник. — Вінниця: Нова книга, 2005. — 488 с.

Додаткова:

 

1. Філатов В.М., Липос В.В., Вершинін С.В. Державне регулювання економіки: навч. посіб. — Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2003. — 144 с.

 

2. Мнушко З.М., Дігтярьова Н.М. Менеджмент та маркетинг у фармації: підручник. — Ч. І. Менеджмент у фармації. – Х.: Основа, 1998. — 255 с.

 

3. Мнушко З.М., Дігтярьова Н.М. Менеджмент та маркетинг у фармації: підручник. — Ч. ІІ. Маркетинг у фармації. – Х.: Основа, 1998. — 288 с.

 

4. Мнушко З.Н. Менеджмент и маркетинг у фармации: учебник / З.Н. Мнушко, Н.М. Дихтярева; под ред. З.Н. Мнушко. — Х.: Изд.-во НФаУ: Золотые страницы, 2007. — 360 с.

 

5. Мнушко З.Н. Менеджмент и маркетинг у фармации. Ч. ІІ. Маркетинг в фармации: учебник. — 2-е изд. / З.Н. Мнушко, Н.М. Дихтярева; под ред. З.Н. Мнушко — Х.: Изд.-во НФаУ: Золотые страницы, 2008. — 536 с.

 

6. Закон України «Про порядок створення та функціонування господарських товариств», Закон України «Про порядок регулювання підприємницької діяльності.

 

 

3.4.Орієнтовна карта для самотійної роботи з літературою:

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
Засвоїти: Ø Основні риси підприємця; Ø Види відповідальності; Ø Соціальну відповідальність бізнесу; Ø Етику бізнесу; Ø Фармацевтичну етику і деонтологію; Ø етичність поведінки фармацевта з відвідувачем аптеки; Ø етичність поведінки фармацевта з колегами по роботі; Ø етичність поведінки фармацевта з лікарями; Ø форми господарювання у сучасних умовах? Ø визначення асоціації. Порядок її організації, функціонування, управління. Ø визначення акціонерного товариства. Порядок його організації, функціонування, управління. Ø види акціонерних товариств. Ø визначення концерна, консорціума, товариства з обмеженою відповідальністю.	Вказати: Ø особливості соціальної відповідальності підприємця; Ø в чому полягає етичне ведення бізнесу у сучасних умовах; Ø характеристику етичної поведінки фармацевта у виробничих ситуаціях; Ø Форми господарювання на сучасному етапі; Ø Порядок організації, функціонування і управління асоціацій; Ø Визначення, організацію, функціювання акціонерного товариства; Ø Види акціонерних товариств; Ø Визначення і характеристики концерна, консорціума, товариства з обмеженою відповідальністю;

3. 5.Матеріали для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

1. Визначення підприємництва.

2. Основні риси підприємця.

3. Функції підприємництва.

4. Загальні положення про підприємництво в Україні.

5. Державне регулювання та реєстрація підприємницької діяльності.

6. Принципи та організаційні форми підприємницької діяльності.

7. Характеристика ринкових структур управління у фармації;

8. Форми господарювання у сучасних умовах;

9. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств

10. Види господарських товариств

11. Асоціація. Порядок її організації, функціонування, управління;

12. Акціонерне товариство. Порядок його організації, функціонування, управління;

13. Визначення концерна, консорціума, товариства з обмеженою відповідальністю.

14. Свобода та обмеження підприємницької діяльності;

15. Відповідальність суб»єктів підприємницької діяльності;

16. Етика бізнесу;

 

Тестові завдання:

1.На приватній формі власності засновано підприємство:

а) державне;

б) колективне;

в) індивідуальне;

г) комунальне.

2. Комплексним планом розвитку фірми є:

а) фінансовий план; _:

б) план маркетингу;

в) бізнес-план;

г) план торгової діяльності.

3. Ступінь матеріальної відповідальності у членів АТ:

а) у межах належних їм акцій;

б) необмежена;

в) у межах вкладів;

г) у межах внесків до статутного фонду.

4. Вимога до підприємства забезпечити мінімальну заробітну плату найманим робітникам належить до відповідальності:

а) кримінальної;

б) соціальної;

в) адміністративної;

г) фінансової.

5. Аптечні підприємства за чисельністю працівників є:

а) малими;

б) корпоративними;

в) середніми;

г) великими.

6. Учасники ТОВ несуть відповідальність за зобов'язаннями:

а) належним їм майном у розмірі, кратному внеску;

б) у повному обсязі всім майном;

в) у межах внесків до статутного фонду;

г) у межах їх вкладів.

7. Тимчасовим статутним об'єднанням підприємств для досягнення спільної господарської мети є:

а) асоціації;

б) консорціуми;

в) концерни;

г) корпорації.

 

8. Форма власності в господарському товаристві визначається:

а) видом господарського товариства;

б) формою власності засновників;

в) цілями і видами діяльності;

г) способом формування статутного капіталу.

9. Юридична зареєстровані організації повинні мати:

а) свідоцтво про реєстрацію;

б) печатку з найменуванням;

в) ліцензію на право здійснення діяльності;

г) усе перераховане.

10.Плата за одержання ліцензії на здійснення певного виду діяльності є платежем:

а) разовим;

б) щомісячним;

в) щорічним;

г) щоквартальним.

11.Система норм поведінки у сфері бізнесу — це:

а) деонтологія;

б) етика бізнесу;
в) естетика;

г)культурологія.

. Договірне об'єднання підприємств, створене з метою координації господарської діяльності, шляхом централізації однієї або кількох функцій це:

а) корпорація;

б) асоціація;

в) консорціум;

г) концерн;

 

6. Тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення певної спільної господарської мети це:

а) корпорація;

б) асоціація;

в) консорціум;

г) АТ;

7. Статутне об'єднання підприємств на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників з централізацією функцій управління це:

а) асоціація;

б) корпорація;

в) концерн;

г) трест;

8. Господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової вартості це:

а) акціонерне товариство;

б) концерн;

в) консорціум;

г) корпорація.

Ситуаційні задачі.

1. Дайте оцінку описаним ситуаціям з позиції фармацевтичної етики і деонтології. Ваші дії у подібних випадках?:

· До аптеки звернувся пацієнт з проханням про рецептурний відпуск препарату. Він надав фармацевтові рецепт, який був виписаний лікарем з грубою помилкою. Фармацевт з обуренням прокоментував некомпетентність лікаря, повернув хворому рецепт і порадив звернутись до кращого лікаря.

· До аптеки звернувся пацієнт з проханням про відпуск лікарського засобу від педикульозу. Фармацевт голосно перепитав хворого про призначення препарату. Потім довго розпитував про санітарний стан оселі пацієнта та зробив зауваження про недотримання особистої гігієни. В результаті розмови з фармацевтом відвідувач не дочекався бажаного препарату, а швидко залишив аптеку.

2. Фармацевтична фірма займається виготовленням лікарських засобів. При цьому виробничі процеси сприяють забрудненню навколишнього середовища. Для зміни даної ситуації потрібні значні капіталовкладення. Але керівництво фірми не йде на такі витрати, а натомість виступає спонсором соціальних програм по озелененню свого району міста.

Оцініть дії фармацевтичної фірми з позиції етичності ведення бізнесу.

 

 

4.Матеріали для аудиторної самостійної роботи.

4.1. Перелік навчальних практичних завдань:

Ø Виділяти етапи відкриття аптечного закладу;

Ø Визначати перелік документів для державної реєстрації аптечного закладу;

Ø Визначати перелік документів для отримання ліцензії на різні види діяльності аптечних установ;

Ø Визначати перелік організаційно- правових документів, що регламентують діяльність аптечних установ;

Ø Представити структуру бізнес-плану організації;

Ø Аналізувати сильні і слабкі сторони аптечних підприємств;

Ø Аналізувати критерії етичності ведення бізнесу у фармації;

Ø Аналізувати стиль фахової поведінки фармацевти з позиції етики і деонтології;

Ø Користуватися довідниковою літературою і законодавчими документами для пошуку необхідної інформації;