Спеціальність :5.12020101 «Фармація»

Шепетівське медичне училище

 

 

Методичні розробки

для організації самостійної роботи студентів

з навчальної дисципліни “Основи менеджменту і маркетингу у фармації”

Спеціальність:5.12020101 «Фармація»

 

Методична розробка №1

для організації самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Основи менеджменту та маркетингу у фармації»

 

Тема: Теоретичні основи менеджменту. Розвиток управлінської теорії

Кількіст годин: 2 год.

1. Актуальність теми:

Прогрес, досягнутий людством в другій половині минулого століття, значною мірою пов’язаний саме з розвитку менеджменту. Найкращим прикладом тут слугують економіки США, Японії, країн Європи, де й були започатковані основні засади менеджменту. Тому вивчення зарубіжних механізмів управління та систем управління ринкового типу є актуальним у наш час.

 

2. Навчальні цілі:

Знати:a-ІІ

· Характерстику ринкових структур управління у фармації;

· Процес управління;

· Рівні управління;

· Законодавчі акти, що регламентують здійснення діяльності аптечних закладів;

· Управління фармацевтичною службою на сучасному етапі.

· Зарубіжні моделі управління;

 

Вміти:а-ІІІ

· Розробляти схеми перетворення аптечних установ у різні види підприємств;

· Визначати органи управління перетворених підприємств;

· Аналізувати відмінності у організаційній структурі і діяльності державних аптечних установ і різних видів підприємств;

· Користуватися довідниковою літературою і законодавчими документами для пошуку необхідної інформації;

· Аналізувати і порівнювати зарубіжні моделі управліня.

 

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи:

Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни	Знати	Вміти
1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни:; · Історія · Організація економіки фармації.     2. Наступні дисципліни, ті що забезпечуються. · Організація економіки фармації   3.Внутрішньопредметна інтеграція (між темами даної дисципліни) · Усі теми курсу	· Етапи розвитку суспільства; · Органи управління у фармації;     · Структури управління у фармації; · Структуру управління фармацевтичною службою на сучасному етапі · Професійну термінологію; · Нормативно-законодавчі матеріали.	· Розрізняти економічний стан суспільства на різних етапах його розвитку; · Характеризувати посадовців у фармації різних рівнів. · Характеризувати управлінців різних рівнів, їх підпорядкування та функції; · Виділяти основні ланки управління фармацевтичною службою на сучасному етапі · Користуватися у роботі відповідною додатковою літературою та нормативно-законодавчими матеріалами

 

3.2. Зміст теми:

I.Поняття менеджменту.

Сучасний мінливий світ вимагає від кожного працівника швидкої адаптації до його змін. Спеціалісти одностайні в тому

Причому, якщо, скажімо, рівень розвитку техніки та технологій може мати певні обмеження, викликані об’єктивними обставинами, то менеджмент має можливість розвиватись стабільно за висхідною за будь-яких умов, так як він передбачає використання людського ресурсу, який володіє необмеженими резервами щодо вдосконалення.

Прогрес, досягнутий людством в другій половині минулого століття, значною мірою пов’язаний саме з розвитку менеджменту. Найкращим прикладом тут слугують економіки США, Японії, країн Європи, де й були започатковані основні зачади менеджменту. Сьогодні ж термін „менеджмент” отримав розповсюдження усіх мовних культурах, що є переконливим доказом його значущості і потреби в ньому.

Отже „менеджмент” – це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Менеджмент, в перекладі з англійської, означає „керівництво, завідування, уміння справлятись з роботою” тощо.

Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення менеджменту:

- менеджмент – це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками);

- це влада та мистецтво керівництва;

- це вміння організовувати ефективну роботу апарату управління.

 

Предметом вивчення науки про менеджмент є:

1. Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, механізми, моделі тощо).

2. Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями тощо);

3. проектування систем менеджменту (формування управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої систему організації на керовану).

 

Об’єкт вивчення менеджменту – процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств.

Суб’єктом вивчення менеджменту – є працівники керуючої і керованої системи організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступень виконання ними повноважень, обсяги відповідальності і т. ін.

Основне в менеджменті – ставити перед собою ціль, які б відповідали інтересам підприємства.

Значення менеджменту полягає у тому, що він об’єднує капітал та співробітників фірми.

Завдання менеджменту:

- забезпечення існування фірми (підприємства) на ринку;

- вирішення проблем співробітників, підвищення зацікавленості працівників у ефективній роботі;

- створення нових ринків для фірми та забезпечення швидкого реагування на всі зміни соціальній сфері ринку. (розробка нових товарів ї послуг);

- глибокий аналіз діяльності фірм;

- доведення до співробітників фірми конкретних завдань, надання їм можливості контролювати власну роботу, бачити свій внесок у загальні результати діяльності фірми;

Дуже близьким за змістом до поняття „менеджмент” є поняття „управління”.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни його стану або поведінки у зв’язку зі зміною певних обставин.

Управління – це процес планування, організації, мотивації і контроля, необхідний для того, щоб сформулювати і досягнути мети організації.

Управління – особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і виробничу групу.

Управління – це процес, так як управляти – це означає впорядкувати, відлагодити, узгодити будь-чиї дії.

Таким чином управління - це процес ув’язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а менеджменту – це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув’язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе і за допомогою технічних засобів (напр. управління технологічними процесом)

 

 

Співвідношенням між поняттями „управління” та „менеджмент.

 

Сучасний етап

Відображає все те раціональне, що було досягнуто на попередніх етапах розвитку менеджменту.

Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент є:

- застосування системного підходу в управлінні (важлива робота цілого механізму, а не якоїсь його частини);

- застосування ситуаційного підходу в управлінні (організація і методи управління визначаються конкретною ситуацією, не є сталими);

- орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію (постійні нововедення, об’єднання зусиль працівників фірми спільною метою чи інтересами, міжнародне співробітництво);

- визнання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому (менеджмент створює економічний і соціальний розвиток суспільства

 

IV.Функції управління

Функції управління – види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.

Функції бувають загальні і конкретні.

Загальні – задіяні в усіх управлінських процесах:

- планування;

- організування;

- мотивування;

- контролювання;

- регулювання.

За допомогою конкретних функцій відбуваються конкретні управлінські процеси.

Загальні функції менеджменту з абстрактного стану трансформуються в конкретний лише через управління певними об’єктами, процесами, елементами виробничо-господарської діяльності. Тобто вони набувають змісту, будучи задіяними в реалізації конкретних функцій менеджменту. Наше управління здійснюється шляхом застосування загальних функцій, а саме:

- планування процесу, діяльності об’єкта, виробничо-господарської діяльності;

- організація процесу;

- мотивування працівників, які здійснюють певні процеси;

- контроль за процесом;

- регулювання процесу.

Загальні функції є абстрактними. Вони перетворюються на реальну управлінську діяльність лише тоді, коли з їх допомогою відбувається реалізація конкретних функцій менеджменту.

V. Рівні управління

Об’єктивність процесів управління передбачає поділ управлінської праці. Виділяють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської діяльності) види поділів.

Наслідком вертикального поділу є створення рівнів управління.

Бувають 3 рівні управління:

- технічний – люди займаються щоденними операціями необхідними для забезпечення ефективної роботи

-.управлінський – керівники зайняті координацією всередині організації

- інституційний – керівники розробляють плани, формулюють цілі.

Цим рівнем відповідають три групи менеджерів (керівників)

- керівники низової ланки

- керівники середньої ланки

- керівники вищої ланки

 

 

Взаємозалежність рівнів управління та чисельності управлінців зручно зообразити у формі піраміди

Представниками інституційного рівня управління є директор, заст. Директора, президент, віце-президент, ректор, проректор та ін, які забезпечують інтереси власників і здійснюють загальне керівництво, виробляють політику організації.

Управлінський рівень представляють зав. відділеннями, декани, нач. цехів, нач. відділів тощо, які забезпечують реалізацію політику організації доводять завдання до підрозділів і відповідають за їх виконання

Технічний рівень представляють майстри, зав. кафедрами, нач. дільниць тощо, які відповідають за донесення конкретних завдань до безпосередніх виконавців та їх виконання.

Поділ управлінської праці за вертикаллю та горизонталлю забезпечує чітку ієрархію, спеціалізацію управлінської праці, що сприяє зростанню ефективності системи менеджменту організації на рівні країни.

У фармації інституційний рівень представляє Міністерство охорони здоров’я України, управлінський рівень – обласні виробничі об’єднання, технічний рівень – антеки.

На обласному рівні: інституційний рівень – обласні виробничі об’єднання, управлінський рівень – ЦРА, технічний – антеки.

 

Тест ІІІ рівня

Методична розробка №2

для організації самостійної доаудиторної роботи студентів з навчальної дисципліни «Основи менеджменту та маркетингу у фармації»

Кількіст годин: 4 год.

1. Актуальність теми:

Для того, щоб організація могла досягти своєї мети, її задачі мають бути скоординовані шляхом вертикального розподілу праці. Для того, щоб організація могла діяти успішно, робота по управлінню повинна бути чітко відмежована від неуправлінської роботи, тобто організації повинні призначати коло обов’язків і відповідальності своїх працівників. У аптечній мережі, поряд з вказаними критеріями, організація роботи повинна сприяти скороченню витрат часу для виготовлення ліків при підвищення рівня обслуговування, а також скорочення витрат трудового часу і затрат праці на виготовлення ліків.

Тому вивчення даної теми є актуальним для майбутніх фармацевтів, так як результативність праці у аптечному підприємстві, великою мірою залежить від побудови структури організації, раціонального розподілу обов’язків, особистості керівника та його стилю роботи.

 

2. Навчальні цілі:

Знати:а-ІІ

Ø Методи підвищення ефективності роботи аптечних підприємств;

Ø Функції і організацію роботи завідувача аптеки;

Ø Функції і організацію роботи заступника завідувача аптеки;

Ø Складові частини успішної діяльності організації

Ø Організація ефективної праці в аптечних установах

Ø Вимоги до керівника (менеджера)

Ø Функції завідуючого аптекою

Ø Систему методів управління

Ø Стилі керівництва

 

Вміти:а-ІІІ

Ø Аналізувати ефективность роботи аптечних підприємств;

Ø Складати ФПІ працівника аптеки;

Ø Визначати стиль керівництва на основі решітки менеджменту;

3.Матеріали доаудиторної самостійної роботи.

Зміст теми

Тестові завдання

1. Менеджер у сучасних умовах це:

а) керуючий, що має проф.знання та навички по управлінню виробництвом;

б) власник підприємства;

в) людина з організаторськими здібностями;

г) обов'язково найманий працівник;

2. Способи впливу системи управління на об'єкт управління це:

а) функції управління;

б) методи управління;

в) стилі керівництва;

г) складові частини успішної діяльності організації;

3. Метод впливу на трудову діяльність робітників, оснований на використанні економічних законів і категорій називається:

а) соціально-психологічний метод управління;

б) метод організаційного впливу;

в) економічний метод управління;

г) організаційний метод управління;

4. Для керівника якого стилю управління характерне самовідмежовування від процесу керівництва, значна свобода дій підлеглих, вільна ініціатива:

а) анархічний (ліберальний);

б) авторитарний;

в) демократичний;

г) усі варіанти;

 

5. Вимоги до організації:

а) наявність щонайменше 10 людей, частини загальної групи організації;

б) наявність хоча б однієї мети, і щонайменше 2-х людей, які працюють разом і вважають себе частиною групи;

в) наявність спеціального капіталу;

г) наявність статуту;

6. До характеристик складних організацій відносять:

а) ресурси, розподіл праці, необхідність управління тощо;

б) фінанси, керівництво, збут;

в) збут, реклама, сервіс;

г) незалежність від зовнішнього середовища;

7.До ресурсів організації відносять:

а) капітал, нерухомість;

б) люди, матеріали, технології, інформація;

в) готова продукція;

г) лише сировина для виготовлення продукції;

 

8. Розподіл професійних обов'язків між провізором-технологом, аналітиком, фармацевтом тощо обумовлене:

а) горизонтальним розподілом праці;

б) вертикальним розподілом праці;

в) залежністю від зовнішнього середовища;

г) необхідністю управління;

 

9. Внутрішні змінні організації це:

а) конкуренти, імпортери;

б) ситуаційні фактори всередині організації;

в) нормативна документація;

г) етика і деонтологія;

10. Які фактори являються внутрішніми змінними організації:

а) фінанси, звітність, технологія;

б) люди, емоції, психологічний стан;

в) мета, задачі, структура, технологія, люди;

г) інтеграція, інтернаціоналізація, кооперація;

Ситуаційні задачі:

1 У фармацевтичній фірмі «Алтея» керівник централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, унеможливлює вільне прийняття ними рішень, здійснює психологічний тиск, нерідко вдається до погроз. Який стиль управління використовує даний менеджер? Спрогнозуйте результативність роботи колективу фірми.

 

2. Ви-менеджер з підбору персоналу фармацевтичної компанії. Вам необхідно підібрати кандидата на вакантну посаду керівника відділу. На які особистісні та професійні якості претендентів ви звернете увагу у першу чергу?

 

3. У ЦРА №2 під час планової перевірки було виявлено наступні порушення:

· Неправомірний прийом і звільнення працівників апарату аптеки;

· Порушення процедури укладання договорів про матеріальну відповідальність;

· Відсутність затверджених графіків роботи персоналу.

Яка посадова особа несе відповідальність за дані порушення?

 

4. Спрогнозуйте вплив змін наступних факторів зовнішнього середовища на діяльність аптечного підприємства:

· Вдосконалення технології виготовлення ліків конкуркнтами;

· Підвищенння цін на енергоносії;

· Відношення з місцевим населенням.

· Відкриття аптечного підприємства у регіоні з жорсткими релігійними традиціями;

· Підвищення податків;

 

 

Методична розробка №3

для організації доаудиторної самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Основи менеджменту та маркетингу у фармації»

Методична розробка №4

для організації самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Основи менеджменту та маркетингу у фармації»

Кількіст годин: 2 год.

1. Актуальність теми:

Основним змістом ринкових відносин являється підприємницька діяльність, пов’язана отриманням прибутку вільно і самостійно господарюючими суб’єктами – юридичними та фізичними особами.

Розвиток суспільства в цілому залежить від плідної праці кожного його члена Керівники, організатори, працівники підприємств приймають на себе долю відповідальності за цей розвиток. Важливо розуміти своє місце у загальній системі і робити вірний вибір на шляху розвитку своєї ідеї, творчого задуму з тим, щоб підприємницька діяльність була спрямована на задоволення якихось потреб суспільства вцілому і його членів особисто.

 

2. Навчальні цілі:

Знати:

Ø Основні риси підприємця;

Ø Види відповідальності;

Ø Соціальну відповідальність бізнесу;

Ø Етику бізнесу;

Ø Фармацевтичну етику і деонтологію;

Ø форми господарювання у сучасних умовах

Ø визначення асоціації. Порядок її організації, функціонування, управління.

Ø визначення акціонерного товариства. Порядок його організації, функціонування, управління.

Ø види акціонерних товариств.

Ø визначення концерна, консорціума, товариства з обмеженою відповідальністю.

Вміти:

Ø Аналізувати етичність ведення бізнесу аптечних підприємств;

Ø Аналізувати етичність поведінки фармацевта з відвідувачем аптеки;

Ø Аналізувати етичність поведінки фармацевта з колегами по роботі;

Ø Аналізувати етичність поведінки фармацевта з лікарями;

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи.

Зміст теми.

Основним змістом ринкових відносин являється підприємницька діяльність, пов’язана отриманням прибутку вільно і самостійно господарюючими суб’єктами – юридичними та фізичними особами.

Ключову роль у вдосконаленні процесу управління відводять керівнику (підприємцю). Розвиток суспільства в цілому залежить від плідної праці кожного його члена.Керівники, організатори, працівники підприємств приймають на себе долю відповідальності за цей розвиток.

Важливо розуміти своє місце у загальній системі і робити вірний вибір на шляху розвитку своєї ідеї, творчого задуму з тим, щоб підприємницька діяльність була спрямована на задоволення якихось потреб суспільства вцілому і його членів особисто.

Підприємництво – це ініціативна, самостійна діяльність громадян і їх об’єднань, яка здійснюється на власний ризик, під свою майнову відповідальність і спрямована на отримання прибутку.

У загальному випадку підприємництво може бути індивідуальним, груповим (у т.ч. сімейним), колективним, державним, воно може будуватися на різних формах власності, але переважає приватна власність.

Підприємництво, за своєю сутністю, є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвеститаційної діяльності тощо.

Підприємець – людина, яка готова йти на ризик, нововведення, нова торство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.

Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею, реалізовує і за власні кошти та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією.

Види підприємницької діяльності:

— Виробнича;

— Комерційна;

— Фінансова;

Виробниче підприємництво поширюється, в основному, на виробництво і споживання товарів і послуг;

Комерційне – на їх обмін, розподіл і споживання;

Фінансове – на оборот, обмін вартості;

Будучи відносно самостійними, вказані види підприємницької діяльності взаємно доповнюють одне одного. Найбільш загальним і важливим є виробничий вид підприємництва, за ним іде комерційний і замикає ланцюг фінансовий.

У виробничому підприємстві функція виробництва являється основного, визначального, а збут продукції грає другорядну роль.

Комерційне підприємництво хар-ся тим, що певну роль у ньому грають товарно – грошові, торгово – обмінні операції. Головне у ньому угода по перепродажу товарів і послуг.

Фінансове підприємництво хар-ся тим, що об’єктом купівлі – продажу являється гроші, валюта, цінні папери.

За формою власності розрізняють такі види підприємства:

— Колективне;

— Державне;

— Індивідуальне (особисте і приватне).

Підприємницька діяльність може здійснюватись при організації таких форм:

Підприємств (пром. транспорту, побуту, торгівлі, харчування), господарських об’єднань (союзів, асоціацій, концернів), інвестиційні і наукові форми, технопарки, ін форм. центри, біржі, господарські товариства, банки, аукціони, торгові доми, юридичні, аудиторські, консультаційні, маркетингові, сервісні, лізингові фірми, компанії.

Нові форми господарювання

Організаційно-правові форми об'єднань підприємств

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

1. Асоціація договірне об'єднання, створене з метою постійної, координації, господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

2. Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

3. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

4. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Види господарських товариств

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством _з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Стаття 81. Акціонерні товариства

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли відповідно до установчого договору.

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду і строком не менше двох років.

Порядок створення акціонерних товариств, в тому числі проведення установчих зборів, визначається законом.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченому законом.

Особливості створення та діяльності державних акціонерних товариств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства, іншими законами.

Інші особливості діяльності акціонерних товариств визначаються цим Кодексом, законом про господарські товариства, іншими законами.

 

За всю історію існування менеджменту багато зарубіжних країн нагромадили значні відомості в області теорії і практики управління в промисловості, сільському господарстві, торгівлі та інші з урахуванням своїх специфічних особливостей. На жаль, наша вітчизняна наука управління розвивалася самостійно і відособлено, часто ігноруючи зарубіжний досвід мистецтва управління. Протягом багатьох десятиліть у нашій країні панувала адміністративно-командна система управління, спрямовують в основному свої зусилля на критику зарубіжного досвіду управління.

Однак, досвід ведення бізнесу і здійснення менеджменту багатий, часто неоднозначний і дуже корисний для вивчення тем, хто став на шлях менеджменту. Актуальність полягає в тому, що створення власної моделі менеджменту вимагає, з одного боку, вивчення всього цінного, що міститься в зарубіжній теорії та практиці (але не бездумного його перенесення на вітчизняний грунт), а з іншого - використання його кращих досягнень у своїй діяльності.

Мета контрольної роботи - вивчити основні моделі менеджменту, для цього поставлені такі завдання: розглянути зарубіжні моделі менеджменту і сучасний російський менеджмент.

Об'єктом дослідження є моделі менеджменту.

Предметом дослідження - основні ознаки і елементи кожної моделі.

Основні зарубіжні моделі управління найбільш доступно і повно розглядають М.Х. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі в «Основах менеджменту». У підручнику І.І. Семенової «Історія менеджменту» розказано про історичні передумови створення сучасних моделей менеджменту. А.Б. Бахур у статті «Особливості національного менеджменту» зробив аналіз властивостей російської моделі менеджменту.

 

Характерні якості підприємця:

1. Статус – започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає у ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені кошти та інші ресурси.

2. Виробничо-господарська орієнтація – зорієнтований на пошук нових можливостей.

3. Здійснення задуманого – ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявиться не життєздатною.

4. Залучення ресурсів – залучує ресурси для досягнення визначеної мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, позик тощо.

5. Матеріальні інтереси – є власником або розпорядником ресурсів і майна організації, бере участь у прибутках, отримує дивіденди.

6. Ставлення до побудови організації – надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які опираються на неформальні зиски.

Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності:

У процесі діяльності організації виділяють два види відповідальність підприємця – юридичну та соціальну.

Юридична відповідальність –дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, засади функціонування організацій.

Соціальна відповідальність – добровільна реакція організації на соціальні проблеми суспільства. Визнання підприємцями і менеджерами соціальної відповідності і відповідна поведінка мають переваги і недоліки.

Переваги соц відповідальності:

— Забезпечує довгострокові перспективи розвитку суспільства;

— Створює можливості впливу на зміни суспільства;

— Допомагає розв’язувати соціальні проблеми, в тому числі й працівників організації;

— Формує норми моралі в організації;

— Забезпечує встановлення доброзичливих відносин між підприємцями та іншими членами суспільства;

Водночас соціально-відповідальна поведінка пов’язана з певними проблемами:

— Порушення принципу максималізації прибутку;

— Зростання собівартості продукції у зв’язку зі збільшенням витрат на соціальні проблеми;

— Неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству;

Підприємці повинні намагатися досягти такого рівня соціальної відповідальності, який забезпечив би реалізацію переваг та усунення недоліків.

Соціальна відповідальність є похідною цінностей, які випливають із етичних норм підприємців. Сучасний менеджмент пропонує такі заходи для забезпечення етичної поведінки підприємця:

— Запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань, правил поведінки працівників організації (заборона хабарів, порушення законів, незаконні виплати використання незаконної інформації тощо).

— Створення комітетів з етики;

— Застосовування механізмів стимулювання, які б протидіями неетичній поведінці та вчинками;

— Організацію навчання етичної поведінки керівників і всього персоналу;

— Постійне інформування працівників про випадки високо етичної поведінки;

— Проведення нарад конференцій, симпозіумів з проблем етичної поведінки;

Етична чи аморальна практика ведення підприємницької діяльності є відображенням системи цінностей, яка сформувалась у суспільстві, певній соціальній групі чи організації. Тому етичні норми поведінки необхідно впроваджувати на засадах виховання високого рівня культури та навчання етикету кожного члена колективу.

 

Етика–це сукупність принципів які визначають правила поведінки. Етика бізнесу визначає не лише проблему соціально відповідальної поведінки, вона зосереджена на широкому спектрі варіантів поведнки тих хто керує і тих ким керують. У сфері її уваги і мета і засоби, які використовуються для її досягнення і тими і іншими.

Організації використовують різні методи підвищення характеристики етичності поведінки керівників і рядових робітників.

До цих методів відносять:

– розробку етичних нормативів;

– створення комітетів по етиці;

– проведення соціальних ревізій;

– навчання етичній поведінці.

Етичні нормати