Особливості національного менеджменту

Вітчизняна модель має великий потенціал, швидше за все навіть більшим, ніж західна. Але для розкриття її потенціалу необхідний істотно більш високий рівень методичної розробленості, знання обліку менеджерами російських законодавчих і нормативних актів, високий рівень підготовки, присутність норм ділової етики бізнесу і глибоких знань про ринок, економіці і про самого менеджменті як про науку управління. Без цього більш імовірно, що будуть виявлятися її слабкі сторони.

Очевидно, що в цьому відношенні корисний досвід західної моделі. У першу чергу - досвід процедурного забезпечення спільної роботи, досвід процедурного примусу до виконання. Взагалі проблема «імплантації» досвіду західної моделі є поки невирішеною. Ми вже маємо тривалий історичний досвід спроб її використання. Можна сказати, що першою були реформи Петра I. Ну і те, що проблема не вирішена і до цього дня, підтверджується зовсім недавнім досвідом реформ початку 90-х років XX століття, в яких була повторена та ж помилка - пряме копіювання західного досвіду. [1]

Дійсно, варто наголосити на тому, що обидві ці моделі менеджменту породжені істотно різними людьми, з різною ментальністю. У теперішній час загальновизнано, що національний і регіональний менталітети - найважливіший фактор, що впливає на форми, функції і структуру управління. Між менеджментом і менталітетом існує глибока взаємозв'язок. Аналізуючи форми і методи управління в різних країнах, ми не можемо не враховувати німецьку пунктуальність, англійський консерватизм, американський прагматизм, японський патерналізм, російську безладність. Людина не може бути вільним від суспільства, від самого себе, своєї ментальності. При цьому він завжди перебуває в певній ієрархічній системі: чи підкоряє і керує, чи підпорядковується. Навіть на самоті він керує своїми діями, вчинками, вихідними підсвідомо з його ментальності. У цьому полягає відповідність менеджменту менталітету.

Запозичення чужого досвіду Росією може принести ще більш негативний результат. Це пояснюється тим, що російський менталітет завжди характеризувався наявністю полярності, прагненням до гротеску, доведенням будь-якій ситуації до крайнощів. Росія являє собою химерне поєднання західництва і слов'янофільства, вона завжди стояла між Європою і Азією. Від Азії Росія ввібрала форму групового мислення - группизм, а від Європи - індивідуалізм із властивим йому світоглядом. Группизм і індивідуалізм - два фундаментальних якості, що є основою російського менталітету. Причому треба враховувати, що російський менталітет виступає як динамічний, має тенденцію до індивідуалізації, що пробиває собі дорогу в умовах несформованого ринку. Система несформованого російського менеджменту повинна враховувати, відрізняючи і зазначаючи осіб, у яких переважає індивідуальна ментальність.

Специфічною рисою російського менеджменту має стати опора на працьовитість працівника, орієнтація на старанність і пунктуальність. Ці закладені в народі якості необхідно всіляко заохочувати. При вихованні даних якостей, в процесі становлення національної системи управління, ми можемо здійснити поступовий перехід від жорстких управлінських рішень до гнучким. Сьогодні жорсткість є необхідною, але вимушеним заходом. Стратегічна перспектива російського менеджменту - рух до більш м'якого формою, але й ефективному за змістом управління.

Загалом можна зробити висновок, що менеджмент Російської Федерації поки далекий від заданих глобалізацією параметрів (тих які задані світовими лідерами у галузі менеджменту Японія і Америка) на всіх рівнях: від окремої фірми до суспільства в цілому.

Японське управління в першу чергу враховує людський фактор. У той же час в США особи, відповідальні за розподіл капіталу, зосереджені у вищому управлінському апараті, і динамічна і збалансована стратегія проводиться тільки за допомогою службовців, відповідальних за цю стратегію. У Японії предметом особливої ​​уваги є збільшення обсягу продажів. При цьому менеджери піклуються про активізацію людських ресурсів навіть більше, ніж про рух грошових коштів. Американські компанії вкладають більше коштів у дослідження, удосконалювання продукції. Японські компанії звертають особливу увагу на виробничий процес, і стратегіям, спрямованим на вдосконалення виробничих операцій, віддають більшу перевагу. Вище керівництво в США саме проводить аналіз економічної обстановки. У Японії вище керівництво визначає тільки загальний напрямок такого аналізу і надає ці відомості низовому рівню для проведення аналізу. Оскільки японські компанії в першу чергу думають про внутрішні джерела розвитку, вони звертають на процес економічного зростання більше уваги, ніж американські компанії. У порівнянні стратегій американських та японських корпорацій корисно виділити два типи: Ч - заснований на людських відносинах і С - стратегічний.

Проте роки ринкових реформ у Росії заклали позитивні передумови формування ринкових принципів управління і нової генерації менеджерів з новими поглядами й установками, які засновані на зарубіжний досвід і не малий внесок у це вносить Японська школа менеджменту. Вони вміють засновувати і організовувати бізнес, укладати угоди, раціонально господарювати, знають, як здешевити виробництво та обсяг товарів, знайти постачальника і споживача. Вони дбають про власну репутацію та імідж. Вони благополучні, займаються меценатством. Як правило, це високоосвічений клас, де не рідкість дві вищі освіти, кандидатські і докторські ступені. Багато з них пройшли навчання в престижних зарубіжних університетах і стажування в успішних компаніях. Японські компанії, звичайно ж, не виняток, навчання і перейняття досвіду в них значно. Цей клас має свої об'єднання, спілки, асоціації та навіть політичні організації, а через них ініціює вирішення важливих місцевих, регіональних і національних завдань. Держава зобов'язана рахуватися з цим новим класом, а суспільство осмислювати це нове явище російського життя. Їх ділова філософія, висока професійна освіченість і яскраво виражена інтелектуальна і волюнтаристическая обдарованість, помножена на патріотичні помисли і високу відповідальність за долю батьківщини, - запорука високої конкурентоспроможності російського бізнесу та швидкої адаптації до умов глобалізації.

Звичайно, багато що в нашій роботі, кар'єрі, життя залежить від спільних для всіх громадських та інших умов, від особливостей випав на долю кожного місця роботи, від багатьох інших, можливо, і не дуже-то підвладних кожній окремій людині об'єктивних обставин.

Звичайно, сучасний світ сповнений, залежить від багатьох чинників, але ця теза повинна стати дороговказом для тих, хто хоче взяти на себе тягар відповідальності за керівництво нашим господарством в умовах перебудови і хто готовий зробити все для того, щоб бути на рівні цієї відповідальності.

 

 

3.3. Рекомендована література:

Основна:

Громовик Б.П., Гасюк Б.П., Левицькі О.Р. Менеджмент і маркетинг у фармації / За ред. проф. Б.П. Громовика. — К.: Медицина, 2008. — 750 с.

 

Громовик Б.П. Менеджмент і маркетинг у фармації: підручник / Б.П. Громовик, Г.Д. Гасюк О.Р. Левицька; за ред. Б.П. Громовика — К.: Медицина, 2008. — 752 с.

 

Громовик Б.П. та ін. Фармацевтичний маркетинг. — Вінниця: Нова книга, 2004. — 464 с.

 

Дмитренко Л.А. Менеджмент і маркетинг у фармації: навч. посіб./ Л.А. Дмитренко, Н.П. Завадська, Н.М. Косяченко. — К.: Медицина, 2010. — 144 с.

 

Кузьмін О.Е., Громовик Б.П. Менеджмент у фармації: підручник. — Вінниця: Нова книга, 2005. — 488 с.

 

Додаткова:

Філатов В.М., Липос В.В., Вершинін С.В. Державне регулювання економіки: навч. посіб. — Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2003. — 144 с.

 

Мнушко З.М., Дігтярьова Н.М. Менеджмент та маркетинг у фармації: підручник. — Ч. І. Менеджмент у фармації. – Х.: Основа, 1998. — 255 с.

 

Мнушко З.М., Дігтярьова Н.М. Менеджмент та маркетинг у фармації: підручник. — Ч. ІІ. Маркетинг у фармації. – Х.: Основа, 1998. — 288 с.

 

Мнушко З.Н. Менеджмент и маркетинг у фармации: учебник / З.Н. Мнушко, Н.М. Дихтярева; под ред. З.Н. Мнушко. — Х.: Изд.-во НФаУ: Золотые страницы, 2007. — 360 с.

 

Мнушко З.Н. Менеджмент и маркетинг у фармации. Ч. ІІ. Маркетинг в фармации: учебник. — 2-е изд. / З.Н. Мнушко, Н.М. Дихтярева; под ред. З.Н. Мнушко — Х.: Изд.-во НФаУ: Золотые страницы, 2008. — 536 с.

 

 

3.4. Орієнтовна карта для самотійної роботи з літературою:

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
Засвоїти: · - Визначення понять «менеджмент» і «управління»; · Значення, завдання, об»єкт і суб»єкт вивчення менеджменту; · Функції менеджменту; а-ІІ · Суть управлінської діяльності; · Еволюцію теорії управління; · Рівні управління (вертикальний і горизонтальний); · Характерстику ринкових структур управління у фармації; · Процес управління; · Рівні управління; · Законодавчі акти, що регламентують здійснення діяльності аптечних закладів; · Управління фарм. службою на сучасному етапі. · Зарубіжні моделі управління;	Вказати: · структури управління у фармації; · Описувати управління фармацевтичною службою в Україні; · Визначати рівні управління фарм. служби; · Визначати керівників кожної ланки управління · Складати схему організаційної структури управління фармацевтичної служби на сучасному етапі; · Визначати завдання структурних підрозділів фармацевтичних організацій; · Проводити порівняльну характеристику змінних аптечних підприємств з різними формами власності; · Аналізувати зарубіжні моделі управління;

 

 

3.5. Матеріали для самоконтролю:

Питання для самоконтролю:

1. Визначення понять «менеджмент» і «управління»;

2. Значення, завдання, об»єкт і суб»єкт вивчення менеджменту;

3. Функції менеджменту;

4. Суть управлінської діяльності;

5. Еволюцію теорії управління;

6. Рівні управління (вертикальний і горизонтальний);

7. Процес управління.

8. Рівні управління.

9. Сучасні підходи до управління.

10. Управління фарм. службою на сучасному етапі

11. Ринкові структури управління у фармації.

12. Зарубіжні моделі управління.

13. Особливості американської моделі управління.

14. Дати характеристику та визначальні риси японської моделі управління.

15. В чому особливість сучасного російського менеджменту?

16. Охарактеризувати розвиток менеджменту в Україні на сучасному етапі.

Тести:

 

1. Розподіл професійних обов'язків між провізором-технологом, аналітиком, фармацевтом тощо обумовлене:

а) горизонтальним розподілом праці;

б) вертикальним розподілом праці;

в) залежністю від зовнішнього середовища;

г) необхідністю управління;

2..Менеджмент є різновидом:

а) логістики;

б) управління;

в) маркетингу;

г) функціонування.

3.Початком визнання управління наукою вважається рік:

а) 1911;

б) 1917;

в) 1881;

г) 1870.

 

4.Уперше принципи наукового управління розробив:

а) А. Файоль;

б) Ф. Тейлор;

в) Д. Вартон;

г) Г. Форд.

 

5.Стратегічне та загальне керівництво здійснюють керівники:

а) нижчої ланки

б)середньої ланки;

в) інституційного рівня;

г) технічного рівня.

 

6.Керівники середньої ланки виконують переважно функції:

а) контролю підлеглих;

б) буфера між керівниками вищої і нижчої ланок;

в) планування і прогнозування;

г) мотивування.

 

7.Керівники нижчої ланки відповідають за:

а) стратегічне керівництво;

б) реалізацію політики підприємства;

в) ефективність виконання конкретних завдань;

г) ефективність роботи організації в цілому.

 

8.Різниця між поняттями " менеджмент " та "управління" в тому, що:

а) управління — складова менеджменту;

б) ці поняття тотожні;

в) менеджмент — складова управління;

г) між цими поняттями немає нічого спільного.

 

9. Інституційному рівню управління відповідає посада:

а) завідувача відділом отрут аптечного складу;

б)голови ради підприємства;

в) завідувача ЦРА;

г) завідувача відділу запасів.

 

10. Завідувач відділу аптеки відповідає керівнику:

а) інституційного рівня;

б)управлінського рівня;

в)вищого рівня;

г) технічного рівня.

 

11. Рівні управління виникли внаслідок:

а) горизонтального поділу праці;

б) вертикального поділу праці;

в) соціального розшарування;

г) поділу за фінансовими можливостями;

12.Керівники вищої ланки управління належить до:

а) інституційного рівня управління;

б) управлінського рівня управління;

в)технічного рівня управління;

г) усе вищесказане вірно;

13. Керівники середньої ланки управління належать до:

а) інституційного рівня управління;

б) управлінського рівня;

в) технічного рівня;

г) усе вищесказане вірно;

г) аптеки області;

 

14.Школу "людських відносин"заснував:

а) Д. Вартон;

б) Г. Форд;

в) Е. Мейо;

г) Ф.Тейлор.

 

15. Як соціально-економічне вчення менеджмент з'явився:

а) на початку XX ст.;

б) наприкінці XIX ст.;

в) в середині XX ст.;

г) на початку XIX ст.

 

16.Поняття "менеджер" означає, що ця людина:

а) організовує виробництво;

б) організовує надання послуг;

в) професійно управляє довіреною йому організацією;

г) виконує розпорядження вищих установ.

 

17.На обласному рівні в багатьох регіонах для управління фармацевтичними організаціями функціонують:

а) ОВО "Фармація";

б) управління охорони здоров'я;

в) ЦРА;

г) територіальні органи Держлікінспекції.

 

18. Для японської моделі менеджменту характерно:

а) колективна відповідальність;

б) індивідуальна відповідальність;

в) плинніст кадрів;

г) пожиттева праця у одній організації;

 

19. Для американської моделі менеджменту характерно:

а) Організація контролю чітко формалізована і жорстка;

б) Оцінка якостей керівника:координація та контроль;

г) Спрямованість управління на окрему особу, увага до людини як до виконавця;

д) Усе вищесказане вірно.

 

Ситуаційні задачі:

1. Вказати до яких ланок керівників, згідно з рівнями управіння, належать наступні посадовці у структурі обласного аптечного управління:

-завідувач ОАУ;

-Зав. відділу кадрів ОАУ;

-Зав аптеки, підпорядкованої ЦРА;

-Старший провізор;

-Зав відділами аптек;

-Зав аптечним складом ОАУ;

-Заступник завідувача ОАУ;

Посадовці	Рівень управління
Завідувач Обласного аптечного управління
Зав. відділу кадрів Обласного аптечного управління
Зав аптеки, підпорядкованої ЦРА
Зав відділами аптек
Зав аптечним складом Обласного аптечного управління
Заступник завідувача Обласного аптечного управління

2. Охарактеризувати представників трьох рівнів управління та визначити коло їх функцій. Привести приклади із фармацевтичної галузі.

 

4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи:

4.1. Перелік навчальних практичних завдань:

- Описувати управління фармацевтичною службою в Україні;

- Складати схему організаційної структури управління фармацевтичної служби на сучасному етапі;

- Визначати завдання структурних підрозділів фармацевтичних організацій;

- Проводити порівняльну характеристику змінних аптечних підприємств з різними формами власності;

- Аналізувати зарубіжні моделі управління;