Завдання до самостійної роботи

Контрольні питання

1.Розкрийте сутність поняття «стратегічні зміни». Які ви знаєте типи змін? Дайте їх характеристику.

2.У чому полягає сутність поняття організаційний розвиток?

3.Охарактеризуйте ОСУ стратегічного типу.

4.Назвіть основні типи ОСУ. Дайте їх характеристику.

5.У чому полягає сутність взаємодії «стратегія-структура»?

6.Назвіть основні етапи процесу визначення стратегії організації.

7.Які основні фактори вибору організаційної структури ви знаєте?

8.Укажіть основні етапи формування ОСУ стратегічного типу.

 

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчення основних термінів та складання термінологічного словнику. Основні терміни: стратегічні зміни, організаційний розвиток, стратегічна поведінка, опір змінам, організаційна структура, стратегічні ОСУ.

 

Рекомендована література

1, 8, 9, 15, 17, 21.

 

Тема 10. Соціально-психологічне забезпечення процесів стратегічного управління і формування стратегічної поведінки персоналу

План

1. Учасники процесу реалізації стратегічними змінами. Методи зниження опором.

2. Організаційна культура як об’єкт стратегічних змін. Роль лідерства у процесі реалізації стратегії.

3. Система мотивації в стратегічному управлінні.

 

Вивчивши тему, студенти повинні вміти

· Володіти методами управління змінами;

· Розробляти заходи щодо уникнення опору в організації;

· Формувати себе як менеджера-стратега;

· Розробляти системи мотивації та формувати «стратегічну поведінку» персоналу організації.

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення теми необхідно розпочинати з повторення основних категорій дисциплін «Управління персоналом», «Менеджмент», оскільки в них формувалися загальні засади, які визначають роль людини, соціально-психологічних чинників її діяльності у функціонуванні будь-якої організації.

Велике значення для розробки та реалізації стратегії має соціально-психологічне забезпечення, що передбачає відповідну організацію системи соціально-психологічного супроводження стратегічного управління. Важливість цього явища полягає в тому, що воно створює відповідну організаційну культуру, робочий моральний клімат, який сприяє всім стратегічним процесам на підприємстві або в разі нехтування ним – заважає.

Стратегічне управління зазнає краху, якщо міцно вкорінені зв’язки та пріоритети управлінських працівників та іншого персоналу підприємства ворожі або суперечать потребам, передбаченим системою стратегічного управління. Це проявляється в блокуванні всіх стратегічних заходів замість того, щоб сприяти їм. Система соціально-психологічного супроводження покликана сприяти досягненню відповідного балансу між сприйманням стратегії та нових характеристик діяльності підприємства, наприклад:

· соціальної структури та відповідного перерозподілу прав, обов’язків і відповідальності;

· організаційних, технічних, економічних та інших навичок, необхідних для подальшого функціонування підприємства;

· способів розподілу ресурсів різних видів між співвиконавцями стратегій;

· системи стимулювання та винагороди;

· складових організаційної культури, які привносить нова стратегія.

Такого балансу можна досягти за умови, якщо враховуються особливості функціонування системи соціально-психологічного супроводження стратегічних цілей.

Необхідно з’ясувати, що реалізація нової стратегії буде викликати опір. Опір змінам –явище, що за останні роки є предметом досліджень представників різних наукових напрямків. Зазвичай під опором змінам розуміють багатогранне явище, яке проявляється у формі непередбачених відстрочень, протидій, додаткових витрат часу та грошей, нестабільності процесу стратегічних змін.

 Розрізняють індивідуальний, груповий та опір системи (або опір організації). Опір окремої особи пояснюється побоюванням втратити статус, авторитет, посаду в новій системі. Певною мірою опір – це реакція захисту, оскільки людина не почувається в небезпеці, якщо зростає ризик. Ураховуючи те, що групу характеризує більший рівень стабільності, тому й опір її буде більш агресивним і сильним. Сила опору групи залежить від характеру та масштабів загрози її влади, ступеня її впливу на рішення, що приймаються на підприємстві, порушення групових цінностей та норм, спричиненого змінами в організації. Опір системи – це явище, зумовлене суперечностями поточної діяльності та заходами, передбаченими ОР. Він пояснюється схильністю системи встановити рівновагу, а це легше зробити, повернувшись до знайомого (старого) становища.

Опір змінам пропорційний силі зламу культури та структури влади, що здійснюється, внаслідок змін та обернено пропорційний терміну, протягом якого треба впровадити стратегічні зміни.

Розуміння причин і темпів опору дозволяє розробити відповідні заходи для соціально-психологічного забезпечення стратегічного управління, значне місце при цьому займає тип організаційної культури (ОК). Організаційна культура складається з комплексу взаємопов’язаних факторів (досвід минулий та нинішній, структурні та соціально-психологічні, національно-культурні характеристики, а також погляди, цілі, потреби та цінності людей, що працюють в організації).

Для досягнення стратегічних цілей важливим є аналіз глибини, порядку та швидкості змін, що їх треба здійснити в ОК на підприємстві та в окремих його підсистемах під впливом та для забезпечення впровадження визначених стратегій.

Особливе місце в системі соціально-психологічного забезпечення стратегічного управління займає мотивація та формування стратегічної поведінки. Мотивація у стратегічному управлінні орієнтується на поєднання змістовних і процесуальних теорій мотивації з акцентом на біхевіористичні погляди Д. Мак-Клеланда, Ф. Герцберга, В. Врума та ін. Зі змістовних теорій мотивації запозичуються такі орієнтири, як «потреба у визнанні», «потреба в самореалізації», «потреба в зростанні», що дає змогу пов’язати індивідуальні та організаційні потреби. Мотивація сприяє формуванню поведінки індивіда, групи, або організації загалом. В основі лежить так звана концепція навчання поведінки. Навчання поведінки – це досить усталений у часі процес зміни поведінки людини на основі досвіду, що відображає дії людини та реакцію оточення на ці дії. Навчання стратегічної поведінки включає: «навчання зверху донизу», участь у прийнятті стратегічних рішень, участь у реалізації стратегічних планів, проектів, програм, участь у нарадах, де обговорюються всі проблеми організації з позицій стратегічної перспективи тощо.

Оскільки реалізація стратегічних дій потребує як індивідуальних, так і групових зусиль, у мотиваційній с системі передбачаються певним чином орієнтовані стимули. Певний вплив на індивіда, групу та організацію здійснюється для формування стратегічної поведінки певного типу. Стратегічна поведінка – це поведінка юридичної або фізичної особи, яку вона обирає для себе як реакцію на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів середовища; вона є проявом стратегічного мислення та знаходить вираження у механізмах розробки та реалізації стратегій. Стратегічну поведінку можна та потрібно свідомо формувати на основі певних стимулів, які, впливаючи на певний суб’єкт зовні, спрямовують його діяльність на досягнення певних цілей, створюють поведінкові норми, нормативи та межі діяльності. Формування стратегічної поведінки пов’язано з типом організаційної культури, що склалася та формується на підприємстві.