Оволодівають власне предметним змістом)

2. Знання:	2. Уміння:
а) про способи виконан­ня різних видів пізна­вальної діяльності щодо об'єктів природи та інформації про них:	а) виконувати різні види пізнаваль­них дій щодо об'єктів природи та інформації про них:
— мислительної (логіч­ного і творчого мис­лення)	— мислительні (логічного мислення: аналізувати, порівнювати, виділяти істотне, абстрагувати, узагальнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, класифікувати; творчого мис­лення: аналізувати проблемну ситу­ацію, бачити проблему, формулювати її у формі запитання чи завдання, бу­дувати передбачення про шляхи вирішення проблеми та її результати, доводити передбачення, робити вис­новки, аналізувати й оцінювати ре­зультати вирішення проблеми);
— перцептивної (спри­ймання)	— перцептивні (цілеспрямовано сприймати об'єкти природи в ма­теріальній, матеріалізованій і знаковій формі різними органами чуття; сприй­мати істотні ознаки і властивості об'єктів; різнобічно сприймати об'єкти; осмислено сприймати об'єкти);
— мнемічної (пам'ять)	— мнемічні (цілеспрямовано заучу­вати і відтворювати природознав­чий зміст: близько до тексту, за смислом, за аналогією, за допомо­гою опорних слів і плану; пригаду­вати за допомогою асоціацій і з опорою на впізнавання);
— імажинативної (уява)	— імажинативні (створювати образи реальних об'єктів природи за прийня­тою знаковою системою: словесною (за текстом), графічною (за гео­графічною картою, схемою, планом); створювати суб'єктивно нові, ори­гінальні образи й ідеї за допомогою аналогій, акцентування, перебільшен­ня, применшення, типізації);
б) про способи виконан­ня етапів управлінської діяльності:	б) виконувати всі етапи управлінської діяльності щодо діяльності інших учнів (взаємоуправління) і власної (само­управління):
— цілепокладання	— визначати і формулювати цілі і завдання діяльності;
— планування	— складати план діяльності; корис­туватися планом;
— організації	— організувати робоче місце; — орієнтуватися в часі; — підготувати прилади і матеріали для проведення дослідів, практич­них робіт і спостережень;
— перевірки (поточної і підсумкової)	— перевіряти діяльність в цілому н окремі дії (зіставляти послідовність виконання дій з планом; здійсню­вати поопераційну перевірку вико­нання окремих дій; зіставляти проміжні результати дій і кінцевий результат діяльності з цілями);
— аналізу ходу і резуль­татів діяльності (промі­жних і кінцевого)	— аналізувати хід і результати діяль­ності (аналізувати хід і результати ок­ремих дій і діяльності в цілому; бачи­ти помилки і виявляти їх суть, встановлювати причини помилок; встановлювати відповідність резуль­тату діяльності поставленим цілям):
— коригування	— коригувати виконання окремих дій і діяльності в цілому (знаходити шляхи усунення помилок, нові спо­соби виконання дій, перепланову­вати діяльність);
— оцінювання	— оцінювати проміжні і кінцевий результати відповідно до поставле­них цілей; оцінювати ефективність вибраного способу діяльності; зіс­тавляти різці способи виконання діяльності та визначити найра-иіональніший;
в) про способи вико­нання мовленнєвої діяльності г) про способи діяль­ності із засобами наоч­ності підручниками і на­вчальними посібниками Г) про способи спілку­вання в сумісній діяль­ності — навчанні з учи­телем і учнями	в) загальномовленнєві (правильно буду­вати речення; міркувати взаємопов'яза­ними судженнями у процесі розповіді; розповідати чітко і послідовно; відтво­рювати інформацію на основі логічної обробки матеріалу: виділяти головну думку, встановлювати зв'язок між ре­ченнями, між відомим і невідомим; слухати розповідь учителя й інших учнів; ставити запитання);   г) використовувати засоби наочності, підручники і навчальні посібникияк джерело нової інформації, як осно­ву для згадування, для актуалізації опорних знань (цілеспрямовано ро­бити опис об'єктів природи за ма­люнком, картиною; розпізнавати умовні знаки на карті, на схемі; чи­тати схеми і карти; зображати схе­матично об'єкти і процеси та послідовність виконання дій; пра­цювати за підручником і за зоши­том з природознавства, з додатко­вою літературою, словником); г) спілкуватися в сумісній навчально-пізнавальній діяльності з учителем та іншими учнями (виконувати ролі суб'єкта та об'єкта спілкування; вико­нувати ролі комунікатора і ре­ципієнта; використовувати засоби вербальної і невербальної кодифікації; здійснювати вербальну і невербальну кодифікацію і декодифікацію; дотри­муватися норм поведінки, прав, обов'язків взаємодії і взаєморозуміння у процесі спілкування; визначати зміст рольових очікувань своїх від інших та інших від себе).

Структурні елементи даної моделі описані в ха­рактеристиках, що стають в процесі навчання суб'єктивними навчальними досягненнями учнів. От­же, об'єкти засвоєння є і об'єктами контролю у про­цесі навчання природознавства.

1. Знання у формі уявлень або понять про:

— предмети і явища природи та взаємозв'язки і залежності між ними;

— способи різних видів пізнавальної діяльності; — спеціальні методи пізнання природи; — способи практичної діяльності з об'єктами при­роди;

— способи самоуправління пізнавальною діяльністю; — способи діяльності з навчальними і наочними посібниками;

— норми етичного, естетичного, морального став­лення до об'єктів природи;

— норми ставлення до інших людей і до самого себе в природі;

— норми спілкування і поведінки в процесі сумісної діяльності з учителем та іншими учнями.

2. Відповідні вміння:

— власне предметні;

— пізнавальні;

— застосовувати спеціальні методи пізнання при­роди (дослід, практичну роботу, спостереження);

— самоуправління пізнавальною діяльністю;

— працювати з навчальними і наочними посібниками;

— оцінні на основі власне предметних і норма­тивних знань:

— спілкуватися в процесі сумісної діяльності з учителем та іншими учнями.

Під час здійснення перевірки й оцінювання виділених об'єктів враховуються такі загальні дидак­тичні вимоги:

1. Контролю насамперед підлягає оволодіння уч­нями провідним компонентом змісту навчального предмета (власне предметні знання), тобто досягнен­ня основних цілей.

2. Зміст, який виступає засобом засвоєння провідного компонента, є самостійним об'єктом по­точної перевірки (власне предметні вміння, процесу­альні знання і вміння). У процесі тематичного і підсумкового контролю він перевіряється разом із провідним компонентом і використовується як по­казник його засвоєння.

3. У процесі здійснення різних видів контролю обґрунтовується вибір видів навчально-пізнавальної і практичної діяльності, через які виявляються якості і рівень засвоєння змісту навчального предмета.

4. Перевірка й оцінювання засвоєних знань і вмінь вимагає чітко визначених вимог (показників) до рівня їх сформованості в кожній конкретній ситуації.

5. Оцінка навчальних досягнень учнів залежить від педагогічних цілей. Одні й ті ж показники за­своєння при різних цілях оцінюються по-різному.

Зазначимо, що природознавство належить до на­вчальних предметів, провідною функцією яких є ово­лодіння молодших школярів пропедевтичним курсом основ природознавчих предметів, а його провідний компонент — власне предметні знання. Дидактични­ми елементами засвоєння знань є емпіричні факти, уявлення, поняття. Провідний компонент представ­лений системою ієрархічно-підпорядкованих еле­ментів, тобто системою природознавчих понять різного рівня узагальнення.

Ієрархізована система, хоч й елементарних у по­чаткових класах природознавчих понять, яка відобра­жає предмети і явища природи в їх взаємозв'язках і за­лежностях, формується у молодших школярів у такій послідовності: уявлення, поняття поурочних тем -> за­гальні поняття розділів (програмових тем) -> загальні поняття природознавства 3 і 4 класів -» загальні по­няття курсу природознавства початкової школи.

Усі інші елементи власне предметного і процесу­ального змісту, які є засобами засвоєння власне предметних знань, утворюють комплекс знань і вмінь, оскільки вони визначаються провідним ком­понентом і від нього залежать (формуються в процесі засвоєння і застосування власне предметних знань).

Особливості контролю у процесі оволодіння молод­шими школярами навчально-пізнавальними уміннями (див.: загальнодидактичну модель змісту природознав­ства) зумовлені їх об'єктивними характеристиками та закономірностями формування. Зокрема:

1. Навчально-пізнавальні вміння мають свій зміст і структуру (операції, дії та послідовність їх виконання).

2. Уміння характеризуються такими властивостя­ми: форма реалізації (матеріальна чи матеріалізована, зовнішньомовленнєва, розумова), міра узагальнення (визначає широту перенесення), міра розгорнутості і самостійності виконання.

3. Навчально-пізнавальні вміння засвоюються в процесі оволодіння природознавчим змістом спочат­ку як самостійні об'єкти засвоєння, а потім включа­ються в пізнавальний процес як засоби засвоєння нових знань і вмінь.

4. Навчально-пізнавальні вміння кожної групи пов'язані між собою внутрішньою логікою, тому вони формуються в певній послідовності. Першими — пер­винні вміння, прості (спосіб виконання дій алго­ритмізується), а потім — вторинні, складні. Первинні вміння функціонують в пізнавальному процесі як са­мостійні або входять (як дії) до складу вторинних умінь.

5. Взаємозалежність і взаємопідпорядкованість існують між групами навчально-пізнавальних умінь, що визначає послідовність їх формування у процесі навчання природознавства.

6. Будь-яке навчально-пізнавальне вміння почи­нає формуватися в учнів як конкретно-предметне. Потім межі його застосування розширюються, а рівень узагальнення зростає. Воно перетворюється в загальнонавчальне вміння.

У процесі навчання природознавства контроль може бути: поточним, тематичним, підсумковим.

Поточний контроль здійснюється на різних макро­етапах оволодіння учнів змістом поурочної теми. Ос­новна його функція — навчально-коригуюча. Так, на етапі засвоєння нових елементів знань і первинних умінь необхідний поелементний, поопераційний кон­троль. Він дозволяє своєчасно виявити допущені по­милки, усунути їх причини, оскільки контроль тільки за кінцевим результатом не забезпечує своєчасного коригування пізнавальної діяльності учнів і методики роботи вчителя. Важливим на даному етапі є виявлен­ня рівня первинного розуміння школярами змісту всіх логічно завершених частин поурочної теми. Адже від цього залежить якість їх засвоєння, усвідомлення зв'язків між кожною частиною та опорними знаннями й уміннями, цілеспрямоване застосування знань і вмінь. Поточна перевірка на етапі засвоєння нового змісту вимагає дидактичної доцільності, а також швидкості, точності і лаконічності відповідей шко­лярів, їх зосередженості під час виконання завдань. Вона, як правило, супроводжується вербальним оцінюванням учителя у поєднанні із взаємо- і само-оцінюванням учнів. У балах оцінка може виставляти­ся за винятково правильні, повні відповіді з метою заохочення і стимулювання успішної навчально-пізнавальної діяльності.

На самостійному макроетапі поточний контроль спрямовується на визначення якості і рівнів досяг­нення поурочних цілей. Перевірка організовується згідно з дидактичними і методичними вимогами до неї на цьому етапі. Оцінювання може здійснюватися в балах, з обов'язковою детальною мотивацією, на основі порівняння змісту конкретних цілей і резуль­татів оволодіння учнями змістом поурочної теми.

Тематичний контроль передбачає перевірку й оцінювання навчальних досягнень учнів з певного розділу природознавства. Його мета — виявити й оцінити якість засвоєння природничих понять вищо­го рівня узагальнення (вони формуються на основі засвоєних елементів знань поурочних тем), істотних зв'язків і відношень між ними, уміння учнів оперува­ти ними в певних видах практичної і навчально-пізнавальної діяльності з різною мірою самос­тійності. Тематична перевірка може здійснюватися на окремому уроці або на самостійному етапі уза­гальнюючого уроку. Її результати з урахуванням по­точної успішності, виконання позаурочних завдань, ведення зошитів з природознавства визначають тема­тичну оцінку кожного учня.

Підсумковий контроль дозволяє перевірити й оціни­ти навчальні досягнення учнів в оволодінні змістом природознавства на кінець навчального року або вив­чення курсу. У процесі підсумкового контролю пе­ревіряється система природознавчих понять найвищо­го рівня узагальнення, які відображають найістотніші ознаки, властивості предметів і явищ природи, зако­номірні зв'язки і залежності між ними. Важливо, щоб такі знання перевірялися шляхом виконання системи завдань, які вимагають різного рівня їх застосування (реконструктивного і творчого) і в тих видах предмет­ної, навчально-пізнавальної й оцінної діяльності, ово­лодіння якими (формування умінь) передбачено кінце­вими педагогічними цілями на певному етапі навчання природознавства в початковій школі.

Підсумкова оцінка виставляється в балах з ураху­ванням поточних і тематичних навчальних досягнень учнів з природознавства.

Перевірка — це організація навчально-пізнаваль­ної діяльності учнів та її керування вчителем. Зміст цієї діяльності полягає у відтворенні учнями за­своєних знань про об'єкти і явища природи та спо­соби діяльності, застосування знань і сформованих умінь у подібних (за зразком) і нових ситуаціях. За­уважимо, що у конкретних умовах перевіряється те, що засвоювалось, і той рівень знань і умінь, який бу­ло досягнуто у процесі цілеспрямованого навчання.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів під час перевірки може бути репродуктивна, реконструктив­на, творча. Вона здійснюється фронтально, групами, парами та індивідуально, у письмовій або усній формі. Обов'язковими компонентами процесу пе­ревірки є взаємо- і самоперевірка.

Перевірка у процесі навчання природознавства організовується різними методами.

Індивідуальна розповідь дозволяє учню не тільки відтворити засвоєні знання, а й показати уміння послідовно, логічно й аргументовано викласти власну думку. Вона є доцільною для перевірки логічно завершеної частини змісту, яка вимагає цілісного ви­кладу інформації про об'єкти і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності, доведення певних поло­жень за допомогою відомих або власних прикладів.

Щоб діти правильно будували свою розповідь, не­обхідно ставити зрозумілі, конкретні завдання. Для послідовного викладу використовується план відповіді, який складався на попередньому уроці. Його можна записати на картці, в таблиці, усно мо­же пригадати учитель або й самі учні. (Наприклад: "Пригадайте, в якій послідовності вивчали про... на попередньому уроці", "...Відповідаючи на запитання, продумайте про що розповідатимете спочатку, потім, як закінчите свою розповідь...", "...Відповідайте за планом, який записаний на...''). Опорою для відповіді також служать схема, таблиця, малюнок (особливо для розповіді-опису об'єктів), які застосо­вувались у процесі засвоєння змісту логічно заверше­ної частини поурочної теми. Розповідь учня не слід переривати уточнюючими чи спонукальними запи­таннями. Йому самому пропонується повідомити про закінчення своєї розповіді. Тільки після цього учи­тель або інші учні ставлять додаткові запитання для уточнення, доповнення, пояснення і т. ін.

Бесіда при перевірці буває фронтальна або індивідуальна. Вона використовується для перевірки логічно завершеної частини змісту, що містить фак­тичний або такий матеріал, який ділиться на мало­пов'язані частини, не має складних зв'язків, зміст її не викликав труднощів під час засвоєння.

Дослід служить способом виявлення знань про: а) ознаки та властивості об'єктів і явиш приро­ди, умови їх існування; б) прилади і матеріали, які використовуються для проведення досліду та їх при­значення; в) спосіб виконання діяльності: склад і послідовність виконання дій у досліді. А також умінь: а) виконувати досліди для виявлення конкретних оз­нак, властивостей, умов; б) користуватися прилада­ми, які необхідні для проведення досліду. Напри­клад, під час перевірки теми "Вода. Кругообіг води у природі" (3 клас) дітям пропонуються завдання: 1. Назвіть, які властивості має вода. 2. Розкажіть, за до­помогою якого досліду можна довести, що вода розтікається по поверхні (прозора, розчиняє роз­чинні речовини). 3. Виберіть ті прилади, які не­обхідні для проведення досліду... Розкажіть, для чого вони призначені. 4. За допомогою досліду доведіть, що вода прозора. Свої дії прокоментуйте.

Досліди під час перевірки можуть бути не тільки репродуктивні, виконуватись за інструкцією, а й творчі (дослідницькі), що виконуються за аналогією. Так, учням дається завдання: "Виявіть, яка з двох ре­човин розчинна, а яка нерозчинна". (Речовини дітям незнайомі. На попередньому уроці у процесі за­своєння елементарних понять "розчинні" і "нероз­чинні" речовини у дослідах використовувались інші речовини).

Практичні роботи вимагають практичної діяльності дітей з матеріальними об'єктами природи (натуральні предмети, гербарні, колекційні зразки) або їх матеріалізованими формами (малюнки, моделі, муляжі, схеми).

Практичні завдання можуть бути різні за змістом і способами виконання. На уроках природознавства вони організовуються за допомогою завдань: а) на за­стосування природознавчих знань, яке здійснюється у практично-дійовій формі. Наприклад, визначити температуру повітря, води за допомогою термометра; визначити за допомогою компаса, в якому напрямку від школи знаходиться...; користуючись масштабом, виміряти довжину віддалі від... до...; визначити час­тоту пульсу у себе, товариша; визначити лівий і пра­вий берег річки і т. ін.; б) на виконання розумових дій в матеріальній або матеріалізованій формі, тобто, використовуючи природні об'єкти або їх зображення, схеми, моделі: проаналізувати; порівняти; класифіку­вати; виділити спільні або відмінні ознаки; підвести під поняття — розпізнати об'єкт серед інших за істот­ними ознаками. Наприклад, серед гербарних зразків виберіть зернові рослини, назвіть їх істотні ознаки; з колекції корисних копалин виберіть торф і кам'яне вугілля, порівняйте їх; розгляньте рослину, покажіть і назвіть її органи і т. ін.

Письмова перевірка проводиться за до­помогою письмових завдань, які повинні бути неве­ликі за обсягом. За змістом письмові завдання спря­мовуються на перевірку рівня засвоєння фактичного матеріалу, сутності елементів природознавчих знань, певних взаємозв'язків і залежностей у природі. Вони вимагають їх відтворення, пояснення, доведення, обґрунтування ("Назвіть рослини степової зони Ук­раїни". "Назвіть звірів, що живуть у лісі". "Яка форма земної поверхні називається горою?" "Чому ведмідь узимку не залишає слідів на снігу?" "Доведіть, що ли­сиця — хижа тварина".).

Письмові завдання на перевірку передбачають кон­струйований або вибірковий тип відповіді. Одні з них вимагають самостійно конструювати відповідь, а ін­ші — вибрати правильну відповідь із запропонованих варіантів. Для полегшення виконання конструйованих письмових завдань учитель може надавати учням певну допомогу: "Продовжіть речення. Вставте пропущені слова. Вставте пропущені слова і допишіть речення.". ("Доведіть, що лисиця — хижа тварина. Продовжіть ре­чення: Лисиця — хижа тварина тому, що...")

Під час виконання вибіркових письмових завдань правильні відповіді підкреслюються, позначаються умовними позначеннями або виписуються цифри, якими позначив їх учитель і т. ін. Завдання 1.

Пшениця, цукровий буряк, льон, овес, кукурудза, огірки, картопля.

Серед перелічених рослин підкресліть: зернові — однією рискою (_____), технічні — двома рисками

Завдання 2.

1. Ведмідь. 2. Заєць. 3. Їжак. 4. Білка, 5. Борсук. 6. Лось.

Випишіть цифри, якими позначені тварини, що залягають у сплячку. Завдання 3.

Рівнина, гора, море, річка, яр, джерело, горб, озеро. В один рядок випишіть слова, якими позначають­ся форми земної поверхні, а в другий — природні водойми. Форми земної поверхні:... Природні водойми:...

Письмові завдання можуть спонукати дітей до за­повнення нескладних таблиць, а також до виконання схематичних малюнків предметів і явищ природи. Останні використовуються за умови, якщо вчитель навчив учнів робити прості схеми. Для цих завдань вибираються об'єкти, на основі яких формувалися основні поняття з природознавства. Вони повинні бути не складними для зображення. Наприклад: де­рево, кущ, трав'яниста рослина, гора, горб, яр, річка з притоками і т. ін. ("Схематично зобразіть гору і підпишіть її основні частини". "Схематично зобразіть дерево (кущ). Підпишіть їх органи".). Перевірка за допомогою таких робіт дозволяє визначити якість і рівень осмислення знань та уміння дітей моделюва­ти об'єкти природи в їх взаємозв'язках.

Зміст письмових завдань може подаватися не тільки словесно, а й графічно. Це полегшує акту­алізацію необхідних уявлень і понять та виконання розумових пізнавальних дій. Приклади диференційо­ваних завдань за рівнем допомоги вчителя з викори­станням схематичних малюнків:

Завдання 1.

— За малюнками порівняйте форми земної по­верхні: гору і горб. Визначте, що в них подібного? Що їх відрізняє?

Завдання 2.

— На малюнках підпишіть частини гори і горба. — Порівняйте ці форми земної поверхні. Визнач­те, що в них подібного? Що їх відрізняє? Вкажіть подібні ознаки гори і горба. Вкажіть відмінні ознаки гори і горба.

Завдання 3.

— Розгляньте малюнки форм земної поверхні: го­ри і горба. Пригадайте, що таке вершина, схил і підніжжя. Знайдіть їх і підпишіть на малюнках.

— Порівняйте форми земної поверхні. Визначте, що подібне у гори і горба? Що їх відрізняє? Закінчіть речення:

Гора і горб подібні тим) що у них є...

Гора і горб відрізняються тим, що гора..., а горб...

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з природознавства, виявлених під час перевірки, є:

— якості засвоєння учнями природознавчих уяв­лень і понять та властивості сформованих умінь;

— рівень оперування природознавчими знання­ми: репродуктивний, реконструктивний, творчий у визначених програмою видах практичної і навчаль­но-пізнавальної діяльності;

— рівень сформованості різних груп умінь: копіювання зразка, виконання способу діяльності за зразком в подібних і змінених умовах та нових ситуаціях;

— рівень оволодіння досвідом творчої діяльнос­ті: частково-пошукова (евристична), пошукова (дос­лідницька);

— рівень оволодіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до природи, до самого себе та інших людей в природі;

— рівень самостійності учня при виконанні за­вдань: відсутня готовність до сприймання допомоги, виконує зі значною допомогою, виконує з незнач­ною допомогою, виконує без допомоги.

За зазначеними критеріями виділяються чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів: почат­ковий, середній, достатній, високий.

Кожний рівень характеризується відповідними оцінками в балах та їх нормами, що визначені на ос­нові поданих критеріїв оцінювання.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання
Початковий	1-3	Учень засвоїв природознавчі знання у формі елементарних уявлень. У процесі відтворення їх змісту називає як сталі, так і випадкові ознаки і властивості об'єктів природи, окремі зовнішні зв'язки між ними. Навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні відтворення зразка виконання конкретного способу діяльності, з опорою на записаний алгоритм. Спостереження може провести за конкретними знайомими об'єктами природи, використовуючи детальний план. За змістом спостереження передбачають сприймання зовнішніх ознак чи властивостей об'єкта та їх називання. Досліди і практичні роботи виконує поетапно, за детальною інструкцією, під безпосереднім керівництвом учителя. Часткові і загальні висновки про результати виконання досліду чи практичної роботи може повторити. Називає окремі етапи проведення досліду з опорою на інструкцію. Повторює оцінні судження про об'єкти і явища природи, поведінку свою й інших у природі, часто не усвідомлюючи їх суті. Самостійні роботи виконує під безпосереднім керівництвом учителя, допомогу сприймає не одразу, а після кількаразового детального пояснення
Середній	4-6	Учень засвоїв природознавчі знання формі загальних уявлень і понять. Характеризує їх зміст шляхом висловлення сукупності окремих суджень. Разом з усіма істотними ознаками поняття може називати кілька неістотних. Відповідь ілюструє прикладами з підручника або з використаних під час засвоєння засобів наочності. Встановлює засвоєні внутрішньопонятійні зв'язки, простіші з них пояснює. Навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні виконання способів діяльності за зразком у змінених незначною мірою умовах. Тобто здійснюється їх перенесення на об'єкти однієї групи. Спостереження може провести за не­великою групою знайомих, подібних між собою об'єктів природи, користуючись наданим планом. Цілеспрямовано сприймає їх зовнішні ознаки чи властивості і видимі зовнішні зв'язки між ними, називає їх, на їх основі робить необхідні висновки. Досліди і практичні роботи виконує за інструкцією під керівництвом учителя. Часткові висновки про їх результати робить самостійно, а загальні — повторює. Називає кілька основних етапів виконання досліду чи практичної роботи. Пояснює призначення окремих приладів. Оцінні судження повторює, однак ок­ремі з них висловлює як свої власні, елементарно аргументуючи їх. Самостійні роботи виконує із знач­ною безпосередньою чи опосередко­ваною допомогою учителя
Достатній	7-9	Учень засвоїв природознавчі знання у формі понять. Правильно дає їх визначення, називаючи всі істотні ознаки. Характеризує їх зміст шляхом висловлення суджень і окремих умовиводів. Відповідь ілюструє не тільки засвоєними, а й новими прикладами. Встановлює засвоєні внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв'язки, більшість із них пояснює. Розпізнає об'єкти природи, які охоплюються засвоєним поняттям. Під час відповіді може незначною мірою переструктурувати засвоєний зміст, не порушуючи засвоєних зв'язків у ньому. Навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні застосування зразка виконання способів діяльності в умовах, які вимагають їх реконструювання (перебудови) в значною мірою змінених ситуаціях. Тобто здійснюється їх перенесення на об'єкти різних груп одного класу. Володіє уміннями розв'язувати окремі етапи проблеми, тому включається в частково-пошукову діяльність. Спостереження може провести за групою об'єктів природи одного класу. План спостереження складає самостійно або з допомогою вчителя на основі засвоєних прийомів аналізу предметів і явищ природи. Цілеспрямовано сприймає зовнішні ознаки об'єктів спостереження, зовнішні зв'язки, порівнює їх, робить необхідні висновки. Досліди і практичні роботи виконує за інструкцією. Робить часткові і загальні висновки про результати і способи їх виконання. Називає основні прилади та їх призначення. Висловлює оцінні судження про об'єкти природи, поведінку свою й інших в природі. Однак, не завжди може переконливо пояснити її, бо для аргументації використовує як засвоєні природознавчі і нормативні знання, так і життєвий досвід. Самостійні роботи виконує з незнач­ною допомогою вчителя.
Високий	10-12	Учень володіє системою природознавчих понять, передбачених програмою. Характеризує їх зміст шляхом висловлення суджень та умовиводів. Розуміє родо-видові зв'язки між поняттями. Встановлює внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв'язки, ілюструє їх конкретними прикладами. Вміє розпізнавати предмети і явища, які охоплюються поняттями різного рівня узагальнення. Під час відповіді може змінювати логічну послідовність засвоєного змісту, використовуючи для відповіді матеріал кількох попередніх тем. Навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні застосування засвоєних способів діяльності в нових ситуаціях. Тобто здатний переносити їх на об'єкти природи різних класів у процесі пошуку нових знань і способів діяльності. Активно включається в частково-пошу­кову діяльність, а самостійно може розв'язувати навчально-пізнавальні проблеми за аналогією. Спостереження може провести за групою об'єктів як одного, так і різних класів. Цілеспрямовано сприймає зовнішні ознаки і властивості об'єктів природи, порівнює їх, використовуючи результати попередніх спостережень. Встановлює зв'язки і залежності між ними, узагальнює, робить висновки. Досліди і практичні роботи виконує за наданою інструкцією або складає її за аналогією під керівництвом учителя. Може використати дослід чи практичну роботу як метод вирішення проблеми. Результати роботи узагальнює, робить висновки, пояснює їх. Висловлює оцінні судження, аргументуючи їх природознавчими і нормативними знаннями. Самостійну роботу виконує без допомоги вчителя, під опосередкованим керівництвом

МИСТЕЦТВО

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти змістовими лініями освітньої галузі "Мистецтво" визначено:

— домінуючі види мистецтв — музичне та візуаль­не (образотворче),

— синтетичні види мистецтв, які інтегруються з домінуючими — хореографічне, театральне та екранні.

Таким чином, об'єктами перевірки та оцінювання мають стати:

— вміння сприймати і розуміти (емоційно відчу­вати та усвідомлювати), аналізувати твори мистецтва та інтерпретувати їх художньо-образний зміст (вис­ловлювати власне естетичне ставлення);

— вміння і навички з практичної художньої діяль­ності (досвід), зокрема творчої;

— обізнаність у сфері мистецтв — елементарні знання та уявлення про мистецтво, його основні ви­ди і жанри, основні поняття і терміни, творчість митців (мистецтвознавча пропедевтика).

Враховуючи мінімальну кількість годин на пред­мети освітньої галузі в інваріантній частині навчаль­ного плану (2 год на тиждень), складність і особли­вості забезпечення занять із синтетичних видів мистецтв (спеціальний зал для хореографії, сцена для театральної діяльності та затемненість приміщення для перегляду кінофільмів), в опануванні їх оцінюються переважно результати сприймання та аналізу-інтерпретації, хоч елементи практичної діяльності у сфері хореографічного, театрального та кіномис­тецтва передбачені програмами. В оцінюванні досяг­нень учнів із домінуючих видів мистецтв — музично­го та візуального — перевагу слід надавати перевірці практичних умінь та навичок.

Як відомо, предмети художньо-естетичного циклу в загальноосвітній школі мають переважно розвивально-виховне спрямування, якому підпорядковуються всі на­вчальні завдання, тому домінуючу роль відіграє стимулюючо-мотиваційна функція оцінювання: вчитель має насамперед сприяти зростанню в учнів інтересу до ми­стецтва, розвитку здібностей емоційно-естетично реа­гувати на нього і знаходити особистісний смисл, стиму­лювати потребу в художньо-творчій самореалізації.

Види оцінювання і процедура перевірки Система оцінювання навчальних досягнень учнів в освітній галузі грунтується винятково на позитив ­ ному ставленні до кожного учня, незалежно від його природних здібностей до того чи іншого виду мистецтва. Оцінюється не рівень невдач, недоліків, прорахунків, а рівень досягнень, компетенції як інте­грованого результату порівняно з попередніми досяг­неннями учня. До складу компетенцій у сфері мис­тецтва належать:

— ціннісно-інформаційна та комунікативна ком­петенції (уявлення та знання, ставлення та оцінки з їх аргументацією тощо);

— діяльнісно-креативна та компетенція са­моосвіти (художньо-практичні вміння та навички, здатність застосовувати отримані знання, досвід практичної, зокрема й художньо-творчої діяльності).

Основними видами оцінювання є тематичне (відповідно до тем конкретної програми, за якою працює вчитель) і підсумкове (наприкінці навчально­го року). Поточне оцінювання є не обов'язковим, а доцільним, заохочувальним.

Основною одиницею оцінювання є навчальна те­ма.Принцип тематичності забезпечує систематичність оцінювання навчальних досягнень. Формою те­матичного оцінювання можуть бути заняття, що ма­ють узагальнюючий характер, наприклад, урок-кон­церт (з музики), колективна творча робота (візуальне мистецтво), формою підсумкового оцінювання до­цільно обирати заняття, що включають перевірку інтегрованих знань з різних видів мистецтв (віктори­на або тест п ігровій формі).

З-поміж форм оцінювання перевагу слід надавати фронтальному опитуванню, груповим, колективним та індивідуальним практичним завданням, ігровим ситуаціям (кросворди, ребуси тощо).

Засвоєння навчального тематичного матеріалу й оволодіння різними видами діяльності у сфері мис­тецтв мають різнорівневий характер. У 1—2 класах учитель визначає лише рівні засвоєння учнями ма­теріалу — початковий, середній, достатній і високий, тобто забезпечує безбальне оцінювання.

Введення оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою доцільно починати з 3 (4) класу. (Аргументація: враховуючи специфіку та багатоаспектність мистецької діяльності та художніх здібностей, що зумовлюють її успішність, учитель, який працює з учнями вже не один рік, краще орієнтується в їхніх можливостях і тому може забез­печити поступовість, гнучкість і безконфліктність пе­реходу на нову 12-бальну шкалу оцінювання в рам­ках початкової школи, адже 5 клас і так є складним, критичним моментом шкільного навчання).

У 3 (4) класах, якщо знання та вміння учня повністю відповідають певному рівню, ставиться найвищий бал даного рівня, у разі наявності окремих недоліків — оцінка знижується відповідно до їх кількості на 1—2 бали.

Підсумкову оцінку, що виставляється учневі на підставі поточного і тематичного оцінювання, варто розглядати як оцінку, що відбиває кінцевий результат роботи учня протягом навчального року (семестру), а не середньоарифметичний бал, виведений суто механічно.