Російська мова та мови інших національних меншин

(мова навчання)

 

Оцінювання навчальних досягнень здійснюється згідно з основними цілями навчання мови, які пе­редбачають розвиток в учнів уміння досконало кори­стуватись мовою в усній та писемній формах та фор­мування певного кола знань про мову.

У початковому навчанні мови пріоритетним є розвиток в учнів навичок мовленнєвої діяльності: слухання (аудіювання), говоріння, читання, письма; тому оцінювання результатів навчання стосується, передусім, сформованості цих навичок. Окрім того, школярам пропонують завдання на розпізнавання, групування мовних одиниць, утворення форм слова, побудову сполучень слів, речень тощо (отже, пе­ревіряють знання з мови та мовні вміння). Оцінюванню підлягають:

• мовленнєві навички: аудіювання, діалогічне та монологічне усне мовлення, читання вголос та побу­дова письмового висловлювання (переказ);

• мовні вміння та навички, практичне застосуван­ня знань з мови;

• навички правопису (у визначених програмами межах); техніка письма та культура оформлення письмових робіт.

На основі даних критеріїв розробляються більш конкретизовані матеріали для кожної мови, що вив­чається як окремий предмет у 2—4 класах школи.

У 1 та 2 класах оцінювання здійснюється словесно — з огляду на 4 рівні навчальних досягнень; у З, 4 класах застосовується 12-бальна шкала оцінювання.

1. Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого)

 

Перевіряється вміння прослухати незнайомий текст і зрозуміти його (зміст, основну думку, образ­ний вислів та ін.). Перевірка здійснюється раз на се­местр, починаючи з II семестру 1 класу.

Для слухання пропонують художній або художньо-науковий текст (тексти, що належать до інших стилів, для перевірних робіт не рекомендуються).

Обсяг тексту визначається таким чином, щоб при неквапливому читанні (зі швидкістю 80—120 слів за хвилину) час його неперервного звучання був у таких межах:

1 клас	40—60 сек
2 клас	1—2 хв
3 клас	2-3 хв
4 клас	3-4 хв

Робота здійснюється фронтально. Учитель читає текст: у 1 та 2 класах — двічі; у 3 та 4 класах — один раз. Текст має бути незнайомим для дітей, але скла­датися переважно з відомих учням слів і не містити граматичних ознак, які можуть спричинити неро­зуміння тексту.

Слуханню передує вступне слово вчителя, тлума­чення окремих слів, реалій побуту тощо. У 1 та 2 кла­сах рекомендується пропонувати учням декілька за­питань та завдань, щоб спрямувати їхню увагу під час слухання.

Після того як учні прослухають текст, учитель, не вдаючись до жодного обговорення, пропонує серію запитань з варіантами відповідей на них.

Учням 1 класу пропонують 4 запитання, на які можна відповісти словами "так" — "ні". Учням 2 кла­су — 4 запитання альтернативного типу ("Першим прибіг зайчик чи вовк?" і т. ін.). Для учнів 3 і 4 класів складають 6 запитань: 4 запитання — щодо змісту (хто? що? у якій послідовності? чим закінчилося? то­що); одне — про головну думку твору; одне — про значення образного слова, виразу, про побудову тек­сту та ін. Кожне із запитань супроводжується З варіантами відповідей.

Школярам треба мовчки вислухати кожне запи­тання та варіанти відповідей на них (у 1 та 2 класах їх повторюють двічі), вибрати один із варіантів і за­писати номер обраної відповіді поряд із номером за­питання. Наприклад: 1.2 (цифра "І"— це номер за­питання, цифра "2" — номер обраної відповіді).

У разі запитань з відповідями типу "так" — "ні" пер­шим варіантом вважається "так", другим — "ні". У разі альтернативного запитання першим варіантом вва­жається той, що у запитанні йде першим (у нашому прикладі: "зайчик" позначається цифрою 1, "вовк" — цифрою 2).

Правильна відповідь на кожне із запитань у 1, 2 класах дає 3 бали, однак оцінка роботи здійснюється описово. У 3,4 класах — 2 бали. У 3 та 4 класах учень може отримати за роботу від 1-го бала (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12-ти байтів (за бездоганно виконану роботу).

 

II. Говоріння

(діалогічне та монологічне висловлювання)

Перевіряються вміння:

— складати, розігрувати діалог відповідно до за­пропонованої ситуації; використовувати формули мовленнєвою етикету, репліки для стимулювання, підтримання діалогу; вміння дотримуватись правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохо­чувати його висловити свою думку, доброзичливо слухати); говорити змістовно, аргументувати свою думку, розуміючи можливість різних поглядів на ту саму проблему;

— будувати переказ, а починаючи з 3 класу — і твір, викладаючи матеріал зв'язно і послідовно, розрізняючи основну та другорядну інформацію, висловлюючи основну думку, вдало добираючи слова, враховуючи при цьому певне комунікативне за­вдання, особливості тієї чи іншої аудиторії слухачів.

Учням пропонують переказувати прослуханий чи прочитаний текст, розповіді інших людей, а також роз­казувати про певну подію, прочитану книжку тощо без безпосередньої опори на текст (складати твір). Пред­мет висловлювання визначається переважно на основі тем, які обговорювались, опрацьовувались у класі.

При перевірці навички говоріння враховуються ступінь самостійності роботи учнів, міра допомоги вчителя. Учням, які досягли початкового та середньо­го рівнів, пропонують різноманітні допоміжні ма­теріали: малюнки, сполучення слів, окремі речення, фрагменти діалогу, план висловлювання тощо. Учні, які досягли високого рівня розвитку усного мовлен­ня, виконують відповідні завдання самостійно.

Перевірка сформованості діалогічного та моно­логічного мовлення планується так, щоб кожен учень протягом року мав можливість показати класові свої досягнення і одержав одну оцінку за діалогічне, одну — за монологічне мовлення. Оцінки накопичуються в ок­ремих колонках журналу, не позначених датою. На то­му чи іншому уроці вчитель, перевіряючи діалогічне мовлення, пропонує двом учням протягом 4—5 хвилин обдумати, підготувати діалог і розіграти його перед кла­сом. Оцінка ставиться кожному учневі. Те саме сто­сується і монологічного висловлювання з тією різни­цею, що завдання пропонують окремому учневі.

Діалогічне мовлення

Орієнтовний обсяг складеного учнями діалогу (кількість реплік на кожного із співрозмовників).

 

З—4 репліки (враховуючи етикетні формули почат­ку та кінця розмови)

3—-4 репліки (без урахування етикетних формул) 4—5 реплік (без урахування етикетних формул) 5—6 реплік (без урахування етикетних формул)

2 клас

3 клас

4 клас

Діалогічне мовлення оцінюється за такими кри­теріями:

Рівень	Бали	Критерії оцінювання
Початковий	1-3	Учні після попередньої підготовки, спи­раючись на допоміжні матеріалі н, змог­ли повторити складений або прочита­ний на попередніх уроках діалог, однак припустились значної кількості поми­лок у доборі слів, інтонуванні речень
Середній	4-6	Учні після попередньої підготовки, спираючись на допоміжні матеріали, змогли повторити складений або про­читаний на попередніх уроках діалог і додати до нього 1—2 репліки (на кож­ного з учасників діалогу); при цьому учні припустились помилок у доборі слів, інтонуванні речень
Достатній	7-9	Учні, спираючись на допоміжні ма­теріали, побудували діалог, що в цілому відповідає запропонованій темі, але не склали вступної та заключної реплік, окремі репліки співрозмовники зали­шили без відповіді, припустились по­милок у мовному оформленні реплік
Високий	10-12	Учні самостійно склали змістовний діалог, показали належну культуру спілкування, вміння вислухати співроз­мовника і взяти до уваги його слова при побудові своєї репліки; вміння вра­хувати ступінь обізнаності співрозмов­ника з темою розмови; діалог виріз­няється пропорційністю частин (вступ­ної, основної, заключної), додержан­ням норм літературної мови

 

Усне монологічне мовлення

Перевіряється вміння переказати прослуханий чи прочитаний твір, а, починаючи з 3 класу, — побуду­вати усне висловлювання (твір) без безпосередньої опори на текст.