Апарат держави. Система органів державної влади України.

 

1. Держава - це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка забезпечує цілісність і безпеку усього суспільства та здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї (домінуючої) частини, а також управління загальносуспільними справами.

Держава є способом організації влади, що виникла не певному етапі розвитку суспільства, виступає як офіційний представник усього суспільства і забезпечує за допомогою спеціального апарату реалізацію своєї політики.

Причини виникнення держави і права:

Ø три великі поділи праці;

Ø поява надлишкового продукту, приватної власності на засоби виробництва і, як наслідок, майнової нерівності;

Ø утворення суспільних економічних класів із протилежними інтересами, конфлікти між ними;

Ø неспроможність суспільної впади первісного суспільства управляти ним за наявності класових суперечностей.

 

Ознаки держави

· Наявність системи суверенної політичної влади (законодавчої, виконавчої, судової). Суверенітет держави означає, шо держава володіє найвищою та необмеженою владою над внутрішніми суб'єктами в межах своїх кордонів, а інші держави повинні визнавати це.

· Територія. Держава нерозривно пов'язана з певною територією, на яку поширюється її влада. Територія включає землю, надра, повітряний та водний простори, посольства, консульства держави за її кордоном та деякі інші об'єкти.

· Монополія на легальне застосування примусу. Для цього держава створює спеціалізовані органи примусу, які використовуються в ситуаціях, передбачених законом.

· Наявність державної мови, якою визнається мова нації, котра складає більшість населення країни.

· Апарат держави, тобто наявність системи органів і установ, які здійснюють функції державної влади.

· Наявність національної правової системи. Кожна держава функціонує в межах власної правової системи, яка закріплює встановлені та санкціоновані державою нормативні регулятори суспільних відносин.

· Населення. Держава охоплює своїм впливом усіх людей, які перебувають у межах країни.

 

Функції держави

Функції держави - це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність та зміст, а також призначення у суспільстві.

Термін "функції держави " застосовується для позначення основних напрямків діяльності держави. Виконання державою своїх функцій має за мету гармонізувати життєдіяльність суспільства і держави. У функціях держави визначаються її сутність та реальна роль, яку держава відіграє у вирішенні основних питань суспільного розвитку.

Функції держави можна поділити на внутрішні та зовнішні.

 

2. Класифікація держав.

Важливою характеристикою держави є спосіб (порядок) організації державної влади. Він відображається поняттям "форма держави''. Форма держави об'єднує три компоненти: форму державного правління, форму державного устрою та форму державного режиму.

Державне правління - це спосіб організації та здійснення вищої державної влади. Традиційно виділяють такі основні форми державного правління, як монархія та республіка.

Монархія - це форма державного правління, при якій вища державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і, зазвичай, передається у спадок.

Абсолютна більшість сучасних монархій конституційні. Різновидами конституційної монархії є дуалістична (монарх, будучи главою держави, одночасно очолює виконавчу владу) та парламентська (виконавчу владу очолює прем’єр-міністр, який призначається парламентом).

Республіка — форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається виборцями на певний строк.

Республіками є більшість сучасних держав. Основними різновидами республіки є парламентська, президентська та змішана.

Парламентська республіка. Верховенство в системі державної влади належить парламенту, який формує уряд. Парламент може висловити уряду вотум недовіри, наслідком чого є відставка уряду. Виконавчу владу очолює прем’єр-міністр. Функції президента в основному зводяться до представницьких.

Президентська республіка. Президент обирається народом, є главою держави та очолює виконавчу владу. Посади прем'єр-міністра немає. Членів уряду призначає президент, однак у деяких державах ключових міністрів затверджує парламент. Президент не має права розпустити законодавчий орган, а депутати парламенту не можуть вплинути на дострокове переобрання президента, окрім як через механізм імпічменту. Разом із президентом іде у відставку весь уряд.

Змішана республіка. Глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який обов'язково повинен затверджуватися парламентом. Президент обирається на всенародних виборах. Виконавчу владу очолює прем'єр-міністр.

Державний устрій - це поділ території держави на певні складові та розподіл влади між нею та цими складовими. Історично склалися дві форми державного устрою: унітарна держава та федерація.

Унітарна держава - це держава, окремі складові якої не мають суверенітету, усіх ознак державності.

Верховна суверенна влада в унітарній державі повністю зосереджена в центрі, а складові держави (області, воєводства, провінції) не мають ознак політико-державної самостійності. Для унітарної держави характерна наявність єдиної системи централізованої державної влади, юрисдикція якої поширюється на усю територію країни. Існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція. Деякі унітарні держави (напр., Італія, Україна) включають автономні утворення.

Федерація — це союзна держава, яка складається із державних утворень, які мають певну самостійність.

Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції федеральної, центральної влади та влади суб'єктів федерації. Цей принцип передбачає договірність у прийнятті спільних рішень, рівне представництво в органах федеральної влади. Територія в політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається із суб'єктів федерації. Суб'єкт федерації наділяється установчою владою, має право прийняти власну конституцію, мати свою судову, правову системи. Федеральні закони мають безумовний пріоритет над законами суб'єктів федерації. У конституціях федерацій розмежовується компетенція федеральних і місцевих органів влади. У складі федерації може бути різна кількість суб'єктів: у США - 50, в Канаді - 10, у Німеччині - 16, в Австрії - 9 і т.д. До компетенції центральної влади у федерації належать питання розв'язання конфліктів між суб'єктами федерації, оборони країни, зовнішньої політики, фінансів, оподаткування, організації структур і діяльності вищих органів влади.

Політичний (державний) режим - це сукупність методів та засобів здійснення державної влади, які визначають характер відносин тіж державою та суспільством.

У сучасних умовах державні режими найчастіше класифікують як демократичні, авторитарні, тоталітарні.

Демократичний режим - це режим, який характеризується децентралізацією, роззосередженням влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів: це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління та прийняття рішень у відповідності з волею більшості.

Авторитарний режим - це режим, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав та свобод громадян та їх об'єднань, суворою регламентацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демократичних інституцій.

Тоталітарний режим - це режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції й інакодумців.

3. Апарат держави — це система всіх державних органів, які здійснюють завдання і функції держави.

Орган держави — це створений державою або безпосередньо народом колектив уповноважених осіб (депутатів або державних службовців) або одна особа, який має свою визначену структуру та наділений владними повноваженнями для здійснення певних державних завдань і функцій.

Наявність владних повноважень означає, що орган держави вправі встановлювати формально обов'язкові приписи, тобто норми права чи індивідуальні приписи, і домагатися, за допомогою встановлених законом засобів, їхнього здійснення. Наявність владного характеру є найбільш важливою ознакою державного органу, яка дає можливість достатньо чітко відокремити державні органи від державних організацій й установ та від недержавних утворень.

Згідно з конституційним законодавством, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Вона правомочна розглядати будь-яке питання, яке не входить до компетенції виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що може вирішуватися виключно всеукраїнським референдумом. Верховна Рада складається з 450 депутатів, обраних на п’ять років.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.

Органами державної виконавчої влади в областях і районах є, відповідно, обласні і районні державні адміністрації, які очолюють голови цих адміністрацій.

Судову владу в Україні здійснюють виключно суди. Прокуратура України є органом державного обвинувачення, здійснення загального нагляду та нагляду за виконанням покарань у місцях позбавлення волі.