Джерела безперебійного живлення

Джерело безперебійного живлення – це спеціальні пристрої, які забезпечують комп’ютер і периферію напругою живлення, навіть у випадку зникнення її з мережі. Це значно підвищує надійність роботи комп’ютера та інших пристроїв, запобігає втраті важливої інформації. При зникненні напруги в мережі, джерела безперебійного живлення ще деякий час підтримують необхідний рівень напруги за допомогою вбудованих акумуляторів. Крім цієї основної функції, вони забезпечують також фільтрування напруги, контроль температурного та інших режимів роботи.

За принципом роботи джерела безперебійного живлення поділяють на три типи: off-line, line interactive та on-line. Найкращі функціональні характеристики мають on-line пристрої, але вони досить дорогі. Якщо необхідно вибрати джерело безперебійного живлення, зверніть увагу на максимальну вихідну потужність, адже більша потужність забезпечує довговічну роботу акумуляторів самого джерела живлення і можливість під єднання кількох ПК та периферійних пристроїв.

Теми для обговорення

1. Пристрої введення-виведення інформації.

2. Накопичувачі інформації.

3. Пристрої і системи вводу-виводу графічної інформації

4. Струменеві способи реєстрації інформації. Принтери для кольорового друку

5. Побудова, типи, характеристики плотерів

6. Різновиди механізмів клавіатур. Кодуюча система

7. клавіатури. Альтернативні способи вводу інформації.

8. Класифікація і структура графічних дисплеїв.

9. Класифікація сканерів. Принципи роботи сканерів різного типу.

10. Структура сканерів та їх характеристики

11. Апаратні та програмні компоненти сучасної системи комп’ютерного звуку

12. Склад комп'ютера та взаємодія між вузлами.

 

Практична робота № 2. Операційна система Windows ХР. Ознайомлення з вікнами та дії над ними

Год.

Мета: Набуття практичних навичок з виконання різноманітних операцій на типовими вікнами та та виконання різних команд головного меню.

 

План

1. Виконання операцій над піктограмами та вікнами операційної системи Windows ХР.

2. Структура головного меню та виконання на його осніві команд.

 

Теоретичні відомості

Операційна система WINDOWS. Загальні відомості

Наприкінці 90-х років XX ст. стандартом де-факто ОС для 32-розрядних ПК стала система WINDOWS. Вона має ряд особливостей: Зручний для користувача графічний інтерфейс. Він дає змогу досить просто керувати роботою комп'ютера, використовуючи такі поняття, як «Мій комп'ютер», «Мережне оточення», «Кнопка Пуск», «Панель задач», «Контекстне меню», «Вікно», «Ярлик», технології «Вкажи і вибери» (Point and Click), «Перенеси і відпусти» (Drag and Drop) і т.д.

Вона є об'єктно-орієнтованою ОС для оброблення документів. В ній використовують такі офісні аналогії, як «Робочий стіл», «Папка», «Документ», «Кошик» і т.д.

Допускає підключення до локальних і глобальних комп'ютерних мереж (електронна пошта, факс, internet).

3. Містить довгі імена файлів (до 255 символів).

Допускає роботу з програмами, розробленими в інших сумісних ОС, і їх виконання.

Працює в багатозадачному режимі. Використовує і процесну форму (паралельно виконується кілька програм) та потокову форму (паралельно виконуються різні частини однієї програми). При одному процесорі багатозадачний режим реалізується так: попрацювавши якийсь час, задача у WINDOWS автоматично заморожується і управління передається наступній задачі. При перебоях під час розв'язування задачі її можна зняти без перевантаження всієї системи.

Застосовує пряму адресацію оперативної пам'яті, завдяки чому у програмах (додатках) можуть використовуватися до 4 Гбайт віртуальної пам'яті (оперативна пам'ять і пам'ять на жорсткому диску).

7. Підтримує обмін даними між додатками за допомогою OLE-технології (object linking and embedding — зв'язування та вбудовування об'єктів). Наприклад, таблиці, а також діаграми, побудовані в табличному процесорі excel, можуть використовуватися в документі, створеному в текстовому редакторі WORD.

Містить ряд стандартних програм (Блокнот, графічний редактор PAINT, КАЛЬКУЛЯТОР).

Файлова система

Імена файлів

Основним інформаційним об'єктом ОС WINDOWS є файл.

Файл — іменована область зовнішньої пам'яті для зберігання програм і даних.

Файли можуть містити текстові документи, числові дані, закодовану табличну та графічну інформацію тощо.

Оскільки ОС WINDOWS орієнтована на роботу з документами, файли, в яких зберігаються дані, називають документами, а програми, що створюють і обробляють ці документи, — додатками.

Для ідентифікації кожному файлу присвоюється ім'я. Воно утворюється з двох частин — власне імені та розширення, розділених символом «крапка». Розширення, як правило, визначає тип файлу (додаток, текстовий документ, таблиця, рисунок, проект програми і т.д.). Власне ім'я може складатися з 1—255 символів, а розширення — з 0-3 символів. В імені файлу (у власне імені та розширенні), крім літер і цифр, можна також вживати символи: «$», «%», «'», «-», «пропуск», «@», «~», «!», «(», «)», «{», «}», «^», «#», «&», «+», «;», «=», «[», «]».

Оскільки розширення визначає тип файлу, його ще називають просто типом. Як власне ім'я, так і розширення можуть бути задані користувачем довільно. Наприклад:

Letter.txt, письмо иванову.doc, себестоимость.хls, справочник цен.dat

Незважаючи на допустиму довільність у визначенні імені файлу, на практиці використовують уніфіковані (загальноприйняті) розширення.

Застосування загальноприйнятих розширень допомагає користувачеві орієнтуватися у змісті файла за його розширенням. Наприклад, якщо файл має розширення.doc, то це означає, що він зберігає документ, створений у текстовому редакторі WORD, а якщо.xls — то створену в ЕТ EXCEL робочу книгу. Розширення.ехе свідчить про те, що у файлі міститься додаток (наприклад, WINWORD.EXE — текстовий редактор, NAV.EXE — антивірусна програма).

Використання уніфікованих розширень полегшує візуальну орієнтацію у призначенні файлів. Залежно від розширення файл зображається певним значком. Оскільки в рамках ОС WINDOWS кожному зареєстрованому типу файла відповідає свій значок, самі розширення, як правило, не виводяться на екран: для орієнтації у призначенні файлу досить цього значка.

Уніфікація розширень спрощує роботу з файлами. Щоб розпочати роботу з деяким документом, досить двічі клацнути по його значку лівою клавішею миші. При цьому WINDOWS аналізує розширення файлу і запускає на виконання необхідний додаток, а потім завантажує в нього обраний документ.

У команді “Пошук файлів”, а також в інших командах в іменах файлів можуть використовуватися символи «?» і «*». Імена, що містять такі символи, називають шаблонами, або родовими іменами. Вони застосовуються для позначення відразу кількох файлів. Символ «?» у вказаних позиціях допускає наявність у них будь-якого символу, а символ «*» позначає будь-яку кількість символів в імені або розширенні шаблона. Приклади:

1) для документів план 1997.xls, план 1998.xls і план1999.хls шаблоном є план 199?.xls;

2) для документів план 1999.xls і план 2000.хls шаблоном є план*.хls;

3) для документів план2001.хls і план2001.doc шаблоном є план2001. *;

4) для документів план 1999.xls, план2000.xls і план2001.dос шаблоном є план*.*;

5) для всіх вищенаведених файлів шаблоном є *.*.

Операційна система windows може читати і записувати імена файлів інших ОС (UNIX, OS/2 і т.д.).

Папки Складовими елементами ПК як сховища інформації є диски (жорсткі, гнучкі та компакт-диски). Кожний з них зберігає файли, які можна упорядкувати за певною тематикою у папки. Кожна з папок, у свою чергу, може містити файли й інші підпапки. Таким чином, для користувача папка — це місце, де зберігаються документи, додатки та інші підпапки, а з точки зору ОС — місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір, час останнього поновлення кожного файлу і т.д.

Розміщення файлів у різних папках дає змогу:

виділити в окремі групи логічно однорідні файли (наприклад, усі додатки або всі файли з даними);

виділити всі файли, що належать деякій підсистемі (наприклад, ЕТ, текстовому редактору, підсистемі нарахування заробітної плати і т.д.);

Виділити всі файли кожного користувача, якщо комп'ютер експлуатує кілька користувачів.