Практична робота № 1. Архітектура ПК.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Практична робота № 1. Архітектура ПК.



Практична робота № 1. Архітектура ПК.

2 год.

 

Мета: Ознайомитися із будовою ПЕОМ

 

План

1. Вивчення основних блоків ПК.

2. Ознайомлення з периферійними пристроями ПК.

 

Теоретичні відомості.

Комп'ютер - це електронний пристрій, що виконує операції введення інформації, зберігання та оброблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною. За кожну з названих операцій відповідають спеціальні блоки комп'ютера:

· пристрій введення,

· центральний процесор,

· запам'ятовуючий пристрій,

· пристрій виведення.

Всі ці блоки складаються з окремих дрібніших пристроїв. Зокрема в центральний процесор можуть входити арифметико-логічний пристрій (АЛП), внутрішній запам'ятовуючий пристрій у вигляді регістрів процесора та внутрішньої кеш-пам'яті, керуючий пристрій (КП). Пристрій введення, як правило, теж не є однією конструктивною одиницею. Оскільки види інформації, що вводиться, різноманітні, джерел може бути декілька. Це стосується і пристрою виведення.

Схематично загальна структура комп'ютера зображена на рис.1 1.

 

 

Рисунок 1.1. Загальна структура комп'ютера

 

Запам'ятовуючий пристрій - це блок ЕОМ, призначений для тимчасового (оперативна пам'ять) та тривалого (постійна пам'ять) зберігання програм, вхідних і результуючих даних та деяких проміжних результатів. Інформація в оперативній пам'яті зберігається тимчасово лише при включеному живленні, але оперативна пам'ять має більшу швидкодію. В постійній пам'яті дані можуть зберігатися навіть при вимкненому комп'ютері, проте швидкість обміну даними між постійною пам'яттю та центральним процесором, у переважній більшості випадків, значно менша.

Арифметико-логічний пристрій - це блок ЕОМ, в якому відбувається перетворення даних за командами програми: арифметичні дії над числами, перетворення кодів та ін.

Керуючий пристрій координує роботу всіх блоків комп'ютера. У певній послідовності він вибирає з оперативної пам'яті команду за командою. Кожна команда декодується, за потреби елементи даних з указаних в команді комірок оперативної пам'яті передаються в АЛП. АЛП настроюється на виконання дії, вказаної поточною командою (в цій дії можуть брати участь також пристрої введення-виведення); дається команда на виконання цієї дії. Цей процес буде продовжуватися доти, доки не виникне одна з наступних ситуацій: вичерпано вхідні дані, з одного з пристроїв надійшла команда на припинення роботи, вимкнено живлення комп'ютера.

Описаний принцип побудови ЕОМ носить назву архітектури фон Неймана - американського вченого угорського походження Джона фон Неймана, який її запропонував.

Системний блок

Системний блок — основний пристрій пер­сонального комп'ютера, усередині якого є кілька найважливішихкомпонентів.Заспособом розміщенняпристроїввідносносистемного блока їх поділяють на зовнішні та внутрішні. Пристрої, що містятьсявсередиві системного блока, називаютьвнутрішніми, а пристрої, підключені доньогоззовні, називають зовнішніми або периферійними

За зовнішнім виглядом системніблоки різ­няться за формою корпусу. Корпусиперсональних комп'ютерів випускають угоризонтальномувиконанні та у вертикальному. Корпуси у вертикальному виконанні різ­няться за габаритами: у повний розмір, середній і малий. Від типу розміру корпусу в основному залежить кількість внутрішніх пристоїв, які можна розмістити в системному блоці.

Монітор

Монітор — це пристрій візуального подання інформації. Виводити інформацію можна на деякі інші види пристроїв, наприклад принтери, плотери, але велика частина інформації виводиться всежтаки на екран монітора. Основними споживчими параметрами є: розмір екрана, його “зернистість” і максимальна частота регенерації зображення.

Розміри монітора вимірюється між протележними кутами по діагоналі. Одиниця вимірювання — дюйми. На сьогодні в класі професінальних комп’ютерів типовими розмірами монітору є 19 і 21 дюйм, а для робочих місць, що здійснюють операції з графікою, — 22 дюйми. У класі споживчих моделей зараз типовими є розмір 17 дюймів.

Монітор відображає сформоване зображення на екрані і за принципом дії їх поділяють за такими типами:

Ø На основі електронно – променевої трубки.

Ø На основі рідких кристалів.

Зображення формується на основі пучка електронів, який проходить крізь три типи люфенованих покриттів, що світяться червоним, зеленим і синім кольором. Будь – яке зображення на екрані монітора складається з великої кількості дискретнихкрапочок, які називають пікселі з регулярно розташовуваними отворами. Піксель є найменшим елементом зображення. Чим менший крок між отворами, тим чіткішим і точвнішим є отримане зображення.

Частота регенерації зображення показує, скільки разів протягом секунди монітор повністю може змінити зображення. Частоту регенерації зображення вимірюють у герцах. Чим вона вища, тим чіткішим і стійкішим є зображення, тим менше втолюються очі, тим довше можнга працювати з комп’ютером. Найкращі моделі моніторів забезпечують частоту регуляції екрана, більш ніж 100 Гц.

Клавіатура

Клавіатура клавішний пристрій керування персональним комп’ютером, який слугує для введеня знакової інформації та команд керування. Комбінація монітора й клавіатури забезпечує найпростіший інтрефейс користувача. За допомогою клавіатури керують компютерною системою, а через монітор отримують від неї відгук. Стандартна клавіатура має більше 100 клавіш, функціонально розділених за кількома групами.

Миша

Миша — це пристрій керування моніпуляторного типу. Пересування миші плоскою поверхньою синхранізоване з переміщенням графічного обєкта на екрані монітора. Компютером керують безпосередньо переміщуючи мишу по поверхності та короткочасно натискуючи праву та ліву клавішу мишки. На відміну від клавіатури мишу не можна безпосередньо використовіувати для вводу знакової інформації.

До внутрішніх приладів системного блока відносять: блок живлення, материнська плата, жосткий диск (вінчестр), дисковід гнучких дисків, дисковід компакт–дисків CD–ROM. На материнськый платы в свою чергу розміщені: процесор, мікропроцесорний комплект, три шини, оперативна память і т. д.

Cканери

Сканером називають пристрій, що дозволяє вводити в комп’ютер образи зображень, які пропонуються у вигляді тексту, малюнків, слайдів, фотографій та іншої графічної інформації. Сканери класифікують за конструкцією механізму руху та типом введеного зображення, способом під єднання до системного блоку.

Для того, щоб ввести в комп’ютер будь-яке зображення за допомогою ручного сканера, потрібно без різних рухів провести сканером по зображенню. Таким чином проблема рівномірності переміщення сканую чого механізму відносно паперу покладається цілком на користувача. При цьому рівномірність переміщення сканера суттєво впливає на якість введеного в комп’ютер зображення. В цьому ряді моделей для підтвердження нормального введення існує спеціальний індикатор.

Настільні сканери називають по різному: сторінкові, планшетні, авто сканери. Такі сканери дозволяють вводити зображення формату від А4 до А1. існують три різновиди настільних сканерів: планшетні, рулонні і проекційні.

Перші моделі сканерів працювали лише в чорно-білому режимі, згодом у відтінках сірого кольору, а всі сучасні – у кольоровому режимі. Один з найбільш загальних принципів роботи кольорового сканера полягає в наступному. Зображення, що скануємо, освітлюється через RGB – світлофільтр для кожного з основних кольорів і відбите світло потрапляє на відповідний ряд фото чутливих здавачів. Кількість кольорів залежить віт кількості біт, що описують одну крапку зображення – розрядність кольору.

Принцип роботи барабанного сканера відрізняється від усіх попередніх типів сканерів. В ньому оригінал прикріплюється до барабану, який обертається з швидкістю кілька тисяч обертів за хвилину. Фокусуючи система спрямовує вузький світловий промінь на кожну крапку зокрема, що забезпечує надзвичайно високу якість зображення. До недоліків даного типу сканерів можна віднести високу вартість і великі габарити.

Принтери

Принтери– це пристрої для виведення інформації на тверді копії. Всі друкуючі пристрої поділяють на:

· послідовні - друкують на твердій копії посимвольно;

· стрічкові, друк здійснюється пострічково;

· сторінкові, друк здійснюється посторінково.

Матричні принтери

Коли говорять про матричні принтери, звичайно мають на увазі пристрої ударної дії, наприклад усім відомі моделі Epson, Star і Microlin.

У послідовних матричних друкувальних пристроїв вертикальний ряд голок (або 2 ряди), або молоточків, забиває барвник із стрічки прямо в папір, формуючи послідовно символ за символом. Голчасті мають прийнятну якість друку, невисоку ціну видаткових матеріалів і паперу, та й самих пристроїв. Для цих принтерів звичайно можливе використання як форматного, так і рулонного паперу. Голівка принтера може бути оснащена 9, 18 або 24 голками.

Існують моделі принтерів як із широкою (А3), так і з вузькою (А4) кареткой. Висока якість друку досягається в режимах NLQ для 9-голчастих (майже машинописне) і LQ - для 24-голчастих принтерів. Швидкість друку для високопродуктивних моделей може складати до 380 знаків у секунду. Більш високу продуктивність забезпечують построкові (посторінкові) матричні принтери. Замість маленьких точечно-матричних голівок вони використовують довгі масиви з великою кількістю голок при цьому досягається швидкість порядку 1500 рядків у хвилину. Матричні ударні друкувальні пристрої створюють багато шуму, а це, погодьтеся, немаловажний чинник при виборі принтера.

Струменеві принтери

Відносяться до безударних друкувальних пристроїв. Дані пристрої працюють практично безшумно. Струйні чорнильні принтери відносяться до класу послідовних матричних безударних друкувальних пристроїв. Вони ж у свою чергу підрозділяються на пристрої безупинної і дискретної дії. Останні ж можуть використовувати або бульбашкову технологію, або п'єзоефект. Майже всі сучасні пристрої цього класу використовують дві останніх технології. При друкові високої якості швидкість виводу не перевершує звичайно 2-3 (біля 200 знаків у секунду), хоча максимальні значення можуть досягати навіть 7 сторінок у хвилину. Як правило струйні принтери дозволяють эмулювати роботу найбільше поППлярних моделей ударних пристроїв і підтримувати відповідне програмне забезпечення.

Лазерні принтери

В наш час великого поширення набули лазерні принтери. Вони використовують електрографічний принцип створення зображення. Процес створення такого зображення включає в себе створення макету зображення на барабані чи планшеті і його перенесення на папір. Найбільш важливим частинами лазерного принтера є фото чутливий елемент, напівпровідниковий лазер і прецизійна оптико-механічна система, що переміщує лазерний промінь.

Напівпровідниковий лазер генерує тонкий світловий промінь, який, відбиваючись від дзеркала, формує зображення та світлочутливому барабані. Барабанові заздалегідь надається негативний статичний заряд за допомогою заряджаючих щіток або коро трону. Коли лазерний промінь потрапляє на барабан, він нейтралізує негативний заряд маленької частинки барабану і таким чином формує образ майбутнього зображення. Для отримання зображення лазер повинен включатися і виключатися, що забезпечується спеціальною керуючою електронікою принтера. Дзеркало, що обертається, повертає промінь лазера на новий рядок. Після формування кожного нового рядка спеціальний прецизійний двигун повертає так, щоб можна було формувати наступний рядок.

Далі зображення закріплюється на твердій копії за рахунок нагрівання частинок тонера спеціальним барабаном до температури плавлення.

Плоттери

Плоттер– це пристрій, призначений для виведення графічних зображень на тверді копії великого формату. Існує досить багато типів плоттерів, які відповідають різним вимогам щодо розміру, роздільної здатності, кількості кольорів створюваних зображень, швидкості їх виводу. В загальному всі існуючі на нинішній день плоттери умовно можна поділити на планшетні і барабанні. В планшетних плоттерах папір нерухомий, а виконуючий пристрій переміщується по двох осях. Барабанні або рулонні плоттери переміщають по одній осі папір, а перпендикулярно – виконуючий пристрій.

Обидва типи плотерів використовують для виведення графіків, діаграм і креслень, характерних для завдань, пов’язаних, наприклад, з САПР. Вони можуть працювати з форматом паперу від А4 до А0.

За способом створення зображення їх поділяють на плоттери:

· на перах;

· струменеві.

Плоттери, які використовують різні типи пера створюють зображення, наносячи його на тверду копію за допомогою спеціального пристрою, що нагадує перо. Вони мають змогу використовувати від 1 до 8 різноманітних кольорів, кожен з яких наноситься відповідним пером.

Струменеві плоттери, створюють зображення аналогічно до струменевих принтерів, забезпечуючи тим самим значну якість зображення. Струменеві плоттери і їх зображення значно дорожчі порівняно з перовими.

Модеми

Модеми – пристрій введення-виведення інформації, призначений для зв’язку комп’ютерів по телефонній лінії. В стандартному застосуванні модем перетворює цифрові сигнали комп’ютера в аналогові, зручні для комунікаційних ліній і навпаки. З виникненням цифрових ліній з’явився новий тип модему – цифровий, який не здійснює модуляцію-демодуляцію, а лише передає дані.

Основною характеристикою модему є швидкість модуляції, що визначає фізичну швидкість передачі даних без врахування виправлення помилок і стиснення даних. Швидкість передачі даних може вимірюватися в бітах за секунду і в бодах. Бод – визначає число модуляцій сигналу за секунду.

За конструктивними виконанням модеми поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні модеми встановлюються безпосередньо в слоти розширення материнської плати, а зовнішні виконані у вигляді окремого блоку.

Адаптер мережі

Адаптер мережі – це спеціальна плата, яка дозволяє з’єднувати комп’ютери в локальну мережу, та забезпечує передачу інформації між комп’ютерами, комп’ютерами і мережевими пристроями, чи між самими пристроями. Мережеві адаптери відрізняються швидкістю передачі даних, типом мережевого кабелю, а також шинним інтерфейсом. Швидкість передачі даних вимірюється в мегалітах за секунду, і для сучасних мережевих плат становить від 10 Мбіт¤с до 1000 Мбіт¤с. для функціонування мережі, необхідно використовувати відповідні протоколи передачі даних і мережі ОС. В сучасних великих і високошвидкісних локальних мережах часто використовують інтелектуальні мережеві пристрої.

Звукова плата

Звукова плата – це спеціальна плата, що дозволяє здійснювати введення та виведення з комп’ютера звукової інформації. Використання звукової плати разом із мікрофоном і колонками в комп’ютері дозволяє записувати, відтворювати та редагувати музику та звукові сигнали. Звукові плати широко використовують в мультимедіа програмах і комп’ютерних іграх. Останнім часом звукові плати застосовують для введення, розпізнання і синтезу мови. Це дозволяє виконати команди голосом, розпізнавати голосові повідомлення .

Якість звукової плати визначається її технічними характеристиками: діапазоном відтворюваних частот, коефіцієнтом нелінійних спотворень, розрядністю ЦАП-ЦАП та співвідношенням сигнал¤ шум. В деякі звукові плати вбудовують FM-тюнер, який дозволяє приймати радіостанції FM-діапазону.

Теми для обговорення

1. Пристрої введення-виведення інформації.

2. Накопичувачі інформації.

3. Пристрої і системи вводу-виводу графічної інформації

4. Струменеві способи реєстрації інформації. Принтери для кольорового друку

5. Побудова, типи, характеристики плотерів

6. Різновиди механізмів клавіатур. Кодуюча система

7. клавіатури. Альтернативні способи вводу інформації.

8. Класифікація і структура графічних дисплеїв.

9. Класифікація сканерів. Принципи роботи сканерів різного типу.

10. Структура сканерів та їх характеристики

11. Апаратні та програмні компоненти сучасної системи комп’ютерного звуку

12. Склад комп'ютера та взаємодія між вузлами.

 


Год.

Мета:Набуття практичних навичок з виконання різноманітних операцій на типовими вікнами та та виконання різних команд головного меню.

 

План

1. Виконання операцій над піктограмами та вікнами операційної системи Windows ХР.

2. Структура головного меню та виконання на його осніві команд.

 

Теоретичні відомості

Працює в багатозадачному режимі. Використовує і процесну форму (паралельно виконується кілька програм) та потокову форму (паралельно виконуються різні частини однієї програми). При одному процесорі багатозадачний режим реалізується так: попрацювавши якийсь час, задача у WINDOWS автоматично заморожується і управління передається наступній задачі. При перебоях під час розв'язування задачі її можна зняти без перевантаження всієї системи.

Імена файлів

Використання уніфікованих розширень полегшує візуальну орієнтацію у призначенні файлів. Залежно від розширення файл зображається певним значком. Оскільки в рамках ОС WINDOWS кожному зареєстрованому типу файла відповідає свій значок, самі розширення, як правило, не виводяться на екран: для орієнтації у призначенні файлу досить цього значка.

Уніфікація розширень спрощує роботу з файлами. Щоб розпочати роботу з деяким документом, досить двічі клацнути по його значку лівою клавішею миші. При цьому WINDOWS аналізує розширення файлу і запускає на виконання необхідний додаток, а потім завантажує в нього обраний документ.

У команді “Пошук файлів”, а також в інших командах в іменах файлів можуть використовуватися символи «?» і «*». Імена, що містять такі символи, називають шаблонами, або родовими іменами. Вони застосовуються для позначення відразу кількох файлів. Символ «?» у вказаних позиціях допускає наявність у них будь-якого символу, а символ «*» позначає будь-яку кількість символів в імені або розширенні шаблона. Приклади:

1) для документів план 1997.xls, план 1998.xls і план1999.хls шаблоном є план 199?.xls;

2) для документів план 1999.xls і план 2000.хls шаблоном є план*.хls;

3) для документів план2001.хls і план2001.doc шаблоном є план2001. *;

4) для документів план 1999.xls, план2000.xls і план2001.dос шаблоном є план*.*;

5) для всіх вищенаведених файлів шаблоном є *.*.

На кожному диску може бути кілька папок, що, у свою чергу, містять інші підпапки. Кожна папка, крім підпапок, може містити ще й файли. Так утворюється ієрархічна деревоподібна структура папок на диску.

Повне ім'я файлу

При деревоподібній файловій структурі перед ім'ям файлу необхідно вказати його місце розташування — ланцюжок підпорядкованих папок. Такий ланцюжок називається шляхом, або маршрутом. При цьому імена підпапок розділяються символом «\». Останній записується після імені дисководу, а також перед ім'ям файлу.

Таким чином, повне ім'я файлу задається такими елементами:

ім'ям дисковода;

маршрутом (ланцюжком імен папок, в якому кожна наступна є підпапкою попередньої);

План.doc — документація щодо роботи з програмою.

Робочий стіл

Моделлю робочого столу в офісі, на поверхні якого розміщуються різні папки та документи, у WINDOWS виступає екран дисплею, що тут має таку саму назву — «Рабочий стол» (Рис.2.1.). Наявні папки і документи можна переміщати, переглядати, змінювати, а також вилучати в кошик, розташований на робочому столі. Це означає, що дії, які раніше виконувалися з паперовими документами, можна наочно здійснювати з електронними документами.

Після завантаження WINDOWS на екрані дисплею з'являється робочий стіл, на фоні якого будуть виконуватися всі дії під час роботи з ПК. На робочому столі WINDOWS так само, як і в офісі, можуть розташовуватися різні папки, документи й інші об'єкти залежно від організованості користувача.

Рисунок 2.1 . Робочий стіл Windows

 

Правильний стиль роботи допускає розміщення на столі тільки найбільш необхідних об'єктів. «Мой компьютер» є головною папкою ієрархічної файлової системи ПК. Вона містить значки всіх його локальних ресурсів: жорстких, гнучких і компакт-дисків, принтерів та ін. «Сетевое окружение» містить значки комп'ютерів, до яких є доступ із ПК у локальній комп'ютерній мережі. Обираючи потрібний значок, можна скористатися необхідною інформацією, що знаходиться у відповідному ПК. «Корзина» (аналог кошика для сміття) зберігає вилучені раніше файли, завдяки чому помилково вилучену інформацію можна відновити, знайшовши її в кошику. Оскільки файли, що знаходяться в «кошику», остаточно не вилучені з диску, вони займають на ньому колишній обсяг, причому він може бути значним. Тому час від часу треба звільняти «кошик» вручну. Для цього потрібно відкрити папку «Корзина» і в меню Файл вибрати пункт «Очистить корзину». Щоб ознайомитися із вмістом будь-якої папки, необхідно її відкрити. Для цього досить встановити покажчик миші на значку папки і двічі клацнути лівою клавішею миші. Закрити папку можна, натиснувши на ліву клавішу миші на кнопці закриття вікна. У нижній частині екрану дисплея, як правило, розташовується панель задач — смуга певного кольору. На правому її кінці розміщуються годинник, індикатор режиму роботи клавіатури, а на лівому — кнопка «Пуск». При клацанні мишею на цій кнопці з'являється головне меню, яке забезпечує доступ до меню запуску додатків, редагування документів, системи допомоги, завершення роботи з WINDOWS. У проміжку між кнопкою «Пуск» і годинником на панелі задач розташовуються кнопки активних об'єктів, тобто об'єктів, завантажених в оперативну пам'ять (наприклад, відкриті папки, документи тощо). Об'єкти, що зберігаються на диску і не завантажені у пам'ять, вважаються неактивними. На кнопці відображається ім'я об'єкта. Наприклад, якщо додаток працює з документом, то на цій кнопці відображається назва файлу, в якому зберігається цей документ. Додаток, з яким працює користувач у поточний момент, на панелі задач подається натиснутою кнопкою.Оскільки на панелі задач знаходяться всі активні об'єкти, одним клацанням мишею на відповідній кнопці можна досить просто перейти на роботу з поточного об'єкта на інший. На панелі задач можуть також розташовуватися значки додатків, що найчастіше використовуються в роботі.

Властивості об'єктів

Windows є об'єктно-орієнтованою ОС, що складається з різних об'єктів, і всі дії в ній здійснюються на рівні взаємодій об'єктів. Такими об'єктами є робочий стіл, вікна, додатки, папки, документи, диски, принтери та ін.Подібно до того, як об'єкти реального світу характеризуються певними властивостями (масою, розмірами, формою, кольором, запахом і т.д.), інформаційні об'єкти у WINDOWS також мають свої властивості.

Наприклад, до властивостей робочого столу належать фонова картинка, тип і розмір шрифту, кількість точок екрану та ін. Властивостями диску є його ім'я, загальна ємність, кількість вільного місця на ньому, присутність у мережі та ін.

Із властивостями кожного об'єкту можна ознайомитися в вікні властивостей, клацнувши на об'єкті правою клавішею миші і обравши в контекстному меню, що з'явилося, пункт «Свойства». Якщо таких властивостей багато, то вони розбиваються на групи, кожна з яких міститься на окремій вкладці. В разі необхідності деякі властивості можна змінити. Для цього потрібно у відповідній вкладці встановити нове значення. Якщо після цього натиснути на кнопку «Применить», то встановиться нове значення без виходу із вкладки, а натиснувши на кнопку «Ок», можна вийти із вкладки. Кнопка «Отменить» служить для скасування змін, унесених у поточному сеансі роботи із вкладкою.

Змінити властивості різних пристроїв (миші, принтера, монітора та ін.) найзручніше можна на «Панели управления». Для її виклику потрібно клацнути мишею на кнопці «Пуск» і вибрати з меню «Настройка» пункт «Панель управления» або відкрити папку «Мой компьютер», а потім — «Панель управления».

Інтерфейс з користувачем

Миша має вигляд маленької пластмасової коробочки з двома або трьома клавішами у верхній частині та кулькою в нижній. При переміщенні миші обертається кулька, а відповідний електричний сигнал передається у пам'ять ПК, де він обробляється. Натиснення на клавішу миші зумовлює певну дію. Миша використовується для виконання більшості операцій управління вибором і рисування. Всі ці операції можна виконати і без миші, за допомогою клавіатури, але зручність та ефективність роботи при цьому значно знижуються.

Для роботи з використанням миші необхідна спеціальна програма — драйвер миші. У стандартному комплекті WINDOWS передбачено драйвери для мишей різних виробників, а також для інших аналогічних пристроїв-покажчиків (трекболів, світлових пер, пристроїв ballpoint, inport та ін.). Драйвери цих пристроїв підтримують стандарт «приєднай і працюй» (plug and play). Миші такого типу розпізнаються та вводяться в роботу системи автоматично.

Щоб позначити (виділити) якийсь об'єкт, треба клацнути мишею на ньому, тобто підвести покажчик миші до цього об'єкту, натиснути на її ліву клавішу і відразу ж відпустити останню. Для зняття позначки досить клацнути мишею в якомусь іншому місці.

Переміщення об'єкту можна виконати за допомогою не тільки лівої, а й правої клавіші миші. Якщо після її переміщення клавішу відпустити, то додатково з'явиться контекстне меню з можливістю вибору потрібної операції (наприклад, перемістити, скопіювати або скасувати переміщення).

У зв'язку з тим, що миша є головним засобом управління діями у WINDOWS, її можна настроїти так, щоб урахувати особливості користувача (змінити швидкість переміщення; поміняти місцями ліву та праву клавіші для лівші; змінити інтервал між клацаннями при виконанні подвійного клацання, зовнішній вигляд покажчика миші; вмикати режим шлейфу миші для рідкокристалічного екрану у портативному ПК, що дасть змогу краще стежити за переміщенням покажчика). Такі настройки здійснюється натисненням на кнопку «Пуск» і вибором із меню «Настройка» пункту «Панель управления», причому у вікні миші треба двічі клацнути на її значку.

Структура вікна WINDOWS

Для роботи з будь-яким інформаційним об'єктом WINDOWS (папкою, документом, додатком) відкривається своє вікно. В ньому відображається вміст об'єкту й інструментальні засоби для виконання різних операцій. Вікно служить засобом спілкування в рамках WINDOWS користувача з інформаційним об'єктом. З цієї причини ОС і дістала назву windows (вікна).

Вікна мають особливості залежно від виду інформаційного об'єкту, але основні елементи в усіх вікнах однакові. Це дає змогу почувати себе впевнено у процесі роботи з різними вікнами після ознайомлення зі структурою стандартного вікна.

Смуга заголовку розташовується у верхній частині вікна. На лівому її кінці є значок системного меню. При клацанні мишею на ньому розкривається меню управління вікном, останні три операції якого продубльовано трьома кнопками управління розмірами вікна. Вони розташовані на правому кінці смуги заголовку. У центральній частині смуги заголовку виводиться назва інформаційного об'єкту, поданого в цьому вікні (ім'я прикладної програми, відкритих документа або папки). Смуга заголовку служить також для переміщення вікна по робочому столі за допомогою лівої клавіші миші.

Меню розташовується під смугою заголовку і містить команди для виконання різних операцій з інформаційним об'єктом. Нижче меню, в разі необхідності, може розміщатися панель інструментів . У ній розташовуються кнопки тих команд із меню, що найчастіше використовуються в роботі. Таке дублювання передбачено для спрощення доступу до цих команд (тут їх можна швидше вибрати).

У робочій області знаходиться змістова частина вікна — інформаційний об'єкт. Наприклад, у робочій області текстового редактору розміщається текст документу, папки — значки документів і папок, що у ній містяться.

Якщо вміст інформаційного об'єкту не поміщається в робочій області, то у правій і нижній частинах вікна з'являються лінійки прокручування .Клацання мишею на кнопках із зображенням трикутника переміщає вміст на один рядок або стовпець у відповідному напряму. Плавне переміщення вмісту можна здійснити пересуванням повзунка за допомогою миші. Щоб переміститися на один екран, потрібно клацнути мишею на лінійці між кнопкою із трикутником і повзунком.

Щоб упорядкувати зображення вікон на робочому столі досить клацнути правою клавішею миші на панелі задач і з контекстного меню, що з'явилося, вибрати потрібний пункт («Каскадом», «Сверху вниз», «Слева направо», «Свернуть все»). В останньому випадку вікна відображаються у вигляді кнопок панелі задач.

 

Діалогові вікна.

Список використовується, коли потрібно обрати одне значення параметра з кількох можливих. Він розміщається у спеціальному вікні, що може мати лінійки прокручування. Списки часто застосовуються для відображення імен файлів.

Комбінований список є комбінацією поля введення і списку. Потрібна інформація задається або у полі введення за допомогою клавіатури, або обирається в списку (наприклад, розмір шрифту, масштаб).

Повзунки дають змогу встановити значення параметра від мінімального до максимального в деякому діапазоні переміщення повзунка (наприклад, інтервал часу між двома клацаннями під час виконання подвійного клацання мишею).

Багато діалогових вікон мають кнопку допомоги «Что это», на якій зображено символ «?» у прямокутнику. Вона знаходиться у правому верхньому кутку вікна поруч із кнопкою закриття. Якщо клацнути мишею на цій кнопці і відпустити її, то поруч із покажчиком з'явиться знак запитання. Потім треба перемістити його до елементу діалогового вікна, що спричинив утруднення, і клацнути лівою клавішею миші. На екрані з'явиться довідкова інформація.

Використання меню

Завдання.

1. Відкрийте вікно Мой компьютер, використовуючи наступні способи:

1.1. Подвійним натисканням по піктограмі Мой компьютер. Зверніть увагу на те, що на панелі задач з’явилась відповідна кнопка. Закрийте вікно, зробив клік на кнопці закриття вікна

1.2. Натисніть правою клавішею по піктограмі Мой компьютер і скориставшись контекстно-незалежним меню, оберіть пункт Открыть. Закрийте вікно, скориставшись кнопкою закриття вікна.

1.3. Відведіть мишу та відкрийте вікно Мой компьютер, використовуючи тільки клавіатуру.для цього натисніть клавішу [Tab], для того, щоб передати управління з панелі задач на робочий стіл. Потім за допомогою клавіш управління курсором виділити папку Мой компьютер і натисніть клавішу [Enter].

2. Натисніть правою клавішею миші на робочому столі. З’явиться контекстне меню робочого столу. Декілька разів оберіть команду контекстного меню Упорядочить значки та упорядкуйте піктограми: а) по размеру; б) по типу; в) по имени; г) по дате.

3. Натисніть правою кнопкою миші на робочому столі. Оберіть команду контекстного меню Упорядочить значкитаАвтоматически. Зверніть увагу на наявність (відсутність) флажку біля команди. Якщо флаг вже стооїть, не робіть нічого, в протилежному випадку – оберіть Упорядочить значкита Автоматически, натиснув лівою кнопкою миші по останньому.

4. Перетащіть будь-яку піктограму на робочому столі, клікнув лівою кнопкою по піктограмі та перемістив мишу, не відпускаючи лівої кнопки. Відпустіть мишу. Що відбулося?

5. Знов оберіть команду контекстного меню робочого столу Упорядочить значки Автоматически. Знімить флажок біля пункту меню Автоматически кліком на цьому пункті.

6. Знову спробуйте перемістити по робочому столу декілька піктограм. Що змінилось у порівнянні з пунктом 4?

7. Оберіть команду контекстного меню робочого столу Выстроить значки. Що змінилось на робочому столі?

8. Відкрийте головне меню ситеми, натиснувши на кнопку Пуск.Перегляньте і запишіть у звіт стандартні пункти (команди) та визначте їх призначення.

9. Розгляньте можливості із пошуку потрібних файлів і папок с.25. Виконайте пошук файлів усіма можливими способами, опишіть їх.

10. Використайте усі способи для одержання довідкова інформація.

 

Контрольні питання

Поняття Робочий стіл.

Поняття Файл, Папка, Ярлик.

Основи Windows.

Етапи розвитку Windows.

Операційна система.

Поняття файлової системи.

Поняття Папка, Файл, Ярлик.

Інтерфейс з користувачем.

Структура вікна в Windows.

14. Керування об‘єктами в Windows.


Год.

 

Мета: Навчитися створювати, перейменовувати, копіювати, переміщувати, знищувати, відновлювати, архівувати об’єкти користуючись програмою Провідник і WC.

 

План

1. Набуття практичних навичок виконання дій над об’єктами за допомогою програми Провідник.

2. Виконання операцій над файлами, папками та ярликами у WC.

Теоретичні відомості

Програма Провідник

Для управління файлами і папками у Windows 9X існує спеціальна програма Провідник. Вона запускається таким чином: Пуск – Программы - Проводник. На екрані відкривається таке вікно (рис.3.1):

 
 

Рисунок 3.1. Вікно програми Провідник.

 

На лівій панелі Провідника відображається жорсткий диск і його папки . На правій панелі відображається список файлів і папок, які зберігаються в папці, котра виділена на лівій панелі.

Значок “+” біля значка диску чи папки на лівій панелі означає згорнуту папку, означає що ця папка містить інші вкладені папки. Значок “ – “ означає розгорнуту папку. Для того, щоб розгорнути папку, потрібно клацнути лівою кнопкою миші по “+”, для того, щоб згорнути папку - потрібно клацнути лівою кнопкою миші по “-”.

Для того, щоб відкрити зміст папки на правій панелі, необхідно клацнути мишкою на її значку у лівій панелі, або двічі клацнути мишкою на її значку у правій панелі.

Операції по створенню, перейменуванню, знищенню, переміщенню і копіюванню файлів і папок у програмі Провідник аналогічні цим же операціям у вікні Мій комп'ютер.

Пошук файлів і папок.Досить часто виникає необхідність знайти деякий об'єкт, місце розташування якого невідоме, а іноді і ім'я якого не зовсім точне. Для цього використовують операцію автоматичного пошуку. Пошук об'єктів у Windows здійснюється за допомогою спеціальної програми, яка включається командою Пуск – Поиск - Файлы и папки.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.75.30 (0.035 с.)