Проаналізуйте «новий курс» франкліна рузвельта та його значення

 

Президентом США, всупереч традиції, Франклін Рузвельт обирався аж чотири рази підряд (у 1932, 1936, 1940, 1944 pp.). Уперше— під час світової економічної кризи.

 

Монополізація стала основною причиною світової економічної кризи (1929-1933 рр.) — однієї з найбільших криз перевиробництва за всю істо­рію капіталізму. Контролюючи майже всі галузі виробництва, монополістичні об'єднання утримували високу ціну на вироблену продукцію при її низькій собівартості, намагаючись отримати надвисокий прибуток. Однак унаслідок розорення дрібних підприємців, зростання безробіття та інших чинників різко зменшилась платоспроможність населення, що призвело до кризи перевироб­ництва. Криза охопила всі країни світу, але найбільше США і Німеччину. У США в 1933 р. порівняно з докризовим періодом обсяг виробництва скоротив­ся на 63%. Загальне скорочення виробництва у світі становило 38%. Особливо різко криза виявилась у важкій промисловості. Катастрофічно зростало безро­біття. На кінець 1932 р. в США нараховувалось майже 17 млн безробітних, в Німеччині — 7,5 млн. Реальна заробітна плата зменшилася на 35%. Різке зни­ження цін на сільськогосподарську продукцію, податковий прес призвели до розорення значної частини (14%) фермерських господарств у Сполучених Штатах. Криза охопила фінансово-кредитну систему країни, спричинила банк­рутство багатьох банків, втрату мільйонами громадян своїх заощаджень.

Приступивши до виконання президентських обов'язків, Рузвельт доміг­ся прийняття конгресом 70 законодавчих актів, спрямованих на оздоровлення промисловості, сільського господарства, торгівлі, кредитно-грошової систе­ми. Усі ці заходи отримали назву «нового курсу», мета якого полягала у здійсненні державного регулювання економіки. Була створена Національ­на адміністрація відбудови промисловості, яка провела примусове картелю­вання на основі «кодексів чесної конкуренції».

Ф. Рузвельт створив Адміністрацію громадських робіт, яка набирала безробітних на різноманітні роботи. У 1933-1937 рр. для цього було виділено 12 млрд дол.

Щоб швидше вийти із сільськогосподарської кризи, у травні 1933 р. бу­ло прийнято закон про допомогу фермерам, а також засновано Адміністрацію для регулювання сільського господарства. Остання встановлювала ціни на сільськогосподарські продукти та обсяги виробництва. Важливим елементом «нового курсу» був закон допомоги фермерам. З метою підвищення ілги на сільгосппродукцію фермерам пропонувалося укладати з урядом контракт на предмет скорочення посівних площ і поголів'я худоби, за що вони отримува­ли грошову премію.

Активне державне регулювання економіки, реформи «нового курсу» сприяли припиненню кризових явищ і поступовому піднесенню економіки, поліпшенню умов життя і праці робітників.

Розуміючи приреченість спроб відновити старий порядок і враховуючи настрої мас та розстановку політичних сил, Рузвельт здійснив «зрушення влі­во» у своїй політиці, складовою частиною якого став ряд важливих структур­них перетворень в американському суспільстві. У країні впроваджувалася державна система надання допомоги вдовам, сиротам та інвалідам, стра­хування безробітних і пенсійне забезпечення. В 1935 р. було ухвалено наці­ональний акт про трудові відносини (закон Вагнера). Він остаточно закрі­пив право робітників на організацію профспілок, проведення страйків, створив також систему державного регулювання трудових відносин. Були значно розширені економічні функції держави. Встановлення державного контролю над Федеральною резервною системою і перетворення її в своєрід­ний центральний банк США завершили банківську реформу.

Для забезпечення більш справедливого розподілу національного прибут­ку реформовано систему оподаткування були підвищені ставки податків на надприбуток, спадщину і дарчі; значно розширено систему громадських робіт.

«Зрушення вліво» у політиці «нового курсу» зробило більш жорсткою політичну боротьбу. Консервативні сили перейшли до відкритої конфронта­ції з урядом. їхні прославляння Рузвельта як рятівника нації змінились напа­дками та звинуваченнями його в зраді. Тому передвиборча компанія 1936 року виявила майже діаметрально протилежні позиції двох основних партій у питанні про реформи, а вибори перетворилися на своєрідний референдум про долю «нового курсу». Демократ Рузвельт здобув на цих виборах пере­конливу більшість. Республіканці перемогли тільки у 2 штатах з тодішніх 48. У конгресі їх представництво виявилось найменшим з початку століггя. Ви­бори 1936 року мали історичне значення: вони зробили реформи «нового курсу» необоротними.

У 1938 р. Рузвельт запропонував конгресу нові реформи. Серед них — закон про справедливі умови праці, що дав федеральному урядові право встановлювати мінімальну погодинну ставку заробітної плати і максимальну тривалість робочого тижня. Закон остаточно заборонив дитячу працю. За­мість оголошеного Верховним судом у 1936 році неконституційним закону про регулювання сільського господарства було ухвалено новий. Метою державного регулювання сільського господарства тепер стала боротьба за збе­реження родючості грунту. Для цього фермерам виплачувалися премії за скорочення посівних площ або за введення сівозмін, які щадять землю. Од­ночасно таким чином здійснювався контроль за рівнем виробництва фермер­ської продукції. На зростання безробіття адміністрація відповіла новим роз­ширенням громадських робіт.

З 1939 року Рузвельт відмовляється від подальших реформ. Аж до всту­пу США у Другу світову війну його адміністрація прагнула закріпити вже здійснені реформи «нового курсу». З початком Другої світової війни США заявили про свій нейтралітет (5 вересня 1939 p.). Після нападу Японії на американську військово-морську базу Перл-Харбор 7 грудня 1941 р. США вступили у війну на боці антигітлерівської коаліції.

«Новий курс» став своєрідним переломом в історії США XX століття. Перетворення, розпочаті президентом Рузвельтом, були спрямовані на вихід із кризи і на піднесення економіки. Повністю цієї мети так і не було досягнуто, адміністрації Рузвельта не вдалося цілком оволодіти мистецтвом регулювання ринкової економіки, але основні важелі такого регулювання держава отримала саме в ці роки. Значно вагомішими були соціальні реформи. Уперше в історії США держава взяла на себе роль гаранта соціальної захищеності амери­канців. Було зроблено вирішальний крок у створенні держави процвітання.

Уроки «нового курсу» полягають у тому, що у критичний момент держава повинна втручатись в економічне життя країни і регулювати його в інтересах усіх громадян.

Окрім того, діяльність Ф. Рузвельта демонструє усім реформаторам, що багатою держава може стати лише тоді, коли розбагатіють її громадяни. Політична стабільність тісно пов'язана із соціальною — зростанням «серед­нього класу», великого прошарку забезпечених людей.

 

Визначте спільне та відмінне у причинах Першої та Другої світової війни для України

Причини 1 світової війни

 

Причини війни.

Попри те, що по війні держави-переможниці найголовнішим її винуватцем визнають Німеччину, ця війна виникла через цілком певні історичні причини та безпосередні приводи.

Причини війни полягали в протистоянні між провідними європейськими країнами. Поява на політичній карті світу внаслідок франко-прусської війни об'єднаної Німецької імперії, порушення рівноваги сил на континенті поставили на чільне місце у Європі Німеччину. Через боротьбу за ринки збуту загострилися її відносини, насамперед економічні, з Англією, Росією та Францією. При цьому найглибша прірва у взаєминах пролягла саме між Британією та Німеччиною.

Взаємні претензії європейських держав спонукали їх до утворення ворогуючих військово-політичних об'єднань держав: Троїстого союзу у складі Німеччини й Австро-Угорщини (1879), а також Італії (1882, розірвала договір у 1915). У серпні 1914 р. було підписано німецько-турецький договір, а у 1915 р. до угоди приєдналася Болгарія, після чого об'єднання стали називати Четверним, союзом, або Центральними державами.

Натомість Англія, Франція та Росія 1907 р. завершили утворення союзу Антанти. Союз існував на підставі окремих англо-французької (1904) та англо-російської (1907) угод. Єдиного договору між трьома державами не існувало до початку Першої світової війни.

' 2. Взаємні претензії.
' Велика Британія

· Не могла вибачити Німеччині підтримку бурів у англо-бурській війні 1899-1902 рр.

· Не мала наміру відсторонено споглядати за проникненням Німеччини в райони, які вважала «своїми»: Східну та Південно-Західну Африку

· Вела проти Німеччини неоголошену економічну та торговельну війну

· Вела активні військово-морські приготування у разі агресивних дій з боку Німеччини

· Через потенційну німецьку загрозу відмовилася від традиційної для країни політики «блискучої ізоляції» і перейшла до політики утворення антинімецького блоку держав

Франція

· Прагла реваншу за поразку від Німеччини в 1870 р.

· Мала намір повернути Ельзас і Лотарингію, відокремлені від неї Німеччиною після франко-прусської війни 1870 р.

· Зазнавала збитків на своїх традиційних ринках збуту в конкуренції з німецькими товарами

· Остерігалася нової німецької агресії

· За будь-яку ціну прагла зберегти свої колонії, особливо Північну Африку

Росія

· Претендувала на вільний прохід свого флоту в Середземне море, а відтак наполягала на послабленні чи перегляді на свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли

· Розцінювала будівництво залізниці Берлін - Баґдад (1898) як недружній з боку Німеччини крок, посилаючись на те, що це зазіхає на її права в Азії за російсько-британським договором 1907 р. про розподіл сфер впливу в цьому регіоні

· Протидіяла австрійському й німецькому проникненню на Балкани

· Наполягала на своєму винятковому праві протекторату над усіма слов'янськими народами; підтримувала на Балканах антиавстрійськи і антитурецьки налаштованих сербів і болгар

Сербія

· Новоутворена (1878) держава прагла утвердитися на Балканах як лідер слов'янських народів півострова

· Планувала утворити Югославію, включивши до неї усіх слов'ян, які жили на півдні Австро-Угорської імперії

· Неофіційно підтримувала націоналістичні організації, що боролися проти Австро-Угорщини

Німеччина

· Як нова динамічна імперія в Європі прагла стати військовим, економічним і політичним лідером на континенті

· Включившись у боротьбу за колонії лише після 1871 р., претендувала на рівні права у колоніальних володіннях Англії, Франції, Бельгії, Голландії, Португалії та виявляла особливу активність у здобутті ринків

· Розцінювала російсько-французький союз як угоду, що мала на меті підірвати могутність Німеччини

Австро-Угорщина

· Як багатонаціональна імперія, через міжнаціональне протистояння країна була постійним вогнищем нестабільності в Європі

· Прагла утримати захоплені нею в 1908 р. Боснію та Герцеговину

· Протидіяла Росії, що перебрала на себе роль захисника усіх слов'ян на Балканах, та Сербії, яка зі свого боку претендувала на роль об'єднавчого центру південних слов'ян імперії.

 

Причини 2 світової війни

► Причини війни

· Версальсько-Вашингтонська система, яка зумовила нове заго­стрення міжнародних суперечностей.

· Нерівномірність економічного і політичного розвитку провід­них країн світу.

· Світова економічна криза 1929—1932 рр. («Велика депресія»), яка ще більше поглибила суперечності між великими країнами.

· Прагнення агресивних держав до нового поділу світу, загарбан­ня колоній, джерел сировини та ринків збуту.

НацистськаНімеччина	Розраховувала поневолити сусідні країни, розгромити Радянський Союз, створити нову колоніальну систему в Африці, на Близькому Сході; прагнула панування в Європі і світі
ФашистськаІталія	Бажала перетворити Середземне море в Італійське озе­ро, підпорядкувати собі країни Балканського півострова і Близького Сходу, частину Східної і Північної Африки
Мілітарист­ська Японія	Мала намір захопити Китай, частину СРСР, Бірму, Індо­незію, Філіппіни та інші країни в басейні Тихого океа­ну; прагнула світового панування

5. Політика «умиротворення» агресора з боку правлячих кіл Ве­ликобританії та Франції у поєднанні з американською політи­кою ізоляціонізму.

 

14.Розкрийте процес створення Організації Об`єднаних Націй, роль і місце України в цьому процесі

 

1 січня 1942 р. у Вашингтоні було підписано декларацію 26 держав про безкомпромісну боротьбу проти фашистського блоку - Декларацію Об'єднаних Націй. Восени 1944р. представники СРСР, США, Англії та Китаю підготували пропозицію про створення 00Н і обговорили основні положення Статуту 00Н, але не змогли до кінця розв'язати проблеми заснування Організації Об'єднаних Націй.

На Ялтинській конференції в лютому 1945 р. було прийнято рішення про скликання установчої конференції 00Н 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско. Учасниками конференції могли бути всі держави, які оголосили війну Німеччині і Японії до 1 березня 1945 р. Право стати членами 00Н отримали Українська і Білоруська РСР.

При обговоренні питання механізму діяльності 00Н між лідерами 3-х держав виникла дискусія. Позиція Сталіна полягала в тому. що великі держави, які винесли на собі основний тягар війни, несуть відповідальність і за мир. Тому малим країнам в 00Н не потрібно надавати таких прав, користуючись якими вони могли б суперечити великим державам. Рузвельт погодився з цією думкою Сталіна. Черчілль, однак, заперечив: "Нехай орел дозволить малим пташкам співати, проте звертати увагу на їхній спів не варто".

Конференція в Сан-Франциско проходила з 25 квітня по 26 червня 1945 р. У ній взяли участь близько 300 делегатів від 46 країн світу. При обговоренні Статуту 00Н виникло дві проблеми: щодо прийняття рішень в Раді Безпеки та питання управління колоніями та залежними територіями.

Відносно першої з них була прийнята радянська пропозиція, згідно з якою рішення Ради Безпеки (СРСР, США, Англія, Франція, Китай) приймаються одноголосне. Ці країни також користувалися правом "вето". Завдяки цьому праву виключалась можливість використання авторитету міжнародної організації для виправдання дій, які суперечать принципам статуту 00Н. Проте це знижувало ефективність 00Н як інструменту захисту миру, оскільки дійти згоди країнам з різними інтересами було складно.

Щодо другої проблеми вирішено, що система опіки повинна сприяти розвитку народів залежних територій "в напрямку до самоуправління або незалежності".

У прийнятому на конференції статуті 00Н зазначалось, що метою нової організації є підтримання міжнародного миру і безпеки колективними заходами, розвиток дружніх відносин між країнами, здійснення міжнародного співробітництва при розв'язанні проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. 00Н була заснована на принципах суверенної рівноправності всіх членів, мирного улагодження суперечок, утримання від застосування сили. 00Н не мала права втручатись у внутрішні справи, крім випадків, коли таке втручання необхідне для підтримання миру.

Офіційною датою створення 00Н вважається 24 жовтня 1945р., коли набрав чинності статут 00Н.

Вищим органом 00Н визначено Генеральну Асамблею, яка збирається на свої сесії один раз на рік. До її обов'язків входить затвердження бюджету організації, прийняття нових членів, обрання непостійних членів Ради Безпеки. Економічної і соціальної Ради, Ради з питань опіки, Міжнародного суду, Секретаріату на чолі з Генеральним секретарем 00Н.

Постійно діючим органом є Рада Безпеки, яка на той час складалася з 11 членів (тепер 15:10 непостійних, які обираються на два роки, і 5 постійних). На неї покладено обов'язки підтримання миру. Для реалізації своїх повноважень РБ має право накладати санкції, вводити блокаду і застосовувати силу. У вирішенні всіх питань, крім процедурних, потрібна одностайність постійних членів РБ.

Пізніше під егідою 00Н було створено різні спеціалізовані організації: ЮНЕСКО - Організація з питань освіти, науки і культури, ВОЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я, МОП - Міжнародна організація праці, ФАО - Продовольча і сільськогосподарська організація, ЮНІСЕФ - Дитячий фонд 00Н і т.д.

У 1948р. 00Н прийняла Декларацію прав людини та Пакт про громадянські і політичні права, в яких усі країни закликались до встановлення в їхній політиці пріоритету інтересів особи над класовими та національними.

Новий етап в діяльності 00Н наступив у 60-ті роки, коли до членів організації було прийнято багато нових держав. Організація стала перетворюватися на справжній інструмент збереження миру і розвитку співробітництва між державами. У різні "гарячі точки" - на Близький Схід, у Сомалі, Намібію, Камбоджу, в 1990-х роках у Югославію за рішенням 00Н направлялись її війська - "блакитні шоломи".

Однак на роботу Організації Об'єднаних Націй значний вплив чинила "холодна війна". Кожна наддержава прагнула заручитись підтримкою якнайбільшого числа її членів.

Після розпаду СРСР і завершення "холодної війни" назріла потреба реформування 00Н і перетворення її в дієвий орган міжнародної влади, а також активізації ролі 00Н у розв'язанні глобальних політичних, економічних, сировинних, екологічних та інших проблем.

Нині нараховується 189 членів 00Н. Головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї 00Н було обрано міністра закордонних справ України Г. Удовенка.