Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Політика реформ у Китаї у 80-90х роках. Україно-китайські відносини.Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
За роки “великого стрибка” (1958 – 1960) і “культурної революціі” (1966 – 1976), Китай опинився на грані економічного і політичного краху. Стрімке падіння промислового і сьльськогосподарського виробництва призвело до загрози голода. Були лікідовані створена раніше истема органів управління, на сміну її прийшли органи воєнно-адміністративного контроля; підвергались репресіям мільйони людей. В 1976 нове керівництво країни во главі з Ден Сяопіном прийняло широку програму еономічних і політичних реформ для будови “соціалізма з китайською специфікою”. Ден Сяопінон визначив “чотири пинципа модернізаціі”: 1. социалістичний шлях розвитку; 2. диктатура пролетаріата; 3. керуюча роль Комуністичної паріі; 4. ідеі марксизма-ленінізма і Мао Цзедуна. Програма в області економіки включала: Ø введення часного землекористування в селах; Ø вільний ринок; Ø створення кооперативів частнопідприємницкого сектора в місті; Ø створення спеціальних “зон економіко-технологічного ровитку” з особливим режимом палогообкладання для притягання іноземного капітала; Ø глубоку реформу в дежавному секторі економіки з переводом його на повний хозрозрахунок. В політичній області реформи виразилися в реабілітаціі жертв “культурної революціі”, проведенні демократичних реформвибрчої системи, оживленіе діяльності “демократичних партій”, які входли в єдиний фрон під рукоаодством КПК. В соціальній сфері під гаслом “В одній сім’ї – одна дитина!” – активно проводилась політика, направлена на скорочення народжуваності. В області зовнішньої політики повий курс аривів до розвитку відносин з західними державами, Японією, СРСР. За пройдений період реформ КНР вдалося дбитися вражаючих успіхів в економічному розвитку. Середньорічний приріст промисловості склав близько 10%, виробництво зернових на душу населення доведено до 400 кг в рік, в вічі підвисився життєвий рівень населення, створені нові, самі сучасні, отраслі промисловості, створені вільні економічні зони, збільшився приплив іноземних інветицій. Китай зміг вийти на світовий ринок і стати там поміною силою. Китай приділяє велику увагу відношенням з Україною. У 1995 відбувся візит Президента Л. Кучми в КНР. Україна роздивляється Китай як одного із своїх стаегічних партнерів. У України і Китая існують близькість чи збіги поглядів по багатьом питаннях міжнародної політики. Укріпленню українсько-китайсьеим відносинам сприяв візит Голови КНР Цзяо Цземіня в Київ у 2001.
Висновок: реформи в Китаї привели до процвітання економіки країни. Відмінною рисою цех реформ було те, що вони проводлись під керівництвом Комуністичної партіі Китая і практично не зачіпили політичних основ суспільства.
Створення Ліги Націй та її діяльність у міжвоєнний період. Питання про створення Ліги Націй активно оговорювалась на Парижській мирній конференціі (1919). Тоді ж і був розроблений її Устав. Днем народження Ліги Націй вважається 10 січня 1920 (вступ в силу Версальського договору). Її перше засідання пройшло в Парижі. Цілі створення Ліги Націй: Ø Содействіє розвику співробітництва усіх народів світу; Ø Гаранти мира і безпеки; Ø Відмова від ведення війнияк засоба розв’язання конфліктів, введення санкцій проти стран-агресорів. Ліги Націй мала три головних органи: Ассамблея, Рада, Секретаріат. Ассамблея була виші органом Ліги Націй. Кожна країна в ній мала один голос. Асамблея збиралась один раз на рік в Женеві. Рада працювала в перевах між засіданнями Ассамблеі. В її склад входили 5 постійних членів-країні 4 непостійних (згодом їх кількімть возросла до 9). На Раді роздивлялися питання, які торкалися свіу та планети. В разі загрози віни Рада повинна була висупати як посередник і в випадку необхіносі рекомендувати застосування військовихзаходів з цілью розгрома агресора. Секретаріат займався підготовкою документів і звітів для засідання Асамблеі і Ради. Спочатку статут Ліги Націй підписали 44 країни, в першу чергу країни-переможниці. США не війшла в склад Ліги Націй, оскільки не ратифікуавли Версальський мирний договір. До 1934 вне Ліги Націй залишилась СРСР. На практиці Ліга Націй підтриала Версальсько-Вашингтонську систему мирних договорів і, як наслідок, сталазброєю ведачих держав Заходу. В першу чергу це виразилось в фактичному переросподілі колоній між країнами-переможницями. Було введена так звана мандатна система. Країнами-переможниці одержали мандати на управління територіями які раніше складали володіння колоніальних держав, які програли в Першій світовій війні. Ліга Націй затвирдила три категоріі мандатів: Перша категорія – територіі які в майбатньома повинні були отримати незалежність; Друга категорія – право територіі на самоуправління визначала держава, яка отримала на неї мандат; Третя категорія – колоніі, які ставали володіннями держав володарками мандатів. Діяльність Ліга Націй в політичній області була невдалою. Ліга Націй виявилася безсильною завадити захвату Японією Манжурії в 1931. Італією Ефіопії в 1935, Німеччиною Австрії в 1938, Німеччиною Чехословачини 1939. Ліга Націй займала антирадянську позицію після початку радянсько-фінської війни 1939 і виключила СРСР зі свого складу. Цей крок також не зміцнював її позиціі як організаціі призваної розвивати співробітництво між народами і гарантувати їх мир і безпеку. Нарешті Ліга Націй побічно підтримувала політику “умиротворення” агресора і не завадила нападу Німеччини на Польщу в 1939, що стало початком Другої світової війни. Перед облеччям агресивних дій Німеччини та її союзників в 30-ті Ліга Націй проявила пасивність і бездіяльність. Позитивними сторонами діяльності Ліги Націй були спроби налагодити міжнародне співробітництво в сочіально-економічній сфері: в області охорони здоров’я, протидія поширенню наркоиків; міжнародного робітничого законодавства; вирішення проблем біженців. Лігою Націй обговорювалися питання надання промилово розвиненим державам нових технологій розвиваючимся державам; торкалися проблеми матері і дитини, інтелектуального співробітництва держав. Висновок: Ліга Націй стала першою міжнародною організацією яка була призвана формувати на нових умовах міжнародний правовий простір в міжвоєнний період. Головна причина провала діяльності Ліги Націй в області збереження миру – небажання головуючих в ній держав рахуватися з взятими на себе зобов’язаннями. Ліга Націй не досягла проголошених її засновниками цілей, оказалась не ефективною в політичній сфері, але добилась деяких позитивних результаів в соціально-економічних областях.
Створення держави Ізраіль. Виникнення палестинської проблеми. Землі Палестини називали “райським садом”, до нашої ери тут проживали плепена Кононеї та Філестемляни (з древньоєврейської пелештим). 4 тис. років тому Євреї (заречні люди) прийшли на територію Палестини (прийшли з р. Єфрат). В 11ст. до нашої ери було засноване Ізраільськи царство. В 7 ст. до нашої ери Ізраіль був захонлений Асірією. В 2 ст. нашої ери євраїв римські імператори розселили по всій території землі. У 1947 насесіі ООН було вирішено створити на територіі Палестини дві держави: єврейську та арабську. Але араби виступили проти – так виникла “близькосхідна проблема”. 14 травня 1948 – проголошення деклараціі незалежності і утворення нової держави Ізраіль. Араби вирішив створити організацію і виступили проти Ізраіля. Країни: Єгипет, Судан, Сірія, Ліван, Іран, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Туреччина створили Лігу Арабских Держав (АЛД). Перша арабо-ізраільська війна закінчилась перемир’ям у 1949. Друга арабо-ізраільська війна 1956 – Єгипет оголосив про націоналізацію Суецького каналу, Англія, Франція, Ізраіль на це застосували зброю. Втрутилась ООН. 7 березня 1957 Ізраіль вивів свої війська з Єгипту. Результати воєн 60-70 1. Ембарго на продаж нафти викликало світову енергетичну кризу. 2. Поразка арабів привеладо зміни зовнішньополітичних курсів. Арабські держави почали співпрацювати з США, а відвернулися від СРСР. 3. Виснаження арабсьаих країн і Ізраілю. 4. У 1978 араби і євреї сіли за стіл переговорів. В березні 1979 прем’єміністр Ізраілю Бегін підписав договір про мир.
Проблема до цього часу не врегульована.
Висновок: вирішенняпалестинської проблеми є складним міжнародним питанням. Можливо, відмова від національних амбіцій може допомогти вирішити цю проблему.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 596; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.9.9 (0.009 с.) |