Практичне заняття №2 Пожежна безпека.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Практичне заняття №2 Пожежна безпека.



Практичне заняття №2 Пожежна безпека.

Вимоги до пожежної безпеки.

Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним, а на випадок небезпечних несправностей та аварій необхідно передбачити захисні заходи, що обмежують масштаб та наслідки пожежі. Обладнання, призначене для використання пожежонебезпечних та вибухонебезпечних речовин і матеріалів, має відповідати конструкторській документації.

Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої затвердженої в установленому порядку нормативно-технічної та експлуатаційної документації. На всі застосовувані в технологічних процесах речовини і матеріали повинні бути дані про показники їх пожежної небезпеки за ГОСТ 12.1.044-89. Характеристики пожежної небезпеки речовин та матеріалів повинні бути вивчені з обслуговуючим персоналом. Персонал зобов'язаний дотримуватися під час роботи з пожежовибухонебезпечними речовинами та матеріалами вимог маркування і по­переджувальних написів, які нанесені на упаковках або наведені у вказівках щодо їх застосування.

Спільне застосування (якщо це не передбачено технологічним процесом), зберігання і транспортування речовин та матеріалів, котрі в результаті взаємодії одне з одним викликають займання, вибух або утворюють горючі токсичні гази (суміші), не дозволяється.

Покриття підлог у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А і Б повинно виконуватися з негорючих матеріалів та таких, що під час ударів не дають іскор. Конструкція вікон та дверей у таких приміщеннях повинна виключати можливість іскроутворення. У виробничих та складських приміщеннях, в яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини й матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища. За відсутності газоаналізаторів, які випускаються серійно, необхідно здійснювати періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.

У приміщеннях, де застосовуються легкозаймисті горючі ре­човини та гази, має передбачатися централізована подача їх до робочих місць. Доставка цих рідин у невеликих кількостях доз­воляється в безпечній негорючій тарі спеціальної конструкції. Тара повинна бути виготовлена з неіскроутворюючих металів і щільно закриватися.

У гідросистемах із застосуванням ГР необхідно встановити контроль за їх рівнем у баку і не допускати перевищення в СИСТЄМІ тиску, вказаного в паспорті.

У рані появи підтікань масла, течу слід негайно усунути, а масло прибрати за допомогою тирси або шмаття та видалити з приміщення у спеціально відведене місце.

У приміщеннях, де є виділення горючого пилу, стружки тощо, підлога, стеля, стіни, конструкції та устаткування повинні систе­матично прибиратися. Періодичність прибирання встановлюєть­ся в інструкціях, затверджених адміністрацією підприємства.

Для миття і знежирювання устаткування, виробів, кріпильних та інших деталей тощо повинні застосовуватися, як правило, негорючі мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки чи способи.

Лакофарбові матеріали повинні подаватися на робочі місця в готовому вигляді централізовано (у тарі, що герметично закри­вається, або по трубах) і не більше змінної потреби. Складання й розведення всіх видів лаків та фарб слід здійснювати на відкритому майданчику або у спеціально виділеному ізольованому приміщенні, розташованому біля зовнішньої стіни з віконними отворами. Це приміщення повинно мати самостійний евакуаційний вихід.

Замірювання рівня ЛЗР та ГР у резервуарах (посудинах) та відбирання проб слід проводити у світлий час доби. Неприпусти­мо робити замірювання рівня та відбирання проб ручним спосо­бом під час грози, закачування або відкачування згаданих речо­вин. Забороняється подавання таких рідин у резервуари та інші посудини «падаючим струменем». Швидкість наповнення і спо­рожнення резервуара не повинна перевищувати сумарної про­пускної спроможності встановлених на ньому дихальних клапанів (вентиляційних патрубків).

Сушильні приміщення (камери, шафи) для сировини, напівфабрикатів і пофарбованих готових виробів мають бути обладнані виробничою автоматикою, яка відключає нагрівні при­лади в разі підвищення температури вище допустимої. Дозво­ляється ручне відключення сушильного обладнання в разі постійного спостереження за ним обслуговуючого персоналу. Сушильні камери періодичної дії перед кожним завантаженням повинні очищатися від виробничого сміття.

Захисні мембрани вибухових запобіжних клапанів за видом матеріалу та за товщиною мають відповідати проектним даним. Треба регулярно (не рідше одного разу на квартал) перевіряти справність вогнезагороджувачів та чистоту їх вогнегасної насад­ки, а також справність мембранних клапанів. Терміни перевірки повинні бути вказані у цеховій інструкції.

Після закінчення роботи просочувальні ванни, а також ванни з охолоджуючими ГР повинні закриватися кришками.

Просочувальні, загартовувальні та інші ванни з ГР слід обладну­вати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею. Кожна ванна повинна мати місцеве видалення горючих парів.

У деревообробних підрозділах не допускається:

* зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує змінну потребу;

* залишати по закінченні роботи неприбраними готову продукцію, стружки, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки клей та інші горючі рідини й матеріали;

* експлуатувати лісопильні рами, фрезернопильні та інші вер­стати й агрегати в разі торкання пил до огорожі, перекосу рамки пили, ослаблення та неправильної підгонки повзунів, несправних систем охолодження і змащення, нагрівання підшипників вище 70°С, вимкнення систем місцевої вентиляції або за їхньої відсутності, а також коли порушена герметичність повітропроводів.

Мешкання людей у виробничих будівлях, на складах та територіях підприємств не дозволяється.

Класифікація пожеж:

* клас А- пожежі твердих речовин, переважно органічного походження,
горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);
* клас В - пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;
* клас С - пожежі газів;

* клас D- пожежі металів та їх сплавів;

* клас Е - пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

Будова, призначення і використання вогнегасників

Вогнище пожежі в момент виникнення може бути загашене або локалізоване первинними засобами пожежогасіння. Найваж­ливіша роль відводиться найбільш масовим з них - вогнегасникам. Практика підтвердила їх безцінну роль у пожежній охороні. За допомогою вогнегасників пожежі успішно гасяться упродовж 4хв з моменту виникнення, причому цей засіб буває достатнім у 20% випадків займань. Для об'єктів загально­го громадського користування ця цифра наближається до 30%. У світовій практиці показник ефективного гасіння з використанням вогнегасника сягає 50%, а у Франції - до 90%.

З цього можна зробити висновок, що дієвість ужитку вогнегасників у нас в Україні повинна зростати, тоді й збитки від пожеж будуть набагато меншими. В усіх країнах, за винятком країн колишнього СРСР, 80% випущених вогнегасників порошкові, що пояснюється їх високою вогнегасною здатністю, решта 20% - це пінні і вуглекислотні. Структура випуску вогнегасників змінюється.

В Україні випускають порошкові, С02- вогнегасники, хімічно-пінні, [ хімічно-повітряні, повітряно-пінні. Найшвидше виходять з ладу хімічно-пінні вогнегасники, корозія негативно впливає на їх дієвість, не кажучи вже про ефективність гасіння пожеж.

Структура випуску вогнегасників в Україні така:

порошкові - 40%;

пінні - 35%;

з двоокисом вуглецю - 20%;

хладонові - 5%.

Вимоги до вогнегасників

1. Маркування на корпусі вогнегасників повинно, як прави­ло, бути виконане методом шовкографії, декалькоманії або наклейки на синтетичній основі.

2. Вогнегасники повинні розміщуватися у легкодоступних місцях, де виключене попадання на них прямих сонячних променів і безпосередня (без загороджувальних щитків) дія опалювальних та нагрівальних пристроїв.

Ручні вогнегасники повинні розміщуватися методами:

- навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше
1,5м від рівня підлоги до нижнього краю вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх відкривання;

- встановлення в пожежній шафи разом з пожежними кра­нами, у спеціальні тумби або пожежні щити та стенди.

3. Навішування вогнегасників на кронштейни, встановлення їх пожежні
шафи повинні виконуватись так, щоб забезпечувалася можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

4. Вогнегасники, які розміщуються поза приміщенням або в неопалюваних для експлуатації при мінусових температурах приміщеннях, необхідно знімати на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах і стендах повинна міститись інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.

5. Вогнегасники, призначенні для установки на транспортних засобах (автомобілях, всюдиходах, тракторах та ін.), повинні ком­плектуватись кронштейнами. Кронштейн має утримувати вогне­гасник, не закриваючи своїми елементами інструктивні написи, бути безпечним у роботі і зручними для встановлення та опера­тивного виймання вогнегасника.

6. Кнопка пуску повинна чітко виділятися на фоні інших де­талей вогнегасника.

7. Вогнегасники, призначенні для доставки до місця займання вручну, повинні важити не більше 20 кг. Вогнегасники вагою більше 50 кг повинні бути обладнанні колесами. Величина тяго­вого зусилля для переміщення таких вогнегасників вручну по рівній горизонтальній поверхні з бетонним або асфальтовим покриттям не повинна перевищувати 250 Н (25 кГс).

8. У вогнегасниках повинні бути передбаченні запобіжні пристрої або інші засоби захисту у випадку перевищення тиску в корпусі.
9.Запобіжні пристрої вогнегасників усіх типів повинні мати надійну фіксацію для забезпечення від мимовільного спрацювання від вібрацій,
струсів або випадкового натиску на елемен­ти пуску.
10. Ручні порошкові вогнегасники місткістю 5л і більше, а та­кож ручні вогнегасники інших типів місткістю більше 5л і пересувні вогнегасники повинні бути обладнані гнучким шлангом.

11. Всі вогнегасники принципово не повинні відрізнятись способом приведення в дію.
В огнегасники. Механізм дії вогнегасників.


Рис.3.2 Вогнегасник хімічний пінний ВХП-10

1 — корпус; 2 — стакан; 3 — клапан; 4 — шайба упорна; 5 — пружина; 6 — отвір для розпилювання; 7 — кільце ущільнювальне; 8 — кришка; 9 — шток; 10 — важіль запуску; 11 — ручка.
Щоб привести вогнегасник у дію, необхідно:
проколоти мембрану та прочистити отвір для розпилювання, повернути ручку на 180°, перевернути вогнегасник уверх дном та злегка струснути. рис 3.2

Тривалість дії вогнегасника — 60 с, довжина струменю — 6-8 м. ВХП-10 призначений для гасіння початкових вогнищ пожежі твердих матеріалів, а також різних горючих рідин на площі до 1м2, за винятком електроустановок під напругою, речовин, здат­них при взаємодії з водою (хімічною піною) вибухати, горіти.

 


Рис. 3.3 Вуглекислотні вогнегасники ВВ-2 та ВВ-5

 

1— корпус; 2 — трубка сифонна; 3 — головка; 4 — запобіжна мембрана; 5 — гайка; 6 — розтруб; 7 — шайба; 8 — кільце ущільнювальне; 9 — запобіжна чека; 10 — важіль керування клапаном; 11 — ручка; 12 — кулачок; 13 — шток; 14 — клапан; 15 —пружина.

Місткість вуглекислотних вогнегасників ВВ-2 та ВВ-5 — 2 і 5 л відповідно, заповнені вони зрідженим діоксидом вуглецю (СО2) під тиском 7 МПа. Застосовуючи вогнегасник, необхідно направити розтруб на осередок горіння і відкрити вентиль (рис 3.3.). Ефективна довжина струменю — 1,5-З м, тривалість дії — 30-40 с. Зарядом вуглекислотних вогнегасників є зріджений вугле­кислий газ. Дуже часто в промисловості зріджений С02назива­ють «вуглекислота». Він не проводить струм, його можна викори­стовувати для гасіння електроустановок під напругою до 1000 В.

 

Р ис. 3.4. Ручний порошковий вогнегасник ВП-1 «Момент»

1 — корпус; 2 — кришка стакана; 3 — сітка; 4 — фільтр;
5 — прокладка гумова; 6 — стакан; 7 — балон з робочим газом; 8 — пружина; 9 — голка;10 — кронштейн; 11 — гайка накидна; 12 — ковпачок; 13 — розпилювач; 14 — кнопка; 15 — головка; 16 — шайба ущільнювальна; 17 — кільце ущільнювальне.

Як вогнегасний засіб використовується порошок . Для викиду порошку в корпусі вогнегасника встановлений вуглекислотний балончик типу АС-1. Щоб привести вогнегасник у дію необхідно: зняти ковпачок (12); головкою в кришці вогнегасника (14) ударити по твердому предмету; направити струмінь порошку на горючий предмет. Тривалість безперервної дії — до 10 с. (рис. 3.4.) Порошок ПСБ є вогнегасною порошковою сполукою загаль­ного призначення. Призначений для гасіння займань газів, легко­займистих і горючих рідин, нафтопродуктів, розчинників пласт­мас та електроустановок, які перебувають під напругою до 380 В.


У будівлях вогнегасники встановлюють поблизу пожежних кранів, а також на видних та в доступних місцях на висоті 1,5 м від підлоги.

 

План евакуації людей з будинків.

План евакуації затверджує керівник і оголошує наказ по установі про вступ його в дію. Потім призначають термін ви­вчення із співробітниками установи. Вивчення плану полягає у загально­му ознайомленні з ним, вивчення особами, відповідальними за евакуацію, їх обов'язків, порядку виконання цих обов'язків, прак­тичних навичок на умовній пожежі.

План евакуації складається в двох примірниках: один з них вивішують в приміщенні, інший зберігають у справі.

Контроль за вивченням плану евакуації і навчанням персо­налу покладається на керівника установи. Для обліку проведе­них занять та перевірки стану шляхів евакуації корисно завести спеціальний журнал. Практичне відпрацювання плану евакуації проводиться особою, яка призначається адміністрацією установи.

Керівник установи зобов'язаний по мірі зміни обставин своє­часно вносити корективи в план евакуації, замінюючи працівників, які звільнилися з установи, новими. При коректуванні плану керівник повинен ознайомити новоприбулих співробітників з їх обов'язками по плану евакуації під розписку.

ЗМІСТ ІНСТРУКЦІЇ ДО ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ

На початку інструкції вказують особу, яка відповідає за евакуацію людей та майна, його місцезнаходження в умовах мож­ливої пожежі чи аварії та спосіб оголошення початку евакуації.

Звичайно рішення з евакуації приймає керівник об'єкта, а в його відсутність - заступник чи керівник пожежної охорони об'єкта. У випадку прямої загрози рішення про евакуацію прий­має будь-яка особа адміністрації об'єкта.

Велике значення має спосіб оголошення евакуації. Навіть при наявності системи евакуаційних виходів та шляхів, які відповідають усім вимогам безпеки, відсутність розпорядження та правильного оголошення про початок евакуації можуть при­звести до згубних наслідків. Відомі випадки, коли засобами психологічної дії вдавалось зупинити паніку і забезпечити організований вихід людей при пожежах у театрах. Відомі й інші випадки, коли фактично ніякої загрози для життя людей не було, однак крик «пожежа» викликав паніку з людськими жертвами.

Як правило, оголошення про евакуацію має робити офіційна осо­ба. У плані евакуації має бути підкреслено, хто оголошує необхідність евакуації і що має бути оголошено. Не слід завжди говорити про правдиву причину евакуації, а пояснити її технічною несправністю. При оголошенні про пожежу та організацію руху людей можливе використання радіотрансляційної мережі об'єкта.

В інструкції до плану евакуації подаються обов'язки осіб адміністративного персоналу, які забезпечують спокійний та організований рух людей, спосіб оповіщення про пожежу, а також порядок евакуації майна.

В плані евакуації вказані дії та обов'язки осіб обслуговуючо­го персоналу з гасіння пожежі первинними засобами. Особи, які призначені для цієї мети, мають бути добре навчені правилам користування засобами гасіння пожеж, знати місця, де вони зна­ходяться, і діяти рішуче та швидко. В приміщенні, які горять і де є газова мережа, необхідно якнайшвидше виключити газ.

ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ

Ця частина плану являє собою план приміщень з вказаними маршрутами руху евакуації людей (їх слід складати в масштабі 1:100 або 1:200). План будинку можна викреслювати в одну лінію. Напрям руху евакуаційних потоків відмічають кольоровими стрілками. Для будинків складної конфігурації з різними комп­лексами приміщень викреслюються декілька планів евакуації, для багатоповерхових будинків - плани евакуації по поверхах з пока­зом маршрутів руху. При різній планіровці поверхів, евакуації складаються окремо для кожного поверху. Для поверхів, які мають однакове планування, складають один планз відміткою поверхів, до яких він відноситься. На планах позначають приміщення цифрами чи буквами. Нумерують також всі евакуаційні виходи та сходи. Це дозволяє більш простіше позначити схеми руху. На плані евакуації показують двері у відкритому виді. При цьому важливо, щоб вони відкривалися по ходу руху. В протилежному випадку необхідно перевісити двері по ходу руху людського потоку в сторону виходу назовні. Якщо окремі евакуаційні виходи в нормальних умовах закриті, на плані пройму показують закритою і відмічають місце збереження ключів. Іноді ключі від зовнішніх дверей зберігають в ящиках, які прикріплені до зовнішньої стіни поряд з виходом.

В цьому випадку на плані евакуації позначається кріплення ящика з написом «Ящик з ключами від зовнішніх дверей».

При наявності іншого евакуаційного виходу на зовнішніх пожежних сходах його відмічають в плані написом: «Запасний евакуаційний вихід». В пояснювальній записці до плану евакуації відмічають, в яких випадках треба користуватися цим виходом. Напрям руху при наявності інших евакуаційних виходів відмічають по основних шляхах евакуації.

 

Рис. 4.26. Приклад плану евакуації.

Таблиця 4.11. Основні умовні графічні пожежні позначення.

 

 

Загальні відомості

В Україні щорічно виникає понад 50 000 пожеж, прямі матеріальні збитки від яких становлять мільярди гривень.

Пожежа в будь-якому середовищі не контрольоване та стихійне явище, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей та створенням небезпеки для життя людей.

Пожежі, як стихійні лиха виникають в населених пунктах, на різних об’єктах народного господарства, в житловому секторі та на транспортних засобах. Так звані ландшафтні пожежі охоплюють, як правило, обширні території в декілька сот, тисяч чи навіть більше гектарів лісових, степових територій. Так, наприклад, з вини людини в травні 1996 року за один день під Київом згоріло 35 га лісу, а в Кіровоградській області – 45га.

Причинами виникнення ландшафтних пожеж є переважно необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, самозаймання сухої рослинності чи торфу, а також розряди блискавки. За даними статистики 90% ландшафтних пожеж виникає з вини людини, біля 7-8% від блискавки, 2-3% з інших причин.

На долю необережності та неуважності людини приходиться понад 60% пожеж в житловому секторі. Біля третини пожеж відбувається через несправні електричні установки, газові плити та неправильну їх експлуатацію. Одна з розповсюджених причин пожежі полягає в порушенні безперервної роботи газової горілки після її запалювання. В результаті цього в приміщенні утворюється вибухопожежонебезпечна газоповітряна суміш.

Не рідко пожежі в житловому секторі виникають при використанні кухонних газових плит для обігріву та сушки білизни, при зберіганні в приміщенні значної кількості легкозаймистих та горючих рідин і речовин.

Небезпечними ризик-чинниками пожеж є: відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низька концентрація кисню та ін.. Безпосерню небезпеку для людини складає не скільки відкритий вогонь, скільки променеві потоки, що випромінюються полум’ям.

Найбільшу небезпеку для людини становить вдихання під час пожежі нагрітого повітря, яке призводить до ураження верхніх дихальних шляхів, удушення та смерті. Так, наприклад, вплив температури понад 100◦С призводить до втрати свідомості та загибелі через декілька хвилин.

Небезпечними, в умовах пожежі, можуть бути отримані людиною опіки шкіри.

Опіки ІІ ступеню на 30% поверхні тіла залишають дуже мало шансів на виживання.

В сучасних житлових будинках, де використовуються полімерні та синтетичні матеріали, в умовах пожежі можуть утворюватись токсичні продукти горіння. Однак, основною причиною ураження людей на пожежах відбувається внаслідок отруєння оксидом вуглецю, який в 200-300 разів краще реагує з гемоглобіном в крові, ніж кісень, внаслідок чого червоні кров’яні тільця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем, настає кисневе голодання, гіпоксія тканин, втрачається здатність розмірковувати, настає оціпеніння, запаморочення, порушується координація рухів, а при зупинці дихання настає смерть.

Одним з небезпечних ризик-чинників при пожежі є втрата видимості внаслідок задимлення, що створює перешкоду при евакуації людей, яка повинна здійснюватися за дуже короткий термін.

Також, до негативної дії, можна віднести психологічний ефект пожежі на людину, це паніка, яка при великих пожежах призводить до значних жертв внаслідок утворення натовпу.

При неможливості загасити пожежу, до прибуття пожежної команди, необхідно залишити квартиру. При задимленні сходів необхідно щільно закрити двері та вийти на балкон. З нижніх поверхів евакуацію здійснюють через вікна та балкон. Приміщення, яке горить, можна подолати накрившись з головою мокрою ковдрою, щільною тканиною або верхнім одягом. Для захисту органів дихання від чадного газу використовують зволожену тканину. В умовах сильного задимлення пересуватись треба повзком або зігнувшись, щоб не втратити орієнтування це краще робити біля стіни.

Двері в задимлені приміщення треба відкривати обережно, щоб не ініціювати спалаху полум’я.

З метою вдосконалення пожежної безпеки 17.12.1993 року вступив в силу Закон України «Про пожежну безпеку», згідног з яким забезпечення пожежної безпеки є невідємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього середовища. Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб у цій галузі.

3. Література:

Ярошеська В.М. Безпека життєдіяльності НМЦ «Інтас»-1997р сторінки: 207-211.

 

4. При вивченні цього питання слід звернути увагу на Види пожеж, небезпечні ризик-чинники пожеж, заходи безпеки під час виникнення пожеж та сутність Закону України «Про пожежну безпеку»

 

5. Питання для самоконтролю:

1) Які ви знаєте види пожеж?

2) Що є основними причинами пожеж?

3) Перелікуйте основні ризик-чинники пожеж.

4) Яких заходів безпеки слід дотримуватись під час перебуванні у приміщенні, в якому виникла пожежа?

5) В чому полягає сутність Закону України «Про пожежну безпеку»

 

Загальні відомості

Проживаючи в умовах навколишнього середовища, на людину здійснюється постійний вплив різноманітних природних та антропогенних чинників. Наявність більшості антропогенних чинників в оточуючому середовищі є небажаним чи небезпечним для людини. Внаслідок впливу природних чинників поступово вдосконалювався механізм адаптації людини до відповідних умов середовища, визначалися специфічні особливості способу життя та поведінки людей.

 

3. Література:

Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності – навчальний посібник П: Інтас

1997р. сторінки:141-149.

 

4. При вивченні цієї теми треба звернути увагу на те, який вплив на людину чинять фізичні та хімічні чинники навколишнього середовища, від яких чинників залежить формування клімату на певній території, які біоритми формуються у людини і як вони впливають на її самопочуття, на те, як і які природні хімічні речовини надходять в організм людини, яке значення вони мають для неї, яку шкідливу дію спричиняють людині і довкіллю деякі хімічні речовини.

Наявність більшості антропогенних чинників в оточуюче середовищі є небажаними чи небезпечними для людини (залежно від величини їх впливу).

Наявність в оточуючому середовищі природних чинників в оптимальних кількостях є життєвою необхідністю. Це пояснюється тим, природні чинники оточуючого середовища складають природний фон біосфери, забезпечують відносну постійність її складу, кругообіг речовин у природі та служать основою функціонування живої матерії.

Еволюційний розвиток біосфери безпосередньо пов'язан постійним впливом природних чинників на організм людини. Внаслідок впливу природних чинників поступово вдосконалювався процес адаптації людини до відповідних умов середовища, визначалися специфічні особливості способу життя та поведінки людей. Тому наявність природних чинників в оточуючому середовищі у відповідних кількостях, є обов'язковою умовою для нормальної життєдіяльності людини. Тільки в тих випадках коли інтенсивність природних чинників перевищує адаптаційну можливість організму їх розцінюють як небезпечні явища природного походження, що створюють загрозу життю та здоров’ю людини.

Порушення законів природи може мати небезпечні та навіть трагічні наслідки для життєдіяльності. Щоб уникнути небажаних наслідків необхідно знати закони розвитку природи та її взаємодію з людським суспільством, яке антропогенне навантаження можуть витримувати екологічні системи. Цими питаннями займається наука про екологію.

Екологія - це наука про взаємовідносини між живими організмами середовищем їх проживання.

Вся історія людства це процес розвитку та вдосконалення взаємовідносин між людиною та природою внаслідок яких відбуваються взаємні зміни природи та людини. Діяльність людини призводить утворення та накопичення відходів, які потрапляють в ґрунт, воду, повітря та впливають на живі організми.

Так, якщо в атмосферне повітря лісних масивів потрапляють відходи, сполук сірки, фтору чи хлору, то порушується фотосинтез, можуть загинути дерева чи лісовий масиви. Деякі відходи ртутних сполук, які потрапили у воду, спочатку накопичуються в планктоні, потім в рибах які живляться ними, а пізніше по харчових ланцюгах потрапляють в організм людини.

Сучасне сільськогосподарське виробництво в великих масштабах використовує отрутохімікати, які попадають в ґрунтові води, та атмосферу, включаються в харчові ланцюги і чинять несприятливу дію на органі людини.

Глобальні екологічні наслідки можливі в результаті збільшення в атмосфері кількості вуглецю. В майбутньому можливе потепління клімату, яке призведе до танення льодовиків, та підвищення рівня Світового океану.

Враховуючи такий стан, можна сказати, що в екологічному відношенні будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною. Тому в процесі діяльності необхідно прогнозувати можливі екологічні наслідки при використанні нових технологій, хімічних речовин, інженерних об'єктів і ін. Тільки грамотними рішеннями можна запобігти негативних наслідків в процесі діяльності та не допустити екологічної кризи.

Практичне заняття №2 Пожежна безпека.

Вимоги до пожежної безпеки.

Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним, а на випадок небезпечних несправностей та аварій необхідно передбачити захисні заходи, що обмежують масштаб та наслідки пожежі. Обладнання, призначене для використання пожежонебезпечних та вибухонебезпечних речовин і матеріалів, має відповідати конструкторській документації.

Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої затвердженої в установленому порядку нормативно-технічної та експлуатаційної документації. На всі застосовувані в технологічних процесах речовини і матеріали повинні бути дані про показники їх пожежної небезпеки за ГОСТ 12.1.044-89. Характеристики пожежної небезпеки речовин та матеріалів повинні бути вивчені з обслуговуючим персоналом. Персонал зобов'язаний дотримуватися під час роботи з пожежовибухонебезпечними речовинами та матеріалами вимог маркування і по­переджувальних написів, які нанесені на упаковках або наведені у вказівках щодо їх застосування.

Спільне застосування (якщо це не передбачено технологічним процесом), зберігання і транспортування речовин та матеріалів, котрі в результаті взаємодії одне з одним викликають займання, вибух або утворюють горючі токсичні гази (суміші), не дозволяється.

Покриття підлог у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А і Б повинно виконуватися з негорючих матеріалів та таких, що під час ударів не дають іскор. Конструкція вікон та дверей у таких приміщеннях повинна виключати можливість іскроутворення. У виробничих та складських приміщеннях, в яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини й матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища. За відсутності газоаналізаторів, які випускаються серійно, необхідно здійснювати періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.

У приміщеннях, де застосовуються легкозаймисті горючі ре­човини та гази, має передбачатися централізована подача їх до робочих місць. Доставка цих рідин у невеликих кількостях доз­воляється в безпечній негорючій тарі спеціальної конструкції. Тара повинна бути виготовлена з неіскроутворюючих металів і щільно закриватися.

У гідросистемах із застосуванням ГР необхідно встановити контроль за їх рівнем у баку і не допускати перевищення в СИСТЄМІ тиску, вказаного в паспорті.

У рані появи підтікань масла, течу слід негайно усунути, а масло прибрати за допомогою тирси або шмаття та видалити з приміщення у спеціально відведене місце.

У приміщеннях, де є виділення горючого пилу, стружки тощо, підлога, стеля, стіни, конструкції та устаткування повинні систе­матично прибиратися. Періодичність прибирання встановлюєть­ся в інструкціях, затверджених адміністрацією підприємства.

Для миття і знежирювання устаткування, виробів, кріпильних та інших деталей тощо повинні застосовуватися, як правило, негорючі мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки чи способи.

Лакофарбові матеріали повинні подаватися на робочі місця в готовому вигляді централізовано (у тарі, що герметично закри­вається, або по трубах) і не більше змінної потреби. Складання й розведення всіх видів лаків та фарб слід здійснювати на відкритому майданчику або у спеціально виділеному ізольованому приміщенні, розташованому біля зовнішньої стіни з віконними отворами. Це приміщення повинно мати самостійний евакуаційний вихід.

Замірювання рівня ЛЗР та ГР у резервуарах (посудинах) та відбирання проб слід проводити у світлий час доби. Неприпусти­мо робити замірювання рівня та відбирання проб ручним спосо­бом під час грози, закачування або відкачування згаданих речо­вин. Забороняється подавання таких рідин у резервуари та інші посудини «падаючим струменем». Швидкість наповнення і спо­рожнення резервуара не повинна перевищувати сумарної про­пускної спроможності встановлених на ньому дихальних клапанів (вентиляційних патрубків).

Сушильні приміщення (камери, шафи) для сировини, напівфабрикатів і пофарбованих готових виробів мають бути обладнані виробничою автоматикою, яка відключає нагрівні при­лади в разі підвищення температури вище допустимої. Дозво­ляється ручне відключення сушильного обладнання в разі постійного спостереження за ним обслуговуючого персоналу. Сушильні камери періодичної дії перед кожним завантаженням повинні очищатися від виробничого сміття.

Захисні мембрани вибухових запобіжних клапанів за видом матеріалу та за товщиною мають відповідати проектним даним. Треба регулярно (не рідше одного разу на квартал) перевіряти справність вогнезагороджувачів та чистоту їх вогнегасної насад­ки, а також справність мембранних клапанів. Терміни перевірки повинні бути вказані у цеховій інструкції.

Після закінчення роботи просочувальні ванни, а також ванни з охолоджуючими ГР повинні закриватися кришками.

Просочувальні, загартовувальні та інші ванни з ГР слід обладну­вати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею. Кожна ванна повинна мати місцеве видалення горючих парів.

У деревообробних підрозділах не допускається:

* зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує змінну потребу;

* залишати по закінченні роботи неприбраними готову продукцію, стружки, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки клей та інші горючі рідини й матеріали;

* експлуатувати лісопильні рами, фрезернопильні та інші вер­стати й агрегати в разі торкання пил до огорожі, перекосу рамки пили, ослаблення та неправильної підгонки повзунів, несправних систем охолодження і змащення, нагрівання підшипників вище 70°С, вимкнення систем місцевої вентиляції або за їхньої відсутності, а також коли порушена герметичність повітропроводів.

Мешкання людей у виробничих будівлях, на складах та територіях підприємств не дозволяється.

Класифікація пожеж:

* клас А- пожежі твердих речовин, переважно органічного походження,
горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);
* клас В - пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;
* клас С - пожежі газів;

* клас D- пожежі металів та їх сплавів;

* клас Е - пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.175.108 (0.026 с.)