Будова, призначення і використання вогнегасників



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Будова, призначення і використання вогнегасників



Вогнище пожежі в момент виникнення може бути загашене або локалізоване первинними засобами пожежогасіння. Найваж­ливіша роль відводиться найбільш масовим з них - вогнегасникам. Практика підтвердила їх безцінну роль у пожежній охороні. За допомогою вогнегасників пожежі успішно гасяться упродовж 4хв з моменту виникнення, причому цей засіб буває достатнім у 20% випадків займань. Для об'єктів загально­го громадського користування ця цифра наближається до 30%. У світовій практиці показник ефективного гасіння з використанням вогнегасника сягає 50%, а у Франції - до 90%.

З цього можна зробити висновок, що дієвість ужитку вогнегасників у нас в Україні повинна зростати, тоді й збитки від пожеж будуть набагато меншими. В усіх країнах, за винятком країн колишнього СРСР, 80% випущених вогнегасників порошкові, що пояснюється їх високою вогнегасною здатністю, решта 20% - це пінні і вуглекислотні. Структура випуску вогнегасників змінюється.

В Україні випускають порошкові, С02- вогнегасники, хімічно-пінні, [ хімічно-повітряні, повітряно-пінні. Найшвидше виходять з ладу хімічно-пінні вогнегасники, корозія негативно впливає на їх дієвість, не кажучи вже про ефективність гасіння пожеж.

Структура випуску вогнегасників в Україні така:

порошкові - 40%;

пінні - 35%;

з двоокисом вуглецю - 20%;

хладонові - 5%.

Вимоги до вогнегасників

1. Маркування на корпусі вогнегасників повинно, як прави­ло, бути виконане методом шовкографії, декалькоманії або наклейки на синтетичній основі.

2. Вогнегасники повинні розміщуватися у легкодоступних місцях, де виключене попадання на них прямих сонячних променів і безпосередня (без загороджувальних щитків) дія опалювальних та нагрівальних пристроїв.

Ручні вогнегасники повинні розміщуватися методами:

- навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше
1,5м від рівня підлоги до нижнього краю вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх відкривання;

- встановлення в пожежній шафи разом з пожежними кра­нами, у спеціальні тумби або пожежні щити та стенди.

3. Навішування вогнегасників на кронштейни, встановлення їх пожежні
шафи повинні виконуватись так, щоб забезпечувалася можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

4. Вогнегасники, які розміщуються поза приміщенням або в неопалюваних для експлуатації при мінусових температурах приміщеннях, необхідно знімати на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах і стендах повинна міститись інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.

5. Вогнегасники, призначенні для установки на транспортних засобах (автомобілях, всюдиходах, тракторах та ін.), повинні ком­плектуватись кронштейнами. Кронштейн має утримувати вогне­гасник, не закриваючи своїми елементами інструктивні написи, бути безпечним у роботі і зручними для встановлення та опера­тивного виймання вогнегасника.

6. Кнопка пуску повинна чітко виділятися на фоні інших де­талей вогнегасника.

7. Вогнегасники, призначенні для доставки до місця займання вручну, повинні важити не більше 20 кг. Вогнегасники вагою більше 50 кг повинні бути обладнанні колесами. Величина тяго­вого зусилля для переміщення таких вогнегасників вручну по рівній горизонтальній поверхні з бетонним або асфальтовим покриттям не повинна перевищувати 250 Н (25 кГс).

8. У вогнегасниках повинні бути передбаченні запобіжні пристрої або інші засоби захисту у випадку перевищення тиску в корпусі.
9.Запобіжні пристрої вогнегасників усіх типів повинні мати надійну фіксацію для забезпечення від мимовільного спрацювання від вібрацій,
струсів або випадкового натиску на елемен­ти пуску.
10. Ручні порошкові вогнегасники місткістю 5л і більше, а та­кож ручні вогнегасники інших типів місткістю більше 5л і пересувні вогнегасники повинні бути обладнані гнучким шлангом.

11. Всі вогнегасники принципово не повинні відрізнятись способом приведення в дію.
В огнегасники. Механізм дії вогнегасників.


Рис.3.2 Вогнегасник хімічний пінний ВХП-10

1 — корпус; 2 — стакан; 3 — клапан; 4 — шайба упорна; 5 — пружина; 6 — отвір для розпилювання; 7 — кільце ущільнювальне; 8 — кришка; 9 — шток; 10 — важіль запуску; 11 — ручка.
Щоб привести вогнегасник у дію, необхідно:
проколоти мембрану та прочистити отвір для розпилювання, повернути ручку на 180°, перевернути вогнегасник уверх дном та злегка струснути. рис 3.2

Тривалість дії вогнегасника — 60 с, довжина струменю — 6-8 м. ВХП-10 призначений для гасіння початкових вогнищ пожежі твердих матеріалів, а також різних горючих рідин на площі до 1м2, за винятком електроустановок під напругою, речовин, здат­них при взаємодії з водою (хімічною піною) вибухати, горіти.

 


Рис. 3.3 Вуглекислотні вогнегасники ВВ-2 та ВВ-5

 

1— корпус; 2 — трубка сифонна; 3 — головка; 4 — запобіжна мембрана; 5 — гайка; 6 — розтруб; 7 — шайба; 8 — кільце ущільнювальне; 9 — запобіжна чека; 10 — важіль керування клапаном; 11 — ручка; 12 — кулачок; 13 — шток; 14 — клапан; 15 —пружина.

Місткість вуглекислотних вогнегасників ВВ-2 та ВВ-5 — 2 і 5 л відповідно, заповнені вони зрідженим діоксидом вуглецю (СО2) під тиском 7 МПа. Застосовуючи вогнегасник, необхідно направити розтруб на осередок горіння і відкрити вентиль (рис 3.3.). Ефективна довжина струменю — 1,5-З м, тривалість дії — 30-40 с. Зарядом вуглекислотних вогнегасників є зріджений вугле­кислий газ. Дуже часто в промисловості зріджений С02назива­ють «вуглекислота». Він не проводить струм, його можна викори­стовувати для гасіння електроустановок під напругою до 1000 В.

 

Р ис. 3.4. Ручний порошковий вогнегасник ВП-1 «Момент»

1 — корпус; 2 — кришка стакана; 3 — сітка; 4 — фільтр;
5 — прокладка гумова; 6 — стакан; 7 — балон з робочим газом; 8 — пружина; 9 — голка;10 — кронштейн; 11 — гайка накидна; 12 — ковпачок; 13 — розпилювач; 14 — кнопка; 15 — головка; 16 — шайба ущільнювальна; 17 — кільце ущільнювальне.

Як вогнегасний засіб використовується порошок . Для викиду порошку в корпусі вогнегасника встановлений вуглекислотний балончик типу АС-1. Щоб привести вогнегасник у дію необхідно: зняти ковпачок (12); головкою в кришці вогнегасника (14) ударити по твердому предмету; направити струмінь порошку на горючий предмет. Тривалість безперервної дії — до 10 с. (рис. 3.4.) Порошок ПСБ є вогнегасною порошковою сполукою загаль­ного призначення. Призначений для гасіння займань газів, легко­займистих і горючих рідин, нафтопродуктів, розчинників пласт­мас та електроустановок, які перебувають під напругою до 380 В.


У будівлях вогнегасники встановлюють поблизу пожежних кранів, а також на видних та в доступних місцях на висоті 1,5 м від підлоги.

 

План евакуації людей з будинків.

План евакуації затверджує керівник і оголошує наказ по установі про вступ його в дію. Потім призначають термін ви­вчення із співробітниками установи. Вивчення плану полягає у загально­му ознайомленні з ним, вивчення особами, відповідальними за евакуацію, їх обов'язків, порядку виконання цих обов'язків, прак­тичних навичок на умовній пожежі.

План евакуації складається в двох примірниках: один з них вивішують в приміщенні, інший зберігають у справі.

Контроль за вивченням плану евакуації і навчанням персо­налу покладається на керівника установи. Для обліку проведе­них занять та перевірки стану шляхів евакуації корисно завести спеціальний журнал. Практичне відпрацювання плану евакуації проводиться особою, яка призначається адміністрацією установи.

Керівник установи зобов'язаний по мірі зміни обставин своє­часно вносити корективи в план евакуації, замінюючи працівників, які звільнилися з установи, новими. При коректуванні плану керівник повинен ознайомити новоприбулих співробітників з їх обов'язками по плану евакуації під розписку.

ЗМІСТ ІНСТРУКЦІЇ ДО ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ

На початку інструкції вказують особу, яка відповідає за евакуацію людей та майна, його місцезнаходження в умовах мож­ливої пожежі чи аварії та спосіб оголошення початку евакуації.

Звичайно рішення з евакуації приймає керівник об'єкта, а в його відсутність - заступник чи керівник пожежної охорони об'єкта. У випадку прямої загрози рішення про евакуацію прий­має будь-яка особа адміністрації об'єкта.

Велике значення має спосіб оголошення евакуації. Навіть при наявності системи евакуаційних виходів та шляхів, які відповідають усім вимогам безпеки, відсутність розпорядження та правильного оголошення про початок евакуації можуть при­звести до згубних наслідків. Відомі випадки, коли засобами психологічної дії вдавалось зупинити паніку і забезпечити організований вихід людей при пожежах у театрах. Відомі й інші випадки, коли фактично ніякої загрози для життя людей не було, однак крик «пожежа» викликав паніку з людськими жертвами.

Як правило, оголошення про евакуацію має робити офіційна осо­ба. У плані евакуації має бути підкреслено, хто оголошує необхідність евакуації і що має бути оголошено. Не слід завжди говорити про правдиву причину евакуації, а пояснити її технічною несправністю. При оголошенні про пожежу та організацію руху людей можливе використання радіотрансляційної мережі об'єкта.

В інструкції до плану евакуації подаються обов'язки осіб адміністративного персоналу, які забезпечують спокійний та організований рух людей, спосіб оповіщення про пожежу, а також порядок евакуації майна.

В плані евакуації вказані дії та обов'язки осіб обслуговуючо­го персоналу з гасіння пожежі первинними засобами. Особи, які призначені для цієї мети, мають бути добре навчені правилам користування засобами гасіння пожеж, знати місця, де вони зна­ходяться, і діяти рішуче та швидко. В приміщенні, які горять і де є газова мережа, необхідно якнайшвидше виключити газ.

ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ

Ця частина плану являє собою план приміщень з вказаними маршрутами руху евакуації людей (їх слід складати в масштабі 1:100 або 1:200). План будинку можна викреслювати в одну лінію. Напрям руху евакуаційних потоків відмічають кольоровими стрілками. Для будинків складної конфігурації з різними комп­лексами приміщень викреслюються декілька планів евакуації, для багатоповерхових будинків - плани евакуації по поверхах з пока­зом маршрутів руху. При різній планіровці поверхів, евакуації складаються окремо для кожного поверху. Для поверхів, які мають однакове планування, складають один планз відміткою поверхів, до яких він відноситься. На планах позначають приміщення цифрами чи буквами. Нумерують також всі евакуаційні виходи та сходи. Це дозволяє більш простіше позначити схеми руху. На плані евакуації показують двері у відкритому виді. При цьому важливо, щоб вони відкривалися по ходу руху. В протилежному випадку необхідно перевісити двері по ходу руху людського потоку в сторону виходу назовні. Якщо окремі евакуаційні виходи в нормальних умовах закриті, на плані пройму показують закритою і відмічають місце збереження ключів. Іноді ключі від зовнішніх дверей зберігають в ящиках, які прикріплені до зовнішньої стіни поряд з виходом.

В цьому випадку на плані евакуації позначається кріплення ящика з написом «Ящик з ключами від зовнішніх дверей».

При наявності іншого евакуаційного виходу на зовнішніх пожежних сходах його відмічають в плані написом: «Запасний евакуаційний вихід». В пояснювальній записці до плану евакуації відмічають, в яких випадках треба користуватися цим виходом. Напрям руху при наявності інших евакуаційних виходів відмічають по основних шляхах евакуації.

 

Рис. 4.26. Приклад плану евакуації.

Таблиця 4.11. Основні умовні графічні пожежні позначення.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.71.247 (0.009 с.)