Поділ виробництв за категоріями з вибухової та пожежної небезпеки (онтп 24-86)

*

Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, які є у виробництві
А Вибухо-пожежо-небезпечне	Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розра­хунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним, в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Б вибухопожежоне-безпечне	Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.
В пожежонебезпечне	Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не відносяться до категорії А та Б.
Г	Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.
Д	Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Первинні засоби пожежогасіння.

1. До первинних засобів пожежогасіння відносяться вогне­гасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

2. Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід враховувати пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

3. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення.

Якщо в одному приміщенні знаходиться декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одно­го протипожежними стінами, усі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.

4. Покривала (з матеріалів, вказаних у п.1 цього розділу) повинні мати розмір не менше як 1м х 1м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2м х 1,5м, 2м х 2м.
Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів «А», «B», «D», (Е).
5. Бочки з водою встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів, у садибах індивідуальних жилих
будинків, дачних будиночків тощо. їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 м2захищуваної площі.
6. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше 0,2м3і бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 0,008м3.

7. Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000м2.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщаються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 щт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2м х 2м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.

8. Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0м3та бути
укомплектованими совковою лопатою.

Якщо ящик є елементом конструкції пожежно­го стенду, місткістю не менше 0,1м3. Конструкція ящика повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів.

9. Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід забезпе­чувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором пер­ винних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.
10. Будівлі та споруди, які зводяться та реконструюються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:

* на 200м2площі підлоги - один вогнегасник (якщо площа поверху менша 200м2- два вогнегасники на поверх), бочка з водою, ящик з піском;

* на кожні 20м довжини риштування (на поверхах) - один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м довжини риштування - бочка з водою;

* на 200м2площі перекриття з горючим утеплювачем або горючими покрівлями - один вогнегасник, бочка з водою, ящик з піском;

* у місці встановлення теплогенераторів, калориферів - два вогнегасники та ящик з піском на кожний агрегат.

У вищезазначених місцях слід застосовувати вогнегасники пінні чи водяні місткістю 10л або порошкові місткістю не менше 5л. Місткість бочок з водою та ящиків з піском, а також їх укомплектованість - має відповідати вимогам пунктів 6 та 8 цього розділу.

На території будівництва в місцях розташування тимчасо­вих будівель, складів, майстерень встановлюють пожежні щити (стенди) та бочки з водою.

11. Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, телефонних станцій, музеїв, архівів тощо, слід враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомен­дується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з ураху­ванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

12. Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100м2. Необхідність установлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають керівники підприємств.

13. Відстань від можливого осередку пожежі до місця роз­ташування вогнегасника не повинна перевищувати 20м для гро­мадських будівель та споруд; З0м - для приміщень категорій А,Б,В(горючі гази та рідини);
40м - для приміщень категорій В,Г; 70м - для приміщень категорій Д.

14. За наявності декількох невеликих приміщень з одна­ковим рівнем пожежонебезпеки кількість необхідних вогне­гасників визначається згідно з п.11.13 та за таблицями 1 або 2 з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

15. Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні камери, загартовувальні ванни, випробувальні стен­ди, установки для миття та знежирювання деталей, сушильні ка­мери тощо) обладнуються не менше ніж двома вогнегасниками кожна або однією стандартною установкою пожежогасіння.

16. Окремо розташовані відкриті ректифікаційні, адсорбційні
колони та інші технологічні установки забезпечуються вогнегас­никами, покривалами, ящиками з піском, паровими шлангами. їх кількість визначається адміністрацією об'єкта залежно від потужності установок
і кількості горючих рідин.
17. У місцях наявності великої кількості ЛЗР, ГР та легкогорючих матеріалів (каучук, гума тощо) доцільно встановлю­вати стаціонарні або пересувні вогнегасники типу ОВП-100, ОУ-25, ОУ-80, ОП-100, ОПА-100, ОП-250 і т.п.

18.Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50%, виходячи з їх розрахункової кількості.

19. Приклади визначення кількості та типу вогнегасників за таблицями 1 і 2 з урахуванням вимог п.11.13:

* приміщення категорії А площею 970м2(клас пожежі - В) повинно захищатися п'ятьма порошковими вогнегасниками типу ОП-11 (таблиця 1). Відстань між вогнегасниками та місцями мож­ливого загоряння становить не більше ЗО м;

* приміщення категорії Д площею 1200м2захищається дво­ма вогнегасниками типу ОУ-5 (для гасіння загорянь електродвигунів верстатів) (таблиця 1). Відстань між вогнегас­никами та місцями можливого загоряння не повинна перевищу­вати 70м.