Основні умовні позначення пожежної безпеки

 

Найменування	Позначення	Найменування	Позначення
Основний шлях евакуації		Оповіщувач звуковий (сирена)
Запасний евакуаційний шлях		Вогнегасники:   переносний/пересувний
Знак ”Ви знаходитесь тут”		- порошковий
Вихід на сходову клітку на поверсі		- вуглекислотний
Ліфт(шахта)		- пінний
Телефон		Установка пожежегасіння: - з автоматичним пуском
Сповіщувач пожежний ручний
Установка пожежної сигналізації		- з ручним пуском
Внутрішній пожежний кран		Пожежний гідрант

У текстовій частині докладно подається порядок і послідовність евакуації, обов’язки відповідальних осіб за евакуацію, організацію системи оповіщення людей про пожежу.

 

Засоби виявлення пожеж

 

Своєчасне сповіщення про пожежу дає можливість її швидкої ліквідації і зменшення розмірів шкоди. Тому для виявлення пожежі, повідомлення про місце її виникнення і виклик пожежного підрозділу використовують автоматичні пожежні сигналізації (АПС), охоронно-пожежні сигналізації (ОПС) і пожежний зв'язок.

Простішим видом зв'язку повідомлення про пожежу є телефонний зв'язок з виходом на центральний приймальний пункт міської пожежної охорони. Системи АПС і ОПС забезпечують повідомлення про пожежу, місце її виникнення і пуск в дію установок автоматичного пожежогасіння.

Для своєчасного повідомлення про пожежу в найближчу пожежну частину застосовуються кнопкові і автоматичні пожежні оповіщувачі.

Автоматичні пожежні оповіщувачі за принципом дії поділяються на п'ять груп: теплові, димові, світлові, ультразвукові і комбіновані.

Теплові оповіщувачі реагують на підвищення температури навколишнього середовища. У димових оповіщувачах, які реагують на дим, чутливим елементом е фотореле, радіоізотопи. У світлових оповіщувачах застосовують явище фотоефекту. Фотоелемент реагує на ультрафіолетову або інфрачервону частину спектра полум'я.

Для ефективної роботи пожежних і охоронних оповіщувачів необхідно слідкувати за їх справністю. Теплові оповіщувачі перевіряють не рідше одного разу на рік електролампою потужністю 150 Вт з рефлектором. Комбіновані і димові оповіщувачі перевіряють не рідше одного разу в місяць переносними джерелами диму і тепла. Світлові оповіщувачі перевіряють полум'ям свічки або сірників.

У начальних приміщеннях обов’язково встановлюється системи автоматичного оповіщення в кабінетах інформатики, хімії, навчальних майстернях, в актових залах та приміщеннях приготування їжі, а також в усіх приміщеннях, якщо будівля має ІІІ ступень вогнестійкості.

 

Протипожежне водопостачання

Протипожежне водопостачання – це комплекс технічних пристроїв для подачі води до місця пожежі в будь-який час і в кількості, необхідній для пожежогасіння в середині і зовні будівлі. Основні вимоги до улаштування протипожежного водопостачання визначені НАПБ А.01.001-95. В пожежному водопроводі повинен забезпечуватися постійний напір або передбачатися вмикання пожежних насосів кнопками біля кожного пожежного крану. Працездатність пожежного водопроводу повинна контролюватися не рідше, як раз на рік. Для забезпечення безперервної подачі води при розриві, замерзанні або іншій аварії водопроводу системи протипожежних водопроводів роблять кільцевими з діаметром труб не менше 0,1 м.

 

Стаціонарні установки та пристрої пожежогасіння

На підприємствах застосовують автоматичні стаціонарні установки пожежогасіння, які поділяються на спринклерні і дренчерні в залежності від використання засобу гасіння Вибір тієї чи іншої установки здійснюється відповідно до особливостей технологічного процесу і техніко-економічного обґрунтування. Принципова схема установки автоматичного пожежогасіння показана на мал. 3.8.

Рис. 3.8. Схема автоматичного пожежогасіння

 

Спринклерні установки призначаються для гасіння місцевого (локального) загоряння на окремих ділянках вибухобезпечних приміщень, а дренчерні – для загального гасіння пожеж на всій площині приміщень, які відносяться до вибухонебезпечних.

Спринклерна головка (мал. 3.9, б) має вихідний отвір, який нормально закритий клапаном, що утримується мідними пластинками, спаяними легкоплавким припоєм замком. Замки розраховані на температуру 72; 93; 141 і 182 °С. Під дією тепла від вогнища пожежі легкоплавкий припій плавиться, замок спринклера розкривається, клапан за допомогою мембрани виштовхується із сідла, отвір відкривається, вода попадає на рефлектор і розбризкується на всі сторони в радіусі 1,52 м на площині полу приміщення. Спринклерна система забезпечує подачу води безпосередньо в вогнище пожежі, тобто відкриваються тільки ті спринклерні головки, які знаходяться в зоні високої температури. Всі системи трубопроводів спринклерної установки постійно заповнені водою.

Дренчерна головка (мал. 3.9, а) не має замка, отвір постійно відкритий, вода до мережі водопроводів подається після початку пожежі автоматично або вручну, через клапан групової дії, при цьому також подається сигнал тривоги.

На окремих підприємствах використовуються системи автоматичного парового або вуглекислотного пожежогасіння.

 

Рис. 3.9. Водяні зрошувачі: а – дренчер; б – спринклер

Блискавкозахист споруд

Блискавкозахист – це комплекс заходів, спрямованих на запобігання прямого удару блискавки в об’єкт або на усунення небезпечних наслідків, пов’язаних з прямим ударом.

В залежності від параметрів, що характеризують грозову активність в районі розташування об’єкта, категорію пожежевибухонебезпечності та ступень вогнестійкості будівлі визначаються показники блискавкозахисту:

– категорія блискавкозахисту;

– тип зони захисту.

Блискавкозахист поділяється на три категорії – I, II і III. Об’єкти, які належать до I і II категорій, захищають від прямих ударів блискавок, вторинних її проявів і занесення високого потенціалу через наземні і підземні металеві комунікації. Будинки і споруди, віднесені за улаштуванням блискавкозахисту до III категорії, повинні бути захищені від прямих ударів і занесення високого потенціалу через наземні металеві комунікації. Зовнішні пристрої II категорії, захищають від прямих ударів блискавок і вторинних впливів, а віднесені до III категорії – тільки від прямих ударів.

Існує три види такого захисту від прямого удару блискавки – стержневий, тросовий і сітчастий.

Блискавковідвід – пристрій, що сприймає удар блискавки і відводить його струм в землю.

Блискавковідводи складаються з опори; блискавкоприймача, який безпосередньо сприймає удар блискавки; струмовідводу, по якому струм блискавки передається в землю, та заземлювача, який забезпечує розтікання струму блискавки в землі.

Блисковкоприймачі та струмопроводи повинні мати переріз не менш 50 мм² (діаметр більше 8 мм). Заземлювач повинен мати імпульсний опір розтіканню струму 5…10 Ом, що відповідає звичайному опору розтіканню струму 5…10 Ом для садового та глинистого ґрунту, 7,5…15 Ом для супіску.

Зона захисту блискавковідводу – простір, всередині якого будинок або споруда захищена від прямих ударів блискавки з надійністю не менше визначеного значення. За ступенем надійності захисту розрізняють зони А і Б. Зона захисту типу А має ступінь надійності захисту 99,5% і вище, а типу Б – до 95%.