Кількісна характеристика рідкісної флори Дніпропетровської та Запорізької областей за категоріями та рівнями охорони

Рівні охорони	Рівні охорони
Обласний (Д:)	Червона кн.Укр.		Обласний (Зп:)
Категорії охор.	Спорові	Дводольні	Однодольні	Всього	СП. та двод.	Однодольні	Всього	Категорії охорони	Категорії охор.	Спорові	Дводольні	Однодольні	Всього	Категорії охорони
	(2)	15 (15)	5 (7)	21 (24)	4	04 0	8 0	I 4						I
	(2)	22 (4)		44 (6)	8	19 2	27	R 11 8						R
		36 (4)		51 (4)	4 2	10 9	14							V
		58 (9+1*)		77 (10)	1 1	3 2	4 3	V			+1*
		48 (24)	6 (7)	54 (31)	1	–	1
					1	1	2
Всього	(4)	190 (57)	49 (14)	259 (75)	19 10	37		18 14

*Голонасінні

Флористичне районування Дніпропетровської області

Проблема флористичного районування території України і в тому числі Дніпропетровщини досить актуальна (на відміну від геоботанічного районування, яке розроблено досить повно) і, незважаючи на попередні неодноразові спроби (Лавренко, 1936, Дубовик та ін., 1975, Андрієнко та ін.,1985 та ін.), ця робота ще не завершена і потребує подальшої деталізації.

Необхідно ще раз нагадати про відносну самостійність флористичного та геоботанічного районування територій, яка базується, насамперед, на різниці понять «флора» і «рослинність», В основу першого покладені ареали та флористична специфіка видів, а другго – визначення фітоценотичної ролі видів та географічного розповсюдження їхніх угрупувань.

У першому випадку ми маємо справу з явищами більш консервативними, пов`язаними з флорогенезом, який продовжується вже міліони років (з міоцену та пліоцену), а в другому – з процесом ценоутворення, який почався тільки десятки тисячиліть тому, тобто в плейстоцені та голоцені (Шеляг-Сосонко, Дідух, 1978, Андрієнко та ін., 1985).

Згідно флористичного районування України (Природа Української УССР, 1985) її територія знаходиться в межах Північнопалеарктичного підцарства. Щодо Дніпропетровщини, то її північна частина Правобережжя відноситься до Європейської флористичної області Східноєвропейської провінції Дніпровсько-Середньоруської підпровінції Правобережнодніпровського округу частково, а Лівобережжя цілком входить до складу Паннонсько-Причорноморсько-Прикаспійської області Причорноморсько-Донської провінції Дніпровсько-Донського округу (Рис. 5).

Південна частина Правобережжя Дніпропетровської області (її Інгулецько-Томаківський флористичний район) відноситься до Причорноморсько-Донської провінції Західнопричорноморсько-Рівниннокримського округу.

На фоні округів вищенаведенного районування (в межах Дніпропе-
тровщини) на основі вивчення природної флори і особливо ендемічних, реліктових. та рідкісних видів, а також спираючись, допевної міри, на такі природні явища, як типи вихідної рослинності, типи грунтів, особливості клімату тощо, на території Дніпропетровської області виділяємо шість флористичних районів (точніше підрайонів), бо якась їхня частина, безумовно, виходить за межі адміністративних кордонів області, а уточнення загального контуру цих районів потребує додаткових досліджень (Рис. 5).

1. Верхньодомоткансько-Верхньокаменський (Північно-західний) флористичний район (підрайон), межа якого проходить по лінії: с. Лихівка –
с. Жовтневе – м. Кривий Ріг – с. Зелена Балка – західна границя області.

Тут у складі природної рослиності, наприклад, у широколистих байрачних лісах, є елементи західноєвропейської флори: граб звичайний (Carpinus betulus), купена широколиста (Polygonatum latifolium), а в інших типах рослинності – релікти (Jurinea salicifolia), ендеми та субендеми (Chamaecytisus scrobischewskii, Centaurea besserana), причорноморсько-прикаспійські ендеми (Pimpinella titanophila), рідкісні в Дніпропетровській області центральноєвразійські (Chaerophyllum prescotii), понтично-казахстанські (Allium lineare), а також рідкісні голарктичні види (Asplenium ruta-muralis) та ін.

Границя між двома наступними флористичними районами співпадає з межою двох флористичних областей: Паннонсько-Причорноморсько-Каспійської та Європейської області

 

 

.

Рис. 5. Карта. Флористичного райнування Дніпропетровської області

Умовні знаки.

Границі: – флористичних областей ; – підрайонів;

– округів; – підпровінцій.

1. - Верхньодомоткансько-Верхньокам’янський флористичний підрайон (Північно-західний); 2. – Інгулецько-Базавлуцько-Томаківський флористичний п/район; 3 - Дніпровсько-Сурський флористичний район; 4. – Лівобережний Дніпровсько-Орільський флористичний п/район; 5. - Середньорільско-Середньосамарський фористичний п/район; 6. – Дніпровсько-Верхньововчанський флористичний п/район.

І. – Північнопалеоарктичне підцарство;*A. Європейська флористична область; І.А.б. – Східноєвропейська провінція; 4. – Дніпровсько-Середньоруська підпровінція; 4.1 – Правобережнодніпровський округ; 4.2 – Лівобережнодніпровський округ; Б. – Паннонсько-Причорноморсько-Прикаспійська флористична область; 1.Б.б.– Причорноморсько-Донська провінція; 6. – Західнопричорноморська підпровінція; 6.1. – Західнопричорноморсько-Рівниннокримський округ; 7.1 – Донецько-Північноприазовський округ; 7.2 – Дніпровсько-Донецький округ.

* Границі флористичних п/районів у межах Дніпропетровщини наведені на фоні вищезазначенних одиниць флористичного районування України (Природа України, 1985).

 

2. Інгулецько-Базавлуцько-Томаківський п/район у межах Паннонсько-. Причорноморсько-Прикаспійської області, Причорноморсько-Донської провінції, Західнопричорноморської п/провінції, Західнопричорноморсько- Рівниннокримського округу (див. Рис. 5). Тут у флорі кострицево-ковилових степів та в інших типах рослинності є цілий ряд південно-західних ендемічних видів (Stipa disjuncta, Milium vernalie, Thymus dimorphus, Th. moldavicus та ін.). Для півдня п/району характерні середземноморські (Haplophyllum suaveolons, Cynanchum acutum) та східноєвропейські ендеми (Heliotropium stevenianum), а також західнопонтичні (Erodium ruthenicum), південнопонтичні (Astragalus borysthenicus, Koeleria lobata), центральноєвропейські (Stipa pulcherrima), cхіднопонтичні (Genista tanaitica) та західнопричорноморські ендеми (Onosma borysthenica).

Оригінальності цьому району надають також вузькі запорізькі ендеми (Centaurea appendiculata), численні рідкісні види, в тому числі i червонокнижні (Bulbocodium versicolor, Crocus reticulatum, Fritillaria ruthenica) тa види, які охороняються в області (Achillea euxina, Scorzonera stricta, Glycyrrhiza echinatа).

3. Дніпровсько-Сурський флористичний район (від р. Домоткань та
с. Лихівка на північному заході Дніпропетровщини, до басейну Мокрої Сури та Cyxoї Сури на сході правобережжя області та до Дніпра). Тут у глибоких балках майжезавжди розвинута лісова та чагарникова рослинність з елементами західної європейської флори, а на степах та відслоненнях – східнопричорноморські (Genista tanaitica), кавказькі види (Vincetoxicum scandens). Крім того тут у складі азональної рослинності відмічені західнопалеарктичні рідкісні види (Batrachium rionii), причорноморські ендеми (Ptarmica salicifolia), голоцен-плейстоценові релікти (Equisetum telmateja). У байрачних лісах (південного типу), які тут флористично та структурно дещо збідненні, зростають европейсько-середземноморсько-передньоазіатські види, наприклад, Aegonichon purpureo-coeruleum, тощо.

4. Дніровсько-Орільський флористичний п/район лежить у межах долинного комплексу лівобережжя Дніпра, долині річок Opiлі та Кільчені, а також їx межиріч у північнозахідній частині Дніпропетровщини (Рис. 5).

Тут, у складі зональної, екстра- та азональної рослинності є східнопричорноморські ендеми та релікти-псамофіти (Senecio borysthenica, Centaurea konkae, Jurinea cyanoides, J. thyrsiflora, Linaria dulcis, Dianthus squarrosus та ін.), а із європейських ендемів тут відомі– Stratiotes aloides, Telekia speciosa, із дніпровсько-південнобузьких (Сentaurea borysthenica), із південнопалеарктичних видів – Juncellus serotinus, із європейсько-середземноморських рідкісних видів – Iris sibirica, із голарктичних – Ophyoglossum vulgatum та ін.

5. Середньоорільсько-Самарський п/район – на сході від Царичанського та Петриківського районів до північно-схіідної границі області, а на півдні – по лінії с. Новоселівка – трохи нижче м. Павлоград – смт. Петропавлівка.

У межах цього флористичного п/району склалися найбільш сприятливі природні умови в межах області (за рельєфом, водним режимом, грунтовими та іншими умовами).

Тут сформувалися різноманітні біогеоценози: зональні – багаторізнотравні кострицево-ковилові степи на звичайних чорноземах, екстразональні – байрачні та заплавні діброви, боровий комплекс, інтразональні – солончаковий комплекс, азональні – заплавні луки, рослинність водойм та ін. Відповідно, тут відмічається і найбільша фіторізноманітність (тільки в Присамар'ї налічується 1105 видів вищих рослин (Тарасов та Барановський, 2003), серед яких є дуже рідкісні вузько ендемичні та реліктово-дез'юктивні види (Vincetoxicum maeoticum, Ornithogallum fimbriatum, Serratula cardunculus), субсередземноморські (Symphytum tauricum, Laser trilobum, Equisetum telmateja та ін.), численні бореально-неморальні (Dryopteris filix mas, Athyrium filix femina, Thelypteris palustris, Equisetum sylvaticum та ін.), європейсько-середземноморські (Digitalis grandiflora), західнопалеарктичні (Platanthera bifolia, P. chlorantha), широкопалеарктичні рідкісні види (Carex bohemica) та ін.

6. Дніпровсько-Верхньововчанський п/район (південна частина лівобережжя області, з більш сухим та континентальним кліматом, з зональною рослинністю – збідноннорізнотравно-кострицево-ковиловими степами, які тут дещо збагачені східними елементами флори, наприклад, східнопричорноморсько-прикаспійськими ендемами (Hedysarum grandiflorum, Astragalus tanaiticus), західно-сибірськими видами (Aster amellus), середземноморсько-центроазіатськими видами (Meniocus linifolius), європейсько-сибірськими (Sagina nodosa), європейсько-малоазіатськими (Physospermum cornubiense) та ін.

Нечисленні байрачні ліси південного типу тут зосереджені переважно вздовж Дніпра, наприклад, заказник «Яцев Яр». Порівнянно з північними байраками вони значно збіднені флористично та спрощені структурно. В лісах та на узліссях тут зустрічається немало ефемерів та ефемероїдів у тому числі є і червонокнижні види: рябчик руський, шафран сітчастий та види Червоного списка Дніпропетровської області (горицвіт весняний, півники карликові та ін.).

Заключне слово

 

Представлену роботу можна вважати своєрідним етапом у вивченні фіторізноманіття регіону, бо воно, безумовно, має, насамперед, самостійне наукове значення для флористики, охорони рослинного світу, а також для геоботаніки як джерело необхідної інформації для екологічної паспортизації флори фітоценозів при геоботанічних дослідженнях, тощо. Творче використання матеріалів посібника також може бути передумовою вирішення народногосподарчих проблем, наприклад, при створенні високопродуктивних та тривало стійких кормовах угіддь на землях, які часом виводяться, наприклад, з-під орного клину, плануванні протиерозійних насаджень, тощо.

За роки досліджень автором наведена ціла низка нових видів для регіону (в порівнянні з Флорою УРСР), особливо для Дніпропетровщини, серед яких є дуже рідкісні, а також адвентивниі і, навіть карантинні рослин. У наступних дослідженнях необхідно ще всебічно проаналізувати наведений у цій роботі список видів флори з точки зору співвідношення в ній ценоморф, різних екоморф, типів запилення та дисемінації рослин, їх ареалів, інших особливостей біоекології, вивчити стан ценопопуляцій, насамперед, рідкісних та зникаючих видів у природі і, можливо, додатково уточнити категорії їх заповідної охорони, тощо.

Необхідно усунути деяку неріномірність у ступені вивченості флори в межах регіону. Це стосується, зокрема, північної, північно-східної та південно-східної частини Дніпропетровщини. Заслуговує також на увагу проведення флористичного моніторингу природної (і не тільки) рослинності, особливо на територіях, які охороняються в заказниках, на водозахисних зонах уздовж водойм тощо.

У флорі регіону багато дикорослих видів, які мають корисні властивості і можуть бути використані як лікарські в офіційній та народній медицині (таких видів близько 250), декоративних – близько 350 видів, багато їстівних, технічних, грунтозахисних, фітомеліоративних та ін. Більше 300 видів зустрічаються як бур`яни на орних землях, на пасовищах, у лісонасадженнях та як рудеранти.

Подальші регіональні флористичні дослідження необхідно творчо пов`язувати з створенням загальнодержавної екомережі для збереження природного фіторізноманіття з урахуванням уже існуючого стану рослинного покриву.

Як і для флор інших регіонів, наприклад, для південного сходу України (Кондратюк, Бурда та ін., 1985) і світової флори взагалі, так і для флори Дніпропетровської та Запорізької областей характерні такі загальні тенденції розвитку рослинного покриву як синантропізація, тобтозбіднення його на стенотопні, автохтонні види і, навпаки, збагачення на космополітні, еврітопні, адвентивні види. Як сліцтво цього процесу відбувається так звана вульгаризація, тобто флористичне спрощення рослинного покриву.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

Акинфиев И. Я. Растительность Екатеринослава в конце первого столетия его существования. – Екатеринослав, 1889.– 238 с.

Акинфиев И. Я. Предварительный отчет о ботаническом исследовании Верхнеднепровского уезда в 1894 г. Харьков, 1895. - 39 с.

Акинфиев И. Я. О флоре Екатеринославской губернии //Сб. научн. работ по изучению Екатеринославского края. – Екатеринослав. 1905. – С.139–204.

Алексеев Ю. Е., Бельгард А. Л., Тарасов В. В. и др. Растительный и почвенный покров Присамарья Днепровского: Уч. пособие: – Д.: ДГУ, 1986. – 64 с.

Альбицкая М. А. Опыт флористического анализа Присамарских арен.// Сб. биол. ф-та ДГУ, 1948. – С. 27 – 40.

Барановский Б. А. Растительность руслового равнинного водохранилища (на примере Запорожского (Днепровского) водохранилища. Днепропетровск.
Вид-во Дн-ського ун-ту. 2000. – 172 с.

Бекетов А. О Екатеринославской флоре. – СПб., 1886. – 166 с.

Белова Н. А., Травлеев А. П. Пути к объективной оценке жизненности лесного биогеоценоза (К 100-летию со дня рождения А. Л. Бельгарда) //Екологія та ноосферологія, 2002. Т.12, №3–4, С. 4–7.

Бельгард О. Л., Кириченко Т. Ф. До типології заплавних лісів Середнього Дніпра. //Зб. робіт біол. Ф-ту Дн-ського ун-ту. 1937. Т. IX, вип. 2. ДДУ. 1938. – С. 129 –141.

Бельгард О. Л. Про знахідку велетенського хвоща (Equisetum maxumum) на Дніпропетровщині. //Ботан. жур. АН. УРСР. – 1945. – Т. 3, №3–4. – с. 41–43.

Бельгард О. Л. Геоботанічній нарис Новомосковського бору. //Зб. робіт біол. Ф-ту Д.: ДДУ, 1938, в. І. С. 44–69.

Бельгард А. Л. Лесная растительность юго-востока УССР. – К.: Изд. КГУ, 1950.– 264 с.

Бельгард А.Л. К вопросу об экологическом анализе и структуре фитоценозов в степи. //Вопросы биоэкологической диагностики лесных биогеоценозов Присамарья. – Д.: ДГУ, 1980, с. 11–42.

Бурда Р. І. Адвентивні північноамериканські рослини на південному сході України. //Екологія та ноосферологія, 1996. Т. 2. №2–4, с. 105–112.

Визначник рослин України. К.: „Урожай”, 1965. – 678 с.

Воронов Г.В. Геоботаника. – М.: Выс. шк., 1973, – 384 с.

Ворошилов В. Н. Список сосудистых растений Дальнего Востока //Флористические исследования в различных районах СССР. – М., Наука, 1985. С. 139–200.

Голубев В. Н. Методические рекомендации к составлению системы жизненных форм региональьных биологических флор. Ялта. – 1981. – 27 с.

Грунтковская Т. Г. Ботанічні особливості долини р. Берда в Північному Приазов`ї //Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів. Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. – Д., 2003. – С. 160–161.

Дідух Я. П., Карнуцієв Г. М. Оцінка зволоженності екотопів //Укр. ботан. жур. – 1994. – №5, – С. 65–75.

Добровольський И. А., Шанда В. И. Типология железорудных отвалов Криворожского бассейна на основе идей А. Л. Бельгарда //Биогеоценологические исследования степных лесов, их охрана и рациональное использование – Д.: ДГУ, 1982. – С. 30 –36.

Дубына Д. В., Гейны С., Гроудова З. и др. Макрофиты – индикаторы изменений прородной среды – К.: Наук. думка. 1993 – 436 с.

Дубина Д. В., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Рослинність, флористичні особливості та основні завдання охорони Степанківської Коси (Запорізька область) //Укр. ботан. журн. – 1998. – 55, №6 – С. 639–647.

Екофлора України. Т. 1, 3. Дідух Я. П., Плюта П. Г., Протопопова В. В., та ін. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 284 с.

Елиашевич О. А. К растительности Днепропетровска //Зап. Дніпропетр. Ін-ту нар. освіти. – 1927. – Вип. 1 – С. 14-148.

Елиашевич О. А. Растительность речных долин Правобережья Среднего Днепра //Сб. научн. работ Бот. сада ДГУ. №5, 1941, с. 89-100.

Жизнь растений. В 6– т. – М.: Просвещение, 1974 –1982.

Камышев Н. С. Флора Центрального Черноземья и ее анализ. – Воронеж.: Изд-во ВГУ. 1978. – 116 с.

Каталог растений Криворожского бот. сада: Справочное пособие /Под ред. Гревцовой А.Т. – Фитосоциоцентр, 2000, – 164 с.

Клокав М.В., Осычнюк В.В. Ковыли Украины //Новости систематики высших и низших растений. – Киев, 1976. – С. 7-92.

Коломийчук В.П. Флора і рослинність островів Обіточної затоки. //Укр. ботан. журн.– 2000. – 57, №2. – С. 134–141.

Конспект флоры юго-востока Украин ы. Сосудистые растения./ Кондратюк Е.Н., Бурда Р. И., Остапко В. М. – К.: Наук. думка, 1985.– 272 с.

Котов М. Ботанічно-географ. нарис долини р. Інгульця. Х., 1927. – 58 с.

Котов М.И. Ботанико-географический очерк низовьев р. Самары. //Тр. Гос. ихтиологической опытн. станции. – Херсон, 1930. – Т. V1, в. 1. – С. 57–99.

Корещук К.Є. Рослинність луків середнього Дніпра //Зб. праць Дніпропетр. ботан. саду.– 1937. – №2. – С. 35 – 64.

Корещук К.Є. Матеріали до флори Дніпропетровщини (Однодольні) //Сб. Научних работ Бот. сада ДГУ, №5, 1941. С. 113-126.

Корещук К.М., Петроченко В. І. Флора о. Хортица. // Природа о. Хортица сб. Науч. трудов. НЗ. «Хортица», 1993.

Краснова А.М. Що являє собою Ornithogalum melancholicum Klok. Nomen provisorum.// Укр. бот. журн. – 1970, – 27, № 5, – С. 650–653.

Кузмичов А.І., Краснова А. М. Рослинність та флористичні особливості Бердянсьї коси.// Укр. бот. журн. – 1974, – 31, № 3, – С. 304–310.

Кучеревский В.В. Атлас рідкісних і зникаючих рослин Дніпроперовщини. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 360 с.

Кучеревский В. В., Шоль Г. Н., Красова О. О. Флористичні знахідки на території Правобережного степового Придніпров`я // Укр. ботан. журн. – 2003. – 60. №5. – С. 555 – 560.

Кучеревский В. В. Конспект флори Правобережного степового Придніпров’я. - Д. Проспект, 2004. – 292+вклад.

Лавренко Е. М. История флоры и растительности СССР. Растительность СССР, т.1. М.–Л. 1938 – С. 1–265.

Левина Р. Е. Способы распространения плодов и семян. – М.: Изд-во МГУ, 1957. – 358 с.

Матвеев Н. М. Оптимизация системы экоморф А. Л. Бельгарда в целях фитоиндикации экотопа и биотопа //Вісник Дніпропетр. Ун-ту. – 2003. – С. 103 –113.

Мицик Л. П., Лихолат Ю. В., Тарасов В. В. Трав`янисті адвентивні рослини техногенних територій степового Придніпров`я. //Укр. ботан. журн. – 2000, –57, №3, – С. 289–293.

Мосякін С. А. Критичний перегляд роду Corispermum L. флори України. //Укр. ботан. журн., – 1988, – 45. №5, – С. 19–22.

Определитель высших растений Украины. К.: Наук. думка. 1987.– 548 с.

Пачоский И.К. Основные черты развития флоры Юго-Западной России. – Херсон, 1910. – 430 с.

Природа Украинской ССР. Растительный мир. //Андриенко Т. Л., Блюм О. Б. и др.). – К.: Наук. думка, 1985. – 208. с.

Прокудин Ю. Н., Вовк Г. А., Петрова О. А. и др. Злаки Украины. – К.: Наук. думка, 1977. – 518 с.

Протопопова В. В. Рослини-мандрівники. – К.: Рад. школа, 1989. – 238 с.

Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. – СПб: Наука, – т. 4–6. 1988–1991.

Редкие и исчезающие виды природной флоры СССР, культивируемые в бот. садах и других интродукционных центрах страны. – М. 1983.– 480 с.

Рогачева Г. П. Жизненные формы прибрежно-водных растений //Организция региональных флористических исслед. и методика преподавания ботанических дисциплин в ун-тах РСФСР, – Сыктывкар: Пермский университет, 1984. С. 93–95.

Сідельник М. А. До рослинності урочища Крутий пристін // Зб. робіт біол. ф-ту. Д.: ДДУ, 1939. – Т. 9, – С. 147–156.

Сидоров В. Материалы для изучения Екатеринославской флоры. //Ботанические записки: вип. 14. СПб. 1897. – 126 с.

Собко В. Г. Орхідеї України. – К.: Наук. думка, 1989. – 192 с.

Стецюк Н.О., Манюк В.В. Знахідки Polystichum aculeatum (L.) Roth (Aspidiaceae) на межі Лівобережного Лісостепу і Степу //Укр. ботан. жур.. – 1996, – 33, №5. – С. 551–554.

Талиев В.И. Растительность крайнего юго-востока Екатеринославской губернии (с. Ольховатка Славяносербского уезда). – Тр. общ-ва испытателей природы при Харьковском ун-те. 1896, – 30, с.145–205.

Тарасов В. В. О сорных растениях молодых лесокультур Днепропетровщины. // Вопросы степного лесоведения. Д.: ДГУ. 1968, вып. 1, с.78-79.

Тарасов В. В. Про нове місцезнаходження Vincetoxicum maeoticum (Kleop.) Barbar. на Дніпропетровщині // Укр. ботан. журн. – 1974,– 31, №6, с. 151-152.

Тарасов В. В. Artemisia tournefortiana Rchb. – нова адвентивна рослина на Дніпропетровщині. //Укр. ботан. журн. – 1976., – 33, №6, с. 635.

Тарасов В. В. Повторна знахідка адвентивних і карантинних рослин Salvia reflexa Hornem. та Ambrosia trifida L. в УРСР. // Укр. ботан. жур. – 1978, – 35, №2, – с. 188–190.

Тарасов В. В. Биоэкологические особенности сорных растений лесных культурбиогеоценозов Днепропетровщины – Диссертация на соиск. Ученой степени канд. биол. наук, Днепропетровск: ДГУ –.1978. 249 с.

Тарасов В. В., Лындя А. Г. Адвентивнтивные растения как структурный элемент биогеоценозов Днепропетровщины //Вопросы степного лесоведения и охрраны природы. – 1979, вып. 9,- с. 53–61.

Тарасов В. В., Алексеев Ю. Е., Губанов И. А. Растительные ресурси Присамарья Днепровского (Конспект флоры): Учебн. пособие: –Д.: ДГУ, 1988. – 68 с.

Тарасов В. В., Емшанов Д. Г. О новіх местонахождеииях очень редких на Днепропетровщине растений копеечника крупноцветкового и плауна булавовидного //Вопросы степного лесоведения и лесной рекультивации земель. Д.: ДГУ. 1986 – С. 111–113

Тарасов В. В. Об экологической паспортизации трав лесных культурбиогеоценозов степи (в пределах Днепропетровской обл.) //Биогеоценологичесие особенности лесов Присамарья и их охрана.– Д.: ДГУ, 1981. – С. 122 – 139.

Тарасов В. В. О естественной β-радиоактивности сорных растений и некоторых типов почв Днепропетровщины //Вопросы степного лесоведения,
в. 5, Д.: ДГУ, 1975, – с. 113–121.

Тарасов В. В. Редкие и исчезающие растения Днепропетровщины, подлежащие охране. //Исчезающие и редкие растения, животные и ландшафты Днепропетровщины: Сб. научн. Тр. Днепропетровского гос. ун-та. – Д.: ДГУ, 1983. С. 3-28.

Тарасов В. В., Мамонтова Н. А. О естественной β-радиоактивности некоторых лекарственных растений Днепропетровской области //Мониторинговые исследования биогеоценотических катен степной зоны. Д.: ДГУ, 1995. – С. 110 –122.

Тарасов В. В., Донченко Ю.В., Краснорепова В.В. Адвентивная флора Днепропетровского бот. сада ДГУ. //Матеріали третьої міжнародної наук. конференції «Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку». (Донецьк,
3-5 вересня 1998). Донецьк: «Мультипресс», С. 97-98.

Тарасов В. В. Основные редкие и исчезающие растения Днепропетровской и Запорожской областей. (К итогам работы комплекснрй экспедиции ДГУ по исследованию лесных биогеоценозов степной зоны и их биологического разнообразия) // Екологія та ноосферологія. – 1999. – Т. 6. № 1-2. – С. 91-116.

Тарасов В. В., Барановский Б.А. Дополнение к флоре Присамарья. //Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. – 2003 – Вып. 7, Дніпропетровськ: ДНУ, 2003, – с. 92.

Тарасов В. В., Штерлюк И.С. О естественной β-радиоактивности лекарственных растений, произрастающих на отвалах железорудных карьеров Кривого Рога //Тези доповідей Міжн. конференції, Д. 17–20 вересня 2001. Д.:ДНУ, 2001. – С.132.

Травлеев А. П., Антоненко Т. М., Лындя А. Г. Изучение естественной радиоактивности лесных биогеоценозов юго-востока Украины. //Вопросы степного лесоведения, 1975 – Вып. 5, Д.: ДГУ, 1975, – с. 13–19.

Тахтаджян А. Л. Система магнолиофитов. – Л.: Наука, 1987. – 439 с.

Тищенко О. В. Рослинний покрив лесового о. Степок (Запорізька обл.). //Укр. бот. журн., – 2000, т. 57, №6, – С. 684–685.

Флора СССР в 30–ти т. – АН СССР, 1934–1960 –.т. 1–30.

Флора Европейской части СССР. – Л., Наука, 1974–1987, т. 1–6.

Флора УРСР: в 12 т. – К.: АН УРСР, 1935 – 1965. –Т. 1 –12.

Харкевич С. С. Нові знахідки вовчуга проміжного (Ononis intermedia C. A. Mey.) і черсака Гмеліна (Dipsaca Gmelini M. Bieb.) на півдні УРСР.// Укр. ботан. журн., - 1974, т. 31, №1– С. 107–109.

Хорология флори Украины (Барбарич А. И., Доброчаева Д. Н.,
Дубовик О. Н. и др. – К.: Наук. думка, 1986. – 272 с.

Хохряков А. П. Эволюция биоморф растений. – М., Наука, 1981. – 168 с.

Червона книга України. Рослинний світ. К.: Укр. енциклопедія, 1996.– 605 с.

Червоний список видів рослин Дніпропетровської області (Затверджений рішенням обл. ради депутатів 12.06.1998., №7. 2/ХХIII).

Шевера М. В. Критичческий анализ ракитников (Сhamaecytisus Link) Днепропетровщины //Биогеоценологические исследования техногенных ландшафтов степной Украины. – Д.: ДГУ, 1989. – С. 151-157

Шеляг-Сосонко Ю. Р., Дідух Я. П. Східна межа центральноєвропейської флористичної провінції на території УРСР. //Укр. бот. журн. – 1978, –35, №4. – С. 337–343.

Шеляг-Сосонко Ю. Р., Дубына Д. В. Государственный заповедник «Дунайские плавни». – К.: Наук. думка, 1984.– 288 с.

Экспедиция «Первоцветы Запорожья» /Шелегеда В., Шелегеда Е. –Запорожье, 2001. – 92 с.

Яната О. Список найрідших та найцікавіших рослин Бердянщини, зібрані р. 1912-го. //Укр. ботан. журн. – Т. 3, 1926. – С. 53 – 60.

Ященко П. Т. Структурний аналіз флор району Шацьких озер. //Укр. бот. журн., 1983, - т. 40, №6. – С. 39 – 42.

Mosуakin S. L. et Fedoronchuk M. M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checlist. – K., 1999. – 346 c.

Elenberg H. Landwirstschaflich Pflanzensociologie. Bd. 1. Unkrautgemeinschaften als Zaiger fur Klimat und Boden. Stuttgart–Ludwigsburg. 1950.

Додаток 1