Кількісна характеристика найбільших родів флор областей

(Дніпропетровської - Д: і Запорізької - Зп:)

Назва роду	Д:	Ранг роду/ кількість дикорослих видів у роді (% від кількості видів у флорі	Зп:	Ранг роду/ кількість дикорослих видів у роді (% від кількості видів у флорі
Carex (осока)	``	1/41(2,5);	``	2/23 (1,60);
Astragalus (астрагал)	``	2/ 27 (1,67);	``	1/24 (1,69);
Veronica (вероніка)	``	3/ 23 (1,43);	``	3/21 (1,48);
Galium (підмаренник)	``	4/ 22 (1,36);	``	4–5/ 20 (1,41);
Сеntaurea (волошка)	``	5/ 21 (1,30);	``	6–7/ 16 (1,13);
Potentilla (перстач)	``	6/ 20 (1.29);	``	4–5/ 20 (1,41);
Viola (фіалка)	``	7–8/ 19 (1,18);	``	8–9/ 15 (1,06);
Allium (цибуля)	``	7–8/ 19 (1,18);	``	10–11/ 14 (0,99);
Euphorbia (молочай)	``	9/ 18 (1,12);	``	19/ 9(0,63);
Trifolium (конюшина)	``	10/ 17 (1,05);	``	6–7/ 16 (1,13);
Rosa (шипшина, роза)	``	11/ 16 (1,00);	``	13–16/ 12 (0,85);
Dianthus (гвоздика)	``	12–14/ 15 (0,93);	``	8–9/ 15 (1,06);
Potamogeton (рдест)	``	12–14/ 15 (0,93);	``	20/ 8 (0,56);
Salix (верба)	``	12–14/ 15 (0,93);	``	13–16/ 12 (0,85);
Artemisia (полин)	``	15–17/ 14 (0,87);	``	13–16/ 12 (0,85);
Ranunculus (жовтець)	``	15–17/ 14 (0,87);	``	17–18/ 10 (0,70);
Vicia (горошок)	``	13–16/ 12 (0,85);	``	13–16/ 12 (0,85);
Lathyrus (чина)	``	18–19/ 13 (0,8);	``	21/ 6 (0,42);
Poa (тонконіг)	``	18–19/ 13 (0,8);	``	17–18/ 10 (0,70);
Chenopodium (лобода)	``	20/ 12 (0,74);	``	10–11/ 14 (0,99);
Gagea (зірочки)	``	21/ 10 (0,63);	``	12/ 13 (0,92).

Щодо флори Запорізької області, то тут у перших 10 родах 184 види(12,09%), а по 20 ї більше видів також у 5 перших родах. Найбільший рід тут Astragalus (24 види) із значною кількістю видів-ксерофітів. Більш високий ранг займає рід Сhenopodium з солестійкими видами та рід Gagea, цибулинні види якого вказують на більшу посушливість клімату.

Порівняння флор, що вивчаються за родовою структурою показало, наприклад, що на перше місце у флорі Запорізької області вийшов рід Astragalus з багатьма видами-ксерофітами, які віддзеркалюють посушливість місцевого клімату, а рід Gagea – загальну тенденцію збільшення ролі геофітів з просуванням до посушливих регіонів. Про збільшення площі засолених земель Запорізької області у порівнянні з Дніпропетровською свідчить підвищення рангу роду Chenopodium з його багатьма видами-галофітами і
таке ін.

З аналізу флори регіону в цілому та Дніпропетровської і Запорізької областей за складом життєвих форм видно, що вона досить близька до флор помірних широт Європи і в тому числі України. Наприклад, доля багаторічних трав у флорі Дніпропетровщини області складає 58,7% (у флорі України 63,15), дворічників відповідно 6,9 та 7,27%, однорічників 24,9 та 27,75%, а у складі кущів, кущиків та напівкущів спостерігається майже повна аналогія (6,07% проти 6,15). Щодо Запорізької області, то тут, дещо зменшується кількість дерев та збільшується відсоток однорічних трав, що можна пояснити більш посушливим загальним кліматом, хоч загальне співвідношення життєвих форм залишається майже аналогічним (Табл. 4).

Адвентивні види рослин тут вважаються дикорослими і у флорі Дніпропетровщини області складають 4.40% (75 видів), у Запорізькій – 2,93% (44 види). Із видів що культивуються до загального списку включені тількі ті з них, які мають тенденцію до деякої натуралізації, тобто нерідко зустрічаються як здичавілі і наближаються таким чином до групи адвентивних видів. Таких видів у флорі Дніпропетровської області – 102 види (6,0%), в Запорізькій – 83 (5,5%).

При вивчені типів рослин за вегетативною рухливістю встановлено, що співвідношення цих видів у флорах Дніпропетровської (Д:) і Запорізької областей (Зп:) майже однакове при значному переважанні вегетативнонерухливих (Рис. 3), але у флорі Зп: спостерігається тенденція до збільшення чисельності вегетативнонерухливих за рахунок зменшення долі інших типів, бо тут успішному розвитку та розповсюдженню вегетативнорухливих та вегетативномалорухливих не сприяє, зокрема, більш посушливий клімат та грунти південнх степів.

Хоч проведення екологічного аналізу флори в цій праці не планувалось, але з`явилась необхідність та можливість визначити тенденції та суттєвість змін флори у широтно–зональному аспекті. Для цього достатньо, на нашу думку, вивчити співвідношення, насамперед, гігроморф видів (їхніх ценопопуляцій) хоч би кількох найбільших родин флори на фоні, в даному разі, помірного геграфічного поясу, бо тут на південь від середньої тайги до зони пустель фактор зволоження території, який виміряється показниками так званого гідротермічного коефіціента (гтк) стає контролюючим як для розвитку всього біострома (Мильков, 1980), так і для рослинності та флори зокрема.

На території регіну «Флори...» від північної границі Дніпропетровщини до півдня Запорізької області, тобто на протязі майже трьох геогафічних градусів (близько 290 км) значення гтк закономірно та суттєво змінюється (від 1:1,5 до 1:3). Кількісне співвідношення (у %) гігроморф видів у певної родини у вигляді спеціального спектра (кривої на графіку або ряду відповідних чисел) можна одержати як для родини з усіма її відомими видами – загальний спектр гігроморф (ЗСГ) родини або роду, який може мати в основному теоретичне значення, так і для певної частини видів цієї родини в межах флори великого регіону, наприклад усієї Східної Європи або флори України – регіональний спектр гігрогморф (РСГ) родини, або ж у межах місцевої флори, наприклад, області – спектр гігрогморф місцевої флори (МСГ) родини.

При порівнянні спектрів одного рівня виявляється різниця у складі та співвідношенні гігроморф, яка є досить специфічною для кожної родини. Крім іншого ця різниця в певній мірі, може слугувати ботанічним та еколого-географічним індикатором загальних гідротермічних особливостей клімату регіону, де досліджується флора. Наприклад, у місцевому спектрі гігроморф МСГ–1 родини Poaceae у флорі Запорізької області ксерофітів (Ks) явно більше ніж у флорі Дніпропетровської області (МСГ–2) цієї ж родині і це значить що в межах МСГ–1 клімат більш посушливий, різниця дефіциту зволоження вищезгаданих територій приблизно відповідає розмірам (у %) кількості в них ксерофітів.

 

 

Рис. 3. Співвідношення типів рослин за ступенем вегетативної рухливості у флорах Дніпропетровської та Запорізької областей.

 

Таблиця 4