Договір оренди державного та комунального майна

Правове регулювання договору оренди державного та комунального майна. Відносинам оренди державного та комунального майна присвячений спеціальний акт законодавства – Закон України від 10.04.1992 р. «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 14.03.1995 р.), а також численні підзаконні нормативні акти.

Поняття оренди державного та комунального майна. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір лізингу

Правове регулювання договору лізингу. Основними нормативними актами в сфері регулювання лізингових відносин є ГК України (ст. 292), ЦК України (§ 6 гл. 58), Закон України від 16.12.1997 р. «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону від 11.12.2003 р.), Закон України від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, оскільки операції фінансового лізингу вважають фінансовими послугами, на них поширюються вимоги Закону України від 12.07.2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і відповідних підзаконних нормативних актів. Крім того, лізингові відносини, що складаються під час морських перевезень, регулюються спеціальним нормативним актом – Кодексом торговельного мореплавства України (глава 2 розділу VI).

Поняття договору лізингу. Загальне визначення лізингу подано у ст. 292 ГК України, згідно з якою лізингом вважається господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Фактично це визначення відтворене у ст. 806 ЦК України, який, щоправда, називає передачу у лізинг майна, шо належить лізингодавцю, «прямим», а майна, що спеціально придбавається для передачі у лізинг відомому лізингоодержувачу – «непрямим» лізингом, по суті чітко виділяючи ці два види лізингу.

На відміну від прямого лізингу, відносини непрямого лізингу регулюються, крім загальних положень зазначених вище нормативних актів, актом спеціальним – Законом України «Про фінансовий лізинг», згідно з яким він називається, відповідно, «фінансовим лізингом». Згідно зі ст. 1 цього Закону за договором фінансовоголізингу лізингодавець зобов ’ язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір концесії

Правове регулювання договоруконцесії. Вперше інститут концесій на законодавчому рівні було закріплено в ст. 22 Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», відповідно до якої за допомогою концесій, зокрема, передбачалося надавати іноземним інвесторам права на розробку та освоєння відновлюваних і невідновлюваних природних ресурсів. У 1999 р. було прийнято спеціальну нормативну базу, присвячену правовому регулюванню відносин концесії: 16 липня – Закон України «Про концесії» та 14 грудня – Закон України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг», які суттєво збільшили сферу застосування цього інституту. На загальному рівні відносини концесії отримали законодавче закріплення і у гл. 40 ГК України та у Законі України від 01.07.2010 р. «Про державно-приватне партнерство».

Поняття договору концесії. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про концесії» концесією вважається надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб ’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.