Третейський суд для вирішення конкретного спору – «ad hoc».

Різниця між цими судами полягає в тому, що при передачі спору на розгляд «ad hoc» сторони повинні самостійно визначити порядок та процедуру розгляду спору, і після винесення рішення у справі суд «ad hoc» припиняє своє існування.

Постійнодіючі третейські суди можуть бути відкритими, закритими, спеціалізованими та універсальними.

Третейський суд, який розглядає спори, що надходять від різних сторін, належить до категорії відкритих. Третейський суд, що вирішує суперечки лише між членами однієї організації – це закритий третейський суд.

Якщо регламентом третейського суду визначено певне коло справ, які належать до його компетенції, то це спеціалізований третейський суд. Якщо він розглядає будь-які спори, то це універсальний суд.

Постійнодіючий третейський суд діє згідно з положенням ст. 8 Закону. Постійнодіючі третейські суди можуть утворюватись та діяти при зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України в таких організаціях:

1. Всеукраїнських громадських організаціях.

2. Всеукраїнських організаціях роботодавців.

3. Фондових і товарних біржах.

4. Торгово-промислових палатах.

5. Всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок.

6. Центральній спілці споживчих товариств України.

7. Об’єднаннях асоціацій суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, зокрема банків.

Постійнодіючі третейські суди не можуть утворюватись та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Постійнодіючі третейські суди підлягають державній реєстрації відповідно до ст. 9 Закону.

Залежно від правового статусу засновника третейського суду (якщо це всеукраїнське об’єднання громадян) реєстрацію проводить Міністерство юстиції України. Якщо це регіональне об’єднання громадян, то реєстрацію проводить головне управління Міністерства юстиції АР Крим, обласні, Київське та Севастопольське міське управління юстиції впродовж 15 днів з дня подання заяви.

Постійнодіючі третейські суди не є юридичними особами, їх засновують у формі структурного підрозділу і перебувають вони на балансі своїх засновників. Засновник визначає форму, цілі та межі діяльності постійнодіючого третейського суду. Майно формується за рахунок засновників.

 

 

ТЕМА 7. Правове регулювання банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин

 

 

7.1. Правовий статус банків.

7.2. Правове регулювання кредитних відносин.

7.3. Правове регулювання розрахункових відносин.

 

 

Правовий статус банків

 

Банківську діяльність здійснюють установи зі спеціальним правовим статусом – банки. Відповідно до Закону України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закону), ГК України банки – це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, у тім числі філій іноземних банків, що створені й діють на території України відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

І. НБУ – центральний банк держави. Головна функція якого – забезпечити стабільність грошової одиниці України – гривні. Правовий статус НБУ визначено Законом України від 20.05.1999 р. «Про Національний банк України».

Функції НБУ:

1)  відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) визначає для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів і майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тім числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, організовує, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8)  здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, проводить ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

11) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз і прогнозування;

12) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво відбувається на рівні центральних банків;

13) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій;

14) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів і здійснення операцій з ними та банківськими металами;

інші функції відповідно до законодавства.