Форми, зміст, способи та порядок укладання господарських договорів

 

Основними формами укладання господарських договорів.

1. Письмова форма, яка є загальним правилом щодо господарських договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України). Є певні модифікації письмової форми господарських договорів:

- повна письмова форма (ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 207 ЦК України) – це укладення господарського договору у формі одного письмового документа, що підписується його сторонами. У такій формі можуть укладатися договори поставки, міни, купівлі-продажу;

- скорочена письмова форма шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, якщо законом не визначеного спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договору (ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 1 ст. 207 ЦК України);

- типова форма (абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 630 ЦК України) – її затверджує Кабінет Міністрів України чи інший уповноважений орган держави, сторони договору не можуть відступати від нього, але мають право конкретизувати його умови (наприклад, Типовий договір оренди державного майна, Типовий договір на постачання природного газу тощо);

- стандартна форма чи договір приєднання (абз. 5 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 634 ЦК України) – використовують у тих випадках, якщо умови договору заздалегідь визначені (правилами, актами законодавства чи самим суб’єктом господарських відносин) і не підлягають коригуванню. У такій формі можуть укладатися договори перевезення вантажів (відповідно до Статуту залізниць України, Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу України та Правил перевезення вантажів), договори страхування, кредитні договори тощо;

- нотаріальна форма (ч. 1 ст. 209 ЦК України) – договір, який укладений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, визначених законом або за домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.- форм а електронного документа – у цій формі укладаються договори про закупівлю (закупівлю за державні кошти) за процедурою електронного реверсивного аукціону відповідно до положень ЦК України, ГК України, Законів України від 01.06.2010 р. «Про здійснення державних закупівель», від 22.05.2003 р. «Про електронний цифровий підпис», від 22.05.2003 р. «Про електронні документи та електронний документообіг», 2. Усна форма – застосовують до договорів, що повністю виконуються під час їх укладання (ч. 1 ст. 206 ЦК України), за винятком правочинів, що підлягають державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню, а також правочинів, для яких додержання письмової форми є обов’язковим. Така форма укладання господарських договорів може бути застосована до договорів купівлі-продажу, дарування, міни тощо

Укладення господарського договору – це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб’єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їхнім реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акта.

Господарський договір вважають укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Під час укладення господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну і термін дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) і кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їхньої якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначають відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів.

Ціну у господарському договорі визначають у порядку, визначеному Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Терміном дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на підставі цього договору.

Розрізняють конкурентні (торги: аукціони, тендери; конкурси) і неконкурентні способи укладення договорів.

Розглянемо конкурентні способи укладання господарських договорів.

Торги – застосування такого способу укладання господарських договорів передбачено: ГК України (ст. 185), Законом України «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 15, ст. 16), Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 та ін.

Торги можуть бути кількох видів:

- торги на реалізацію майна, робіт, послуг – це аукціони (договір укладають з тим учасником торгів, який запропонував найвищу ціну за майно, роботи, послуги, що пропонуються);

- торги на придбання майна, робіт, послуг – це тендери (договір укладають з тим учасником торгів, який запропонував найнижчу ціну за майно, роботи, послуги, що пропонуються);

При застосуванні конкурсу договір укладають з тим виконавцем, який запропонував найкращий спосіб його виконання. Процедура конкурсу, як способу укладання господарських договорів, регулюється: Законом України «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 15, ст. 16), Законом України «Про архітектурну діяльність» (ст. 6), Законом України «Про концесії» (статті 6-8) та ін.

Конкурси можуть бути:

- комерційні – якщо визначають переможця, то основним аргументом є запропонована ним ціна виконання;

- некомерційні – якщо визначають переможця, то основним аргументом є найкращі умови виконання.

Неконкурентне укладення господарських договорів відбувається шляхом:

- проведення прямих переговорів повноважними представниками сторін, що завершуються підписанням договору як єдиного документа. Як приклад цього способу укладання господарського договору є передбачена пунктами 19 та 21 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти процедура закупівлі в одного виконавця;

- загальний порядок укладання господарських договорів, який передбачений ст. 181 ГК України. Зокрема, він передбачає надсилання однією стороною іншій стороні проекту договору та узгодження позицій сторін щодо його умов.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. Якщо проект договору викладено як єдиний документ, то його надають іншій стороні у двох екземплярах. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог і повертає один екземпляр договору другій стороні або надсилає відповідь на лист (факсограму тощо) у 20-денний термін після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний термін надсилає другій стороні два екземпляри протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом 20 днів розглянути його, у цей же термін вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в той самий термін до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі, наприклад, протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо. Якщо ж сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, то такий договір вважають неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.