Правовий статус негосподарських організацій. Некомерційна господарська діяльність

 

Поряд з типовими суб’єктами господарювання, що діють у сфері виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або задоволення матеріальних потреб, у господарських правовідносинах беруть участь організації, що створені не для здійснення функцій господарського характеру, а для виконання благодійних, культурних, наукових, управлінських функцій, функцій з охорони здоров’я громадян, задоволення їх духовних та інших нематеріальних потреб, захисту прав і законних інтересів тощо.

Розбіжність між цими двома групами полягає насамперед у меті їх основної діяльності:

- для господарських організацій – це господарський процес, який завершується отриманням коштів за вироблену продукцію, надані послуги;

- для негосподарських організацій – нематеріальна взаємодія людей (соціально-культурне, наукове обслуговування, управління тощо), яка фінансується ззовні.

Негосподарськими організаціями є організації, створені не для здійснення або організації господарської діяльності, а для виконання іншої діяльності, що фінансується ззовні, оскільки її результати не виступають як товар і не забезпечують самооплатності. Негосподарські організації з метою вирішення своїх основних задач можуть брати участь і в господарських правовідносинах, стаючи тим самим суб’єктами господарського права. Вони створюються, як правило, для задоволення соціально-культурних, наукових або духовних потреб, для здійснення управлінських функцій і не є суб’єктами господарювання.

Негосподарські організації повинні створюватися в організаційно-правових формах, що не суперечать законодавству. Найбільш усталеними на практиці є такі організаційно-правові форми (види) негосподарських організацій:

об ’ єднання громадян – це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), визнається політичною партією або громадською організацією. Правовою основою господарської діяльності об ’ єднань громадян в Україні є Закон України від 16.06.1992 р. «Про об ’ єднання громадян»;

релігійна організація утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діє відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирає, призначає і замінює персонал відповідно до свого статуту (положення). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Правове становище цих організацій, у тому числі їх господарсько-правовий статус, закріплені у Законі України від 23.04.1991 р. «Про свободу совісті і релігійні організації»;

благодійний (інший некомерційний) фонд – це організація, яка не має членства та створена для досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх або інших суспільно корисних цілей шляхом використання майна, переданого засновниками в її власність. Правовий статус благодійних фондів регламентує Закон України від 16.09.1997 р. «Про благодійництво та благодійні організації»;

установа, у тому числі бюджетна – це негосподарююча органі­зація, створена власником для надання соціально-культурних послуг, здійснення управлінських або інших подібних функцій і фінансована ним повністю або частково (наприклад, бібліотеки, музеї, лікарні, школи, вузи, академічні науково-дослідні інститути, органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, суди, органи прокуратури та ін.), що створює необхідність регулювання їх діяльності численними нормативно-правовими актами.

Отже, особливості правового статусу таких суб’єктів полягають у наступному:

· спеціальне правове регулювання: ст. 131 ГК України; низка законів України: від 16.09.1997 р. «Про благодійництво та благодійні організації», від 23.04.1991 р. «Про свободу совісті і релігійні організації», від 16.06.1992 р. «Про об’єднання громадян», від 19.12.1992 р. «Про адвокатуру», від 23.05.1991 р. «Про освіту», від 17.01.2002 р. «Про вищу освіту», від 29.06.1995 р. «Про музей та музейну справу», від 15.09.1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» тощо;

· діють на підставі статуту (положення), що затверджується вищим органом благодійної або іншої неприбуткової організації;

· порядок створення та реєстрації передбачається спеціальним законом про певний вид неприбуткової організації;

· вправі здійснювати неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання статутних цілей і завдань неприбуткової організації;

· можливість чи заборона створення підприємницьких структур та участі в таких організаціях передбачається спеціальним законом про певний вид неприбуткових організацій.

Господарські організації – суб ’ єкти господарювання поділяються на:

комерційні організації – суб’єкти підприємницької діяльності, основною метою діяльності яких є одержання прибутку (наприклад, комерційні підприємства та їх об’єднання, господарські товариства, виробничі кооперативи тощо);

некомерційні (неприбуткові) організації, що не переслідують як головну мету отримання прибутку і не розподіляють його між своїми засновниками (наприклад, товарні і фондові біржі, торгово-промислові палати, саморегульовані організації професійних учасників ринку цінних паперів тощо).

Некомерційне господарювання – це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи (ст. 52 ГК України).

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), де забороняється підприємництво, а також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Розглянемо основних суб’єктів господарювання, що провадять некомерційну господарську діяльність.

Особисте селянське господарство – це особлива форма індивідуального або сімейного господарювання, що не передбачає створення юридичної особи і здійснюється з метою задоволення особистих потреб членів господарства шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг у сфері сільського зеленого туризму.

Правове регулювання діяльності о собистого селянського господарства здійснює Закон України від 15.05.2003 р. «Про особисте селянське господарство».

Кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та на­данні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.