П. Правила та помилки щодо аргументів і. Аргументи повинні бути сформульовані ясно та чітко.

Для того щоб це правило виконувалося, необхідно: а) виявити всі аргументи, які передбачається застосовувати в процесі орщментащ/критики. Якщо протягом суперечки пропонент чи опонент відмовляється від деяких аргументів, змінює їх, наводить нові, то все це повинне бути оговореним;

176

■«якщо ціле поділити навпіл, а потім кожну половинку в свою чергу поділити навпіл, то в результаті отримаємо чотири частини». Різновидами помилки «підміна тези» є також:

а) * підміна тези більш сильним, твердженням*. Твердження А є
більш сильним, ніж твердження В тод^коли твердження В випливає з
твердження А, а не навпаки.

Щодо доведення ця помилка називається «хто багато доводить, той нічого не доводить»;

б) -«підміна тези більш слабким твердженням». Твердження А є
більш слабким, ніж твердження В тоді, коли твердження А випливає з
твердження В, а не навпаки.

Щодо спростування ця помилка називається «хто багато спростовує, той нічого не спростовує»;

в) «підміна тези посилання на особисті якості людини*. У цьому
випадку замість того, щоб обґрунтовувати або критикувати тезу,
починають характеризувати людину, яка висунула що тезу, або людину,
про яку йдеться у тезі.

Так, дуже часто у суді адвокати замість того щоб доводити невинність підсудного, обґрунтовують, що він є турботливим батьком, добрим чоловіком і т. ін.;

г) «втрата тези*- Ця помилка має місце тоді, коли в процесі
суперечки навмисно «забувають початкову тезу», а іноді навіть тему
розмови, і переходять до обговорення зовсім іншої тези.

З другим правилом щодо тези пов'язані такі хитрощі:

а) "послаблення тези аргументації". У цьому випадку супротивник
висуває положення, яке важко або неможливо довести. Потім він замінює
його на інше твердження, яке є більш слабким за попереднє. Опонент, не
розібравшись, намагається розкритикувати саме друге положення, але не
може цього зробити. Тоді пропонент наводить заздалегідь розроблене його
обгрунтування і бере гору, роблячи вигляд, що він довів перше
положення;

б) «посилення тези критики*. У цьому випадку пропонент висуває

179

• аргумент є самосуперечливим твердженням (наприклад, вислів
Сократа: «я знаю, шр я нічого не знаю»);

• в процесі аргументації/критики як аргумент використовують
твердження про факт, оцінити який можна буде лише в майбутньому
(■«через півроку ми отримаємо прибуток 60%», -«зростання інфляції в
майбутньому не відбудеться» тощо).

б) «брехливий аргумент»-. Помилка, яка полягає у використанні в
процесі аргументації/критики аргументу, хибність якого відома
пропоненту/опоненту.

Причини такої помилки: використання як аргументу неіснуючого факту; посилання на подію, що не мала місця в дійсності; вказівка на неіснуючих свідків тощо.

Особливо небезпечною ця помилка є в судово-слідчій діяльності, хибні свідчення зацікавлених людей (свідків чи обвинуваченого), неправильно здійснене пізнавання особи, речей і т. ш. можуть призвести до судових помилок — покарання невинного або виправдування злочинця.

в) «випередження основи». У ролі основного аргументу, за допомогою
якого обґрунтовується теза, використовують твердження, істинність якого
ще не доведена (посилаються на чутки, чиїсь думки або припущення). У
дійсності достовірність таких доводів лише передбачається, але не
встановлюється з необхідністю.

г) «підміна критики тези критикою аргументів». На підставі факту
спростування аргументів говорять про спростування тези. Однак
очевидно, що спростування аргументів говорить лише про
необґрунтованість тези, але ж ніяк не про її спростування.

Прийом підміни критики тези критикою аргументів дуже часто зустрічається в судовій практиці, коли, критикуючи аргументи обвинувачення, адвокат робить висновок про те, що обвинувачений взагалі не є винним.