Наука, що вивчає знаки та знакові процеси, отримала назву семіотики.

Це молода наукова дисципліна. Вона сформувалася лише у 20ст., хоча знакові підходи до вивчення певних явищ, процесів можна знайти вже в творах античних та середньовічних вчених. її засновниками вважаються французський лінгвіст Фердінанд де Соссюр (1857-1913) та американські філософи Чарльз Пірс (1839-1914) і Чарльз Морріс (1901-1978). Фердінанд де Соссюр спробував розглянути природні мови як знакові системи у рамках нової наукової дисципліни, яку назвав «семіологією». Чарльз Пірс вніс до наукового співтовариства сам термін «семіотика». Чарльз Морріс у 1938р. видав друком працю «Основи теорії знаків», яка стала першим систематичним викладом семіотики як науки.

Семіотика на сучасному етапі її розвитку - це міждисциплінарна дисципліна. У неї відсутній чітко окреслений предмет дослідження. Будь-

74

Наведена вище схема міркування с правильною. Це означає, що якщо засновки такого міркування будуть істинними твердженнями, то його висновок також повинен бути істинним твердженням.

Цей матеріал більш докладно ви можете подивитися у підручнику Хоменко ІЗ. Логіка - юристам. - К, 1997. - с. 15-21 (теорія), с. 249-251 (практика).

Контрольні запитання

1. Що таке міркування? Яка його структура?

2. Що таке правильне міркування?

3. Що таке неправильне міркування?

4. Чи достатньо дотримуватися правил та законів логіки, щоб отримати
істинний висновок у міркуванні?

5. Що таке логічна форма?

6. Які особливості формалізованих мов?

7. Яка сутність методу формалізації в логіці? Чим він відрізняється від
методу формалізації в праві?

Додаткова література до теми «Предмет та метод логіки*-

Для вивчення теми «Предмет та метод лоти» ви можете також застосовувати таку літературу:

Брюшинкин В.Н. Пршсгический курс логики для гуманитариев. - М., 1996. -С.8-23.

Войшвилло Е.К., Деггярев М.Г. Логика - М„ 1998. - С. 8-42.

Ивин АА Логика - М, 1998. - С. 5-24.

Ивлев Ю.В. Логика. - М.,1998. - С. 4-15.

Конверський А.Є. Логіка - К, 1999. - С. 6-34,44-54

Хоменко І.В. Логіка в задачах. - К, 1998. - С. 5-11.

Хоменко І.В., Алексюк ІА Основи логіки. - К, 1996. - С. 7-38.

22. Структура знакового процесу. Структура значення

знака.

Процес, в якому щось функціонує як знак називається знаковим процесом, або семіозисом.

Цей процес (згідно із традицією, що сягає часів стародавньої Греції) розглядається з точки зору чотирьох основних компонетів:

1. Знакового засобу (того, що виступає знаком);

2. Значення (те, на що вказує знак);

3. Інтерпретатора (того, хто сприймає знак),

4. Інтерпретанти (реакції того, хто сприймає знак).

Розглянемо такий приклад - ситуацію; "Викладач читає лекцію з логіки студентам юридичного факультету". 3"ясуємо основні компоненти цієї знакової ситуації.

1. Знаковий засіб - текст лекції;

2. Значення - зміст лекції;

3. Інтепретатор - студенти, що присутні на лекції;

4. Інтерпретанта - поведінка студентів на лекції (слухають,
конспектують, задають запитання тощо).

Як видно, основним компонентом знакового процесу виступає знак. Кожний знак має значення, тобто щось позначає. Розрізняють два основні види значення знака: предметне й смислове.

Предметне значення знака - це предмет, що позначається даним знаком.

Предметні значення різноманітні: це можуть бути окремі об'єкти, класи об'єктів, явища, процеси, властивості об'єктів та відношення між ними тощо.

Смислове значення визначається як зміст знака, який засвоюється в процесі його розуміння. Інакше кажучи, смисл знака - це сукупність суттєвих рис, властивостей, характеристик предмета, який позначається даним знаком.

76

яке явище чи процес, розглянуті з точки зору їх знакового втілення, можуть стати об»єктом аналізу цієї науки.

У зв'язку з цим у наш час проводяться дослідження в рамках правової семіотики, семіотики медицини, семіотики кіно, семіотики музики, психоаналітичної семіотики тощо. Усі ці розділи відносяться до так званої дескриптивної семіотики.