Логічні сполучники в правових контекстах

Знання визначень логічних сполучників та вміння виявляти логічну форму того чи іншого правового закону може значно допомогти юристам при витлумаченні законодавства. Можна навіть стверджувати, що без знання логічної форми закону з'ясувати його смисл взагалі неможливо. Якщо юрист хоче не тільки запам'ятати текст закону, вивчити його напам"ять, але й зрозуміти про що в ньому йдеться, тоді увагу слід приділяти не тільки змісту цього документа, а й виявленню його логічної форми, при визначенні якої особливо важливо вміти розрізняти логічні сполучники.

Для прикладу розглянемо статтю 172 "Службовий підлог" Кримінального кодексу України. У диспозиції цієї статті стверджується: "Службовий підлог, тобто внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, складання і видача завідомо неправдивих документів, а також підробка документів... карається".

З точки зору логіки це складне висловлювання складається з чотирьох простих:

(1) "Службовий підлог, тобто внесення службовою особою в офіційні
документи завідомо неправдивих відомостей карається";

(2) "Службовий підлог, тобто складання завідомо неправдивих документів,
карається";

(3) "Службовий підлог, тобто видача завідомо неправдивих документів
карається";

(4) "Службовий підлог, тобто підробка документів карається".
Записати це складне висловлювання мовою логіки висловлювань можна

таким чином: р v (г л q) v s

Застосування у формулі логічного сполучника "диз'юнкція" означає, що для обгрунтування кримінальної відповідальності за статтею 172 потрібна наявність у діях особи хоча б однієї із перелічених у диспозиції ознак, тобто людину можна звинувачувати у службовому підлозі тільки у тому випадку, коли вона будучи службовою особою, або внесла в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, або склала і видала завідомо неправдиві документи, або підробила їх.

102

цьому випадку керівник вчинив не відповідно до своєї обіцянки, бо він сказав, що робітники отримають премію тільки тоді, коли поліпшать якість, а вони якості не поліпшили. У зв'язку з цим його обіцянка може бути оціне­на як хибна.

3. Премію робітники не отримали, а якість продукції поліпшили. Цей
випадок аналогічний попередньому. Керівник не дотримав своєї обіцянки, і
тому вона оцінюється як хибна.

4. Премію робітники не отримали і якість продукції не поліпшили. У
цьому випадку ніяких претензій керівникові пред'явити не можна, бо він
вчинив відповідно до своєї обіцянки. Тому складне висловлювання, яке
виражає цей стан справ, може бути оцінене як істинне.

Таким чином, еквіваленція є істинною тоді і тільки тоді, коли обидва простих висловлювання, які входять до її складу, або одночасно істинні, або одночасно хибні. У випадку, коли одне з простих висловлювань є істинним, а друге — хибним, еквіваленція буде хибною.

Ці факти в таблиці істинності еквіваленції виражаються таким чином:

 

№	А	В	А«В
1	і	і	і
2	і	X	X
3	X	1	X
4	X	X	X

Виразу «А *• В» у природній мові і в мові права можуть відповідати такі вирази: «А тоді і тільки тоді, коли В», «А, якщо і тільки якщо В», «Якщо А, тоді В і навпаки», «Л, якщо В, і В, якщо А", «для А необхідно і достатньо В», "А еквівалентне В» тощо.

Прикладом еквівалентного висловлюваїшя у праві може бути визначення злочину в Кримінальному кодексі України відповідно до статті 7 будь-яке діяння слід розглядати як злочин у тому і тільки тому випадку, коли воно суспільно небезпечне й протиправне.

10!

скоріше за все як правильна, але не як істинна, бо вона не є описом стану речей у дійсності, а є певним керівництвом до дії. Норми можуть змінюватися з плином часу і мати винятки. Вони повністю залежать від людини: вона їх створює і може порушувати. Існування нормативних законів завжди зумовлене людським контролем — людськими рішеннями і діями. Цей контроль звичайно здійснюється шляхом застосування санкцій — покаранням або попередженням того, хто порушує закон. Таким чином, природні закони і нормативні закони навряд чи мають щось спільне між собою крім назви (ті та інші — закони).

Логічні істини схожі як з першими, так і з другими. Вони являють собою схеми, форми, на основі яких людина може міркувати правильно. їх можна кваліфікувати як відповідні норми правильного міркування. Специфіка цих норм полягає у тому, що людина їх не встановлює, вони мають об'єктивний характер і не залежать від конкретної особи чи соціальної групи осіб. У цьому логічні істини схожі із законами природи. Однак на відміну від останніх, які повністю незалежні від людини (вона їх не встановлює і не може порушити), закони логіки можуть порушуватися людьми. У цьому логічні істини схожі із нормативними закоконами. Однак за порушення логічних законів людина не несе ніякого покарання, їй може бути тільки вказано на ті помилки, які вона допустила в своєму міркуванні.

У логіці висловлювань виділяють велику кількість логічних законів. Однак серед них розрізняють декілька, які характеризують як основні. Розглянемо більш детально три такі закони: закон тотожності, закон протиріччя і закон виключеного третього.

Закон тотожності